Статистика telegram channel - @serhii_labaziuk

Техніка та обладнання на передову для 63-тьої бригади та 432-го полку безпілотних систем.🇺🇦Друзі, ділюся подробицями поїздки на схід.Радий був бачити взірцевого командира, товариша, а в минулому колегу — Олега Ляшка.Як би багато з вас не любили політику, а саме там чинний командир 432-го окремого полку безпілотних систем здобув свій управлінський досвід☝🏻Чіткість, дисципліна, професійність і реальні результати бойової роботи — саме так виглядає сучасне українське військо.Разом із колегами з VITAGRO привезли важливу допомогу для фронту: техніку, обладнання для екіпажів БПЛА, Starlink, генератори, автономні системи живлення та обігріву, батареї, FPV-обладнання і найнеобхідніше для наших захисників.Реальна бойова робота, сильні командири, професійні військові й люди, які щодня роблять надважку справу — знищують ворога та тримають Україну.Коли бачиш роботу підрозділів на власні очі — ще глибше розумієш ціну нашої оборони і те, наскільки важливо бути поруч не лише словами, а й конкретними справами. Подробиці у відео!Працюємо далі. Підтримуємо далі. Переможемо разом. 🇺🇦

90 млрд € від ЄС, безпека, бюджет і складні рішення Парламенту.Сьогодні Верховна Рада ухвалила низку важливих рішень, які прямо стосуються фінансової стійкості держави, підтримки сектору безпеки та економічних правил гри.Перший блок — ратифікація №0376 — угоди та меморандуму з ЄС, що відкривають фінальний шлях до пакета допомоги обсягом 90 млрд €.Відверто — Уряд підв’язав меморандум до угоди, щоб документи голосувалися одним пакетом. А разом із фінансуванням з’явилися й додаткові умови: оподаткування цифрових платформ, так званий «податок на OLX», зміни щодо ФОП та інші податкові питання.Через обмежений час і реальну потребу держави у фінансуванні Парламент підтримав рішення.Але важливо розуміти: без окремих змін до Податкового кодексу це поки не означає автоматичного запровадження нових податків. Попереду ще окрема дискусія та окремі голосування.Одразу після цього Рада розглянула законопроєкт №15224 — зміни до Держбюджету-2026 щодо фінансового забезпечення сектору безпеки й оборони.Йдеться про 1,56 трлн грн додаткового фінансування, у тому числі за рахунок механізму співпраці з Європейським Союзом.Основний ресурс має піти на закупівлю озброєння та військової техніки.Окремо 152 млрд грн передбачено на потреби військових і ветеранів: лікування, реабілітацію, забезпечення військових частин, квартирно-експлуатаційні витрати, харчування та необхідне майно.Водночас залишаються питання до окремих бюджетних рішень, зокрема щодо перерозподілу коштів: –40 млрд грн з озброєння та +40 млрд грн у резервний фонд на програми Кабміну.Також Парламент підтримав законопроєкт №11520 про публічні закупівлі, який адаптує українські правила до європейських директив 2014/24/ЄС та 2014/25/ЄС.Суть змін проста, але важлива:▪️ більше акценту не лише на найнижчій ціні, а й на якості робіт і товарів;▪️ сильніша локалізація — більше бюджетних коштів на український продукт;▪️ жорсткіший контроль закупівель для мінімізації завищень, маніпуляцій та підміни товарів.Сьогоднішній день у парламенті — це ще одне нагадування: війна давно стала не лише боротьбою на фронті, а й щоденною роботою над фінансами, міжнародною підтримкою, бюджетом і балансом між потребами оборони та можливостями економіки.

