Старий Лев

«У Марго фінансові проблеми» - Руфі ТорнЛегка в читанні, але підіймає такі важкі теми.✨ Завагітнівши від свого викладача, Марго стикається зі всіма можливими проблемами, в тому числі і з фінансовими труднощами. Наслухавшись батькових історій, вона вирішує спробувати OnlyFans, як платформу для заробітку «легких» коштів.⚪️Авторка чудово розкриває стосунки з батьками, які дуже далекі від ідеальних, прогалини в системі опіки та наскільки важко брати на себе відповідальність за складні життєві рішення. А також розкриває тему розвитку OnlyFans, як повноцінну легальну роботу, яка хоч і суперечить суспільним нормам, але попит, виявляється-то, шалений. 🤍Книга дуже феміністична. Головна героїня, незважаючи на свій вік та обрану професію, постає доволі розумною та самодостатньою особистістю, яка заради себе і майбутнього своєї дитини ладна звернути систему.Я не перестаю захоплюватися настільки життєствердним історіям, неймовірним жінкам, які рухають світ, а обговорення книги принесло масу задоволення 📓#Owlsbookwhispers

на сайті ВСЛ в анонсах вже з'явилася нова книжка Катерини Корнієнко "Грибних справ підмайстра" 😉я читала "Дивокровців" (і не тільки), а про цю майже нічого не знаю окрім того, що мені і вам воно треба 😉буде за 600 грн, без передзамовлення, тому треба чекати на реліз🤩У світі, де на тіні кожної людини вишита доля, яку судилося прожити, Явдоха свою прочитати не здатна. Ніхто не здатен. Але в очікуванні того, що її життя нарешті почнеться по-справжньому, вона раз на рік їздить до столиці, де можна зустріти мандрівників звідусіль. Ану ж хтось зрозуміє, що значать символи на її тіні: чи це мова далеких земель, чи мапа, що веде кудись, а може, химерно записані ноти?У дорозі в чумацькій валці Явдоха знайомиться з молодою магинею, яка завжди ховається від сонця, бачить страшного Абисьманського Звіра, який наводив страх на людей, але тепер його нарешті спіймали. Явдоха везе у замкненій скрині жупан лісового майстра, який випадково встигла приміряти, але вона ще не знає, що це поклало початок таким подіям, які назавжди змінять і її життя, і весь світ. 🌟🌟

Марафон експрес-відгуків, випуск №1Емоційному тексту — емоційний відгук «Гемінґвей нічого не знає»Артур Дронь(вступ. буде дуже здалеку)Сьогодні я була на лікувальному масажі, та десь на середині сеансу виявилось, що мій лікар пережив окупацію в Херсоні (це вартувало б окремої серії дописів). Розповідь припала якраз на момент, коли він розминав мені задубілу спайку, було боляче. Це був один з тих випадків, коли історія про пережитий ад була не якимось віддаленим текстом з книги чи новин, а стала чимось набагато ближчим.Так ось. Попри те, що історія Дроня якраз має форму тексту, вона магічним чином справила на мене дуже схожі враження, немов ми з автором сидимо поряд, та я слухаю його історію, його голос: щирий, відвертий, емоційний(про що книга)Це збірка коротких текстів молодого військового, який під різними ракурсами торкається теми нашої війни. Тут зафіксовано реальні трагічні історії людей, тут є роздуми про Бога (автор — релігійна людина, але елегантно не навʼязує своєї віри), тут є про ситуацію навколо фронту відносно натюрмортів з їжею, тут є спілкування з журналістом, у якого все не так однозначно, тут є Шевченко і ко в рюкзаку.А ще тут є розчарування в Ремарках, Гемінґвеях, Юнґерах, Воннеґутах, Гешаках і питання: «За яку тоді літературу нам вхопитися у цій війні за існування?»(плюси)• нова щирість.Попри те, що автор іноді доволі іронічний у своїх висловлюваннях, одночасно відчувається щирість та відвертість.• худ. прийоми.Попри те, що викладений текст є практично нонфікшном, Дронь цікаво грає з формою, наприклад, тут є центральна трагічна історія, яка повторюється декілька разів із уточненням певних деталей.• книга-пігулка.Це хороша книга для того, щоб єднати українців, вона може бути точкою для спільного переживання болю(мінуси)Знаєте, якось важко критикувати текст, де людина описує власний травматичний досвід, тому скажу в загальних рисах:• місцями не вистачило напівтонів.• все ж таки не відгукнулися розчарування автора щодо Гемів та Воннеґутів (проте у Дроня з Гемом були ну дуже близькі стосунки, що навіть свою зброю він назвав Ернестом, тому тут однозначно є ще й дещо особисте!)(як і кому читати)Мені здається, що я була останньою людиною в Україні, яка ще не прочитала цю книгу)) тому краще розкажіть, як книга вам🤍

