Nachtigall

Як Москва здолала УПА. Повчальна історія. СРСР від самих початків мав всього значно більше ніж повстанці: зброї, людей, будь-яких інших ресурсів. Тривалий спротив УПА опирався на найважливішому ресурсі, яким володіла саме підпільна армія і якого не було в совєтів - довіра між вояками та цивільним населенням. Повстанці для місцевих були «нашими хлопцями», своїми. Бо справді більшість із них ще вчора були їх сусідами, родичами, які жили поруч, перш ніж їм довелося взяти до рук зброю вони разом працювали, святкували, часом сварилися, потім мирилися. Той хто воював мав мати зброю, набої, їжу, інформацію. Все це він отримував від тих, хто не пішов «у ліс». Тому, що ці останні, яких звісно було і мало бути більше (для забезпечення одного партизана потрібно близько 8 цивільних) вірили, поважали і шанували кожного, хто відважився захищати їх, ризикуючи життям. Вояки теж довіряли тим від кого отримували життєво важливі ресурси, не лише тому що ними були їх близькі та родичі, а й тому що розуміли від них залежить чи збережеться потенціал для боротьби, усвідомлювали, щоб без підтримки «села» не стане «лісу». Але дуже швидко це усвідомили і совєти. Тому спрямували свої зусилля на те аби знищити взаємну довіру між повстанцями і населенням. Для цього, використовуючи залякування чи підкуп, вербували агентуру серед місцевих мешканців, які почали здавати підпільників. Це було не просто в середовищі, де всі про всіх все знали (бо жили поруч і все бачили), але чекісти мали час і натхнення тому продовжували тиснути. А ще - поширювати брехню про масові зради, про те, що вже кожен другий на селі співпрацює з ними. Спершу вербовка здійснювалася таємно, аби ніхто не бачив навіть, що відбувся контакт. Потім у відділення НКВД стали викликати майже кожного, робили це публічно щоб бачили інші. Через це перейшло сотні мешканців кожного села. Хтось справді погодився на співпрацю, більшість - ні. Але ніхто крім чекістів не знав, хто саме став агентом. Тому почали підозрювати кожного. Недовіра ширилася як вірус між тими, хто вчора разом працював і допомагав підпіллю. Страх допомагав поширенню. Ціна зради була дуже висока. Для тих хто допомагав УПА вона могла означати вислання на Сибір усієї сім’ї, для повстанців - просто смерть. Тому зрадників підпільники жорстоко карали - страчували, аби інші не відважувалися на таке. З часом почала зростати кількість тих, хто став жертвою помсти незаслужено, кого успішно підставили під удар підпілля. «Хлопців з лісу» почали боятися на селі. Тим паче, що часто ті, хто вбивали справді були не «нашими», а перевдягнутими чекістами, які свідомо робили брутальні злочини проти місцевого населення дискредитуючи УПА. Поступово параноя паралізувала нормальний звʼязок між мешканцям одного села та між селом і лісом. Вона як іржа розʼїдала єдність, яка була фундаментом боротьби. Ніхто вже не знав хто свій, а хто зрадник. Своїх перестали бачити, зрадників помічали всюди. Підпілля втратило базу, яка живила його і почало згасати. Чекістам залишилося провести остаточну зачистку. Памʼятаймо: Москва вміє ділити, щоб нищити.@Володимир Вятрович

