Старий Лев

Дочекалися! Перший нормальний відгук на каналі, ще й на книгу, яку я купила менш ніж 48 годин тому 🙂 «Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» від Джессі Сутанто — справді дуже затишний детектив, але при цьому він не дасть засумувати й навіть змусить час від часу хіхікати! У книжці оповідь ведеться від кількох осіб (multi pov), що я дуже люблю. Головна героїня — 60-річна власниця чайної крамниці в Чайнатауні, Віра Вон — мила бабуся, яка має багато вільного часу та непроханих порад, особливо для свого сина (але це часом дуже дотепно 👇🏻) ...Можливо, тобі треба підкотити до неї і в ДМ і написати «пані, ну ви 🤌🏻». З любов'ю, мама. Одного ранку, як завжди, рівно о 4:30, Віра прокидається, спускається в чайну... й знаходить тіло. Щоб допомогти поліцейським, вона готує чай, прибирає і старанно обводить тіло маркером, ну... майже не торкаючись його 😅 Віра пишається своїм місцем злочину — напевно, на такому милому місці злочину копи ще не бували. Спойлер: поліція не в захваті від допомоги, та й не розглядають цей випадок як вбивство, тож Вірі доведеться розпочати власне розслідування. Наступного дня у чайній з'являються наші нові герої, за сумісництвом — підозрювані, бо ж усі ми знаємо, що вбивці повертаються на місце злочину, правда? Ось вони: Рікі — хлопець, що представився журналістомСана — ймовірно, авторка тру-крайм подкастуОлівер — брат загиблогоДжулія — дружина загиблого 💭 Поставила книжці 5 з 5 ⭐️ бо це історія про дружбу, брехню, зцілення, творчість та троп «віднайдена родина»... ну і так, вбивство, хоч не так вже й на першому плані. Рекомендую! А ще це оформлення! Ну гляньте, як ідеально підібрані тон зрізу, каптал та ляссе, ну краса ж! 🤩 До речі, права на екранізацію придбані студією Warner Bros TV, проєкт на стадії розробки 😏

Що може означати червона помада в пеклі концтабору? Чому за неї билися більше, ніж за їжу? Чи може клаптик тканини, парфуми або модний етюд стати ниточкою, яка тримає людину з життям?У «Особистих речах» Кароліна Сулєй відкриває новий, несподіваний вимір памʼяті про Голокост — через деталі, через особисте, через речі, що мали силу не дати людині зникнути. Це книжка не лише про втрату, а й про гідність, людяність, про красу, яка може рятувати.Редакторка Ольга Ренн ділиться, чим її вразила ця книга:Навряд чи книжка з історії Голокосту асоціюється з питаннями краси, стилю, моди, бо нам часто здається, що такі книжки — про смерть. Але вони і про життя також. Цей досвід дуже складно осягнути, а проте він був. І сьогодні книжки Віктора Франкла, Едіт Еґер, Прімо Леві та багатьох інших авторів дивовижним чином наснажують та додають сил. Кароліна Сулєй унікально цікава авторка, яка зібрала безліч свідчень про роль і значення особистих речей у житті різних людей і як ті речі допомагали людям протривати і вижити у концтаборах. Мене вразила історія однієї жінки, яка в Берґен-Бельзені малювала модні етюди на сторінках свого записника, а після війни стала модною журналісткою, працювала на «Vogue». У інтерв’ю про табірний період життя підкреслювала, що пам’ять про моду не залишала її навіть у найчорніші миті. Розповідала, що в Бельзені жінки за помаду билися більше, ніж за їжу. У неї був мініатюрний флакончик парфумів, і вона берегла його, наче скарб. Парфуми нагадували їй про «цивілізований світ».

