Політичний діалог чи порятунок світової економіки? Що чекати від візиту Трампа до СіБільшість ЗМІ висвітлюють цю новину як зустріч щодо розблокування Ормузької протоки, але, відверто, питання набагато глибше.І це питання про:втрату робочих місць на рівні 100–150 тис. на рік в ЄС та США окремо до 2030 року;дефіцит ключових технологічних товарів та навіть сировини через монополію Китаю по всьому ланцюгу постачання (рідкісноземельні елементи (REE), батареї, сонячні панелі тощо);до 650 млрд економічних збитків ЄС та США через експансію Китаю до 2030 року та інше.Китай став відвертим гегемоном. Державний контроль над ланцюгами вартості, використання регуляцій та економічного примусу — це не про вільний ринок, це про політичний контроль над світом.Тому зараз м’яч на боці США та ЄС. Продовжувати грати в заклики та занепокоєння або ж дійсно інвестувати у власне виробництво та піднімати мита на імпорт.А може, й більше — побудувати «новий Китай»? Не забуваємо: сьогоднішній рекордсмен за населенням — уже не Піднебесна…Минула зустріч Сі та Трампа пройшла 9 років тому, і становище США було набагато кращим. Ситуація з Іраном змінила розклад, але не варто забувати, що Китай підготувався до нафтової блокади набагато краще.Більше того, використання США близько 30% далекобійних ракет за лічені місяці посилило політичний апетит Китаю до питання Тайваню та спроможності «американського орла» захистити острів.Отже, з чим кожен з учасників йде на переговори?США:військова присутність на Близькому Сході;ринок споживання китайських товарів у 420 млрд $, який дуже потрібен Піднебесній;вплив на ЄС як політично, так і економічно;потенційна спроможність замінити китайські товари власними.Китай:потенційна військова могутність (в т.ч. ядерна) та вплив на логістику в Тихоокеанському регіоні;тиск на партнерів США в Тихоокеанському регіоні;залежність усього світового ринку, включаючи США, від ринку Китаю.Як бачимо, жодних суттєвих карт у співвідношенні з опонентом США не мають.Короткий висновок — жодних кардинальних змін чи великих угод завтра очікувати не треба.Але чи є шанси загасити воєнні дії на Близькому Сході до літа? — є.
Кадрові ресурси України. Від індійських мігрантів до 50+, які ідеї далі?Українська економіка входить у, мабуть, найбільшу кадрову кризу за всі роки незалежності.Сьогодні маємо одразу кілька паралельних процесів.З одного боку — в Україні запускають програму «Досвід має значення» для людей 50+, щоб повернути частину старшого покоління на ринок праці через перекваліфікацію та стажування.З іншого — дедалі більше говорять про залучення трудових мігрантів із країн Південно-Східної Азії.У Черкасах іноземців уже залучають до дорожніх робіт, в Івано-Франківську — до будівництва та комунальної сфери.І це не випадковість.Сьогодні близько 75% українського бізнесу заявляє про дефіцит кадрів.Найгірша ситуація — у будівництві, промисловості, агросекторі, логістиці, транспорті, медицині та оборонній промисловості.За оцінками міжнародних організацій, дефіцит робочої сили в Україні вже становить приблизно 4–5 млн людей.Причини очевидні:▪️ війна;▪️ мобілізація;▪️ міграція;▪️ демографічна криза;▪️ старіння населення.Лише у 2025 році в Україні народилося близько 169 тисяч дітей, тоді як померло понад 485 тисяч людей.Фактично на одного новонародженого припадає майже три померлих.Паралельно мільйони українців перебувають за кордоном, а окремі оцінки говорять про виїзд сотень тисяч молодих українців віком 18–23 роки.