Статистика telegram channel - @starlev

😉 «Останній континент» Террі Пратчеттз Ринсвіндом у мене цікаві часи стосунки бо, на відміну від інших підциклів Дискосвіту, сюжет яких рухає...власне сюжет, тут його рухають панчлайни. якщо в інших книжках серії є хоч час передихнути між відбірною пратчеттівнею, тут панчлайн на панчлайні, що швидко давить на мозок. але це просто дуже концентрований Пратчетт, тому ноу воріз 😉Останній континент - це просто один великий мем про Австралію (ну або про щось геть інше, що суто випадково, подеколи, відгонить...австралійськістю). тож якщо вам подобається Австралія і ви щось про неї чули окрім того, що там у всіх тварин є сумки й більшість фауни хоче вас убити, то вам має зайти але це дійсно просто набір дуже конкретних приколів і відсилок, більшість із яких пересічний українець не зрозуміє, а навіть якщо зрозуміє, то похехекає трохи, як я, бо це Пратчетт і все він пише смішно, але не відчує в повній мірі, бо це щось справді далеке (буквально). судячи з відгуків, навіть не всі англофони зрозуміли, що Ринсвінд випадково виварив у банці веджимайт (до мене дійшло аж під кінець книги, вже після моменту випадкового винайдення цього шедевру кулінарії) 😉та як же я люблю цих ненормальних чарівників. вони абсолютно нестерпні, як завжди, але саме це і робить їх чарівниками (хоча, ще наявність капелюха). і недавно скаржилася в коментарях Альманаху фантастики, що немає relatable фентезі персонажів десь в районі 30 років, а потім згадала, що ось буквально читаю про Ринсвінда............як завжди, він рятує ситуацію навіть про це не підозрюючи (навіть не дивлячись у бік ситуації, бо імовірно в цей момент від неї тікає) 4/5 🦘 #пишу_відгуки

Книга "Країна Мумі-тролів", том 3Оцінка: 4 ☁️ / 5Видавництво: ВСЛ Завершальний томик оповідань про моїх улюблених мумі-тролів. Я відкладала його до весни, бо читати книжку в цю пору вже стало традицією. Але цього разу я точно не очікувала на те, що там мене зустріне... І це зі мною, тією, яка щодня переживає кінець світу, однак, незважаючи ні на що, уранці одягається, а ввечері роздягається, їсть і миє посуд, приймає гостей, ніби нічого й не трапилося Якщо дві попередні книги можна порівняти з весною та радощами життя, то ця - похмура осінь, вечірній морський пляж, який окутує тебе прохолодним бризом. Уже перші оповідання швидко змінюють свій настрій, піднімаючи питання переживання персонажів, роздуми про самотність, їхнє місце в житті та страхи 💭Чудовим прикладом слугує оповідання "Чепуруля, яка вірила в катастрофи" - головна героїня буквально мала панічні атаки, щоразу боючись, що за її спиною от-от станеться щось лихе. І її в цих переживаннях ніхто навіть не хоче зрозуміти. Все це відбувається рівно до моменту, коли трапляється дійсно страшний шторм, під час якого Чепуруля нарешті відчуває спокій, адже хто, як не вона, був до цього готовий. Можна так багато говорити і нічого не сказати Історії мають повільний темп, їм нема куди спішити. Багато основних героїв відходять на задній план і їх частіше просто згадують у розмові, аніж ми їх бачимо. Ознайомившись трохи з біографією Туве Янссон, можна зрозуміти, чому завершення історії про мумі-тролів таке меланхолічне - авторка переживала важкі часи через хворобу та смерть близьких людей.Цей том - чудово підійде до читань у пізню осінь, коли за вікном іде дощ, а ти сидиш у пледику з чашкою чогось тепленького в лапці. Ці оповідання про те, щоб подумати та переосмислити, прийняти персонажів із нової для себе сторони (наприклад, Мумі-Мама навіть дозволила собі лайливі слова!). Рекомендую для фінального та повного розуміння всієї історії мумі-тролів, а також відчути повний спектр письменництва Туве Янссон. Книга просякнута роздумами та непоспішним темпом, і цю меланхолію я відчула сповна 🩵- Вечір, немов пісня, - подумав Нюхмумрик. - Нова пісня, у якій трохи сподівань, ще трішки весняної меланхолії, а решта - нестримне щастя від подорожі, самотності та злагоди із самим собою #bib_reads