є в мене відчуття, що ми знову стаємо архіпелагом островів, радше ніж континентомострови подрібнених ідентичностей, острови різного досвіду. це теж наслідок поранення. Ніби тіло твоєї спільноти розпадається після вибуху на безліч частин, а ті своєю чергою розпадаються на менші й меншіу мене було таке відчуття десь 2018-2019-2020 року. Поступовий розпад єдності 2013-2015 років. Ті процеси робили нас слабшими й слабшими, а хижак вичікував. Він вважав, що 2022 року ми досягли піку розпаду. Але 2022 року нам вдалося різко зібратися знову в одне тіло. Про те героїчне зусилля варто завжди памʼятати - але також варто розуміти, що не факт, що нам вдаватиметься це щоразу є відчуття, що україномовні знову віддаляються від неукраїномовних (чи не-зовсім-україномовних), тил віддаляється від війська, "закордон" віддаляється віж життя-тут. І проблема в тому, що ми, як космічні частинки після вибуху, летимо одне від одного на дедалі більші дистанціїя думаю, що це дуже небезпечно. Що якщо ми перетворимося на архіпелаг островів, ми станемо легкою жертвою хижака. Бо з нами це вже було. І в 1240, і в Руїну, і в 1709, і в 1920 - you name it. Насправді, чого нам досі так і не вдавалося до кінця - це узгодити свою різнокольорову множинність з екзистенційною потребою зберегти обʼєднане політичне тіло. І велике завдання теперішнього і майбутнього - все ж цього досягти, нарешті. це завжди складна рівновага: як берегти ядро ідентичності і все ж бути інклюзивним. Як бути принциповим, але не бути занадто радикальним. Як бути твердим, але не бути жорстоким до своїхна ці всі питання ніколи нема стовідсотково правильної відповіді. Ми всі будемо їх довго шукати і, можливо, сваритися. Але важливо, щоб у наших незгодах і наших сварках ми розуміли, що є головною внутрішньою небезпекою:стати архіпелагом із тисячі островів, які легко завоюють, один за одним. як нам цього уникнути?я би починав з обережності одне до одного. Не плутати ворога з опонентом. Не плутати незгоди з ворожнечею. Не плутати іншої перспективи з брехнею та зрадоюсвіт і так занадто цікавий і занадто трагічний, щоб робити його ще жорстокішим.@Володимир Єрмоленко

💢Даремно кепкуєте над завданнями російських спецслужб для українських недо-терористів сфотографувати/прислати їм об'єкти, які і так є в загальному доступі (наприклад на гугл картах). Як от в випадку коли затримали дурепу, якій доручили сфотографувати... Кабмін.Справа в тому, що такі легкі завдання переслідують дві цілі:1. Метод поступового втягування: спочатку даються легкі завдання, які можна легко перевірити з інших джерел. І оцінити поведінку та виконавчу дисципліну агента. Щоб потім визначити які завдання йому можна доручати.2. Накопичується компромат - навіть якщо агент потім засумнівається і не захоче йти на ризик до дійсно важливиих об'єктів під охороною, то спецслужбісти використовують ці легкі завдання для шантажу: "якщо не полізеш палити/наводити, то самі здамо тебе СБУ".Тому уважно приглядайтесь до осіб, які роблять фото (особливо приховано) блокпостів, адмінбудівель, мостів і інших важливих об'єктів. Навіть якщо це жінки/підлітки - улюблена категорія вербування російськими спецслужбами.

💢Хронологія здачі росіянами Сирії:О 7 годині 42 хвилини - по телебаченню вони «терористи». О 8.00 - «бойовики». О 8.12 - вже «збройна опозиція». Тобто за 12 хвилин із грязі в князі. О 21.00 прапор «терористів, бойовиків, збройної опозиції» вже висить над консульством Сирії в Пітері».Ще 7 грудня голова МЗС РФ Лавров запевняв: «Наші війська, які базуються в місті Хмеймім, допомагають сирійській армії ліквідувати наступ терористів».А вже днем 8 грудня у заяві зовнішньополітичного відомства РФ йшлося, що: «Російська Федерація контактує з усіма угрупованнями сирійської опозиції».Головні телеканали також, що називається, «на ходу» отримали відповідні вказівки. У перших випусках вони ще повідомляли про «терористів у Дамаску». Однак уже у наступних все вже також було згідно з новою «методичкою про опозицію».А лейтмотив телевізійних пояснень народу РФ, «що ж власне трапилось в Сирії, яку ми так підтримували», – скрізь був один. І його сформулював на «России 1» Кісєльов: «Ми свій обов’язок в Сирії виконали. Те, що в ній відбувається, для нас не байдуже, але головне для нас – безпека самої Росії, тобто те, що зараз відбувається в зоні СВО».На цьому тему Сирії будуть глушити на росТБ. Знову вона вирине (якщо вирине), коли Москва домовиться (якщо домовиться) з новою владою про збереження своїх баз у тому самому Хмеймімі та Тартусі, які їй дуже потрібні.А особисто Асад, скоріш за все, взагалі зникне з інформаційного поля. Путін не збирається зустрічатись з ним. Так само було й з Януковичем, Аскаром Акаєвим і Курманбеком Бакієвим (експрезиденти Киргизстану), які також (принаймні, публічно) не зустрічались з Путіним. І це зрозуміло: він в очах росіян і світу має виглядати «переможцем», а не асоціюватись з тими, на кого він зробив ставку і хто у підсумку програв.