І на цьому фоні ми говоримо про завезення кількох тисяч мігрантів чи окремі програми стажування.Відверто — це не вирішує проблему системно.Так, програма 50+ — правильна і потрібна.Бо люди старшого віку мають колосальний досвід, а бізнес дедалі більше готовий їх брати на роботу. За даними досліджень, близько 65% роботодавців уже готові наймати працівників 50+.Але давайте чесно:урядова програма передбачає навчання приблизно 2 тисяч людей.При кадровому дефіциті у мільйони — це точкове рішення.Те саме стосується трудових мігрантів.Навіть якщо у 2026 році в Україну заїдуть 5–6 тисяч працівників з інших країн — це майже не вплине на загальний баланс ринку праці.Більше того, масове залучення дешевої робочої сили без державної стратегії може створити нові проблеми:▪️ виведення коштів за кордон через грошові перекази;▪️ тиск на український ринок праці;▪️ поглиблення демографічної кризи;▪️ втрату мотивації для повернення власних громадян.Тут не про ситуативні рішення, а системна кадрова політика.Але для цього потрібні:▪️ безпека;▪️ прогнозовані правила;▪️ робота;▪️ житло;▪️ підтримка сімей.Перше — прогнозоване бронювання.Потрібен баланс між потребами оборони та економіки. Сьогодні бізнес живе в умовах постійних змін правил і невизначеності. Підприємства не можуть планувати виробництво, контракти та інвестиції, коли не розуміють ситуації з персоналом навіть на кілька місяців вперед.Друге — повернення українців додому.Наш головний кадровий резерв — це не мігранти, а власні громадяни.За правильних умов Україна реально може повернути протягом 1–2 років до 1,5 млн людей.Третє — підтримка молодих сімей і народжуваності.Без цього кадрову кризу не вирішить жодна економічна модель.Четверте — доступне житло та підтримка придбання власного дому.Сьогодні кожен другий українець планує придбати житло вартістю до $60 тис.Власний дім — це не лише про комфорт. Це про рішення залишатися жити й будувати майбутнє саме в Україні.П’яте — професійна освіта та розвиток регіонів.Нам потрібні сильні громади, профтехосвіта, індустріальні парки, сучасне виробництво та достойні зарплати не лише у великих містах.Бо сьогодні проблема України — вже не лише гроші чи інвестиції.Головний дефіцит країни — люди.І саме боротьба за людей стане головною економічною конкуренцією наступних років.
Житло — мотивація українців жити в Україні.“Кожен другий українець планує придбати житло вартістю до $60 тис. у 2026 році” — з таким заголовком вийшла аналітика від Delo.ua.До $30 тис. готові витратити на житло 33,3% опитаних;від $30 до $60 тис. готові витратити на житло 43,1% опитаних.Понад 1/3 усіх опитаних хочуть саме приватний будинок.Це добре як для економіки, так і для громадян, адже власне житло стимулює поповнення сімей та збільшує купівельну спроможність в інших секторах.Але є одне “АЛЕ”. 24% усіх договорів купівлі-продажу за 2025 рік припали на Київ та Київську область.Це знову про урбанізацію замість розвитку регіонів. Близько 68–70% населення в Україні проживає саме у містах.Саме тому нам важливо уточнювати державну політику з активною підтримкою сільської місцевості — профтехосвіта, індустріальні парки та податкові пільги.А також якнайшвидше намагатися отримати доступ до Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільської місцевості (EAFRD) — це близько 8 млрд євро на рік для держав-членів на сільський розвиток та підтримку фермерства!