— Її основні спогади почали змінюватися. Люди, яких вона знала все життя, стали незнайомцями, незнайомці стали... знайомими. Це одна із тих книг, яка змусила мене тремтіти під час читання та нехтувати сном, аби дізнатися, що ж, в біса, там відбувається! 👁«Ми колись тут жили» Маркуса Клівера починається як історія про дивних незнайомців, які надто довго затрималися в чужому домі. А закінчується — повною дезорієнтацією та сумнівами у власних спогадах.Єва та Чарлі купують старий будинок у горах, щоб відремонтувати та продати. Одного вечора на порозі з’являється сім’я, яка просить дозволу зайти всередину — батько каже, що виріс тут. І от наче нічого страшного не відбувається, але атмосфера миттєво стає… неправильною 💀Найкраще в цій книзі — те, як вона змушує сумніватися буквально в усьому. Це історія не лише про «моторошний дім» — це той тип горору, де сама реальність починає поводитися дивно. Книга має вайб liminal spaces, backrooms, analog horror і тих крипових інтернет-історій з reddit. Так, ніби creepypasta еволюціонувала в повноцінний роман.🪶 Фінал теж із тих, після яких хочеться або одразу шукати чужі пояснення, або сидіти й кілька хвилин дивитися в стіну (а тоді бігти шукати пояснення).Якщо ви любите «Дім на Збіччі» та «Піранезі», читайте 📖4,5 ⭐ (до списку улюблених) #мс_відгук

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️📖 Книга: Ми колись жили тут✍️ Автор: Маркус Клівер 💌 Серія: одиночна🤩 Видавництво: ВСЛ 🌟⭐ Оцінка: 5/5Сюжет: однієї зимової ночі на порозі Єви з’являється незнайома сім’я. Вони просять дозволу зайти й оглянути будинок, адже колись тут минуло дитинство батька родини. Дівчина вагається, але зрештою погоджується - і саме з цього моменту починають відбуватися дивні, тривожні й незрозумілі речі, які поступово руйнують відчуття реальності.Жанр: трилерМої враження: це було вау. Ні, не так... Це було ВАУ-ВАУ-ВАУ.Дуже давно мені не траплявся настільки атмосферний і якісний трилер. Тут є не лише напруга і загадка, а ще й потужна містична складова з елементами жахів і цей мікс працює просто ідеально.Автор настільки майстерно нагнітає атмосферу, що деякі сцени мене пробирали до мурашок. Але найбільше мене вразило навіть не це, а те, як він грається з читачем. З нашою підсвідомістю, з відчуттям реальності.Після прочитання в голові залишається купа питань: а це точно було так? а може, все зовсім інакше?І от саме за це я обожнюю такі книги - коли історія не відпускає навіть після фіналу.Щодо героїв, то тут навіть не хочеться сильно їх оцінювати, бо фокус все ж на атмосфері й сюжеті. Але чесно: я б на місці Єви поїхала кукухою одразу, уже в перші години. І точно не впустила б у дім незнайому сім’ю. Це було дуже стрьомне рішення.Коротше, атмосферний, моторошний, заплутаний і дуже захопливий трилер. Рекомендую сильно.#відгук_анасстеп

Книга ще не вийшла, а я вже її хочу😐Побачила у ВСЛ цікавинку, яка привернула мою увагу — «Посеред ночі». Це психологічний трилер про загадку минулого, яку так і не розкрили, але тепер, коли пройшло багато років, ми отримуємо шанс зрозуміти, що ж трапилось насправді. Я і моє бажання почитати новий трилер ⬆️⬆️⬆️Ну а тут анотація, щоб довго не шукали⤵️Літо 1994 року, США, штат Нью-Джерсі. На задньому подвір’ї будинку, що стоїть на одному з найпрестижніших провулків усієї країни, двоє десятирічних друзів лишаються ночувати в наметі — це їхня традиція. Однак одного ранку тут прокинувся лише один хлопчик, Ітан, а другий, Біллі, безслідно зник.У цьому районі мешкають виключно заможні та успішні науковці, інженери, банкіри, що мають усе, чого хочуть. Невже це хтось із них прокрався вночі на подвір’я, розрізав намет і викрав беззахисного хлопчика? Але навіщо?Навіть через тридцять років справа не розкрита. За збігом обставин, улітку 2024 року в батьківський дім повертається Ітан. Невже йому нарешті вдасться розгадати найжахливішу загадку рідного району?

Кишеньковий довідник з патріархату - Майя ОппенгаймМоя оцінка: ★★★★☆Це короткий, легко написаний, добре структурований та дуже фактологічно-статистичний довідник, який показує, як саме патріархальні структури впливають на життя жінок і чому тієї «рівності», про яку всі говорять, насправді немає.Тут розкриваються такі теми як:🌺аборти та стигматизація місячних;🌺домашнє насильство;🌺екстремальна мізогінія;🌺токсична маскулінність;🌺гендерний розрив в оплаті праці, сфері здоровʼя, системі кримінального правосуддя та в сексуальному задоволенні;🌺розлад харчової поведінки та тиск на образ тіла;🌺сексуальне насильство, сексуальні домагання та звинувачення жертви;🌺насильство «заради честі»;🌺кіберсексуальні злочини;🌺секс-робота та багато іншого. Скоріше за все, десь ближче до кінця (приблизно на розділі про грумінг та спільноти, в яких поширюють відверті фото й відео жінок, зокрема колишніх партнерок) вам стане недобре, але зі статистикою не посперечаєшся🥲Якщо ви вже прочитали не одну книжку про патріархат, фемінізм та права жінок, то скоріше за все, під час читання у васвиникатиме думка «так, я вже це знаю», але:▫️ по-перше, цей довідник допомагає структурувати і лаконічно скласти в систему все, що ви дізнались раніше;▫️а по-друге, як на мене, це ідеальна книжка для тих, хто лише починає цікавитись дослідженням системної нерівності — вона допоможе влитися в феміністичний нонфікшн, і ви зможете розібратись з основними поняттями, ознайомитись зі статистикою та головними досягненнями в кожній сфері. Це дуже зручний та зрозумілий довідник, і хоч за рахунок того, що авторка висвітлює велику кількість тем, тут не буде максимально глибокого розбору кожного блоку, але книжка дає базову інформацію, а також показує, як все повʼязане між собою. Наполегливо раджу💫Видавництво: 🌟ВСЛ#кишеньковий_довідник_з_патріархату_майя_оппенгайм#відгуки_chornobrova_karooka

У пані Катерини Корнієнко (підписуйтесь на її канал «Пиши як чуєш»!) сьогодні був стрім з Миколаївською міською бібліотекою, тож несу вам трохи нотаток: Що, окрім фентезі, ви знайдете в Дивокровцях: Багато школи, питання порозуміння з батьками, пошук «своїх», дружба, стосунки, історія дорослішання По сюжету дивокровці могли зʼявлятись по всьому світу, тож пані Катерина впевнена, що, наприклад, наші нічниці в Британії були б банші. Перелестники — це лепрекони. Про продовження «Дивокровців»: Я насправді мала бути десь в середині другого рукопису, але випадково написала іншу книгу. Але продовження планується. Головний герой буде хлопчик, всі персонажі стануть трохи старше (15-16 років), в цілому події будуть відбуватись десь в період осінь 2025 - червень 2026 Трохи про «Грибних справ підмайстру» Дуже український текст, хоча події в повністю вигаданому світі Основна фішка магії: чаклун(к)и використовують голки, бо магія тут у вигляді ниток. Про долю: У кожної людини доля виткана на тіні, але це не завжди слова, це можуть бути мапи, ноти і саме в цьому складність, ніхто не може розшифрувати що означають символи на тіні героїні. Не можна противитись долі, бо спроби були і це привело до масштабних проблем. Про козі фентезі: (яке я дуже чекаю!):Дачний кооператив, в якому всі вміють чаклувати. І воно відбувається у світі «Дивокровців»! У планах на колись є космоопера! 🤪Книжкові поради від пані Катерини: ✨Шехан Карунатілака «Сім місяців Маалі Алмейди»✨Меґґі ОʼФаррелл«Шлюбний портрет»✨Ейко Кадано «Відьмина служба доставки»✨Марі Бреннан «Природнича історія драконів» ✨Рустам Гаджієв «Останнє слово. Світ мов, що зникають»✨Олівія Ленґ «Сад супроти часу» ✨ Кароліна Сулей «Особисті речі. Розповіді про одяг у концтаборах і таборах смерті» ✨А. С. Баєтт «Книга для дітей» ✨Ксенія Шпак «Скриня Ґриммів»✨Ще я не розчула назву, але щось Светонія, можливо «Життєзаписи цезарів»На цьому у мене все, замовляйте «Дивокровців», та чекаємо старт продажів «Грибних справ підмайстри». 🐉 Книжкова Драконка

«Ми колись жили тут» Маркус КліверУ своєму відгуку на гудрідз Ярослава Стріха дуже влучно формулює основний сюжет і оцей горорний гачок книги:найкоротше справді страшне горорне оповідання в інтернетах: «Уяви, що ти вчиш уроки у своїй кімнаті, аж тут мама гукає тебе з кухні. Ти рушаєш в напрямку кухні, але з маминої кімнати в цей час долинає її наляканий голос: не ходи туди, я теж це чула, це не я».  За сюжетом пара зумерок купує занедбаний будинок десь у глушині для реставрації і перепродажу (привіт, серіальна адаптація «Привидів Дому на Пагорбі»). Про цей момент навіть у самій книзі є жарт, що те, що у зумерів є гроші на будинок видається вже як щось надприродне. Одна з дівчат, Єва, явно має тривожний розлад, також досвід панічних атак, вона багато тривожиться, думає, катастрофізує. Її партнерка Чарлі натомість дуже прямолінійна, щира, пробивна. І ось одного дня надвечір у дверях будинку зʼявляється родина: батьки і троє дітей. Батько Томас розповідає, що провів дитинство у цьому домі і перед переїздом на захід хотів би зробити швидку екскурсію родині, 15 хвилин. Трошки незручно, хочеться відмовити, а не впускати незнайомців у свій простір, але Єва погоджується, хоч і тривожиться. Ну, власне, тут і закручується.Мені сподобалось, що більшість історії виглядає доволі природньо й правдоподібно. Так, родина Томаса релігійна, але досить звичайна, так, їх машини не видно на підʼїзній доріжці, але вона ж он там, за рогом, так, вони обіцяли всього 15 хв, але затримаються цілком виправдано. І це створює постійне фонове тривожне відчуття, таку підозру, яку довгий час розвіює абсолютне буденне пояснення. Як я писала вище, тривожна, трошки параноїдальна, клаустрофобна історія. Тут починаєш сумніватися у всьому, перестаєш довіряти собі, своїй памʼяті та навіть зору, світ, який тебе газлайтить, а ти поволі піддаєшся цьому.Мені сподобалось, тому що мені було страшнувато, цікаво, читалось швидко. Так, є моменти (якщо подумати і багатенько), які не отримали пояснення чи розвитку. Є відкритий фінал. Але книга мене розважила, розтривожила, тож я не прискіпуюсь. До речі, це один з тих виняткових моментів, коли я можу уявити її на якомусь книжковому клубі, тут є простір для теорій та гіпотез. Тому трошки полоскотати нерви декілька вечорів – дуже навіть може бути. Українською буквально ось вийшла у Видавництва Старого лева. Тепер хочеться щось таке страшненьке подивитися, все не дійду ніяк до Something Very Bad Is Going to Happen на нетфліксі.