Кремль мілітаризує Білорусь — Захід готує відповідь? Події останніх днів все більше вказують на те, що Кремль не прагне завершення війни. Незважаючи на повну відсутність підтримки цього сценарію від російських «спонсорів» війни (олігархів).Реального виходу чи посилання для РФ немає. Обʼєктивно, все що вони можуть - вже давно використовують окрім ядерної «дубини», звісно. Тому згадуємо старе? - знову тема Білорусі. Знову таки, це умовний подвійний тиск на Україну та ЄС.Це дійсно трошки зрушило партнерів - США направляють додаткові 5 тисяч військових до Польщі на тлі спільних навчань РФ та Білорусі біля кордонів НАТО й України. Також 107 млн $ на Tomahawk. Паралельно ISW прямо говорить про поступове перетворення Білорусі на військовий плацдарм Кремля — з ядерними боєприпасами, «Іскандерами» та дедалі глибшою інтеграцією армій.Фактично Москва намагається створити постійний пояс напруги від Балтики до Києва, тримаючи в тиску і Україну, і Європу.Але є й інша сторона процесу.Захід вже не реагує лише заявами. Посилення американської присутності у Польщі, нові рішення щодо систем HAWK для України та загальне нарощення оборонної інфраструктури НАТО свідчать: ризики там оцінюють серйозно.При цьому Bloomberg пише про зростання песимізму навіть серед частини російських еліт. Причини очевидні — економічний тиск, удари по інфраструктурі, постійні атаки дронів та відсутність зрозумілого сценарію завершення війни.Але це не означає швидкого миру. Навпаки — у таких умовах Кремль може ставати ще більш агресивним і непередбачуваним.Тому для України головне зараз — холодна оцінка ризиків, посилення власного ВПК, ППО та міжнародних союзів.Світ входить у новий етап великого безпекового протистояння. І наша стійкість тут — один із ключових факторів безпеки всієї Європи.

Хто наступний у черзі до Азійського тигра?Не минуло й тижня, як після Трампа до Пекіна прилетів Путін.Здавалося б, Білий дім мав “дуже чудові” успіхи в Китаї, провів діалоги щодо Ірану, Європи, РФ, України та ряду чутливих питань між світовими лідерами. Очікуваним було б скресання криги між комунізмом та Заходом, а отже — і спад активності сателітів Китаю (якими зараз є й РФ).Що ми бачимо натомість? Лідер Китаю зустрічає Путіна червоною доріжкою та обговорює “всеосяжне партнерство”.Забігаючи наперед, скажу, що не варто сприймати це як зустріч потужних партнерів. Для глибокого усвідомлення ролі та наслідків давайте проаналізуємо факти.Торгівля — з 2021 по 2025 рік товарообіг між Китаєм та РФ зріс на 75%.При цьому з РФ до Китаю експорт нафти збільшився вдвічі (при падінні ціни на Urals у цьому проміжку часу з $75 до $65 за барель). А з Китаю до РФ зріс імпорт авто у 18 разів (замінивши всі інші марки).Тобто у РФ купують дешеву сировину (причому нижче ринкової вартості), а до РФ продають високоякісні товари.Міграція — сторони продовжили безвізовий режим до 2027 року. І тут варто відмітити, що росіяни одиницями можуть перебратися до Китаю. Тоді як китайці за останні роки показують стабільні показники переселення (а точніше — освоєння) до РФ на рівні 80–120 тис. на рік.Політика — тут Китай завжди обережний. Жодної прямої підтримки “надійного партнера” у війні проти України або визнання анексованих територій Китай не робив і не зробить. Країни поєднує хіба подібність механізму прийняття політичних рішень (хоча Китай і тут виглядає більш демократичним у частині владних еліт).Підсумовуючи. Китай буде тільки посилювати вплив на РФ, особливо користуючись сталим погіршенням економіки сусіда.“Сировинний донор” замість партнера підійшло б краще.Але для Заходу та України це не можна сприймати як сигнал розслабитися. Адже ситуативно у протистоянні демократичному капіталізму це дійсно партнери, і тут потрібно будувати чіткі механізми заміщення таких торгових партнерів та обмеження їхнього впливу.

