Nachtigall

На відміну від викрадення Мадуро, Путін виступив із жорсткою оцінкою знищення Хаменеї. У телеграмі, опублікованій на сайті Кремля, він висловив глибокі співчуття у зв’язку з убивством Хаменеї та членів його родини, «скоєним із цинічним порушенням усіх норм людської моралі та міжнародного права».Телеграма сама по собі є сухим жанром. У ній немає інтонації — ні гніву, ні обурення. Але головне — у телеграмі Путіна не зазначено, хто саме вбив Хаменеї. Кандидатів щонайменше двоє — Ізраїль та США. І Путін висловився так, щоб уникнути прямих звинувачень на адресу Дональда Трампа та нинішніх США.Російський лідер уже вдруге з початку року опиняється у складному становищі перед своїми союзниками та Глобальним Півднем, від імені якого Росія зголосилася говорити. Він зробив ставку на те, що Трамп — інший президент США, не такий як усі, і поклав на зближення з ним серйозні надії. Тепер йому непросто вийти з цих особливих відносин, не поставивши під загрозу дружній нейтралітет Трампа у війні Росії проти України.Путінська заява без прямих звинувачень Трампа та США виглядає навіть слабшою за те, що він говорив після вбивства ВПС США іранського генерала Касема Сулеймані 2 січня 2020 року. Але й тоді це було зроблено в неофіційній формі та обстановці: «Взяли, Сулеймані вбили — іранського генерала… Зовсім охамівши (охаміли)». Ці замовчування ставлять російського лідера в положення weak strongman — лідера, який хизується силою та відсутністю обмежень, але насправді не може дозволити собі словесно зачепити американського президента, який нищить його союзників. @Олександр Баунов

🐷 росія очікувано кинула одного із своїх найближчих союзників - Іран. США та Ізраїль ліквідували політично-військову верхівку країни, на що у Москві відерагували іржанням Лаврова та дзвоном склянок в кабінеті Мєдвєдєва. Не перші особи рф "засудили" дії США і на цьому обмежились. У перекладі на знайомий нам дипломатичний сленг це називається "занепокоєння"👿 Рік тому Москва і Тегеран підписали Всеосяжний договір стратегічного партнерства. Там не прописано, що після нещодавніх подій Москва одразу має вступити у війну із США, але він передбачає, що росіяни нададуть допомогу в оборонному секторі та політичну підтримку. 🚀 Протягом 4 років повномашстабної війни режим аятол усіляко допомогав Кремлю в його геноцидальній війні проти України. Із Ірану на росію літали військово-транспортні літаки, набиті артилерійськими боєприпасами, а по Каспію іранські набої так само активно возили човнами. Іран надав в розпорядження росії спершу безпілотники Shahed, а згодом і саму технологію їхнього виготовлення. Натомість росія відплатила своєму союзникові ігнором і покерфейсом у найбільш складній ситуації. Так само, як і було під час кидання амеркианських бомб на ядерні об'єкти Ірану минулого року.🤡Так само, як Москва кинула режим Асада в Сирії, який підтримувала протягом довгих років. Так само, як Кремль зарив очі на викрадення свого південно-американського "друга", венесуельского диктатора Мадуро. ❓Зараз складно говорити, що буде із владою в Ірані. Поки світські сили сподіваються на повернення, ЦРУ припускає, що правління країною можуть захопити ще більш радикальні ісламісти. А можливо, режим аятол перегрупується і знову виникне в іншій своїй ітерації. В будь-якомау випадку іранці мають зробити висновки: росія - нікому не партнер і кине свого союзника за першої ж нагоди.

....Фактично Україна останні чотири роки здає тест на спроможність. Вона веде найбільшу війну на континенті за останні 80 років і робить це руками своїх мобілізованих громадян. Так, є ті, хто ховається від призову, ті, хто перепливає Тису і ті, хто йде в СЗЧ. Але якби розмови про "штучність української держави" були правдою, то війну Україна програла б ще 2022-го. Тримати фронт армією мобілізованих – це найкращий тест на життєздатність країни. Україна його пройшла – чого не скажеш щодо Росії.Якщо Україна воює у форматі "народної війни", то РФ веде "війну начальства", до якої населення не залучають, а купують. Купівля гарматного м'яса обходиться Росії в надхмарні 4 трильйони рублів на рік – цифри, порівняні з дефіцитом всього російського бюджету за 2025-ий рік. Теоретично перехід до мобілізації дозволив би Москві заощадити величезні суми – і перекинути їх на інші цілі. Але за очевидності цього рішення Кремль на нього не наважується. Той формат війни, в якому Україна живе вже чотири роки, Росія змогла дозволити собі лише на короткі п'ять тижнів 2022-го.Більше того, війна та тил у Росії існують окремо і практично не перетинаються. За чотири роки в РФ не з'явилося великих волонтерських низових ініціатив, які можна порівняти з українськими. Ті, хто воюють, не набувають публічного визнання в масштабах країни. На роль офіційних героїв там призначають пересічних виконавців – і найчастіше посмертно. Війна не відкрила РФ вікна кар'єрних можливостей, а в публічному полі залишаються лише ті, хто був у ньому і до початку війни.Москва зробила все, щоб участь російського тилу у війні зводилася до публічного схвалення бойових дій. І навіть тут ми спостерігаємо дивовижний феномен. Російське населення підтримує війну, каже, що вона йде країні на користь, що ситуація на фронті розвивається в інтересах РФ – і в тому ж опитуванні виступає за якнайшвидше її завершення. Що виглядає досить рельєфно на тлі України, громадяни якої живуть в умовах ракетних ударів і призовної кампанії, але при цьому готові терпіти війну стільки, скільки потрібно, і не готові погоджуватися на невигідні сценарії миру.Павло Казарін, УП

Дуже потужне розслідування The Gardian:***Це історія вражаючого успіху розвідки, але також і однієї з кількох розвідувальних провалів. По-перше, для ЦРУ та MI6, які правильно розрахували сценарій вторгнення, але не змогли точно передбачити результат - вважаючи швидке захоплення Росією вирішальним. По-друге, європейські розвіслужби відмовлялися вірити в можливість повномасштабної війни в Європі у 21 столітті. Плюс вони пам'ятали сумнівну розвідувальну справу для виправдання вторгнення в Ірак, і тому побоювалися довіряти американцям.Найголовніше, що український уряд був абсолютно непідготовлений до майбутнього нападу, а президент Зеленський місяцями відкидав американські попередження та придушував занепокоєння власної військової та розвідувальної еліти. Яка в останню хвилину зрештою зробила за його спиною обмежені спроби підготуватися.Чотири роки потому з цих подій можна винести багато уроків щодо того, як збираються та аналізуються розвідувальні дані. Мабуть, найважливішим уроком є те, що небезпечно відкидати сценарій, навіть якщо він виходить за межі раціонального або можливого.

Щорічний репорт Мюнхенської конференції з безпеки, який вони подають перед початком заходу. У ньому - оцінки та прогнози на 2026 рік. Нижче - конспективно ключові тези з цього репорту. Документ вартий уваги не тому, що він «відкриває Америку», а тому, що фіксує, що «світ остаточно вийшов з берегів», у яких жив десятиліттями.Отже, світ вступив у фазу руйнування, а не реформ. Автори звіту прямо говорять про нову політичну епоху - епоху «тарана». Йдеться не про корекцію помилок і не про складні компроміси, а про свідоме ламання правил, інститутів і домовленостей, які тримали міжнародний порядок після Другої світової. Політика дедалі частіше працює не як інструмент будівництва, а як механізм демонтажу.США більше не поводяться як архітектор системи, яку самі ж створили.Один із найболючіших висновків звіту - це оцінка трансформації ролі Сполучених Штатів. Країна, що десятиліттями задавала правила гри, дедалі відкритіше від них відмовляється. Багатосторонні угоди, глобальні зобов’язання, усталені формати співпраці - усе це сприймається не як цінність, а як тягар. Висновок: Фактично Вашингтон із гаранта порядку перетворюється на одного з його головних руйнівників.Наступне. Трансатлантична довіра тане. У Європі все менше ілюзій щодо стабільності відносин зі США. Американська політика стала надто мінливою, персоналізованою і непередбачуваною. Союзники дедалі частіше замислюються не над спільними цілями, а над тим, як мінімізувати ризики від рішень Вашингтона. Такий підхід підриває сам фундамент західної єдності.Щодо загроз. Демократичні інститути втрачають авторитет зсередини.Звіт фіксує глибоку кризу довіри до політичних систем у багатьох країнах Заходу. Громадяни дедалі частіше не бачать у традиційній політиці здатності відповідати на виклики часу.У вакуумі цієї недовіри з’являються сили, для яких руйнування старого порядку - не побічний ефект, а головна мета.Мабуть, найголовніше. Руйнування не гарантує нового порядку. Одна з найтверезіших думок документа - світ може зруйнувати старі правила значно швидше, ніж збудувати нові. І зовсім не факт, що те, що прийде їм на зміну, буде справедливішим чи безпечнішим. Маємо великий ризик скотитися до світу ситуативних угод, цинічних домовленостей і короткострокових інтересів без жодних спільних рамок.Якщо підсумувати - цей звіт навіть не про кризу, яку можна «пережити», а справжня фіксація зламу епохи. Світ більше не повернеться до того, яким ми (особливо представники покоління Х) його знали. Старі правила вже не працюють, а нові ще навіть не сформульовані. І коли це станеться, в якій перспективі - невідомо. Бо ми ще навіть не пройшли, можливо, найкризовіші часи цього століття - Віктор Шлінчак