"Хороші передчуття" - книга для військового від військового.Я продовжую дарувати різні книги військовим, яких консультую. Дуже тішусь, що можу дарувати книги вже українських військових. Бо ніхто так не Я бачу це постійно на групових зустрічах. Ніхто не підтримає і не зрозуміє військового так, як інший військовий, коли він усвідомлює "О, і ти теж це проходив". Це один з ключових принципів групової терапії. Автор книги — письменник, Богдан Коломійчук. З початку повномасштабного російського вторгнення перебував в лавах ЗСУ, старший сержант медичної служби. Не так давно демобілізувався.— про проблеми з комунікацією в державі— про демобілізацію і її відсутність— про смерть побратимів— про свій шляхПро те, що військовий відчуває абсурдність свого буття, як Сизиф в есеї Камю, який штовхає камінь вгору, але розуміння абсурдності дає підстави цінувати прожитий час. Мені дуже подобається те, що Видавництво Старого Лева видають книги від військових.Я продовжую дарувати книги хлопцям-військовим.Він повертається, в армії вже виробив новий образ життя і мислення. А в цивільному світі все складно і непросто.Також у мене є прохання — якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банкаПосилання на банку тут:🔗https://send.monobank.ua/jar/5kBhUV5bPpТакож є PayPal: [email protected]Буду знов закуповувати нові книги. Хочу трохи більше тепер інших купити, то нові донати потрібні. Навіть 100 гривень будуть вчасними. І дякую вам за активну підтримку моєї роботи з хлопцями.@bagnenkoPsy

Захоплива янг-едалт історія VS моторошний горор?🦉 Книга з совою на обкладинці, що може бути прекрасніше? Ну ви ж не забувайте, хто тут амбасадорка сов. 🌟 «Дикочари» — Гокон МаркусТринадцятирічна Ембла Дикейд живе у сучасному Осло й навіть не здогадується, що дивовижі — зовсім поруч.Вона завжди відчувала себе інакшою, і одного дня її здогади справджуються: Ембла відкриває у собі дикочари та дізнається про існування тварин із таємничими силами, здатних перетворюватися на людей.Ворони, лосі, лисиці й сови ведуть невидиму боротьбу за владу над природою, і дівчина раптово опиняється у самому вирі цих подій. Чи може бути так, що Ембла — одна з них? І як тепер зміниться її життя? Подейкують, що це один з найкращих горор-романів останніх п’яти років за версією Goodreads. Вгадайте, в кого вже завищені очікування? 🤩🌟 «Ми колись жили тут» — Маркус КліверМолода пара, Єва та Чарлі, заробляє на життя ремонтом та перепродажем старих будинків. Дівчата не можуть повірити власному щастю: атмосферний будинок у горах дістався їм за дуже вигідною ціною.Одного дня на порозі з’являється родина — тато, мама й троє дітей. Чоловік каже, що виріс у цьому домі, і просить показати оселю своїм рідним. Та щойно незнайомці переступають поріг, усе змінюється. У будинку починають відбуватися дивні, тривожні речі.Єва відчайдушно хоче, щоб непрохані гості пішли й більше не поверталися. Але родина ніби не розуміє, що їм тут не раді, — чи, можливо, просто не може піти.А потім зникає Чарлі. І реальність починає вислизати Єві з-під контролю. Вона відчуває: з цим будинком і його колишніми мешканцями щось не так. Їй загрожує небезпека... Та чи зможе Єва врятувати себе — чи все це лише підступна гра її власного розуму? ВСЛ заохочують мою книжкову залежність — скоро буде не дві полиці, а цілий стелаж їх книг 🦝