Майже 170 тисяч українських родин вже отримали дитячу допомогу в межах оновленої системи підтримки.Це важливий крок. Але треба чесно сказати: для України підтримка народжуваності сьогодні — це вже не просто соціальна політика. Це питання майбутнього держави.У 2025 році в Україні народилося 168 778 дітей — на 4,5% менше, ніж у 2024-му. Водночас кількість смертей сягнула 485 296. Тобто на одну новонароджену дитину припадає майже три смерті.До цього додаються війна, втрати, вимушена міграція, мільйони українців за кордоном. Демографічна ситуація складна, і вона напряму впливає на економіку, громади, ринок праці та обороноздатність країни в майбутньому.Тому виплати — це необхідний перший крок:▪️ 50 тис. грн одноразово при народженні дитини;▪️ 7 тис. грн щомісяця у перший рік життя дитини;▪️ 8 тис. грн щомісяця за програмою «єЯсла» для батьків, які повертаються до роботи.Але лише грошима демографічну кризу не вирішити.Потрібна система: доступне житло, робочі місця, якісна медицина, садочки, безпечне середовище, підтримка молодих сімей і реальні умови для повернення українців додому.Наше завдання — зробити так, щоб українці не боялися народжувати дітей в Україні.І щоб ті, хто виїхав, бачили майбутнє саме тут.
У 2026 році все стане дорожче. Очікувана інфляція в Україні — до 9,4%, у світі — до 5,4%.Так, непідготовлена війна з Іраном відобразиться на всьому світі. Інфляція в Німеччині та Іспанії досягла багаторічних максимумів: у першій — до 2,9%, у другій — до 3,5%.На реальному прикладі німецьких цін за березень:м’ясо — 3,6% (в Україні +9%)яйця — 14,8% (в Україні +7,7%)молоко — 5,4% (в Україні +5–6%)Тож бачимо: десь Україна має нижчі показники, а десь — у кілька разів більші. Нагадаю, ситуація з пальним у нас поки що далеко не краща. Якщо Польща застосувала державне регулювання цін (так, це не найкращий механізм) і має А-95 у районі 74 грн та ДП у районі 82 грн, то в нас різниця близько 10% у більший бік.Відмічу, що об’єктивність будь-яких прогнозів поки слабка. Ціна на нафту Brent приблизно стабілізувалася в районі 108 $, однак чергові заклики Білого дому провести кораблі, що сіли на мілину, через Ормузьку протоку можуть зіграти черговий злий жарт у разі провалу.Але підсумок один — дорожчатиме все.Дуже лякатися не потрібно, адже це відбувається щороку — питання лише в рівні зростання. Зараз плюсом буде зростання не тільки видатків, а й доходів домогосподарств — середня зарплата в Україні у березні 2026 року зросла на 7,2%.А також додаткові валютні надходження від партнерів з ЄС у межах Ukraine Facility та 90 млрд євро стабілізують фінансовий ринок.Ключове зараз — зберегти баланс: підтримати економіку, втримати ціни під контролем і забезпечити людям можливість адаптуватися до нових умов.
Не більше продавати — більше зароблятиСьогодні аграрний сектор фактично тримає економіку — це 62% усіх валютних надходжень.За перший квартал 2026 року Україна експортувала 15,5 млн тонн продукції на $6,3 млрд.Але важливо інше.Обсяги майже не змінилися (+1,2%), а грошей отримали більше — +8,3% або майже пів мільярда доларів.Простими словами — ми починаємо продавати не просто більше, а дорожче.Чому так відбувається?Бо поступово замість сировини продаємо продукцію переробки.Не просто зерно чи насіння — а олію, шроти, інші готові продукти.І тут ключова різниця:одна тонна сировини — це мінімальний дохід,та сама тонна після переробки — це зовсім інші гроші, плюс робочі місця і податки всередині країни.Це правильний процес. Але він тільки починається.Бо водночас є ризики:ми досі сильно залежимо від кількох товарів — фактично 5 позицій дають більшість виручки;майже половина експорту йде в ЄС — тобто залежимо від одного ринку;і коли там зростає власне виробництво, як зараз із пшеницею (–35%), ми одразу це відчуваємо.Плюс є зовнішня конкуренція.росія зараз активно вкладається в переробку і намагається зайти на ті ж ринки, де працює Україна.Тобто боротьба вже не за те, хто більше виростить,а за те, хто більше заробить з кожної тонни.І тут головний висновок дуже простий:якщо ми залишимося сировинною країною — ми будемо залежними.Якщо підемо в переробку — будемо сильнішими економічно.Тому завдання держави — не просто підтримувати агросектор,а допомогти йому перейти на інший рівень.Щоб Україна продавала не зерно — а продукт.І заробляла не на обсязі — а на якості.
