Старий Лев

Відкрила для себе нового українського автора та його фентезійний роман, і ви навіть не уявляєте, наскільки він мені сподобався! «Аркан вовків» Павла Дерев'янка – це класне поєднання нашої історії, чудового гумору, цікавих персонажів та захопливих пригод💭Події відбуваються у далекому 1845 році на землі Українського Гетьманату. Наш головний герой – це молодий хлопець на ім'я Северин Чорно­вовк, який тільки починає свій шлях на вовчій стежці, готується долучитися до характерників та вступити до Сірого Ордену. На долю хлопця випаде багато подій, які безповоротно змінять його життя, а також знайомство з вірними побратимами.«Аркан вовків» дуже насичена на події та цікаві сюжетні повороти. Автор однозначно вміє змусити читача хвилюватися за героїв та співпереживати їм. Книга читається дуже легко та швидко, тому що хочеться дізнатися, що ж там буде далі.До речі, видавництво «Старого Лева» вже повідомило дату виходу другої частини, яка називається «Тенета війни» і має вийти вже 5 серпня. З нетерпінням чекатиму на продовження, тому що дуже хочеться прочитати, що ж там буде далі.Нижче поділюся ще декількома цитатами з книги: • – Навіщо ти зробив це, Северине?– Щоб… захищати їх, – він указав на святкову юрбу.– Хіба б не знайшлося іншого захисника?– Якщо так думатиме кожен, захисників не стане.• Не забирай чужих помилок, козаче, із тебе вистачить власних.• У держав немає друзів, Северине, – повчав Захар. – Є лише тимчасові союзники.• Не існує ніякої долі, є тільки шляхи, що ми обираємо та долаємо, і кожен шлях, попри всі сподівання та бажання, може обірватися у найменш очікуваний момент. Навіть коли здається, ніби стоїш на самому початку, у тобі живе стільки ідей, а попереду стільки невиконаних справ і стільки речей, які прагнеш змінити… Смерті байдуже.Видавництво Старого ЛеваБільше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

Чому «Ї» — більше, ніж літера?Як незалежність України стала викликом для Росії?І що пов’язує минулі імперські амбіції з сучасною війною?У книжці «Україна. Свобода. Європа» журналіст Ростислав Хотин відповідає на ці — та багато інших — запитань, аналізуючи ключові події новітньої української історії.Книжка вміщує статті, в яких проаналізовано й висвітлено минулі й сучасні події, важливі для політичного вектора України. Після прочитання цих матеріалів можна краще зрозуміти, які були передумови для здобуття Україною незалежності 1991 року й чому для Росії неприйнятна сама ідея української національної ідентичності. Влучні цитати політиків та істориків доповнюють фактологічний матеріал, а грамотна аналітика допомагає зрозуміти зв’язок минулого із сучасними реаліями.Ростислав Хотин висвітлює деякі події та явища, які, на перший погляд, прямо не впливають на політичні процеси, проте є важливими й показовими. Бо й справді, іноді навіть одна буква може мати велике значення, якщо це українська літера «Ї», яка стала своєрідним знаком спротиву на тимчасово окупованих територіях України.📘 Обкладинка — Дарія Луцишина

Еліс Вокер – «Барва пурпурова»Іноді трапляються книжки, які не лише змушують тебе читати, а змінюють тебе. Для мене це була саме така.Якщо чесно, вирішив прочитати «Барву пурпурову» після того, як не зайшов роман «Жінки і сіль». Було цікаво — може, я просто не люблю романи про жінок? Виявилося, що все зі мною гаразд. Просто одна книжка поверхова і мелодраматична, а інша — глибока, сильна й про життя. Без штучності й без пафосу.Еліс Вокер — американська письменниця, поетка, феміністка й громадська діячка. Перша афроамериканка, яка отримала Пулітцерівську премію за художню прозу. «Барва пурпурова» принесла їй і славу, і визнання. І це абсолютно заслужено.Це роман у листах. Головна героїня — молода чорношкіра дівчина, яка росте в Америці на початку XX століття. І спочатку все просто й страшно водночас: короткі речення, дитяча мова, біль, насилля, відчай. Але разом із нею росте і текст — з кожною сторінкою вона дорослішає, відкриває себе і світ, стає голоснішою, розумнішою, глибшою. Це захоплює. І, чесно, пробирає до кісток.У романі — насилля, смерть, відчуження, але й водночас — надія, пробачення, любов, самоусвідомлення. І все це не в форматі моралізаторства чи слізливої драми, а дуже щиро, природньо, без зайвих прикрас. Тут немає відчуття, що світ створено лише для того, щоб мучити героїню. Є реальність — жорстока, несправедлива, байдужа, але з простором для росту, тепла і світла.І головне — ця книжка дає надію. Так, саме її, ту дефіцитну валюту, якої останні роки не вистачає багатьом із нас. Це історія, що лишає по собі не лише гіркоту, а й силу.Чому книжка стала культовою? Бо вона дала голос тим, кого довго не було чутно. Бо вона показала, що сила — не завжди в кулаці, а ще в тиші, прощенні, усвідомленні. І, звісно, через десятиліття залишається дивовижно актуальною. Не дивно, що за нею зняли фільм, зробили мюзикл, а сам текст входить у безліч списків «must read».Тож якщо ви шукаєте книжку, яка справді говорить, яка залишає слід — ця саме така.#відгук #художня