💢Витрати на пропаганду в рф на 2025 рік:– Держфінансування у розмірі 4,5 млрд рублів вперше отримає медіаімперія Соловйова.– Витрати на ВГТРК (де Кисельов регулярно посипає ядерним попелом Захід) – понад 51 млрд рублів.– «Первый канал» (який після теракту в «Крокусі» задався питанням «Чи не було у Абдулло напарника Миколи?»), отримає 15 млрд.– RT (який потроху банять в усьому світі), впродовж трьох наступних років отримає близько 79 млрд. «Россия сегодня», очолювана Симоньян, отримає (зокрема й з кишені сибіряків, на яких вона пропонувала скинути ядерну бомбу) 25 млрд.– Рекордним за обсягом фінансування стане 2025 рік для АНО (автономна некомерційна організація) «ТВ-Новости», на яку буде виділено понад 33 млрд. Улюблена газета Путіна «Комсомольская правда» (яку заслужено не любить Google), отримає 439 млн.– І головна новина: держбюджет РФ вперше фінансуватиме Telegram-канал під назвою Readovka. На цей Z-ресурс витратять 49 млн руб. Ще в січні 2022-го його засновник Костильов запевняв, «що не отримує грошей від Кремля». Але його «російський цивілізаційний контроль» таки, здається, припав до душі Путіну. Такий кошторис чітко доводить, що різноманітні «пєскови» Путіну набагато важливіші, наприклад, за Псков, річний бюджет якого становить лише 7,5 млрд.

кілька думок про наше спілкування зі світом зараз. - нам дуже важливо шукати нових союзників і зберігати старих. Бо кількість союзників меншає. На рівні урядів, на рівні суспільств, на рівні індивідів. Цей пошук непростий і буде ще складнішим. Важливо памʼятати, що знаходити союзників - складна і довга робота, а створювати собі ворогів - річ дуже проста і часом миттєва. - думаю, важливо позбуватися з наївного враження, що "весь світ за нас". Більшість людей у світі до наших страждань і звитяг в гіршому випадку а) байдужі б) ворожі, в кращому випадку в) нам співчувають чи г) нами захоплюються, але не готові робити щось принаймні мале, щоб допомогти. Це реальність, і вона досить цинічна. Ми теж ведемо себе не краще, коли йдеться про страждання інших. Варто про це памʼятати - і розуміти, що кожен новий союзник, якого ми здобудемо, кожна нова дія підтримка - це коштовність. - важливо також забути казку про "весь цивілізований світ", який зараз трохи натисне, і росія розвалиться. Світ давно змінився, це суміш великих і менших агресивних гравців, в якому наші союзники поки (короткозоро) не дуже відчувають себе в небезпеці. І парадокс у тому що ми дивимося з надією на них, а вони на нас. Ми зараз у хвилі слабшання демократій, сильнішання автократій, тому роль України сьогодні для вільного світу - справді величезна- часом зі своїми союзниками варто agree to disagree, погоджуватися на незгоду. Будуть питання, в яких ми будемо розходитися. Головне, щоб ми сходилися в питанні захисту України.- нас ще довго буде травмувати питання російської культури і російської academia на Заході. Ми ще будемо довго доводити нашу позицію, на яку маємо право. Але, мені здається, важливо памʼятати, що наш пріоритет - це розповідати про себе, виводити з темряви українську культуру, показувати, яка вона класна, цікава та значуща. Так, ми (і ще багато інших колонізованих росією націй), можливо, найбільш достовірні критики російської культури, бо бачимо ситуації з іншого боку барикад - але важливо, щоб нас сприймали як носіїв розмаїтої, багатої і цікавезної української культури, а не (тільки) як самотніх воїнів проти культури російської. - культура - це завжди переклад досвідів, а досвіди завжди неперекладні. В цьому парадокс. Це постійно пошук мови про те, що мови уникає. Нам важливо вчитися говорити мовами різних досвідів і шукати ці шляхи перекладу. Бо здебільшого ми живемо в своїй мові і своєму досвіді, який, зрозуміло, затьмарює все інше - і інакше бути не може сьогодні; але дуже часто цього мало. Дуже часто, щоб говорити зі світом, ми маємо намагатися зрозуміти цей світ, до якого ми говоримо - а не лише вимагати розуміння нас. @Володимир Ярмоленко

