Хто наступний у черзі до Азійського тигра?Не минуло й тижня, як після Трампа до Пекіна прилетів Путін.Здавалося б, Білий дім мав “дуже чудові” успіхи в Китаї, провів діалоги щодо Ірану, Європи, РФ, України та ряду чутливих питань між світовими лідерами. Очікуваним було б скресання криги між комунізмом та Заходом, а отже — і спад активності сателітів Китаю (якими зараз є й РФ).Що ми бачимо натомість? Лідер Китаю зустрічає Путіна червоною доріжкою та обговорює “всеосяжне партнерство”.Забігаючи наперед, скажу, що не варто сприймати це як зустріч потужних партнерів. Для глибокого усвідомлення ролі та наслідків давайте проаналізуємо факти.Торгівля — з 2021 по 2025 рік товарообіг між Китаєм та РФ зріс на 75%.При цьому з РФ до Китаю експорт нафти збільшився вдвічі (при падінні ціни на Urals у цьому проміжку часу з $75 до $65 за барель). А з Китаю до РФ зріс імпорт авто у 18 разів (замінивши всі інші марки).Тобто у РФ купують дешеву сировину (причому нижче ринкової вартості), а до РФ продають високоякісні товари.Міграція — сторони продовжили безвізовий режим до 2027 року. І тут варто відмітити, що росіяни одиницями можуть перебратися до Китаю. Тоді як китайці за останні роки показують стабільні показники переселення (а точніше — освоєння) до РФ на рівні 80–120 тис. на рік.Політика — тут Китай завжди обережний. Жодної прямої підтримки “надійного партнера” у війні проти України або визнання анексованих територій Китай не робив і не зробить. Країни поєднує хіба подібність механізму прийняття політичних рішень (хоча Китай і тут виглядає більш демократичним у частині владних еліт).Підсумовуючи. Китай буде тільки посилювати вплив на РФ, особливо користуючись сталим погіршенням економіки сусіда.“Сировинний донор” замість партнера підійшло б краще.Але для Заходу та України це не можна сприймати як сигнал розслабитися. Адже ситуативно у протистоянні демократичному капіталізму це дійсно партнери, і тут потрібно будувати чіткі механізми заміщення таких торгових партнерів та обмеження їхнього впливу.