Що ж, ця книга як мінімум вміє дивувати, а це зі мною стається не так часто — та тут на 65 сторінці в мене просто відвалилась щелепа😄Це не те щоб був прям вау-твіст, але це було дуже несподівано🤪💀 Загалом, це мʼякий горор, що досліджує тему культзму: зростання у секті, доросле життя і те, як приналежність до культу відбивається на різних типажах людей, та вплив релігійного минулого на тих, хто зміг вибратись.Історію я б умовно поділила на дві частини, і перша — це дуже повільний і затяжний вступ, який втім давить на купу больових точок і занурюється у дуже глибокі глибини.⏳ Тривалий час складається відчуття, що героїня просто купається у власних спогадах, курсуючи від одного до іншого, і ятрить старі травми, з якими так і не змогла впоратись за роки після того, як втекла з дому — і лише де-не-де проскокує натяк на те, що відбувається щось іще, і що у цій історії ще багато питань, відповіді на які їй належить відшукати.Це затяжне і поступове занурення в атмосферу, доки історія не починає відчуватися майже особистою. Але деталі і дрібні нюасни тут важать дуже багато.🔪 Друга ж частина — майже чистий екшн, де на противагу першій, все несеться дуже швидко. І як на мене, вона хоч і більш горорна в традиційному уявленні, одночасно вона і простіша та більш поверхнева, хоча є тут і чарівний катарсис.🕯 Загалом же це книга про те, як відпустити минуле, коли зробити це важко і боляче, але коли воно тільки тягне тебе назад.✂️ Як розірвати звʼязки, які важко розірвати, але без розриву яких рухатись вперед ніколи не вийде.✝️ Про всепоглинаюче лицемірство релігії.👠 Про дитячі травми, що формують особистість.🔱 І про те, що зовнішня оболонка буває дуже щільною і багаторівневою, втім оманливою, і щоб докопатись до суті, доведеться копати дуже й дуже глибоко.Дуже класний вибір для книжкових клубів, бо говорити тут є про що — як безросередньо по тексту, так і заглиблюючись у філософські питання.📖 «Чорна вівця»✍️ Рейсел ГаррісонВидавництво Старого Лева

📚 Він іде. І не сам — а з дипломатичною місією…Нарешті можемо сказати: довгоочікуваний «П’ятий Слон» Террі Пратчетта вже в друкарні! 🐘За легендою, П’ятий Слон, що звалився на Диск, змістив розташування континентів і збагатив його покладами золота, заліза і... жиру — важливих для торгівлі ресурсів. Цей факт стає несподіванкою для командора Міської варти Семюела Ваймза, якого висилають послом від Анк-Морпорка на коронацію Низинного короля ґномів у далекий і небезпечний Убервальд.Ґноми, вампіри та перевертні населяють цей лісистий і не особ­ливо цивілізований край, що постачає жир усьому Дискосвіту. А коронація — це торжество дипломатії, політики та інтриг — словом, усього, в чому Семюел Ваймз геть не вправний. А ось пошуки сакрального ґномського Кекса, сутичка з розбійниками на перевалі, втеча від перевертнів у зимових заметах — це вже завдання з його портфоліо. Та чи впорається Ваймз цього разу: у новому статусі і без підтримки знайомих анк-морпоркських провулків?✨ Обкладинку створили Романа Романишин та Андрій Лесів📖 Переклад — Ольга Бєлова

Вчора, 29 травня, на ХІІІ Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» відбулася дискусія «Письмо на війні» ✍️Богдан Коломійчук, Ілларіон Павлюк та Дмитро Крапивенко відверто говорили про те, як війна впливає на творчість — на письменницьку й читацьку оптику. Ілларіон Павлюк поділився щемливим спогадом: «Коли я був у бойовому підрозділі, я особливо не розраховував дожити до свого дня народження... Про письмо тоді взагалі не думалося». Він зізнався, що після перших бойових зіткнень написав щось, «жахнувся», бо «це було про смерть», і вирішив не писати до 2023 року, бо «це не приносить у цей світ добра» 💔Дискусія розгорнулася навколо складних, але таких актуальних питань:– «Якщо можете не писати — не пишіть». Якщо автор відчуває, що має знайти відповіді на питання і поділитися — він це робить, і неважливо, чи це війна.– Особливість письма під час війни: «нема часу, живеш у постійному дедлайні». – Як війна змінює не лише письменницьку, а й читацьку оптику.– Прозвучала важлива думка: «Російська література — співучасниця злочину».– Обговорили і роль фантастики на війні: ескапізм це чи розширення рамки? Адже жанр дає змогу підкреслити проблему.Ми дякуємо Богдану Коломійчуку, Ілларіону Павлюку та Дмитру Крапивенку за цю розмову! Та дякуємо всім, хто завітав на дискусію.💛💙

📚 Отримали з друку аж п’ять новинок — різних за жанром та настроєм, але кожна з них по-своєму особлива 🧡💫👀 «Незнайомець нагорі» Лізи М. Матлін — готична, тривожна історія про популярну психологиню, яка поселяється в будинку з кривавим минулим. Сара Слейд має свої плани на цей дім, але Блеквуд — це місце, яке не відпускає. Вона отримує записки, втрачає контроль над життям і починає ставити собі одне запитання: хто вона насправді? І хто мешкає на горищі? ☂️ «Небесна парасоля» Ірини Савки — це короткі замальовки, у яких оживають долі простих українців, про яких не знімають фільмів і не згадують у підручниках. Попри біль, втрати, арешти, війну, у кожній історії є місце для любові, мудрості та надії. Авторка вміє знаходити світло навіть у найтемніших куточках людського досвіду. 📓 «Щоденник покоївки» Лорет Енн Вайт — напружений трилер про Кіт Дарлінґ, яка звикла залишатися непомітною. Вона знає: іноді достатньо лише однієї дізнаної таємниці, щоб опинитися на межі життя і смерті. У розкішному будинку на березі моря зникають власники, а слідча розплутує справу, в якій жоден факт не виглядає переконливо. 🧭 «Середина світу» Андреаса Штайнгьофеля — культовий німецький роман про підлітка, який дорослішає, закохується, шукає батька і намагається зрозуміти себе. Це перевидання давно улюбленої історії — про все, що формує нас у юності: дружбу, кохання, втрати, дивні сімейні стосунки й бажання бути почутим.❌ «Як казати “Ні”» Мішель Елман — книжка для підлітків, яка вчить захищати власні межі. Як відмовити без докорів сумління? Як реагувати на токсичні жарти, нав’язливі коментарі чи небажані дотики? Авторка ділиться прикладами з реального життя й переконливо доводить: сказати «ні» — це нормально. У книгах новинки з'являться згодом...Яку новинку чекали найбільше? Пишіть у коментарях ✍️

нещодавно ми з хлопцем обговорювали музику: переїхавши до іншої країни він став більше слухати іспаномовних пісень так само як і я - українських. дійшли до того, що через споживання "рідного" контенту ми відчуваємо сильніший звʼязок з домом та своєю культурою 🫂так само і з книгами, особливо про самоідентичність або знайомі реаліїТвоє, моє, нічиє та інше - це екскурс в "совок" та дитинство, на яке зараз є змога подивитися під іншим кутом. дуже цікаво та трошки соромно помічати навʼязані тією ідеологією вподобання, коли навіть гидкий кисіль автоматично радісно згадуєш "ой та це ж як в дитсадочку!"авторка ніби знімає пелену з нерушимих упереджень і показує як виглядав тогочасний світ, у якому ми виросли, без романтизації совковою владою та пропагандоючому "когда я ем - я глух и нем" - бо обговорювати якість та смак їжі, яка не відповідала ГОСТу, було заборонено. не треба нам оцих незадоволенихчому "не жили багато, нечего и начинать" - бо всі рівні і хотіти більшого означає вибиватися з мас. заборона на мрії, зміни та розвитокчому "тише едешь — дальше будешь" - заборона на ризик та ініціативуі чому "мой адрес не дом и не улица, мой адрес - Советский Союз" - заборона на самоідентичність_тебе за ручку проводять книгою по усім "святим" місяцям совка, оголюючи правду і відслідковуючи звʼязок з мисленням сучасних людей, які хоч і народилися у вільній незалежній Україні, все одно у своєму світосприйнятті несвідомо несуть радянські патерни, і це лякаєлякає і засмучує, коли помічаєш, що деякі з них до сих пір живуть в тобі. і ти засуджуєш інших за це, але сам по інерції живеш по накатаним рейкамдуже класна і дуже корисна книга, вона як відро холодної води на голову - допомагає прийти до тями і хоча б подивитися на себе - і малу і дорослу - зі сторони. ніхто з ваших рідних не буде таким безжальним)Твоє, моє, нічиє та інше - 10/10ps блок про барбі - окремий біль, ніколи блін не усвідомлювала скільки всього ховалося у звичайній ляльці, яка могла бути "ким завгодно", в той час коли в нашому дитинстві все, до чого тебе привчив соціум, це катати по двору у колясці пупса, програмуючи свій трирічний мозок на майбутнє материнство 🤦‍♀️ps2 а ще збірка мені дуже нагадала неймовірну книгу "Кім Джійон, 1982 року народження», тільки про нашу культуру та токсичне минуле 🙃

