Статистика telegram channel - @sidsego

Історія про мою найневдалішу інвестицію в житті.1999 рік, 3-й клас. Всі грають в фішки (якщо ви не з Дніпра, то можливо вам вони відомі як кепси). В ходу три основні серії: мортал комбат, покемони та еротичні фішки. Еротичні були інтерактивними: купальники на жінках ставали прозорими, якщо іх намочити. Ми їх лизали. І фішок мені завжди катастрофічно не вистачало. Тому одного дня я вирішив взяти гроші, що мені давали на тиждень харчування в столовій, 4 грн, і купити на всі фішок. Це 40 шт. Цілий кульок!План був купити найцінніші (покемони), виграти мінімум стільки ж, продати ті, що мені найменш подобаються і лишитись при грошах та фішках. План надійний, як швейцарський годинник.Перший раз план дав тріщину, коли виявилось, що в кіоску немає ніяких фішек, окрім еротичних. Ну ок. Я не знаю, що собі подумала продавчиня в кіоску, відраховуючи таку кількість порно-фішек. Бо віконце було таке маленьке, що через нього нічого не було видно: ані мені її обличчя, ані їй своїх перспектив на життя.Друга невдача мене чекала в школі: виявилось, що саме з цього понеділка вчителі вирішили взяти під контроль порно-трафік у вигляді еротичних фішек, і строго заборонили ними грати. Подібне миттєве знецінення валюти можуть зрозуміти лише ті, хто вкладався в крипту. От тільки порно-фішки в ціні вже не піднімуться.І треті негативні наслідки моїх інвестицій настали тоді, коли класна керівниця сказала мамі, що я чомусь не йду їсти в столову. Мама дізналась, куди я вклав гроші і тут весь мій інвестиційний портфель у вигляді 40 оголених жінок на круглих кортонках полетів спочатку мені по сраці, а потім і в смітник.Мені 37, а я досі боюсь інвестувати.

Дубляж вбиває кіно. Навіть найакуратніший і найдбайливіший усе одно втрачає багато від оригіналу.Простий приклад — Одного разу в Голлівуді. Весь фільм Квентін Тарантіно побудованій на любові до 60-х і фінал – це терапевтична насильницька помста над тими, хто "вбив" безтурботні 60-ті. Не просто покарати сектантів, а зняти з них ореол жаху, зробити їх жалюгідними.Весь фільм паралельно з сюжетом Далтона та Кліфа нам показують світло і тепло, показують Шерон Тейт — живу, милу, хорошу. І ми весь час пам’ятаємо, що в реальності її чекає.І ось, пройшло цілих 2 год 25 хв (ще раз, дві з половиною години). Фінал. Нарешті момент, до якого все вело.Сектант Текс повторює фразу, сказану ним у житті перед вбивством: «я диявол і прийшов робити диявольські справи».Але Тарантіно руйнує пафос не тільки реакцією Кліфа. Він руйнує його тим, як це сказано. Текс відверто шепелявить. Страшна декларація звучить смішно й жалюгідно.А тепер порівняйте це з дубляжем.Для мене дивитись кіно з дубляжем — це немов замість послухати пісню у виконанні крутих музикантів, я просто слухаю, як її на синтезаторі награє місцевий лабух.

як працює українська стендап індустрія?спойлер. вона дуже відрізняється від музичної. у жодного українського коміка немає продюсера. у жодного немає контракту. як продюсувати стендапера ніхто не знає. в тому числі самі стендапери. процес потрапляння в "Підпільний" або "Бродячий" виглядає наступним чином: тобі пише Свят або Вова, пропонує тусити разом, ти окаєш, отримуєш фотосесію і додаткові пару виступів+зйомок на місяць. документів підписаних не буде. обмежень не буде. знаю про прецедент коли зірки "Підпільного" їбали голову одному з коміків, щоб він не знімався в "Бродячому" і це закінчилось переходом цього коміка до "Бродячого".розриви стосунків проходять відносно легко. захочеш піти — напишеш Святу/Вові і підеш. в тебе не будуть забирати права на жарти, відео і т.д.коміки мало заробляють.90% живуть скромно. більшість працює на основній роботі, а виступи це вечірнє хоббі. коли ти зовсім ноунейм, виступаєш тільки на безкоштовній основі. з часом, якщо пощастить і ти себе нормально зарекомендуєш, почнуть з'являтися пропозиції виступів за +-500 гривень. скільки заробляють зірки? чесно — не знаю. але можу поділитися своїми припущеннями.від 100 000 гривень на місяць, стендапом заробляють: Мандзюк, Волкова, Тимошенко, Байдак, ще мабуть Пінчук, Бережко, Мартинюк, Яремій. я врахував тільки тих коміків, у яких стендап це основна стаття заробітків. умовний, Тютюн, який робить суперпопулярне шоу і заробляє котлету, але у якого стендап складає 7% місячного доходу, не потрапив в список. найбільше грошей приносять живі виступи.в залежності від організатора, отримуєш 60-90% чистого прибутку, що дуже справедливо.по перше організатору в 10 разів легше зробити стендап-концерт ніж музичний. по друге цінність гумористичної інтелектуальної власності в рази вища за музичну.Кажанна може отримувати 15% за кожне виконання свого треку і співати його наступні 50 років, хоч кожен божий день, а у стендапера є максимум рік розказати свою нову програму, після чого вона йде в смітник і треба починати все з початку.у нас немає роялті. заздрю співакам жоска. їх контент можуть прослуховувати раз за разом в машині, спортзалі, на вечірці і кожен раз платформи це монетизують. концерти коміків не передивляються, бо жарт сказаний двічі смішнішим не стає.капають сльози з YouTube і ще трошки можна дозаробити вставивши в контент рекламу, що в кращому випадку дозволяє відбити витрати на зйомку концерту.саме через це коміки останнім часом не викладають концерти в публічний доступ, а пропонують придбати їх роботу.типу ось як я пропоную купити новий стендап без мату: redkafelix.com (це нативна інтеграція і там ахуєнний матеріал)всі пишуть собі жарти самостійно. навіть якщо були б бабки, нема кому їх платити. єдиний комік в Києві, який надавав якісні авторські послуги — Богдан Письменко. але нещодавно його мобілізували і я не впевнений, що він зараз з кимось працює.якщо маєте що спростувати, уточнити або запитати, запрошую в коментарі. буде чим поділитися, зроблю другу частину тексту або відповім прям під постом.

#душний_стендапЧому має значення, скільки років індустрії в конкретній країні? Навіть, якщо не брати до уваги, що у нас досі не вміють нормально знімати стендап (щоб було норм видно артиста, та добре чути зал), є й інші фактори. Наприклад, як саме жартувати на ту чи іншу тему? У нас тупо немає свого сформованого контексту. Ані коміки, ані люди не знають як і про що зараз говорити. Ми для жартів досі беремо чужі формули. Популярність Винника в свій час сформувалась тільки на тому, що ми відмовились від Стаса Михайлова (памʼятаєте, хто це?), і в поп-культурному просторі України звільнилась вакансія "співака, що співає для пʼяної бухгалтерії". Я памʼятаю, як тоді на ходу жарти про Михайлова переправлялись на Винника.І так по всім темам. І це проблема не тільки в професійності коміків. Проблема в дикій неоднорідності інформаційного поля українців. І в тому, що зараз майже неможливо відверто говорити про теми, які дійсно хвилюють. Так що, поставте лайк під відео перспективних коміків, купіть квиток на концерт, послухайте про дрочку, та сподівайтесь на кращі часи.

Особисто мені дуже подобається сама ідея онлайн-курсів. І я абсолютно не проти купити якісь хороші на цікаву мені тему.Але буквально ВСІ курси, що я бачив українською – шляпа та залупа. Тупо вода від некомпетентних людей, чий брак базової освіти вилазить вже на етапі формулювання думок.Перший урок курсу за 24 тис гривень (двадцять чотири тисячі!) – це 23-річна дівчина розказує про себе, бо вважає, що всім треба знати про неї побільше (це буквально цитата). 34 хвилини! У учасниць Холостяка візитівки коротші! І яку інформацію вона надає? Вона «в дизайні 5 років, в мистецтві – 16 років». В мистецтві – це вона на повному серйозі каже, що малює з 7 років. А що до 6-ти років, тобі фломастери не давали?! Чи в тебе в 7 років виставка була в галереєї мистецтв? Чому рахуєш з 7? І ще купа «цікавих фактів»: любить синій колір (тобто, з Приват Банком працювати не змогла б, мабуть), макаруни з грушею та сиром, вона «трудоголік, любить працювати» (тобі за кількість знаків платять чи ти думаєш, що тільки тупі люди, що не розуміють, що таке трудоголік, можуть купити цей курс?!) і тдЦе просто ґвалтування мозку егоманіячкою, а не курс. І це я отримав безкоштовний пробний період. Як би мені бомбило, якби я його купив за повну вартість!І така ситуація зі всіма, повторюю, україномовними платними курсами, що бачив. Є купа безкоштовних відео в ютуб, більш насичених і корисних. І моя порада — не бійтесь включати англомовні уроки. Скорше за все, вашої шкільної англійської + картинок в відео вистачить, щоб ви зрозуміли суть.

Нарешті пройшов 3-го Відьмака. Якщо коротко: нудна та переоцінена гра. Я щиро не розумію того пісяння кипʼятком навколо неї. Сюжет? Побочки суперечать основним в плані таймінгу — тут ми поспішаємо рятувати життя найціннішій людині, а тут копирсаємось в якихось локальних квестах на утопців.Лут, зброя, костюми? Тупо мотлох, який тобі не потрібен ні разу — всю гру легко ходиш в одному костюмі. Ніколи новий меч не кращий за той, що вже в тебе.Алхімія? Купа пляшечок, з яких пʼєш 1-2 і ситуативно Кішку або Косатку (хоча і це необовʼязково ніколи) В першій частині система алхімії була краще в рази.Озвучка? Російська просто погана (виношу за дужки те, що вона російська). Ці два голоси набридли вже. Врятувала ситуацію польська озвучка.Система прокачки? Геть не урізноманітнює ігровий процес. Бо все одно ти користуєшся одним знаком. Деталі світу? Чим довше і глибше вивчаєш, тим більш скучно стає. Треба прям не затримуватись.Кінь? Взагалі непотрібен.В цілому — норм гра. Гвінт класний. Але я щиро не розумію, де хоч пара негативних відгуків? Чи фанати Відьмака вбивають хейтерів і це мій останній допис?

Наступного тижня будуть рост батли, я буду батлитись з Богданом Вахничем. Попросив чат GPT накинути жартів на вахнича і ось, що вийшло:1.“Ти виглядаєш як турецький серіал, але навіть режисер не може вирішити, це драма чи комедія.”2.“Працюєш лікарем на швидкій, але з твоїм обличчям люди швидше думають, що ти їх приїхав не рятувати, а продати килим.”3.“Кажуть, ти з Трускавця. Це єдине місце, де ти можеш знайти щось чистіше за свою репутацію — лікувальні води!”4.“Ти лікар швидкої, але я впевнений, що твоя робота більше схожа на марафон, де головна мета — дістатися до найближчого бару.”5.“Алкоголь для тебе — це як пацієнти. Ти думаєш, що справляєшся з ними, але всі бачать, що тобі самому потрібна допомога.”6.“Коли ти входиш в кімнату, всі починають шукати аптечку, бо одразу зрозуміло, що щось пішло не так.”7.“Лікарі радять пити більше води, але ти явно переплутав її з чимось іншим. Трускавець, напевно, тримається тільки на твоїх візитах.”8.“Твій алкогольний стаж такий довгий, що навіть пацієнти відчувають себе тверезішими поруч із тобою.”9.“Твоє обличчя виглядає настільки втомленим, що, здається, навіть швидка не доїде вчасно, щоб тобі допомогти.”10.“Ти з Трускавця? Це пояснює, чому ти завжди такий зволожений… тільки не мінералкою.”Таке враження, що ці жарти писав Артур Флеґ.До речі, хто має бажання долучитись — пишіть свої жарти. Найкращі я перероблю і скажу, що сам придумав.

Наштовхнувся на дуже залайканий пост на класичну тему "велика компанія ображає маленьких людей". Цього разу це СТБ та bred.pitsa. Другі – це хлопці, що знімають скетчі всякі комедійні. Так от, Бред.Пітса кажуть, що СТБ вкрали у них ідею. Зокрема сюжет скетчу про креативний відділ, що придумує всякі гадості. У випадку хлопців – запахи айкосу та передбачення на чеках в сільпо. У випадку СТБ – креативний відділ, що вигадує, як ще здирати гроші з людей за комуналку.І от при всьому бажанні стати на сторону слабшого у конфлікті, я не розумію дойоба пацанів до СТБ. Просто давайте розберемо ці скетчі на складові і подивимось, що саме вкрадено:1) стиль зйомки мокʼюментарі. На думку приходить одразу "Офіс". Далі можна і не шукати.2) формула жарту скетчу "а що, якщо якесь погане, неприємне явище існує не саме по собі, а його хтось вигадав?" Це, блін, настільки старий сюжет, що про це майже вся грецька міфологія (та і міфи взагалі). Більш "свіжий" приклад – мультик про козаків, там де Дуля розказує, як кумів посварив. На перший погляд, це інше, але по суті — нечиста сила зібралась на сходку та хизується,наскільки креативно виконали свою роботу по погіршенню світу. Лишається тільки третій елемент, сама назва "Креативний відділ". Але це настільки очевидний хід, що впевнений, пошукати трохи і ми знайдемо такий самий скетч про такий самий відділ десь у Монті Пайтон або Довгоносиків.Або я чогось не розумію?

Протягом життя у людини не перестають рости вуха, ніс та вектор довбоїбізму. Що таке вектор довбоїбізму? Термін, який я вигадав за сніданком і описує явище, яке ви всі спостерігали.Багато старших людей мають якийсь заскок, «пунктик» або відверто протікший дах: стара жіночка, що завела 45 котів; дід, що консервує все, що влазить в банку – від цибулі до устілок; бабка, що слідкує за порядком на поверсі тощо. Я просто задумався: а як такими стають? Просто я дивлюсь на «особливості» своїх родичів і тішу себе думкою, що таким як вони я точно не стану. Але ж якимось я все ж таки стану.Так і народився цей термін, цей «вектор». Те, що в 20 років є твоєю особливістю, може навіть «фішечкою» – потенційно стане тим, через що сусіди та онуки будуть вважати тебе йобнутим.Адже та жіночка з котами колись просто підібрала перше кошеня і полюбила його. Той дід колись спробував домашні консервовані помідори йому сподобалось та вирішив переписати рецепт. Бабка, що викликає поліцію, коли до тебе приходять гості, колись була просто небайдужою громадянкою. Зараз сортуєш сміття? Через 30 років будеш кричати на тих, хто викинув пляшку не знявши етикетку. Любиш хорошу зернову каву? На пенсії спалиш кіоск, де готуватимуть 3 в 1. Цікаво, що з моїх рис, які визначають мене як особистість, стане моїм вектором довбоїбізму? Ну і ви напишіть, на чому йобнетесь, коли станете старими?

Обожнюю малювати в ізометрії за оцей перетин «раціо»(по суті креслення) та «емоціо». Найскладніше, що я малював на планшеті і перший малюнок «з голови». Це узагальнений образ моєї кімнати в період навчання в школі. Тут стільки деталей, що навіть не знаю, чого тут більше — творчості чи арт-терапії по прийняттю і «відпусканню» минулого. В кінці — фото для порівняння1. Власне, кімната.2. Телевізор я не дивився років з 15, коли в мене зʼявився комп, але до того — фільми і мультсеріали на ICTV були важливою частиною дозвілля. «Справжні монстри» та «Гей, Арнольд!»змушували встати на півгодини раніше. Зліва стілець, на який завжди скидався одяг. Гантелі, якою ніколи ніхто не користувався, але вона завжди була «під рукою»3. Кішка завжди сиділа на рамі відкритої хвіртки. На столі касетний плеєр, на поличці — стійка з касетами. Жодної ліцензійної, всі записані з радіоефірів або переписані у друзів. На вікні тріщина — памʼятник рукожопості вітчима. Він хотів замінити ущільнювач на вікнах і в ітозі побив майже всі вікна. Скло замінили вже разом з вікнами, після розлучення. Боксерські печатки були старші за мою маму. Я в них тренувався, поки вони не розлізлись. Скарбничка-свиня досі в мене є.4. На стіні завжди були плакати, в дитинстві це були в основному культуристи (кумири вітчима та дяді), їх потроху замінили музиканти та афіші концертів, які я відвідав. Під плакатом з Сталоне (синій) сліди зірваного зі стіни мого малюнку. Бо він «не пасував до плакатів». На дивані лежить чтиво на ніч — Кінг. По боках стоять радянські колонки S-90, «найкращі в світі», а по факту — абсолютне бубняще рипяще гімно5. Бонус. Фото кімнати, але вже періоду після моїх 18 років.