Сьогодні взяв участь у ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Синергія науки і бізнесу 2026» До дискусії долучилися провідні університети, парламентарі, представники військових адміністрацій та міжнародні колеги. Говорили не лише про відбудову, а про значно ширше — якою має бути Україна після війни і за рахунок чого вона може стати сильною у 2030-х роках.У своєму виступі зосередився на базових речах, без яких жодна стратегія не працює:людський капітал, якість державного управління, прозорі правила для економіки, вільний ринок і сучасна освіта.Наводив приклади країн, які вже проходили цей шлях.Фінляндія після воєн 1940-х років зробила ставку на інфраструктуру, індустріалізацію і розвиток людей. Сьогодні її ВВП становить близько 315 млрд доларів, а показник на душу населення — у кілька разів вищий, ніж у росії.Німеччина після Другої світової війни, попри руйнування і репарації, завдяки дерегуляції, вільній економіці та ефективному управлінню стала першою економікою ЄС і третьою у світі з ВВП близько 5 трлн доларів.Висновок очевидний:після війни перемагає не лише той, хто вистояв, а той, хто правильно вибудував систему.Окремо зупинився на українських реаліях.Після 2014 року Україна вже проходила складний етап: ВВП впав із 180 млрд до 91 млрд доларів, але до 2019 року відновився до 155 млрд — завдяки людям, бізнесу і адаптації економіки.Сьогодні також бачимо важливі сигнали:▪️ близько 70% компаній відчувають дефіцит кадрів;▪️ середня зарплата за вакансіями зросла на 30,8% на початку 2026 року;▪️ активно розвиваються нові напрямки — енергетика, агроінженерія, будівництво, логістика, технології, штучний інтелект.Тобто можливості вже є.Питання — чи зможемо ми підсилити їх системною державною політикою, прозорими правилами і справедливими умовами для людей.Україна має потужний потенціал:38 млн га орних земель, близько 900 млрд кубометрів газу, майже 2000 родовищ корисних копалин.Але головний ресурс — це люди.І саме від того, чи зможемо ми створити умови для їх розвитку тут, в Україні, залежить, чи стане наша держава у 2030-х роках повноцінним центром розвитку в Європі.Дякую організаторам і всім учасникам за змістовну, професійну дискусію.Такі майданчики формують не лише ідеї — вони формують майбутнє.
«Напівчлен» ЄС — єврофонди, дотації та ринок. Розбираємо, чи цікаве Україні символічне членство в Союзі 🇪🇺⚖️Як повідомляє Deutsche Welle 21 квітня: ФРН і Франція пропонують Україні проміжний статус у Євросоюзі, який стане «найкоротшим шляхом» до повноцінного членства. 🏛️Ця модель дозволить:• початковий доступ до фінансових і політичних програм ЄС, які доступні повноцінному члену (з обмеженнями та поступовістю);• брати участь у самітах ЄС.Ця модель НЕ дозволить: ❌• голосувати на самітах ЄС;• отримати доступ до фондів ЄС із підтримки фермерів (CAP, EAGF та EAFRD), які складають понад 780 млрд EUR на 2028–2034 рр.Друзі, відчуття двоякі. Емоційно — Україна виконала 84% євроінтеграційних зобов'язань та тримає оборону кордонів ЄС уже 5-й рік, платячи за це десятками тисяч життів. Сказати про розчарування — це нічого не сказати. 🛡️💔З підходу холодного розуму — будь-який прогрес є позитивним. Навіть із такого формату Україна може отримати зиск.Проаналізуємо схожі механізми. Візьмемо те ж НАТО, яке має формат MNNA (Major Non-NATO Ally — Основний союзник поза НАТО). 🤝Ти не член Альянсу, але отримуєш змогу:• купувати збройні системи США;• використовувати американські фінансові інструменти для придбання обладнання;• брати участь у спільних заходах.Підсумую. По-перше, така пропозиція є «бульбашкою» та певним відкатом назад. 🧼З іншого боку, цю опцію теж можна використати. Якщо таке проміжне членство бодай зніме квоти на експорт до ЄС — цього досить навіть без коштів із єврофондів на найближчі роки. 📈📦Працюємо та пам'ятаємо, що в Союзі шалена конкуренція. В Україні держави, які не відчули війну, бачать насамперед конкурента, а не союзника.Наше завдання — досягти результату і за таких умов. 🦾🇺🇦
