Я хочу поміркувати про розчарування, про це була сьогоднішня розмова. Якщо ми будуємо завищені очікування від людей, подій чи навіть себе, то розчарування майже неминуче. Дитина здатна бачити в оточуючих лише те, що їй подобається чи лише те, що її дратує. Дорослий може тримати в фокусі, що кожна людина і подія може розвертатися різними сторонами. Напевно, найголовніше - він вже може розрізнити розчарування та втрату сенсу. Розчарування — це біль від розходження реальності з очікуваннями, а не доказ того, що сенс зник.При переживанні розчарування, важливо дозволяти собі прожити емоцію, але не застрягати в ній. Іноді ми глушимо біль від нього надмірною активністю чи раціоналізацією. А після - важливо тримати в фокусі, що може статися найкращого. що може статися найгіршого. Що саме я робитиму, що саме я беру під свою відповідальність. І, можливо, за кожним розчаруванням є й роздуми: що для мене ця ситуація. Нехай розчарувань буде меншеДоброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз