Старий Лев

🌟А ось та сама розпаковка з попереднього посту. Хочу вас познайомити з новиночками від видавництва ВСЛ:🚪 Ми колись жили тутЗакохана пара купує старий будинок, який здається ідеальним місцем для нового початку. Але одного вечора на порозі з’являється дивна сім’я зі словами: ми колись жили тут. Після цього все починає ламатися: зникають люди, спогади стають ненадійними, а сам будинок ніби живе за власними правилами. 🗝 Проникнення зі зломом. Посібник для початківцівСем має незвичний спосіб виживання - він таємно оселяється в чужих будинках, поки господарів немає вдома. Для нього це майже мистецтво: бути непомітним, не залишати слідів і жити чужим життям. Але одного разу в одному з таких будинків він знаходить тіло. І тепер головне питання не як сховатися, а як довести, що він не вбивця. 💍 Ідеальний шлюбСара - успішна адвокатка, яка звикла перемагати в найскладніших справах. Її життя здається бездоганним, поки не вбивають коханку її чоловіка. Усі докази ведуть саме до нього, і тепер Сара має захищати в суді людину, якій сама вже не довіряє. 🌲 Будинок у соснахСім років тому подруга Маї, Обрі, раптово померла за дивних обставин, і поруч із нею був лише загадковий чоловік на ім’я Френк. Тоді Мая так і не змогла позбутися відчуття, що це була не випадковість. Минув час, але все повертається, коли вона бачить схожу історію в новинах і знову впізнає Френка. Щоб зрозуміти, що сталося насправді, Майї доведеться повернутися до минулого, яке вона весь цей час намагалася забути. Плануєте читати якусь із них?

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️📖 Книга: Вісім ідеальних убивств✍️ Авторка: Пітер Свонсон💌 Серія: одиночна🤩 Видавництво: ВСЛ 🌟⭐ Оцінка: 4/5Сюжет: головний герой Малколм - власник невеличкої книгарні, який свого часу склав список із восьми книг, де, на його думку, описані ідеальні злочини. І ось одного дня до нього приходить агентка ФБР і повідомляє, що хтось у реальному житті почав відтворювати вбивства саме за цим списком.Жанр: трилерМої враження: почну з того, що це не вау-книга і точно не найкраще з того, що я читала, але водночас вона й далеко не погана. Це хороший, представник свого жанру. Сюжет тут дійсно цікавий: задумка з «ідеальними вбивствами» виглядає новою і затягує. Спостерігати за тим, як головний герой поступово занурюється в цю історію, проводить власне розслідування і розкривається перед читачем було цікаво. Особливо з урахуванням того, що він сам виявляється не таким уже й невинним, як здається на початку.Книга невелика за обсягом, читається легко і швидко, тож це ідеальний варіант на кілька вечорів.Але є і мінус, який для мене був досить відчутним - це велика кількість спойлерів до інших детективів, особливо до творів Агата Крісті. Добре, що я вже їх читала.Тож, це цікава, атмосферна і досить розумна історія з незвичною ідеєю. Не ідеальна, але варта уваги, однозначно.#відгук_анасстеп

«Шахи не мають з інтелектом нічого спільного», — каже Михайло Бриних ♟️І саме з цієї провокативної тези почалася розмова про його роман «Шахмати для дибілів».Під час зустрічі з Марʼяною Савкою говорили про те, як із газетних колонок про шахи народився культовий текст, де шахова дошка стає моделлю світу, а між Богом, Сатаною, «мальчіком Мішою» та доктором Падлюччо розгортається пошук «чисто шахматного Грааля».Окремо зачепили мову текстів Бриниха. Автор зізнався, що не любить слово «суржик» і значно точніше для себе визначає цю стихію як «народне мовлення» — живу, хаотичну, смішну й водночас дуже точну тканину реальності.Говорили й про головного героя: чи є Міша проєкцією самого автора, чи це цілком вигаданий персонаж? А також про те, чому Бриних обрав форму роману-виховання і як шахи стали для нього способом пізнання світу.І хоча автор наполягає, що шахи не роблять людину розумнішою («наука грати в шахи вдосконалює лише вміння грати в шахи»), усе ж визнає: вони тренують терплячість, концентрацію та здатність витримувати довгі партії — не лише за дошкою, а й у житті.Це була розмова про літературу як інтелектуальну гру, іронію як зброю та абсурд як одну з небагатьох чесних мов для опису нашого часу.

«Втрачена бібліотека» Ребекка Стед, Венді МассВидавництво: @starlev 5/5 🌟Анотація: Однієї ночі в містечку Мартінвіль, просто посеред вулиці, з’являється саморобна бібліотечка, яку охороняє великий рудий кіт. Одинадцятирічний Еван бере з полички дві пошарпані книжки, навіть не підозрюючи, що його життя ось-ось зміниться. Разом зі своїм найкращим другом Еван швидко виявляє зв’язок між однією зі старих книг і давньою подією, про яку ніхто з дорослих не хоче розмовляти. Тож двоє хлопців починають власне розслідування — і знаходять відповіді, які назавжди змінять не лише їхнє майбутнє, а й майбутнє всього міста.«Втрачена бібліотека» — зворушлива й таємнича історія про відданість, вибір, пошук правди та силу хорошої книжки, яка може творити справжні дива. Я нічого не очікувала від цієї невеличкої книжечки, просто хотіла відволіктися на щось легке, що можна прочитати за вечір-два🌟Та іноді мені здається, що це не ми обираємо книги, а вони — нас. Буває, стоїть собі книга на поличці місяць, два, рік, і ти постійно її оминаєш, а потім, у якийсь особливий (хоча тобі так і не здається) день, рука чомусь тягнеться саме до неї. І виявляється, що це саме те, що тобі було потрібно: і сама історія, і ті емоції, що вона у тобі пробудила — ідеальний таймінг, неймовірно вчасно й так доречно🌟Пані Скоджин знала, що в мене теж не було мами. Фактично я не мала жодного спогаду ні про маму, ні про тата. У дитбудинку, бувало, казали, що тим із нас, хто нічого не пам'ятав про своїх батьків, пощастило. Але я ніколи не погоджувалася з цим до кінця.Це правда, що я не сумувала за батьками так, як ті, хто пам'ятав своїх маму й тата. Але хіба батьки не є основою життєвого шляху людини? Якщо життя — це лінія, яка кудись веде, хіба батьки не є точкою відліку?Цю точку мають навіть ті, хто не любить своїх батьків, як-от дехто з моїх друзів з дитбудинку.А я?Мені сказали, що я можу сама її вигадати.— Придумай собі, що душа забажає! — радила завідувачка дитбудинку. — Будь-що з того може бути правдою. Що завгодно!Але я не знала, з чого починати. Мої батьки були фермери? Акробати? Лікарі? Шпигуни? Мореплавці? Вершники?Чи були вони добрі? Легковажні? Злі?Коли я не спала вночі, то вигадувала собі батьків. І це було дуже важко. Натомість значно легше було читати історії, які вигадали інші люди. Тож я узялася за них, щойно навчилася читати. 🌟Книга про любов до книг — напевно, ось так мені хочеться її описати. Історія розвивається поволі: спочатку не до кінця зрозуміло, що і до чого, але в тому і вся краса. Написано, що ця книга для молодшого і середнього шкільного віку, але вона набагато глибша, дорослим теж сподобається. Так, місцями книга дитяча й дуже наївна, але місцями — настільки зворушлива, що я заливалася сльозами, читаючи її. А книг, що доводили мене до сліз, було ну дуже мало.До пожежі я ніколи не замислювалася, чи мають привиди спати. А вони мали. Принаймні ми точно мали. #прочитане

«непрохані поради для вбивць від Віри Вон» • джессі сутантовидавництво: ВСЛ @starlevоцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ – мільйон дякую колєжкам книжковим-блогерам за те що колись поселили цю книгу в мої рекомендації 🤎🤎колись давно, в поки не теплий березневий день, в мій поштомат постукали книжечки – і однією з них виявилась «Віра Вон» [приблизно на таких вайбах в життя кожного в цій книзі влітала Віра] 🤎«непрохані поради для вбивць від Віри Вон» – не тільки про розслідування вбиства з нотками сарказму й гумору.вона про знайдену сімʼю,пошук себе, вміння вірити у себе,кохання,довгоочікуване звільнення від психологічного насилля і тд🌸🤎починала цю історію в очікуванні затишної комедії про розслідування вбивства в сетингу чайної в Сан-Франциско. чи отримала я це? так 🤎книга читається надзвичайно легко, з нотками смішнявості,що додає свій шарм. Віра Вон – типова китайська матуся(ідеальна ідеалістка),у якої дорослий син і своя чайна крамничка в Чайнатауні [ під чайні моменти я навіть взяла окремий стікер ] 🤎непробивний характер барана у Віри до останньої сторінки одночасно захоплював і бісив. як можна бути такою наглою,навʼязливою і одночасно прикольною?!;) але оці фінальні сцени, де головні герої кажуть я скучаю за Вірою і причини чому(вона жива, все супер) >>> можна заплакати,дуже душевно🤎детективна сторона Віри – це моя старість мрії, я б теж хотіла розслідувати дивні справи🤎фінал здивував, бо я хоч і не ставила на основних персонажів,я всеодно не думала, що буде така розвʼязка і знаєте.. я розумію убивцю..загалом я б не здивувалась, якщо його вбив би кожен персонаж цієї книги, бо те наскільки цей Маршалл бридкий це просто словами не описати. фрагмент з фіналу, де Джулія дізналась як він назвав їх дочку.. ну мудачелло, але я думаю тут ще по впливало те,що манюнька схожа на його брата характером, а він його ненавидів. Емма теж соромʼязлива,тиха,ляклива, навіть сам Олівер казав декілька раз,що він в дитинстві був як Емма🤎моє улюблене в книзі,що кожен до зустрічі з Вірою і до того,як вона їх обʼєднала,був пригнічений,депресивний, але завдяки їй повернув себе,знайшов кохання чи відродив дружбу🪩якщо ви любите комедійні,затишні історії про розслідування вбивства – Вам сюди. «непрохані поради для вбивць від Віри Вон» закохають вас в cozy detectives#curlyвідгук                                – 𝔁𝓸, 𝓮𝓬𝓸𝓾𝓽𝓮 𝓵𝓪𝓵𝓵𝔂♡

Все почалося з таємниці п'ятнадцять років тому. Тепер минуле зруйнувало вечірку. І все закінчиться на... опівнічному бенкеті Опівнічний бенкет — атмосферний, цікавий, захоплюючий роман, який може сподобатись поціновувачам дуже таємничих детективів, а ще тим, хто обожнюю гарні описи (я полюбляю, це добре занурює у розповідь🌟)Класне, вишукане середовище, яке так і манить до себе. От що-що, але над антуражем авторка попрацювала дійсно добре. Все гарно та працює на візуалізацію, щоб повністю занурити з головою в історію. Таємниця(-і), природа, люди.. наче звичайні, але кожен має багаж минулого, що тягне за собою (ох, як в кращих детективних традиціях🕺) А ще готуйтесь до важливих попереджень, маніпуляцій, насильства, брехні, підстав та помсти. І розуміння, що відплата за скоєне все одно тебе знайде... колись😱І хоч читала швиденько, не збавляючи темп, можу зазначити, що перша половина... навіть трошки більше, тримала не те що в напрузі, а в якомусь стані, коли взагалі нічого не зрозуміло (відчуття було, наче я якась цеглина, до якої нічого не доходить😐) Також бувало, що збивалась, бо тут багато героїв та декілька часових ліній🌟Але вся ця метушня та питання без відповідей добре винагороджуються😈Тут цікаві повороти та розкриття таємниць. Пам'ятаю, що мені дуже хотілося отримати ВАУ-ефект від книги. Отримала. Не на сто відсотків, але я була приємно вражена. Бо думала про одне, а вийшло, що дивилась взагалі не у той бік... (дивилась на гарні описи 😒 Як мене просто обдурити, підступна книжка, підступна авторка🌟)Зізнаюсь, що трохи знудилась, поки чекала розв'язки. Але знайте, що це захоплююча, але вимагаюча терпіння історія. І фінал буде дуже цікавим, от дуже-дуже. НЕ ПОЖАЛКУЄТЕ.#читаєморазом