🌟А ось та сама розпаковка з попереднього посту. Хочу вас познайомити з новиночками від видавництва ВСЛ:🚪 Ми колись жили тутЗакохана пара купує старий будинок, який здається ідеальним місцем для нового початку. Але одного вечора на порозі з’являється дивна сім’я зі словами: ми колись жили тут. Після цього все починає ламатися: зникають люди, спогади стають ненадійними, а сам будинок ніби живе за власними правилами. 🗝 Проникнення зі зломом. Посібник для початківцівСем має незвичний спосіб виживання - він таємно оселяється в чужих будинках, поки господарів немає вдома. Для нього це майже мистецтво: бути непомітним, не залишати слідів і жити чужим життям. Але одного разу в одному з таких будинків він знаходить тіло. І тепер головне питання не як сховатися, а як довести, що він не вбивця. 💍 Ідеальний шлюбСара - успішна адвокатка, яка звикла перемагати в найскладніших справах. Її життя здається бездоганним, поки не вбивають коханку її чоловіка. Усі докази ведуть саме до нього, і тепер Сара має захищати в суді людину, якій сама вже не довіряє. 🌲 Будинок у соснахСім років тому подруга Маї, Обрі, раптово померла за дивних обставин, і поруч із нею був лише загадковий чоловік на ім’я Френк. Тоді Мая так і не змогла позбутися відчуття, що це була не випадковість. Минув час, але все повертається, коли вона бачить схожу історію в новинах і знову впізнає Френка. Щоб зрозуміти, що сталося насправді, Майї доведеться повернутися до минулого, яке вона весь цей час намагалася забути. Плануєте читати якусь із них?

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️📖 Книга: Вісім ідеальних убивств✍️ Авторка: Пітер Свонсон💌 Серія: одиночна🤩 Видавництво: ВСЛ 🌟⭐ Оцінка: 4/5Сюжет: головний герой Малколм - власник невеличкої книгарні, який свого часу склав список із восьми книг, де, на його думку, описані ідеальні злочини. І ось одного дня до нього приходить агентка ФБР і повідомляє, що хтось у реальному житті почав відтворювати вбивства саме за цим списком.Жанр: трилерМої враження: почну з того, що це не вау-книга і точно не найкраще з того, що я читала, але водночас вона й далеко не погана. Це хороший, представник свого жанру. Сюжет тут дійсно цікавий: задумка з «ідеальними вбивствами» виглядає новою і затягує. Спостерігати за тим, як головний герой поступово занурюється в цю історію, проводить власне розслідування і розкривається перед читачем було цікаво. Особливо з урахуванням того, що він сам виявляється не таким уже й невинним, як здається на початку.Книга невелика за обсягом, читається легко і швидко, тож це ідеальний варіант на кілька вечорів.Але є і мінус, який для мене був досить відчутним - це велика кількість спойлерів до інших детективів, особливо до творів Агата Крісті. Добре, що я вже їх читала.Тож, це цікава, атмосферна і досить розумна історія з незвичною ідеєю. Не ідеальна, але варта уваги, однозначно.#відгук_анасстеп

«Шахи не мають з інтелектом нічого спільного», — каже Михайло Бриних ♟️І саме з цієї провокативної тези почалася розмова про його роман «Шахмати для дибілів».Під час зустрічі з Марʼяною Савкою говорили про те, як із газетних колонок про шахи народився культовий текст, де шахова дошка стає моделлю світу, а між Богом, Сатаною, «мальчіком Мішою» та доктором Падлюччо розгортається пошук «чисто шахматного Грааля».Окремо зачепили мову текстів Бриниха. Автор зізнався, що не любить слово «суржик» і значно точніше для себе визначає цю стихію як «народне мовлення» — живу, хаотичну, смішну й водночас дуже точну тканину реальності.Говорили й про головного героя: чи є Міша проєкцією самого автора, чи це цілком вигаданий персонаж? А також про те, чому Бриних обрав форму роману-виховання і як шахи стали для нього способом пізнання світу.І хоча автор наполягає, що шахи не роблять людину розумнішою («наука грати в шахи вдосконалює лише вміння грати в шахи»), усе ж визнає: вони тренують терплячість, концентрацію та здатність витримувати довгі партії — не лише за дошкою, а й у житті.Це була розмова про літературу як інтелектуальну гру, іронію як зброю та абсурд як одну з небагатьох чесних мов для опису нашого часу.