56% українських біженців можуть залишитися в Європі навіть у разі «крихкого миру» — такі дані оприлюднило Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.Зараз в ЄС близько 5,2 млн наших громадян. ООН прогнозує 3 варіанти до 2029 року:1) Перемога - тоді близько 3,6 млн повернуться;2) Нестабільний мир - 2,9 млн повернуться;3) Війна - повертаються одиниці.Як бачимо, різниця між «Перемогою» та «Нестабільним миром» не велика. Що є індикатором умовного поділу біженців на 2 групи - які мають намір повернутися, та які планують осісти в ЄС, за будь-яких умов. Ситуація складна, адже це вже не лише гуманітарне чи соціальне питання. Це питання майбутнього української нації, економіки, ринку праці, демографії та відновлення держави.За різними оцінками, сьогодні Україна вже має дефіцит у 4,5 млн працівників. Ми втрачаємо людей не лише через війну, а й через невизначеність, обстріли, відсутність житла, та прогнозованих умов життя.Тому повернення українців — це має бути не просто заклик. Це повинна бути державна стратегія, над якою Парламент намагається працювати в умовах дефіциту усіх ресурсів:▪️ безпека; ▪️ якісний ринок праці; ▪️ підтримка молодих сімей; ▪️ доступне житло; ▪️ зрозумілі правила для бізнесу та людей.Відверто - тільки нормальна економіка гарантує умови для повернення.

ППО України тримає удар. Але головне - спільно з ЄС нарощуємо військове виробництвоЧергова рекордна масована атака росії по Україні.731 повітряна ціль. Сотні дронів, ракети, удари по енергетиці, житловій забудові та критичній інфраструктурі. Під основним ударом — Київ, Київщина, Одещина, Полтавщина.На жаль, маємо постраждалих та загиблих. Пошкоджені житлові будинки, школи, портова інфраструктура та енергетика. І це ще одне підтвердження — росія воює проти цивільного життя.Але є й інший бік - наші сили ППО в надзвичайно складних умовах відпрацювали дуже якісно. Збито або подавлено 652 ворожі дрони, десятки ракет, включно з «Іскандерами» та Х-101.Росія намагається виснажити Україну. Але як і з армією - результат протилежний. Переозброєння Європи пришвидшується разом з розвитком українського ВПК. І тут дуже показова новина останніх днів.Німецький Rheinmetall разом із компанією Destinus запускають виробництво нової далекобійної зброї — крилатих ракет та ракетної артилерії з дальністю від 700 км.Фактично Європа починає будувати власну систему стратегічного стримування без критичної залежності від США.Після зміни політики Вашингтона та скасування планів щодо розміщення американських Tomahawk у Німеччині європейські країни зрозуміли просту річ:час, коли безпеку ЄС повністю забезпечували США, поступово завершується.І саме війна в Україні стала головним каталізатором цього процесу.Rheinmetall уже має рекордний портфель замовлень — 73 млрд євро. Компанія активно заходить у виробництво боєприпасів, ракет, ППО та військової техніки, у тому числі безпосередньо в Україні.По суті зараз формується новий європейський оборонний кластер, де Україна стає не лише отримувачем допомоги, а частиною спільного військово-промислового комплексу.І це стратегічно важливо.Бо відповідь на російський терор — не лише ППО сьогодні. Відповідь — це власне виробництво зброї, масштабування технологій і нарощення далекобійних можливостей Європи та України.Ворог хоче виснаження. Натомість отримує ще більшу консолідацію, нові оборонні союзи та прискорення військової трансформації Європи.