1️⃣2️⃣3️⃣4️⃣5️⃣російська економіка летить у прірву, а кремль продовжує блефуватиПідсумки 2025 року чітко свідчать про те, що росія не перемагає у війні проти України. Напад на Україну став для москви провалом, а відмова завершувати війну вже спричинила в росії рецесію.▶️ Протягом 2025 року росія додатково окупувала 0,7% території України ціною втрати 480 тис. окупантів пораненими та вбитими.▶️ росія увійшла у глибоку економічну кризу: за підсумками 2025 року сукупний бюджетний дефіцит російських регіонів досяг рекордних 21 млрд доларів. Це у 8 разів більше, ніж у 2023 році.▶️ російський уряд не може зупинити падіння виробництва у 12 ключових галузях промисловості, серед яких автомобільна та легка промисловості, вугільна галузь, чорна металургія та виробництво будматеріалів. ▶️ У 2025 році скорочення ділової активності відбулося у 60 з 85 регіонів рф.▶️ Експорт вуглеводнів більше не рятує: навіть якщо росія виконає план експорту нафти, кремль недоотримає 25 млрд доларів валютної виручки через зниження світових цін.▶️ Очевидно, що уряд рф не здатний зупинити рецесію, але кремль продовжує блефувати і стверджує, що ресурси росії невичерпні.▶️ Факти свідчать, що санкції та боротьба з тіньовим флотом – це реальні засоби тиску на росію, які ефективно скорочують можливості кремля продовжувати війну.▶️ Україна наголошує на необхідності збереження та нарощування санкційного тиску, щоб примусити кремль до справжньої дипломатії і мирного врегулювання.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

💻 Як виглядає кібервійна зсередини — розповідає ДКІБ СБУКібер- та інформаційні атаки росії є частиною централізованої державної системи, а не діяльністю окремих хакерських груп.💬 «Ця діяльність не є випадковою чи розсинхронізованою. Вона дійсно керується з адміністрації президента рф. У процес залучені десятки тисяч людей», — пояснив представник Департаменту кібер- та інформаційної безпеки СБУ Олександр Мельниченко.За його словами, фінансування здійснюється як з держбюджету рф, так і через пов’язані з кремлем приватні структури.Обсяги цих витрат обчислюються мільярдами доларів щороку.💬«За нашими приблизними оцінками, близько 4,5 млрд доларів на рік спрямовується як на відкриту пропаганду, так і на приховані інформаційні операції».Мельниченко наголошує, що йдеться про масштабну «інформаційну армію» з чітким функціональним поділом.💬 «Одні працюють на західну аудиторію, хтось — на військовослужбовців та їхні родини, хтось — на підрив довіри населення до вищого керівництва України та розпалювання міжрелігійної ворожнечі».Ще більше деталей про нюанси кібервійни — у відео👆.✅ Підписатись на Spravdi у Telegram

