«Війна змінила все. Хто навчить із цим усім жити? Як вижити, щоб жити далі?»

Валерій Пузік «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу», 2024Якби я міг кричати на всю планету, я б кричав про те, щоб всі прочитали «Мисливців за щастям». В міру своїх сил, я робив це на Книжковій країні, але для такої шикарної книжки цього явно недостатньо.

🤌 Її не можна описати, бо вона різна, як саме життя — от щойно викликала усмішку, а вже рве серце. Валерій Пузік вміє тримати ідеальний баланс між побутовим реалізмом з його яскравими деталями, та метафоричністю поета й образністю художника. Так, як він, це не робить взагалі ніхто, мені здається.

📖 По формі, це ніби думки вголос дуже талановитого митця, який пішов на війну захищати свою країну та родину, і одночасно дико за ними сумує. Тут стільки світлої любові й безпросвітної туги, що деякі напівпорожні сторінки також кричать до читача.

🙏 Будь ласка, хай цю книжку перекладуть всіма мовами світу. Можливо, тоді Україну почують. #раджу_почитати абсолютно всім, кому не байдужий сучасний світ і люди, які тримають його на своїх втомлених плечах. Дуже чекаю на нову книгу, знаю, що скоро буде. ❤️‍🩹

P. S. Декілька улюблених місць — у коментарі.

👇