Політичний діалог чи порятунок світової економіки? Що чекати від візиту Трампа до СіБільшість ЗМІ висвітлюють цю новину як зустріч щодо розблокування Ормузької протоки, але, відверто, питання набагато глибше.І це питання про:втрату робочих місць на рівні 100–150 тис. на рік в ЄС та США окремо до 2030 року;дефіцит ключових технологічних товарів та навіть сировини через монополію Китаю по всьому ланцюгу постачання (рідкісноземельні елементи (REE), батареї, сонячні панелі тощо);до 650 млрд економічних збитків ЄС та США через експансію Китаю до 2030 року та інше.Китай став відвертим гегемоном. Державний контроль над ланцюгами вартості, використання регуляцій та економічного примусу — це не про вільний ринок, це про політичний контроль над світом.Тому зараз м’яч на боці США та ЄС. Продовжувати грати в заклики та занепокоєння або ж дійсно інвестувати у власне виробництво та піднімати мита на імпорт.А може, й більше — побудувати «новий Китай»? Не забуваємо: сьогоднішній рекордсмен за населенням — уже не Піднебесна…Минула зустріч Сі та Трампа пройшла 9 років тому, і становище США було набагато кращим. Ситуація з Іраном змінила розклад, але не варто забувати, що Китай підготувався до нафтової блокади набагато краще.Більше того, використання США близько 30% далекобійних ракет за лічені місяці посилило політичний апетит Китаю до питання Тайваню та спроможності «американського орла» захистити острів.Отже, з чим кожен з учасників йде на переговори?США:військова присутність на Близькому Сході;ринок споживання китайських товарів у 420 млрд $, який дуже потрібен Піднебесній;вплив на ЄС як політично, так і економічно;потенційна спроможність замінити китайські товари власними.Китай:потенційна військова могутність (в т.ч. ядерна) та вплив на логістику в Тихоокеанському регіоні;тиск на партнерів США в Тихоокеанському регіоні;залежність усього світового ринку, включаючи США, від ринку Китаю.Як бачимо, жодних суттєвих карт у співвідношенні з опонентом США не мають.Короткий висновок — жодних кардинальних змін чи великих угод завтра очікувати не треба.Але чи є шанси загасити воєнні дії на Близькому Сході до літа? — є.

Кадрові ресурси України. Від індійських мігрантів до 50+, які ідеї далі?Українська економіка входить у, мабуть, найбільшу кадрову кризу за всі роки незалежності.Сьогодні маємо одразу кілька паралельних процесів.З одного боку — в Україні запускають програму «Досвід має значення» для людей 50+, щоб повернути частину старшого покоління на ринок праці через перекваліфікацію та стажування.З іншого — дедалі більше говорять про залучення трудових мігрантів із країн Південно-Східної Азії.У Черкасах іноземців уже залучають до дорожніх робіт, в Івано-Франківську — до будівництва та комунальної сфери.І це не випадковість.Сьогодні близько 75% українського бізнесу заявляє про дефіцит кадрів.Найгірша ситуація — у будівництві, промисловості, агросекторі, логістиці, транспорті, медицині та оборонній промисловості.За оцінками міжнародних організацій, дефіцит робочої сили в Україні вже становить приблизно 4–5 млн людей.Причини очевидні:▪️ війна;▪️ мобілізація;▪️ міграція;▪️ демографічна криза;▪️ старіння населення.Лише у 2025 році в Україні народилося близько 169 тисяч дітей, тоді як померло понад 485 тисяч людей.Фактично на одного новонародженого припадає майже три померлих.Паралельно мільйони українців перебувають за кордоном, а окремі оцінки говорять про виїзд сотень тисяч молодих українців віком 18–23 роки.І на цьому фоні ми говоримо про завезення кількох тисяч мігрантів чи окремі програми стажування.Відверто — це не вирішує проблему системно.Так, програма 50+ — правильна і потрібна.Бо люди старшого віку мають колосальний досвід, а бізнес дедалі більше готовий їх брати на роботу. За даними досліджень, близько 65% роботодавців уже готові наймати працівників 50+.Але давайте чесно:урядова програма передбачає навчання приблизно 2 тисяч людей.При кадровому дефіциті у мільйони — це точкове рішення.Те саме стосується трудових мігрантів.Навіть якщо у 2026 році в Україну заїдуть 5–6 тисяч працівників з інших країн — це майже не вплине на загальний баланс ринку праці.Більше того, масове залучення дешевої робочої сили без державної стратегії може створити нові проблеми:▪️ виведення коштів за кордон через грошові перекази;▪️ тиск на український ринок праці;▪️ поглиблення демографічної кризи;▪️ втрату мотивації для повернення власних громадян.Тут не про ситуативні рішення, а системна кадрова політика.Але для цього потрібні:▪️ безпека;▪️ прогнозовані правила;▪️ робота;▪️ житло;▪️ підтримка сімей.Перше — прогнозоване бронювання.Потрібен баланс між потребами оборони та економіки. Сьогодні бізнес живе в умовах постійних змін правил і невизначеності. Підприємства не можуть планувати виробництво, контракти та інвестиції, коли не розуміють ситуації з персоналом навіть на кілька місяців вперед.Друге — повернення українців додому.Наш головний кадровий резерв — це не мігранти, а власні громадяни.За правильних умов Україна реально може повернути протягом 1–2 років до 1,5 млн людей.Третє — підтримка молодих сімей і народжуваності.Без цього кадрову кризу не вирішить жодна економічна модель.Четверте — доступне житло та підтримка придбання власного дому.Сьогодні кожен другий українець планує придбати житло вартістю до $60 тис.Власний дім — це не лише про комфорт. Це про рішення залишатися жити й будувати майбутнє саме в Україні.П’яте — професійна освіта та розвиток регіонів.Нам потрібні сильні громади, профтехосвіта, індустріальні парки, сучасне виробництво та достойні зарплати не лише у великих містах.Бо сьогодні проблема України — вже не лише гроші чи інвестиції.Головний дефіцит країни — люди.І саме боротьба за людей стане головною економічною конкуренцією наступних років.