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️Кохання та удача - Дженна Еванс Велч 🌟сюжет: Адді таїї брат Ян побились на весіллі тітки. В якості покарання вони мали бути під наглядом дорослих в Італії і за найменшу провину - обоє вилетіли б з футбольних команд. Але ці двоє, замість того, аби відправитись в Італію - вирушають в подорож автівкою по Ірландії💚подорож Ірландією;💚родинні стосунки.мої враження: перша частина цієї серії залишила по собі дуже теплі емоції, тож я вже приблизно знала, чого очікувати. Але, побачивши назву «Кохання та удача», я налаштувалася на якусь романтичну історію… Проте, якщо чесно, любовної лінії тут майже немає. Вона десь на фоні, дуже легенька і непомітна. Натомість головна увага приділена зовсім іншому - сімейним стосункам, а саме - братові й сестрі.Герої завжди були близькими, але з роками між ними з’явилася прірва. І от, під час поїздки в Ірландію, вони опиняються там удвох - мали їхати до Ліни (героїні першої частини), і бути під наглядом її батька, як покарання. Бо якщо знову накосячать, то вилетять із футбольної команди. А це для них дуже важливо.Але все йде не за планом вони залишаються в Ірландії разом із третім героєм книги і вирушають у мандрівку країною. Я очікувала, що буде романтика, захопливі краєвиди, атмосфера Ірландії. І так, природа описана неймовірно. Але основна історія - внутрішня, про братів і сестер. Через подорожі вони переосмислюють свої конфлікти, вчаться знову приймати одне одного такими, як є, і нагадують собі, чому важливо триматися за родину.Родинні цінності - вони тут справді в центрі. І заради них цю книгу варто читати. Додатково - тема дружби. Вона теж тут дуже щира, тепла й справжня. Книга вкотре нагадує: треба цінувати тих, хто поруч. Справжня дружба - це підтримка, довіра, готовність бути поруч, коли складно. І такі люди - безцінні.Мені книга дуже-дуже сподобалась. Я ставлю їй максимальну оцінку. Читати обов’язково влітку, бо вся серія - це просто набір літнього настрою.Рекомендую щиро ❤️5/5 💫#відгук_анасстеп

📚 У серпні Львів стане місцем зустрічі тих, хто творить і читає сучасну українську літературу. 15–17 серпня на території !FESTrepublic (вул. Старознесенська, 24–26) відбудеться перший BestsellerFest — новий літературний фестиваль, який об’єднає авторів, читачів і видавців у просторі спільних розмов, книжкових відкриттів і важливих сенсів.Програма включає:— презентації новинок і книжковий ярмарок— зустрічі з авторами, публічні інтервʼю, автограф-сесії— спеціальну дитячу програму— вечірні концерти (зокрема, Ірена Карпа та «Фактично Самі», Сергій Мартинюк і «Фіолет»)Серед анонсованих учасників: Євгенія Кузнєцова, Макс Кідрук, Ілларіон Павлюк, Марія Матіос, Василь Шкляр, Ірена Карпа, Андрій Кокотюха, Андрій Любка, Анастасія Левкова, Мирослав Дочинець, Володимир В’ятрович, Володимир Станчишин — і це лише частина програми.📍 Вхід 15 серпня — вільний для всіх📍 16–17 серпня — безкоштовно для військових, пенсіонерів і дітей до 12 років🎟️ Квитки — наconcert uaЧастина коштів буде передана на потреби ЗСУ.BestsellerFest 2025 — це простір для розмов про книжки, досвід і час, у якому ми живемо.

Відкрила для себе нового українського автора та його фентезійний роман, і ви навіть не уявляєте, наскільки він мені сподобався! «Аркан вовків» Павла Дерев'янка – це класне поєднання нашої історії, чудового гумору, цікавих персонажів та захопливих пригод💭Події відбуваються у далекому 1845 році на землі Українського Гетьманату. Наш головний герой – це молодий хлопець на ім'я Северин Чорно­вовк, який тільки починає свій шлях на вовчій стежці, готується долучитися до характерників та вступити до Сірого Ордену. На долю хлопця випаде багато подій, які безповоротно змінять його життя, а також знайомство з вірними побратимами.«Аркан вовків» дуже насичена на події та цікаві сюжетні повороти. Автор однозначно вміє змусити читача хвилюватися за героїв та співпереживати їм. Книга читається дуже легко та швидко, тому що хочеться дізнатися, що ж там буде далі.До речі, видавництво «Старого Лева» вже повідомило дату виходу другої частини, яка називається «Тенета війни» і має вийти вже 5 серпня. З нетерпінням чекатиму на продовження, тому що дуже хочеться прочитати, що ж там буде далі.Нижче поділюся ще декількома цитатами з книги: • – Навіщо ти зробив це, Северине?– Щоб… захищати їх, – він указав на святкову юрбу.– Хіба б не знайшлося іншого захисника?– Якщо так думатиме кожен, захисників не стане.• Не забирай чужих помилок, козаче, із тебе вистачить власних.• У держав немає друзів, Северине, – повчав Захар. – Є лише тимчасові союзники.• Не існує ніякої долі, є тільки шляхи, що ми обираємо та долаємо, і кожен шлях, попри всі сподівання та бажання, може обірватися у найменш очікуваний момент. Навіть коли здається, ніби стоїш на самому початку, у тобі живе стільки ідей, а попереду стільки невиконаних справ і стільки речей, які прагнеш змінити… Смерті байдуже.Видавництво Старого ЛеваБільше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