«Втрачена бібліотека» Ребекка Стед, Венді МассВидавництво: @starlev 5/5 🌟Анотація: Однієї ночі в містечку Мартінвіль, просто посеред вулиці, з’являється саморобна бібліотечка, яку охороняє великий рудий кіт. Одинадцятирічний Еван бере з полички дві пошарпані книжки, навіть не підозрюючи, що його життя ось-ось зміниться. Разом зі своїм найкращим другом Еван швидко виявляє зв’язок між однією зі старих книг і давньою подією, про яку ніхто з дорослих не хоче розмовляти. Тож двоє хлопців починають власне розслідування — і знаходять відповіді, які назавжди змінять не лише їхнє майбутнє, а й майбутнє всього міста.«Втрачена бібліотека» — зворушлива й таємнича історія про відданість, вибір, пошук правди та силу хорошої книжки, яка може творити справжні дива. Я нічого не очікувала від цієї невеличкої книжечки, просто хотіла відволіктися на щось легке, що можна прочитати за вечір-два🌟Та іноді мені здається, що це не ми обираємо книги, а вони — нас. Буває, стоїть собі книга на поличці місяць, два, рік, і ти постійно її оминаєш, а потім, у якийсь особливий (хоча тобі так і не здається) день, рука чомусь тягнеться саме до неї. І виявляється, що це саме те, що тобі було потрібно: і сама історія, і ті емоції, що вона у тобі пробудила — ідеальний таймінг, неймовірно вчасно й так доречно🌟Пані Скоджин знала, що в мене теж не було мами. Фактично я не мала жодного спогаду ні про маму, ні про тата. У дитбудинку, бувало, казали, що тим із нас, хто нічого не пам'ятав про своїх батьків, пощастило. Але я ніколи не погоджувалася з цим до кінця.Це правда, що я не сумувала за батьками так, як ті, хто пам'ятав своїх маму й тата. Але хіба батьки не є основою життєвого шляху людини? Якщо життя — це лінія, яка кудись веде, хіба батьки не є точкою відліку?Цю точку мають навіть ті, хто не любить своїх батьків, як-от дехто з моїх друзів з дитбудинку.А я?Мені сказали, що я можу сама її вигадати.— Придумай собі, що душа забажає! — радила завідувачка дитбудинку. — Будь-що з того може бути правдою. Що завгодно!Але я не знала, з чого починати. Мої батьки були фермери? Акробати? Лікарі? Шпигуни? Мореплавці? Вершники?Чи були вони добрі? Легковажні? Злі?Коли я не спала вночі, то вигадувала собі батьків. І це було дуже важко. Натомість значно легше було читати історії, які вигадали інші люди. Тож я узялася за них, щойно навчилася читати. 🌟Книга про любов до книг — напевно, ось так мені хочеться її описати. Історія розвивається поволі: спочатку не до кінця зрозуміло, що і до чого, але в тому і вся краса. Написано, що ця книга для молодшого і середнього шкільного віку, але вона набагато глибша, дорослим теж сподобається. Так, місцями книга дитяча й дуже наївна, але місцями — настільки зворушлива, що я заливалася сльозами, читаючи її. А книг, що доводили мене до сліз, було ну дуже мало.До пожежі я ніколи не замислювалася, чи мають привиди спати. А вони мали. Принаймні ми точно мали. #прочитане

«непрохані поради для вбивць від Віри Вон» • джессі сутантовидавництво: ВСЛ @starlevоцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ – мільйон дякую колєжкам книжковим-блогерам за те що колись поселили цю книгу в мої рекомендації 🤎🤎колись давно, в поки не теплий березневий день, в мій поштомат постукали книжечки – і однією з них виявилась «Віра Вон» [приблизно на таких вайбах в життя кожного в цій книзі влітала Віра] 🤎«непрохані поради для вбивць від Віри Вон» – не тільки про розслідування вбиства з нотками сарказму й гумору.вона про знайдену сімʼю,пошук себе, вміння вірити у себе,кохання,довгоочікуване звільнення від психологічного насилля і тд🌸🤎починала цю історію в очікуванні затишної комедії про розслідування вбивства в сетингу чайної в Сан-Франциско. чи отримала я це? так 🤎книга читається надзвичайно легко, з нотками смішнявості,що додає свій шарм. Віра Вон – типова китайська матуся(ідеальна ідеалістка),у якої дорослий син і своя чайна крамничка в Чайнатауні [ під чайні моменти я навіть взяла окремий стікер ] 🤎непробивний характер барана у Віри до останньої сторінки одночасно захоплював і бісив. як можна бути такою наглою,навʼязливою і одночасно прикольною?!;) але оці фінальні сцени, де головні герої кажуть я скучаю за Вірою і причини чому(вона жива, все супер) >>> можна заплакати,дуже душевно🤎детективна сторона Віри – це моя старість мрії, я б теж хотіла розслідувати дивні справи🤎фінал здивував, бо я хоч і не ставила на основних персонажів,я всеодно не думала, що буде така розвʼязка і знаєте.. я розумію убивцю..загалом я б не здивувалась, якщо його вбив би кожен персонаж цієї книги, бо те наскільки цей Маршалл бридкий це просто словами не описати. фрагмент з фіналу, де Джулія дізналась як він назвав їх дочку.. ну мудачелло, але я думаю тут ще по впливало те,що манюнька схожа на його брата характером, а він його ненавидів. Емма теж соромʼязлива,тиха,ляклива, навіть сам Олівер казав декілька раз,що він в дитинстві був як Емма🤎моє улюблене в книзі,що кожен до зустрічі з Вірою і до того,як вона їх обʼєднала,був пригнічений,депресивний, але завдяки їй повернув себе,знайшов кохання чи відродив дружбу🪩якщо ви любите комедійні,затишні історії про розслідування вбивства – Вам сюди. «непрохані поради для вбивць від Віри Вон» закохають вас в cozy detectives#curlyвідгук                                – 𝔁𝓸, 𝓮𝓬𝓸𝓾𝓽𝓮 𝓵𝓪𝓵𝓵𝔂♡