Сьогодні, 28 квітня, святкуємо день народження неповторного Террі Пратчетта — письменника, який подарував нам Дискосвіт і вчив бачити магію навіть у буденності 🎩✨Террі Пратчетт (1948–2015) — британський автор понад 70 книг, найбільш знаний завдяки серії «Дискосвіт». Його книги перекладено більш ніж 40 мовами, а загальний наклад сягнув понад 85 мільйонів примірників. Пратчетт славився тонким гумором, любов'ю до парадоксів і глибокими роздумами, захованими у фентезійному антуражі.І нагадуємо про чудову новину для шанувальників: уже цього року у Видавництві Старого Лева вийде офіційна біографія Террі Пратчетта — «Terry Pratchett: A Life With Footnotes». Це щира й особлива історія про людину, яка подарувала світові стільки натхнення.А тим часом запрошуємо ще більше зануритись у світ Пратчетта на нашому сайті: 🔸 «Террі, який поруч. До дня народження Пратчетта» — цікаві факти, цитати, екранізації.🔸 «Подорож Дискосвітом, або за що ми любимо Террі Пратчетта» — текст Тоні Старовойт про чарівність його книжок.🔸 «Художник Пол Кідбі про роботу над Дискосвітом Террі Пратчетта» — про візуальне втілення його неймовірних світів.Хочете, аби ми підготували для вас добірку цікавих фактів із біографії, що скоро вийде? 👀

Завтра в Києві на ВДНГ розпочнеться фестиваль «Книжкова країна» — виставка-продаж і насичена програма подій для дорослих і дітей.🧡 «Видавництво Старого Лева» запрошує на свої стенди: 📍 П-05 (павільйон) 📍 Е-3 (вулиця)Вхід на всі події — вільний!🎉 Розповідаємо про другу частину подій від Старого Лева:📌 26 квітня, 15:00Як говорити про фемінізм і не посваритися?Фемінізм — тема непроста. Разом з Іриною Славінською та Іриною Ніколайчук говоритимемо про діалог без конфліктів, міфи та емоції, що заважають порозумінню. В основі — книжка «Слово на літеру «Ф»».📍 Локація: Шатро подій📌 26 квітня, 17:00Особисті речі як свідки боротьбиПро гідність, пам’ять і одяг як символ виживання у концтаборах — у розмові Кароліни Сулєй та Марини Данилюк-Ярмолаєвої за мотивами книги «Особисті речі».📍 Павільйон № 5, зал Omni Campus📌 26 квітня, 20:00Голоси. (Не)схожі.Поетичні читання Андрія Хаєцького, Олександра Мимрука та Мар’яни Савки. Три унікальні голоси — одна подія, повна контрасту, гармонії й несподіваних відчуттів.📍 Павільйон № 1, зал 1📌 27 квітня, 15:00Від спогадів до сюжетівПисьменниця Юлія Чернінька у розмові з Тетяною Белімовою про натхнення, пам’ять і шлях від ідеї до книги.📍 Павільйон № 6, зал 1 «Вітальня»📌 27 квітня, 15:00Територія страху: як народжуються українські трилериДанило Клочко та Саша Павлова — про жанр, що лоскоче нерви, і міста, які стають ідеальним тлом для тривожних історій.📍 Павільйон № 1, зал 1📌 27 квітня, 16:00Покоління, що змінює УкраїнуЛюбов Загоровська та Оля Русіна — про дітей-волонтерів, книгу «Найкраще немодне заняття» та нову хвилю покоління, яке вже діє.📍 Павільйон № 2, зал 2✨ Зустрінемося на подіях!