🇲🇩 Молдова виграла, Росія - програла▶ Обидва тури президентських виборів, а також конституційний референдум щодо вступу у ЄС проходили в умовах брутального втручання росії.▶ москва організовувала масове підвезення виборців з рф та придністров’я автобусами і літаками. Їх доправляли на дільниці у Молдові, а також у Туреччині, білорусі, Азербайджані.▶ У Молдові була розгорнута система масового підкупу виборців. Через російський «промсвязьбанк» виборцям переведено щонайменше 39 млн доларів.▶ москва здійснила проти Молдови безпрецедентну інформаційну атаку, що тривала декілька місяців. Вона включала пропаганду, кібератаки, масову розсилку погроз вбивством тощо і коштувала близько 100 млн євро.▶ Молдова стала черговим об'єктом атаки російських спецслужб, які здійснювали втручання у демократичні процеси інших країн.▶ Перемога прибічників євроінтеграції на референдумі, а Маї Санду – на виборах в Молдові, це чергова зовнішньополітична поразка кремля, який намагається змінити курс суверенних країн.

В сеть уже понеслась лавина комментариев о том, что ЯО для Украины – это невозможно, ибо масса политических препятствий, организационно безумно сложно, долго, безумно дорого и т.д. А разве кто-то из вменяемых людей не в шутку говорит, что это просто и дёшево? Конечно, это сложно и дорого. Плюс все будут мешать. Заблокируют границы, будут убивать наших учёных и инженеров. Будут строить иные козни. Потому что цена вопроса – запредельно высока: суверенитет. А что, разве вступление в НАТО - это более простое, быстрое и менее затратное дело? Точно нет. Это два сопоставимых по вложению усилий вектора. Которые требуют напряжения всех сил, консенсуса и т.д. Напоминаю, что консенсус по НАТО – вынужденный, он стал следствием полномасштабной войны. Четверть страны сгорела в огне, чтобы появился этот консенсус. НАТО – это приоритет. На это чётко указано. ЯО - это плохой, дорогой выбор, лучше до него не доводить. Это обмен всего масла и половины хлеба на пушки на поколение вперёд. Нюанс в том, что в случае НАТО на данном этапе от нас зависит примерно ничего. Украина уже всё сделала. Дальше – вопрос политического решения. Не нашего. И конкурс отговорок на пути к нему. А вот при создании ЯО есть варианты. Знаете, почему партнёры всерьёз воспринимают такую вилку и не хихикают? Потому что они убеждены: Украина способна задачу с ЯО решить, если это будет обозначено как национальный приоритет и проявится длинная политическая воля. Потому что за два с половиной года они уже умаялись считать невозможные миссии, которые Украина выполнила. Наш МИД, наша власть в целом сейчас должны яростно отрицать желание заполучить ЯО (уже начали, и это правильно). Логику обозначили – этого достаточно. Теперь она живёт своей жизнью. И все в неё верят, потому что она правдивая. Теперь трезвая оценка ситуации звучит так: если мы не берём этих девиантов в НАТО и оставим болтаться в серой зоне, они от безысходности сделают ядерную бомбу. Как они её применят – даже представить страшно. Если мы отдадим их России, они вместе с Россией радостно нам отомстят. Верить России, что она будет держать их в узде – себя не уважать. И на это всё смотрит и делает выводы десяток таких же девиантов. Поэтому ПРИГЛАШЕНИЕ Украины в НАТО на данном этапе – это микроскопическая цена и максимально прагматичное решение. Оно не стоит вообще ничего. Отсутствие приглашения должно быть компенсировано настолько масштабными бонусами, чтобы они впечатлили даже не Украину – а остальных девиантов. Вот о чём речь.