🥹"мені треба ці книжечки" - сказала я і пішла стукатися до Марічки в особисті!взагалі, причиною моїх щасливих викриків було те, що нарешті вийшла біографія Туве Янссон з-під пера Буель Вестіс! "Туве Янссон: Слова, образи, життя" - я вже мабуть дуже багато раз вам говорила про те, що обожнюю біографії та мемуари, а ще я обожнюю жінок, які рухали і рухають цю планету. постать Туве Янссон навіки закріплена в історії літературі, як жінка, що подарувала нам потішних муміків, в які вклала куди більше глибини, ніж може здатися на перший погляд.ця книга - це справжнє дослідження життя культової постаті, яка переживала буремні часи, війни, особисті трагедії та втрати; плекала любов та не боялась про неї відкрито говорити. творила мистецтво і завжди була щирою з собою та світом навкруги.не знаю, я в такому передчутті, аби нарешті взяти цю книгу та, відкинувши все, зануритися в життя Туве🥹певна, що це буде неймовірна подорож!до слова, книга оформлена просто неймовірно: ілюстровані вставки, фотографії, епіграфи та посилання🤌🏼💐 і ще одна книжечка, яка зацікавила своєю анотацією - це "Бруклін" Комб Толбін. обіцяють цікаву історію про ірландську емігрантку в Брукліні, яка, зустрівши своє кохання та почавши вибудовувати своє життя, в момент опиняється перед важким вибором: обов'язком та майбутнім. мене підкупило те, що це повоєнні роки, які чому приваблюють мене своєю атмосферою (дурний жарт, але можливо через те, що я сама чекаю такі часи - повоєнні)в цілому, якось так. тримаю кулачки, аби нарешті дібратися до цих книг❤️

А ось і друга частина оповідань, що ввійшли до збірки «Пісні світанку. Нова українська фантастика»та декілька авторських слів про них 🌟Катерина Самойленко — «Пірʼя»Це історія про те, що нас всіх змінює війна.Військових і цивільних. Але чи готові ми, як суспільство, осягнути ті зміни, які відбуваються з нами? Чи готові ми їх зрозуміти і прийняти? Чи навчимося з ними жити або ж демонізуватимемо?Війна вирує далеко, і нікому в місті К немає до цього діла. Але раптом містяни починають мутувати. Білий фургон "Епітимія" забирає мутантів геть. Однієї ночі — забирає і тата Віти. А наступного ранку Віта й сама починає змінюватися. Наталія Матолінець — «Всі коралі на захист богині»Історія почалась, власне, зі старовинних коралів. Бо такі у мене одні: з дрібноньких намистин, з монеткою, яка майже стерлася.Я маю невелику колекцію етноприкрас, але всі вони- не спадкові, а придбані за минулі роки, коли їх стало до кольору до вибору, коли всі почали розрізняти ґердани й силянки, звертати увагу на регіональні взори, а вишиванки повернулися в повсякденний гардероб. І в цій актуалізації та вкоріненні до свого червоною ниткою пробігають спогади: хтось пригадує прикраси бабусь, хтось переглядає старі родинні фото, хтось відшиває копії історичних строїв. Майже всі - згадують те, що їхні родини втратили - між воєн, окупацій і репресій.Це мовби тонкий місток над прірвою виламаного часу й загублених спадків, і цього мені хотілося торкнутися в своєму оповіданні.Ця історія має два боки — як монетка, вчеплена до коралів. В одній часовій лінії, в минулому, відьмаСтефця займається своїм промислом, помагає односельчанам, ладнає зілля і прикраси. Але в село приходить війна і ламає все. А в наші дні Стефціна онучка Нія шукає відлуння минулого у снах і не ТІЛЬКИ.У оповіданні присутня і дрібка магії, і багато прикрас, бо прикраси — це ж і вмістилище сили, одвічні пошуки захисту й підтримки. Це історія про звʼязок поколінь, про жіночі кола. Про жіночу лють, врешті, теж.І про те, що ніколи не пізно збирати наші спадкинаново. Володимир Кузнєцов — «1919. Легіон»У найтемніші часи першими помирають ті, хто не має високої мети. Після них — чия мета занадто висока. Виживають ті, хто знаходить сенс у щоденному існуванні, коли можна знайти мотивацію для кожного наступного кроку.«1919. Легіон» — це оповідь про відчай і зневіру, але, водночас, про те, як не піддатися їхньому впливу й втриматися попри все.Тут багато всього намішано: історичне тло Перших визвольних змагань, український південь, мітична північ та, зрештою, ціна життя й ціна смерті.Похмурість і безвихідь на тлі химерних створінь та повсталих легенд можуть здатися перебільшеними, а поєднання із реальними подіями та постатями — малоймовірним. Та зрештою, фантастика — це часто метод акцентування на певних, цілком реальних аспектах нашого життя.Цей текст - про щось незворотно втрачене, але йпро щось набуте попри всю неможливість здобуття.Про боротьбу, яка триває навіть без надії, і про те, як відсторонено може дивитися на цю боротьбу сама смерть. Наталія Довгопол — «Змієвиця»Поліське село серединиХІХ сторіччя, легенди про Царя-полоза, моторошні ритуали з етнографічних джерел — таке я собі запланувала, коли почала писати оповідання "Змієвиця". Але я не знала ПРО ЩО насправді воно буде.Мене вабила форма й атмосфера, можливість побути в голові сорокарічної відлюдниці, що називає змієнят своїми дітьми, клаустрофобна бульбашка далекогосела.Та суть завжди виходить на поверхню.Зрештою це оповідання про байдужість - розчарування в "своїх", які мали б про тебе дбати й завжди ставати на твій бік. А ще про надію, що жевріє попри все. І про те, що кожен може зробити цей світ трошечки кращим. Чекаємо ще про оповідання Світлани Тараторіної, кажуть, що воно найсвітліше 😊А збірку очікуємо до 13 травня, далі — будемо вимагати.

