Сьогодні я готувала матеріали для одного з проєктів і вперше зустріла такий термін: «Синдром дефіциту природи», введений американським журналістом і автором книг Річардом Лувом у його книзі «Last Child in the Woods» (2005).Він описує явище, коли діти проводять менше часу на природі. І це має серйозні наслідки - позначається на розвитку, когнітивних здібностях та психічному здоров'ї.Діти, які проводять менше часу на природі, частіше стикаються з тривожністю, гіперактивністю та порушеннями уваги.Проведення часу на природі – парках, лісах, просто поряд з деревами - допомагає зменшити стрес, оскільки знижує активність амигдали.Автор пропонує навіть такий варіант – оточити дитину рослинами вдома, використовувати природні матеріали в інтер'єрі.Впевнена, що дорослим теж потрібна профілактика «синдрому дефіциту природи» :-) Я накупила квітів, поставила у робочого столу і частіше дивлюсь у вікно - бо на вулиці бррррр😊 А завтра - гуляти!Доброго безпечного вечора та ночі. #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Я питала знайому: скільки разів ви за день критикуєте і дякуєте? Просила буквально зупинятись і фіксувати це. Бачити та виправляти недоліки – наша захисна стратегія. Це природно звертати увагу саме на те, що виглядає «небезпечним».А бути уважним до вдячності та того, що насправді добре – потребує усвідомленості. Світ, де все «недосконало» - не сприймається захищеним. Світ, в якому є тільки рожеві поні та веселки – підґрунтя до розчарувань. Реальний світ – де є місце для вдосконалення і для натхнення подякою.Вчені з Манчестерського університету (2009 рік) вивчали взаємозв'язок між вдячністю та думками перед сном, а також те, як ці думки впливають на сон людини. Виявилось, що вдячність допомагає знизити вплив негативних думок, особливо перед сном. Це робить сон більш спокійним та тривалим.А знайома за день казала 20 критичних зауважень і лише 3 з подякою. Просила її шукати можливість дякуватиДякую, що ми були разом цей тиждень.Доброї безпечної ночі. До понеділка.❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Для мене ознака того, що прийшла весна - поява на асфальті дитячих малюнків. Це окрема дитяча "терапевтична практика" - малювати на темному тлі. З якого, наче з темряви ночі та страху проступає щось живе та радісне. Створювати без сумнівів те, що може бути "затоптано". Створювати, не боячись великого "порожнього листа", дозволити собі зайняти своє місце в загальному малюнку вулиці. Зазвичай діти зараз на асфальті малюють сердечка, прапор України, вічні класики. Якби я готувала модні зараз марафони для відновлення - це було б обов'язковим завданням: просила намалювати саме метелика.Метелики з'являються навесні, коли світ оживає, вони легкі, тендітні, але водночас витривалі. Малюючи метелика, дитина (чи дорослий) ніби допомагає йому "злетіти" просто з асфальту. Метелики не сумніваються, що весна прийде. Вони просто з’являються.Уявіть, якби ми всі вирішили намалювати одночасно метеликів, скільки метеликів з’явиться на вулицях!Доброго безпечного вечора та ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Я сьогодні ходила садом, дивилась на свіженькі бруньки, та ніжні паростки. Думала, які роботи потрібно провести навесні. Що я хочу зростити цього року.І думки перемкнулись на наш «внутрішній сад» – на те, що ми вирощуємо всередині себе. Наші думки, почуття, переконання, мрії — наче цибулини, які ми плекаємо своєю увагою.Сьогодні подумала: я очікую, на те, що проросте те, що спеціально саджала, а багато трави та рослин вже самі підійнялися. Наче думки, які, мов дикі трави, з’являються без нашого контролю.Я сьогодні думала про те, чому я дозволяю проростати, а що а що намагаюсь вирвати всередині.Сьогодні я скористалась цією метафорою і питала у знайомої: якщо її стосунки з дитиною, чоловіком, колегами – це квіти. Які саме квіти вона б хотіла бачити в саду своїх стосунків: Тепло, довіра, близькість, радість, турбота.І як саме вона готова їх «зрощувати» - удобрювати, підсилювати, дати розквітнути.Що б ми хотіли,щоб проростало у наших «садах»?Доброї безпечної ночі ❤️#роздуми@stijkist Світлана Ройз
Я хочу поміркувати про розчарування, про це була сьогоднішня розмова. Якщо ми будуємо завищені очікування від людей, подій чи навіть себе, то розчарування майже неминуче. Дитина здатна бачити в оточуючих лише те, що їй подобається чи лише те, що її дратує. Дорослий може тримати в фокусі, що кожна людина і подія може розвертатися різними сторонами. Напевно, найголовніше - він вже може розрізнити розчарування та втрату сенсу. Розчарування — це біль від розходження реальності з очікуваннями, а не доказ того, що сенс зник.При переживанні розчарування, важливо дозволяти собі прожити емоцію, але не застрягати в ній. Іноді ми глушимо біль від нього надмірною активністю чи раціоналізацією. А після - важливо тримати в фокусі, що може статися найкращого. що може статися найгіршого. Що саме я робитиму, що саме я беру під свою відповідальність. І, можливо, за кожним розчаруванням є й роздуми: що для мене ця ситуація. Нехай розчарувань буде меншеДоброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз
На робочому столі у мене лежать книжки, які я беру в перервах між зумами. Сьогодні читала І.Козловського "Стратегія людини: Від думок до дії"."Під час ініціації для людини розкриваються дві тайни, два рівні посвят: посвята у світ своєї природи, тобто своїх обмежень, дарувань, відповідь на запитання "хто ти", і друга посвята - це посвята в таїнства людських взаємин, розуміння, що ми не одні у світі. Як ці зв'язки встановлюються, як вони розвиваються, і хто ми тут, саме в цьому середовищі....Якось один дослідник спостерігав, як студентів навчали анатомії, як з'єднуються різні органи: печінка, серце тощо. І наприкінці професор каже: головне - не ці органи, а сполучна тканина, яка їх з'єднує".Я сьогодні думала про цю сполучну тканину в нашому житті. Що тримає нас разом? Можливо, між людьми ця тканина: довіра, спільні переживання, цінності?Що є такою сполучною тканиною,що допомагає нам зберігати внутрішню цілісність?Доброго безпечного вечора. З цілісністю і близькістю❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні я спілкувалась в листуванні. І тема була про опори. Просила знайому: спробуймо щось, що не потребує слів. Якби ти малювала точку опори для себе зараз, якою б вона була? Дійсно, світ зараз здається зруйнованим, але глибоко всередині у всіх нас є щось ціле.Вона намалювала крапку, а навколо неї коло. Це було схоже на мандалу. Юнг використовував мандали. Описував, як сам почав їх малювати у період кризи, та як це допомагало йому структурувати власний внутрішній світ.Непередбачуваність зовнішнього світу змушує нас звертатися до внутрішнього, напевно, це єдине надійне місце, де ми можемо знайти свою опору.Я просила знайому заповнити простір кола. Не контролювати рухи та те, що малює. Я не спостерігала за процесом малювання. Узнала, що спочатку було багато хаотичних ліній, які поступово вимальовувались в структуровану картинку.І це важливий процес, коли із хаосу народжується новий внутрішній порядок.Доброго спокійного безпечного вечора та ночі. З опорою ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз
Сьогодні я запитала у знайомої, чи достатньо вона і її дитина п’є води. Вона відповіла, що це модна теорія, не варта уваги. Я взагалі не знаюся на харчуванні, розповідала їй про роботу нервової системи. Мозок на 75–80% складається з води, і зневоднення на 1-2% може впливати на концентрацію уваги, пам’ять, провокувати втому і тривогу.Наше тіло сприймає нестачу води як додатковий стресор.Дефіцит води впливає на баланс електролітів (натрій, калій), які потрібні для правильного передавання імпульсів. Вода необхідна для синтезу серотоніну та дофаміну, допомагає регулювати рівень кортизолу, і впливає на температуру тіла. Для нашого мозку важливо уникати перегріву, який теж може провокувати тривожність.Ще холодна вода і самі ковтальні рухи активують блукаючий нерв. Це додає заспокоєння.Я не знаю, скільки кожному з нас потрібно води на день, але точно важливо слідкувати за тим, щоб її питиКотики і пташки на картинці про це нагадують :-)Доброго безпечного вечора ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Днями зі знайомою ми говорили про читання книжок. Про те, що нам і дітям дійсно може бути складно зараз читати. Але ж читання це теж «терапевтичний інструмент». Дослідження (Bernard et al., 2019)каже, що в людей, які читають, зв’язки між нейронами міцніші, це покращує когнітивні здібності,Дослідження (Kidd&Castano, 2013) довели, що після читання художніх текстів люди краще розпізнають емоції і стан інших. Дослідження Університету Сассексу (2009)показало, що читання знижує рівень стресу на 68% ефективніше, ніж музика чи прогулянка.Нон-фікшн і наукова література впливають на критичне мислення.У дітей, які звикли до регулярного читання, мережа пасивної роботи мозку активується. Це допомагає легше справлятися з невизначеністю.Ми домовились читати хоч5 хвилин в день. багатьом саме графічні романи чи книги з акцентом на ілюстрації можуть полегшити сприйняття інформації.Аудіо книжки знижують тиск на зорову увагу.Хоч трохи читання для відновлення. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні я нагадувала, що механізм стресу тілесний. Саме тіло перше реагує на небезпеку: м'язи напружуються, може проявлятись тремтіння, жар чи холод, можемо втрачати відчуття власного тіла та простору. Саме тому ми використовуємо тілесні практики для регуляції.Вправи для заземлення, дихальні, для м'язової системи. Тут на каналі я давала багато практик для активації мозолевого тіла, бо в стресі його активність змінюється і опрацьовування досвіду може ускладнюватись.Я нагадаю в картинках стабілізаційні практики з посібника, що ми нещодавно видавали з "Ти Як".Завантажити його можна тут: https://drive.google.com/file/d/1LrWaS_S0oSClS37BX9umu9UhMESQZN0P/viewА сьогодні я ще нагадувала: коли небезпека минула, так і казати собі та дітям: "небезпека минула. Ми в безпеці", для нашої нервової системи потрібні такі "мітки" - завершення процесу. Важливо частіше дивитись в дзеркало і використати якусь яскраву деталь, щоб вона повертала до відчуття реальностіДоброї безпечної ночі❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
TGLIST.COM.UA