Робоча поїздка на Тернопільщину разом із колегою по аграрному комітету Іваном Чайківським.Почали з зустрічі із топ-менеджментом аграрних підприємств Тернопільщини та Хмельниччини.Саме такі прямі розмови дають реальне розуміння ситуації в секторі — без прикрас і статистичних усереднень.Обговорили ключові питання:▪️ економіку виробництва;▪️ ціни та ринкові ризики;▪️ доступ до фінансування;▪️ ефективність виробничих процесів.Далі — виробництво.Відвідали потужності в Настасові, де побачили повний цикл аграрного виробництва — від поля до готового продукту.Це той рівень, який формує конкурентоспроможність українського агросектору.І завершили день «Агролендом».Це більше, ніж агро. Це про поєднання економіки, культури і нашої спільної ідентичності. Такі проєкти формують повагу до праці на землі і дають розуміння, що агросектор — це не лише про виробництво, а й про цінності.Ще раз переконалися:економічний тил — це конкретні підприємства, робочі місця і податки, які тримають державу і допомагають армії.Завдання держави — створювати умови для розвитку.Працюємо далі. 🇺🇦🌾
«Світанок» після чергової ночі терору — сьогодні очікуємо рішення про виділення 2,7 млрд євро Україні Поки РФ вдарила понад 700 повітряними цілями, руйнуючи нашу країну, Європейський Союз сьогодні, 16 квітня, розгляне виділення Україні траншу в межах Ukraine Facility. На плановій зустрічі міністрів фінансів країн G20 мають підбити підсумки виконання чергових індикаторів з боку України, що розблокує транш у 2,7 млрд євро. Кошти вкрай потрібні на тлі блокування переможеним прем'єром Угорщини Орбаном основної позики у 90 млрд євро. На тлі проблем світової економіки, а особливо реальної стагнації у ЄС із показником зростання ВВП лише 1,1–1,5%, такі новини не є позитивом. Адже шансів на чергову політичну провокацію на кшталт «скрутні часи, потрібно зменшити фінансування України» стає більше. Нагадаю: за півтора місяця воєнної операції проти Ірану та зростання дефіциту енергоресурсів ЄС додатково витратив на імпорт викопного палива понад 22 мільярди євро, заявила фон дер Ляєн. Цікаве в цій ситуації те, що Китай, який є найбільш залежним від іранської нафти, закінчив І квартал із рекордним зростанням ВВП у 5%. Це все попри «нищівні мита», обмеження торгівлі нафтою з РФ та низку інших заходів з боку США та ЄС. Чому? Відповідь — планування. Китай готувався до можливої блокади Ірану, реалізуючи стратегічні кроки: 1️⃣ Десятиліття політики енергонезалежності, переходу на ВДЕ; 2️⃣ Масовий перехід на електромобілі замість ДВС; 3️⃣ Збільшення запасів нафти до 1,2 млрд барелів. Знаєте, після такої аналітики черговий раз розумієш, що системність та планування складають 90% успіху. Тут Китай — еталон. Мовчки, без зайвого пафосу чи заяв — просто результат. Питання — що це означає для нас? На жаль, нічого доброго. Поки ЄС та США планують економіку з метою якісного життя та готуються до «стратегій оборони», Китай уже готовий. Готовий до блокад, мит. А ще більше готовий — до війни.
TGLIST.COM.UA