Ну що ж, ми завершили другу частину книги про Ромео - позаду половина історії 😏Я досі не розумію, хто може бути тим самим маніяком: як і зазначалося в анотації, жодних чітких підозрюваних немає. Автор ніби навмисно підводить до різних персонажів, показує їхні мотиви й можливості, але без жодної впевненості чи конкретних зачіпок 🤔Мені дуже цікава лінія Сари. Відчувається, що вона глибоко травмована, і я постійно думаю, що за цим стоїть щось більше, ніж просто сімейні труднощі - не лише історія про "неулюблену доньку" чи життя в тіні сестри. Хочеться дізнатися, як саме розкриють її минуле і що насправді з нею сталось 🖤Загалом ця книга добре тримає увагу. Навіть коли я роблю перерви - читаю щось інше або займаюся справами - думками все одно повертаюся до сюжету. А це, як на мене, ознака дуже захопливої історії ✨Однозначно лайк, але є відчуття, що текст місцями можна було б скоротити без втрати сенсу - він став би більш динамічним і легшим для сприйняття 🫤Продовжуємо читати далі. А що поки покажіть, що читаєте сьогодні? 📚

📚 Сьогодні на Bologna Children's Book Fair 2026 книжка «З півслова», яку створили неймовірно талановиті Романа Романишин і Андрій Лесів (Art Studio Agrafka), отримала нагороду Special Mention у категорії Нон-фікшн 🏆 Вітаємо!Bologna Children's Book Fair розпочався вчора, 13 квітня, та триватиме до 16 квітня у виставковому центрі BolognaFiere.Чекаємо вас на стенді Видавництва Старого Лева — A1. Цьогоріч він оформлений чарівними ілюстраціями Oksana Bula до книги «Казки для місяця: Чарівниця-нічниця» ✨У перший день ярмарку вже відбулися десятки подій: говорили про переклади, ліцензування, ілюстрацію, бестселери й класику, проходили зустрічі з авторами, майстер-класи та автограф-сесії.🇺🇦 Україна також представлена національним стендом, організованим Українським інститутом книги. Цьогоріч він оформлений ілюстраціями з книги Олександра Шатохіна «Жовтий метелик» 💛Болонський ярмарок — це не лише про книжки. Це місце, де зустрічаються література, ілюстрація, анімація та мультимедіа — і народжуються нові міжнародні співпраці 🌍