🤥 «Зеленський переховувався від армії рф», а «в Черкасах ритуальна служба закликає вже подбати про чоловіків». Топ-5 фейків, спростованих минулого тижня Центр стратегічних комунікацій зібрав найгучніші спростування фейків росіян, що вийшли з 7 по 13 жовтня. ▶️ «Зеленський переховувався у бункерах від російської армії». Пропаганда перекрутила слова Столтенберга в інтерв’ю FT, в якому він насправді говорив про труднощі зі зв’язком і посилені заходи безпеки, до яких довелося вдаватися у перші дні повномасштабного вторгнення.▶️ «Київський режим» є головним торговцем смертю». Наратив олександра дубінського, що українська влада нібито «заробляє на війні», співзвучний з вже розтиражованою брехнею російської пропаганди.▶️ «Зеленський придбав парадний лімузин Гітлера за $15 мільйонів». Вебсайт, використаний як «доказ», явно підроблений, оскільки кілька статей, які він містить, є плагіатом з різних новинних вебсайтів. Сайт був зареєстрований лише 3 жовтня 2024 року.▶️ «мінськ підтримає Україну в разі польського вторгнення на її територію». Від початку повномасштабного вторгнення Польща є надійним союзником України і жодних реальних доказів, які б спростовували цей факт, не існує.▶️ «У Черкасах ритуальна компанія закликає заздалегідь попіклуватися про чоловіків». Рекламний буклет є ворожою підробкою, оскільки ритуальної агенції з назвою «Янгол» у Черкасах і Черкаській області немає.✅ Підписатись на Spravdi у WhatsApp

Россия перевела более $15 млн на счета 130 тысяч граждан Молдовы через «мафиозную» сеть пророссийского олигарха Илана Шора, чтобы те проголосовали против вступления страны в ЕС на грядущем референдуме.Журналистка молдавского издания ZDG Мэриуца Нистор внедрилась в ряды движения беглого пророссийского олигарха Илана Шора в Молдове и наблюдала за вербовкой людей и раздачей им денег для срыва референдума по вступлению страны в Евросоюз.На собрания сторонников Шора она начала ходить ближе к концу июня, познакомившись с активистами во время протестов около суда, где рассматривалось дело пророссийской главы Гагаузии Евгении Гуцул. Там ей пообещали, что за участие в движении она будет получить тысячу леев в месяц, а также рассказали, что раньше сторонники Шора получали такую сумму за участие в каждом митинге.Для вступления в движение ей пришлось сменить кишиневскую прописку на село Добружа. Председатель этого населенного пункта, Раиса, встретила ее с недоверием, спросив, не сотрудничает ли она с партией Майи Санду PAS и является ли «честной девочкой», однако позже представила ее как сторонницу Шора своим коллегам. Потом их встретил некто Александр, объявивший, что деньги теперь им будут выдавать не наличными, а прямо на карту, причем по 3 тысячи леев (около $150). В случае выполнения плана мероприятий оплата повышалась до 6 тысяч леев. Он предполагал привлечение новых сторонников, которым выдавали за заполнение опросника 2 тысячи леев.Девушке открыли счет в российском «Промсвязьбанке», на который она получила 3 тысячи леев, но не смогла получить к ним доступ. Она стала получать звонки из Москвы, во время которых ей объясняли, как обходить запреты на использование приложения этого банка, а также поручали, в числе прочего, раздавать листовки с ложными сообщениями о странах Евросоюза и найти десять новых сторонников движения до определенного срока. Вскоре Нистор стала куратором, в задачи которого входило объяснение пожилым людям, как правильно пользоваться шоровскими Telegram-ботами и в целом ориентировать в цифровой инфраструктуре организации.