Що ж, ця книга як мінімум вміє дивувати, а це зі мною стається не так часто — та тут на 65 сторінці в мене просто відвалилась щелепа😄Це не те щоб був прям вау-твіст, але це було дуже несподівано🤪💀 Загалом, це мʼякий горор, що досліджує тему культзму: зростання у секті, доросле життя і те, як приналежність до культу відбивається на різних типажах людей, та вплив релігійного минулого на тих, хто зміг вибратись.Історію я б умовно поділила на дві частини, і перша — це дуже повільний і затяжний вступ, який втім давить на купу больових точок і занурюється у дуже глибокі глибини.⏳ Тривалий час складається відчуття, що героїня просто купається у власних спогадах, курсуючи від одного до іншого, і ятрить старі травми, з якими так і не змогла впоратись за роки після того, як втекла з дому — і лише де-не-де проскокує натяк на те, що відбувається щось іще, і що у цій історії ще багато питань, відповіді на які їй належить відшукати.Це затяжне і поступове занурення в атмосферу, доки історія не починає відчуватися майже особистою. Але деталі і дрібні нюасни тут важать дуже багато.🔪 Друга ж частина — майже чистий екшн, де на противагу першій, все несеться дуже швидко. І як на мене, вона хоч і більш горорна в традиційному уявленні, одночасно вона і простіша та більш поверхнева, хоча є тут і чарівний катарсис.🕯 Загалом же це книга про те, як відпустити минуле, коли зробити це важко і боляче, але коли воно тільки тягне тебе назад.✂️ Як розірвати звʼязки, які важко розірвати, але без розриву яких рухатись вперед ніколи не вийде.✝️ Про всепоглинаюче лицемірство релігії.👠 Про дитячі травми, що формують особистість.🔱 І про те, що зовнішня оболонка буває дуже щільною і багаторівневою, втім оманливою, і щоб докопатись до суті, доведеться копати дуже й дуже глибоко.Дуже класний вибір для книжкових клубів, бо говорити тут є про що — як безросередньо по тексту, так і заглиблюючись у філософські питання.📖 «Чорна вівця»✍️ Рейсел ГаррісонВидавництво Старого Лева