Житло — мотивація українців жити в Україні.“Кожен другий українець планує придбати житло вартістю до $60 тис. у 2026 році” — з таким заголовком вийшла аналітика від Delo.ua.До $30 тис. готові витратити на житло 33,3% опитаних;від $30 до $60 тис. готові витратити на житло 43,1% опитаних.Понад 1/3 усіх опитаних хочуть саме приватний будинок.Це добре як для економіки, так і для громадян, адже власне житло стимулює поповнення сімей та збільшує купівельну спроможність в інших секторах.Але є одне “АЛЕ”. 24% усіх договорів купівлі-продажу за 2025 рік припали на Київ та Київську область.Це знову про урбанізацію замість розвитку регіонів. Близько 68–70% населення в Україні проживає саме у містах.Саме тому нам важливо уточнювати державну політику з активною підтримкою сільської місцевості — профтехосвіта, індустріальні парки та податкові пільги.А також якнайшвидше намагатися отримати доступ до Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільської місцевості (EAFRD) — це близько 8 млрд євро на рік для держав-членів на сільський розвиток та підтримку фермерства!

Майже 170 тисяч українських родин вже отримали дитячу допомогу в межах оновленої системи підтримки.Це важливий крок. Але треба чесно сказати: для України підтримка народжуваності сьогодні — це вже не просто соціальна політика. Це питання майбутнього держави.У 2025 році в Україні народилося 168 778 дітей — на 4,5% менше, ніж у 2024-му. Водночас кількість смертей сягнула 485 296. Тобто на одну новонароджену дитину припадає майже три смерті.До цього додаються війна, втрати, вимушена міграція, мільйони українців за кордоном. Демографічна ситуація складна, і вона напряму впливає на економіку, громади, ринок праці та обороноздатність країни в майбутньому.Тому виплати — це необхідний перший крок:▪️ 50 тис. грн одноразово при народженні дитини;▪️ 7 тис. грн щомісяця у перший рік життя дитини;▪️ 8 тис. грн щомісяця за програмою «єЯсла» для батьків, які повертаються до роботи.Але лише грошима демографічну кризу не вирішити.Потрібна система: доступне житло, робочі місця, якісна медицина, садочки, безпечне середовище, підтримка молодих сімей і реальні умови для повернення українців додому.Наше завдання — зробити так, щоб українці не боялися народжувати дітей в Україні.І щоб ті, хто виїхав, бачили майбутнє саме тут.