Помста" Туреччині? Що буде зі зростанням обстрілів та військовим керівництвом. Вчора РФ вдарила по порту Одеси, знищивши балкер з кукурудзою під прапором Гвінеї-Бісау, загинуло 10 чоловік. Нюанс полягає у тому, що попри нейтральний прапор, судно належало Туреччині і РФ точно про це знала. Що стало з "нейтральними" стосунками між країнами? - сталася зміна політичного вектору Туреччини. Незважаючи на членство в НАТО, у 2019 році Туреччина придбала російські комплекси С-400 (коли вони ще вважалися передовими), що дуже негативно вплинуло на стосунки з США, та призвело до відмови продати Туреччині F-35. Світові змі пророкували умовне зближення країн.У лютому 2022 Туреччина умовно натиснула кнопку "утриматися" у війні Україна-РФ закривши Босфор (за що, безумовно, дякуємо), але не надавала нам підтримку, навпаки, добре заробляла на торгівлі російськими товарами. Але два тижні тому Ердоган заявив - "Ми пропонуємо нашу військову підтримку Україні, і крім того, в рамках можливостей PURL ми також робитимемо внесок, задовольняючи потреби України". Більше того, Туреччина намагаєть продати ці С-400 третій країні, щоб отримати доступу до F-35.Додатково Туреччина почала ретельніше дотримуватися санкцій. Тільки за період січень-квітень 2026 року імпорт з РФ скоротився на 22,8%, що позбавляє агресора мільярдів доларів валютної виручки. Чому це важливо: Туречиина має 2-гу армію в НАТО. Фактично, разом з Україною вона могла б не тільки повністю закрити Європейський континент, а й запропонувати "парасольку" інтересам США та НАТО на Близькому Сході. Останнього Білий дім зараз дуже потребує. Безумовно це дуже спрощений сценарій, і мусульманська Туреччина не буде поспішати включатися на Сході. Але зближення точно почалося, і для нас це важливо, як в ситуативному питання наповнення PURL, зокрема засобів ППО, так і довгостроковому векторі. Поглиблення прямої співпраці, до речі, прямо буде прямо залежати від нового Міністра оборони.А ось з ним - питання поки не зрозуміле. Громадськість розширила перелік вимог, і тепер питання стоїть не тільки у поверненні Федорова, а й недопущенні відкату поступової реформи війська, зокрема на рівні Генштабу. Вчора Президент провів зустрічі з чинними генералами, зокрема тими, хто висловився з підтримкою результатів Федорова. Зустрічі з Михайлом Драпатим, Євгенієм Хмарою, Олегом Апостолом та рядом інших досвідчених військових говорять про те, що сценарій зміни і Міністра, і Главкома цілком реальний. Проте жоден з них не зможе одноосібно щось «реформувати», потрібна спільна візія. Можливо за питанням зміни міністра ми дійшли до глибшого перезавантаження системи?❓ Чого ви очікуєте від можливих кадрових рішень у військовому керівництві?- Повернення колишнього Міністра Федорова — решта змін другорядні.- Нового Міністра з воєнним досвідом, решта другорядне.- Кадрове перезавантаження і Міністерства, і Генштабу.