Все почалося з таємниці п'ятнадцять років тому. Тепер минуле зруйнувало вечірку. І все закінчиться на... опівнічному бенкеті Опівнічний бенкет — атмосферний, цікавий, захоплюючий роман, який може сподобатись поціновувачам дуже таємничих детективів, а ще тим, хто обожнюю гарні описи (я полюбляю, це добре занурює у розповідь🌟)Класне, вишукане середовище, яке так і манить до себе. От що-що, але над антуражем авторка попрацювала дійсно добре. Все гарно та працює на візуалізацію, щоб повністю занурити з головою в історію. Таємниця(-і), природа, люди.. наче звичайні, але кожен має багаж минулого, що тягне за собою (ох, як в кращих детективних традиціях🕺) А ще готуйтесь до важливих попереджень, маніпуляцій, насильства, брехні, підстав та помсти. І розуміння, що відплата за скоєне все одно тебе знайде... колись😱І хоч читала швиденько, не збавляючи темп, можу зазначити, що перша половина... навіть трошки більше, тримала не те що в напрузі, а в якомусь стані, коли взагалі нічого не зрозуміло (відчуття було, наче я якась цеглина, до якої нічого не доходить😐) Також бувало, що збивалась, бо тут багато героїв та декілька часових ліній🌟Але вся ця метушня та питання без відповідей добре винагороджуються😈Тут цікаві повороти та розкриття таємниць. Пам'ятаю, що мені дуже хотілося отримати ВАУ-ефект від книги. Отримала. Не на сто відсотків, але я була приємно вражена. Бо думала про одне, а вийшло, що дивилась взагалі не у той бік... (дивилась на гарні описи 😒 Як мене просто обдурити, підступна книжка, підступна авторка🌟)Зізнаюсь, що трохи знудилась, поки чекала розв'язки. Але знайте, що це захоплююча, але вимагаюча терпіння історія. І фінал буде дуже цікавим, от дуже-дуже. НЕ ПОЖАЛКУЄТЕ.#читаєморазом

🥹"мені треба ці книжечки" - сказала я і пішла стукатися до Марічки в особисті!взагалі, причиною моїх щасливих викриків було те, що нарешті вийшла біографія Туве Янссон з-під пера Буель Вестіс! "Туве Янссон: Слова, образи, життя" - я вже мабуть дуже багато раз вам говорила про те, що обожнюю біографії та мемуари, а ще я обожнюю жінок, які рухали і рухають цю планету. постать Туве Янссон навіки закріплена в історії літературі, як жінка, що подарувала нам потішних муміків, в які вклала куди більше глибини, ніж може здатися на перший погляд.ця книга - це справжнє дослідження життя культової постаті, яка переживала буремні часи, війни, особисті трагедії та втрати; плекала любов та не боялась про неї відкрито говорити. творила мистецтво і завжди була щирою з собою та світом навкруги.не знаю, я в такому передчутті, аби нарешті взяти цю книгу та, відкинувши все, зануритися в життя Туве🥹певна, що це буде неймовірна подорож!до слова, книга оформлена просто неймовірно: ілюстровані вставки, фотографії, епіграфи та посилання🤌🏼💐 і ще одна книжечка, яка зацікавила своєю анотацією - це "Бруклін" Комб Толбін. обіцяють цікаву історію про ірландську емігрантку в Брукліні, яка, зустрівши своє кохання та почавши вибудовувати своє життя, в момент опиняється перед важким вибором: обов'язком та майбутнім. мене підкупило те, що це повоєнні роки, які чому приваблюють мене своєю атмосферою (дурний жарт, але можливо через те, що я сама чекаю такі часи - повоєнні)в цілому, якось так. тримаю кулачки, аби нарешті дібратися до цих книг❤️