Чому «Ї» — більше, ніж літера?Як незалежність України стала викликом для Росії?І що пов’язує минулі імперські амбіції з сучасною війною?У книжці «Україна. Свобода. Європа» журналіст Ростислав Хотин відповідає на ці — та багато інших — запитань, аналізуючи ключові події новітньої української історії.Книжка вміщує статті, в яких проаналізовано й висвітлено минулі й сучасні події, важливі для політичного вектора України. Після прочитання цих матеріалів можна краще зрозуміти, які були передумови для здобуття Україною незалежності 1991 року й чому для Росії неприйнятна сама ідея української національної ідентичності. Влучні цитати політиків та істориків доповнюють фактологічний матеріал, а грамотна аналітика допомагає зрозуміти зв’язок минулого із сучасними реаліями.Ростислав Хотин висвітлює деякі події та явища, які, на перший погляд, прямо не впливають на політичні процеси, проте є важливими й показовими. Бо й справді, іноді навіть одна буква може мати велике значення, якщо це українська літера «Ї», яка стала своєрідним знаком спротиву на тимчасово окупованих територіях України.📘 Обкладинка — Дарія Луцишина

Еліс Вокер – «Барва пурпурова»Іноді трапляються книжки, які не лише змушують тебе читати, а змінюють тебе. Для мене це була саме така.Якщо чесно, вирішив прочитати «Барву пурпурову» після того, як не зайшов роман «Жінки і сіль». Було цікаво — може, я просто не люблю романи про жінок? Виявилося, що все зі мною гаразд. Просто одна книжка поверхова і мелодраматична, а інша — глибока, сильна й про життя. Без штучності й без пафосу.Еліс Вокер — американська письменниця, поетка, феміністка й громадська діячка. Перша афроамериканка, яка отримала Пулітцерівську премію за художню прозу. «Барва пурпурова» принесла їй і славу, і визнання. І це абсолютно заслужено.Це роман у листах. Головна героїня — молода чорношкіра дівчина, яка росте в Америці на початку XX століття. І спочатку все просто й страшно водночас: короткі речення, дитяча мова, біль, насилля, відчай. Але разом із нею росте і текст — з кожною сторінкою вона дорослішає, відкриває себе і світ, стає голоснішою, розумнішою, глибшою. Це захоплює. І, чесно, пробирає до кісток.У романі — насилля, смерть, відчуження, але й водночас — надія, пробачення, любов, самоусвідомлення. І все це не в форматі моралізаторства чи слізливої драми, а дуже щиро, природньо, без зайвих прикрас. Тут немає відчуття, що світ створено лише для того, щоб мучити героїню. Є реальність — жорстока, несправедлива, байдужа, але з простором для росту, тепла і світла.І головне — ця книжка дає надію. Так, саме її, ту дефіцитну валюту, якої останні роки не вистачає багатьом із нас. Це історія, що лишає по собі не лише гіркоту, а й силу.Чому книжка стала культовою? Бо вона дала голос тим, кого довго не було чутно. Бо вона показала, що сила — не завжди в кулаці, а ще в тиші, прощенні, усвідомленні. І, звісно, через десятиліття залишається дивовижно актуальною. Не дивно, що за нею зняли фільм, зробили мюзикл, а сам текст входить у безліч списків «must read».Тож якщо ви шукаєте книжку, яка справді говорить, яка залишає слід — ця саме така.#відгук #художня

Що ж, ця книга як мінімум вміє дивувати, а це зі мною стається не так часто — та тут на 65 сторінці в мене просто відвалилась щелепа😄Це не те щоб був прям вау-твіст, але це було дуже несподівано🤪💀 Загалом, це мʼякий горор, що досліджує тему культзму: зростання у секті, доросле життя і те, як приналежність до культу відбивається на різних типажах людей, та вплив релігійного минулого на тих, хто зміг вибратись.Історію я б умовно поділила на дві частини, і перша — це дуже повільний і затяжний вступ, який втім давить на купу больових точок і занурюється у дуже глибокі глибини.⏳ Тривалий час складається відчуття, що героїня просто купається у власних спогадах, курсуючи від одного до іншого, і ятрить старі травми, з якими так і не змогла впоратись за роки після того, як втекла з дому — і лише де-не-де проскокує натяк на те, що відбувається щось іще, і що у цій історії ще багато питань, відповіді на які їй належить відшукати.Це затяжне і поступове занурення в атмосферу, доки історія не починає відчуватися майже особистою. Але деталі і дрібні нюасни тут важать дуже багато.🔪 Друга ж частина — майже чистий екшн, де на противагу першій, все несеться дуже швидко. І як на мене, вона хоч і більш горорна в традиційному уявленні, одночасно вона і простіша та більш поверхнева, хоча є тут і чарівний катарсис.🕯 Загалом же це книга про те, як відпустити минуле, коли зробити це важко і боляче, але коли воно тільки тягне тебе назад.✂️ Як розірвати звʼязки, які важко розірвати, але без розриву яких рухатись вперед ніколи не вийде.✝️ Про всепоглинаюче лицемірство релігії.👠 Про дитячі травми, що формують особистість.🔱 І про те, що зовнішня оболонка буває дуже щільною і багаторівневою, втім оманливою, і щоб докопатись до суті, доведеться копати дуже й дуже глибоко.Дуже класний вибір для книжкових клубів, бо говорити тут є про що — як безросередньо по тексту, так і заглиблюючись у філософські питання.📖 «Чорна вівця»✍️ Рейсел ГаррісонВидавництво Старого Лева

📚 Він іде. І не сам — а з дипломатичною місією…Нарешті можемо сказати: довгоочікуваний «П’ятий Слон» Террі Пратчетта вже в друкарні! 🐘За легендою, П’ятий Слон, що звалився на Диск, змістив розташування континентів і збагатив його покладами золота, заліза і... жиру — важливих для торгівлі ресурсів. Цей факт стає несподіванкою для командора Міської варти Семюела Ваймза, якого висилають послом від Анк-Морпорка на коронацію Низинного короля ґномів у далекий і небезпечний Убервальд.Ґноми, вампіри та перевертні населяють цей лісистий і не особ­ливо цивілізований край, що постачає жир усьому Дискосвіту. А коронація — це торжество дипломатії, політики та інтриг — словом, усього, в чому Семюел Ваймз геть не вправний. А ось пошуки сакрального ґномського Кекса, сутичка з розбійниками на перевалі, втеча від перевертнів у зимових заметах — це вже завдання з його портфоліо. Та чи впорається Ваймз цього разу: у новому статусі і без підтримки знайомих анк-морпоркських провулків?✨ Обкладинку створили Романа Романишин та Андрій Лесів📖 Переклад — Ольга Бєлова

Вчора, 29 травня, на ХІІІ Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» відбулася дискусія «Письмо на війні» ✍️Богдан Коломійчук, Ілларіон Павлюк та Дмитро Крапивенко відверто говорили про те, як війна впливає на творчість — на письменницьку й читацьку оптику. Ілларіон Павлюк поділився щемливим спогадом: «Коли я був у бойовому підрозділі, я особливо не розраховував дожити до свого дня народження... Про письмо тоді взагалі не думалося». Він зізнався, що після перших бойових зіткнень написав щось, «жахнувся», бо «це було про смерть», і вирішив не писати до 2023 року, бо «це не приносить у цей світ добра» 💔Дискусія розгорнулася навколо складних, але таких актуальних питань:– «Якщо можете не писати — не пишіть». Якщо автор відчуває, що має знайти відповіді на питання і поділитися — він це робить, і неважливо, чи це війна.– Особливість письма під час війни: «нема часу, живеш у постійному дедлайні». – Як війна змінює не лише письменницьку, а й читацьку оптику.– Прозвучала важлива думка: «Російська література — співучасниця злочину».– Обговорили і роль фантастики на війні: ескапізм це чи розширення рамки? Адже жанр дає змогу підкреслити проблему.Ми дякуємо Богдану Коломійчуку, Ілларіону Павлюку та Дмитру Крапивенку за цю розмову! Та дякуємо всім, хто завітав на дискусію.💛💙