Якщо все піде так, як йде, то:1. Україна. Якщо у Трампа далі розвивається конфлікт із Європою із сильною формою (тобто цей конфлікт буде зафіксований у Давосі остаточно), то роль України у форматі "форпост Європи" швидко закріпиться. Політична мета - вступ до НАТО, відпаде сама собою остаточно, натомість Україна опиниться всередині нової концепції європейської оборони, що формується.2. Європа. Залишиться найбільш безпечним місцем на планеті (Земля)) (якщо трампізм призведе до того, що тріснуть "геополітичні плити" і все піде врознос). Трамп зараз вдає, що "відкрив другий фронт" (проти Європи) і Європа затиснута між Путіним і Трампом. Ну що ж, буває. Значить, для нас немає іншого вибору, окрім як обороняти черепичні дахи на два фронти, хоч би як це скінчилося.3. Іран. Трамп має бити. Тому що можна зрадити Європу, НАТО, будь-які інституції, але тут - "джихадисти". Вони багато принесли горя США. 4. Ізраїль. Якщо Трамп не вдарить по Ірану, то він зрадив і Ізраїль, оскільки вийде, що замість відчутної користі він пропонує Ізраїлю якусь "пораду щодо Гази" з бордом, до якої входять Лукашенко та Бокассо, а виконкомом командує гольф-клуб.5. Росія. Зрозуміло, що "в домі радість". Здебільшого на тему: "ха! йому можна, а нам, отже, не можна?! звичайно нам можна". Немає сумніву, що Гренландія_наш легітимізує Крим_наш. Але проблема для Путіна тут у тому, що а) нафта, танкери, з погляду Трампа, теж "наш", 2) плюс до цього Трамп зі свого боку теж уперся в російсько-українську війну. І тому після Ірану та Ради миру встане знову питання: чи закінчує Путін війну і коли? А якщо ніколи, то однією рукою Віткофф, іншою арешти танкерів. Адже у Трампа не "концепція санкцій через моральну незгоду з неприпустимою", а концепція "дай сюди, ми це продамо, гроші будуть наші". Тому "радість у домі" буде у Путіна дуже обережною. 6. Ніхто не є в безпеці.@Олександр Морозов

💢Переконаний, що якщо самі ж росіяни не ліквідують медведчука і йому подібних ексукраїнців в рф, які бігають по московських ефірах і владних кабінетах, то і далі ці ж росіяни будуть платити за амбіції невдах своїм життям і гаманцем.****З інтерв'ю Віктора Медведчука від 18 січня щодо прогнозів завершення війни РФ проти України у 2026 році:у 2026 році "миру в Україні не буде";"РФ здатна досягти своїх початкових воєнних цілей без переговорів з Україною";"є лише один механізм, який дозволить проведення виборів та визнання їх результатів легітимними. Він був запропонований Путіним, виходячи з миротворчої практики ООН, що склалася історично. Радбезом ООН може бути введено зовнішнє управління шляхом створення тимчасової адміністрації під егідою ООН";"мирну угоду з Путіним може підписати лише президент, який буде обраний на виборах, що визнані легітимними, з урахуванням того, що термін повноважень Зеленського сплив ще у ніч на 21 травня 2024 року";"що стосується так званих спірних територій, то в цьому питанні Зеленський сам себе загнав у пастку. Якщо українськими територіями вважати місця, де населення розмовляє українською мовою, то кордони Росії будуть у районі Івано-Франківської області і ніяк не на схід".

Епоха ввічливих запитів щодо наявності страховки у суден тіньового флоту добігає кінця. ЄС зараз збирає юридичну базу, яка дозволить розглядати тіньовий флот не як докучливого порушника норм і правил, а як загрозу безпеці та навколишньому середовищу — і зупиняти суди вже на цій підставі.Досі перевіряльники та силовики з країн ЄС висаджувалися на борт, лише коли танкери опинялися у їхніх територіальних водах. Але операція США проти венесуельських танкерів змінює ситуацію, вони показують приклад законного вирішення проблеми.Останні роки тіньовий флот користувався правом мирного проходу у міжнародних водах відповідно до Конвенції ООН з морського права і вільно порушував норми: переважував прапори, відключав транспондери, перейменовувався по кілька разів на місяць, змінював одних темних власників на інших та не розкривав порт призначення.Однак у конвенції є стаття 110, яка свідчить, що якщо судно не має національності, або є підозри, що прапор — фальшивий, будь-який військовий корабель може провести його огляд у міжнародних водах.Американці неодноразово користувалися цим правом для арешту суден іранського тіньового флоту ще до війни з Україною. Тепер вони взялися за венесуельську.Їх приклад може надихнути Європу та ускладнити життя російському тіньовому флоту, а заразом підвищити ризики військового протистояння Росії та НАТО — цього разу на морі.