Статистика telegram channel - @resurgammmm

💬 Спільното, до нас з Вами офіційно звернулись хлопці-козаки з 72 ОМБр «Чорних Запорожців» з проханням допомогти в ремонті пошкоджених авто, які, попри процес роботизації, все одно є незамінним засобом логістики.А також бійці 21 ОМБр, яким необхідна допомога в придбанні комплектуючих для модернізації (кастомізації) дронів, а саме: 30 шт. ТХ керування ретранслятором ХХХ МГц та 30 шт. ТХ керування дронами на ХХХ МГц.➡️Для козаків із 72-ї треба допомогти відремонтувати два автомобілі: Volkswagen Transporter /T5 та KIA Sorento. Попередня вартість ремонту — 150 000 грн.➡️ А для 21 ОМБр на потреби з кастомізації для покращення % ураження цілей необхідно 198 600 грн.⏩ Загальна сума збору — 348 600 грн❤ Буду вдячний, якщо долучитеся, бо через завантаженість, організаційні причини та темпи зборів трохи вибилися з графіку десь на місяць, і тому підводжу хлопців. А для хлопців час — це розкіш.Допомогти хлопцям можна за реквізитами⤵️🛑Посилання на банку —https://send.monobank.ua/jar/bNLT74JXC🛑Номер картки — 4874100039424257🛑PayPal —[email protected]🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

🇦🇲 Вибори у Вірменії — цвяхи в труну впливу Кремля (Частина перша 1/2)💬 Московія — це країна-експлуатант криз: поляризувати, створити кризу, виступити у ролі «миротворця», експлуатувати кризу та власну роль як політичний інструмент впливу та контролю. Кремль — це експортер нестабільності у світі.Така ж ситуація на Кавказі: від Абхазії та Осетії до Нагірного Карабаху. Провокуючи ще з радянських часів загострення протиріч між вірменами та азербайджанцями, Кремль створював нестабільність задля контролю над політичними процесами на Кавказі. Кремль подібне проводить навіть у внутрішній політиці, наприклад, між інгушами та чеченцями.Продаж у Кремля не вдавсяНе варто переоцінювати Пашиняна. Він був різним: і прихильником Кремля, і тепер його противником. Але особливість ситуації в тому, що особисто для Пашиняна назад «у Москву» дороги немає, оскільки там реально розглядають варіанти з вбивством вірменського прем’єра.Під час карабаських війн Кремль фактично кинув Єреван, примусивши Пашиняна піти на поступки у бік Туреччини та Азербайджану. В експертних та політичних колах Вірменії популярною є теза, що Кремль фактично «здав» Вірменію заради домовленостей з Баку та Анкарою. З цього почався відлік «розвороту Вірменії».Враховуючи економічну та територіальну ізольованість Вірменії Пашиняну нічого не залишалось, як почати привертати увагу великих гравців у регіон для диверсифікації впливів та нормалізовувати відносини з сусідами:🛑1. Через Зангезурський коридор та мирну угоду з Баку вірменський прем’єр привернув увагу Білого дому.🛑2. Через заяви про євроінтеграцію — ЄС та давнього партнера Єревана — Францію.🛑3. Паралельно посилилися відносини з Пекіном.🛑4. При цьому розпочався історичний процес нормалізації відносин між Анкарою та Єреваном. У 2023 році Пашинян заявив про бажання нормалізувати відносини з Туреччиною, а вже у 2025 році відбувались перші за багато років зустрічі на цьому тлі.Також впевненості Єревану додає і той факт, що між Баку та Москвою є значна напруга, а Туреччина має свої геостратегічні плани в регіоні як «Великий Туран», де Вірменія може зіграти й отримати користь не як супротивник, а як логістичний хаб.❓У цих всіх переліках що зайве?Правильно, московія та її присутність в регіоні (Вірменії), і це те, що буде відбуватися після виборів. А процеси у Вірменії та Азербайджані, зокрема зникнення можливості для Кремля експлуатувати нестабільність, сприятимуть втраті контролю над регіоном із подальшим тиском на останній якір — Грузію.Спроби Кремля не допустити виборівКремль будує міф «що Пашинян нелегітимний і що більшість населення його ненавидить через здачу Карабаху». Тому першочергово Кремль не хотів би руйнації власного наративу за результатами виборів. Оскільки соціологія показує, що Пашинян та його партія «Громадянський договір» мають від 33% до 42% підтримки і набагато випереджають інші партії.Тому з 2024 по 2025 рік Кремль намагався спровокувати повалення уряду Пашиняна, або, простіше кажучи, державний переворот, щоб спровокувати сценарій «кризових виборів» чи «просто не допустити Пашиняна до них». 🔄 Для цього використовували карабаські еліти, що втекли з регіону у Вірменію, яких довкола себе консолідував проросійський експрезидент, лідер карабаського клану Кочарян, за фінансової підтримки московського бізнесмена вірменського походження Самвела Карапетяна та за активного втручання у політику Вірменської апостольської церкви (для прикладу, архієпископів Мікаела Аджапахяна та Галстяна, затриманих у 2025 році).У 2025 році більшість з цих осіб (особливо церкви) були затримані за участь у спробі повалення конституційного ладу країни — фактично Пашинян реалізував контрдії гібридній війні Кремля (ймовірно, не без підтримки ззовні). Щось подібне як це було реалізовано у Молдові щодо структур Кремля та промосковського олігарха Шора.*Продовження у наступному пості👇🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

🇰🇿 Казахстан ведеться на пастку Кремля і сприятиме йому заробляти нафтодолари💬 Почнемо з цікавого контексту: минулого тижня суд в Казахстані за зверненням Нафтогазу України дозволив примусове стягнення в розмірі 1,4 млрд з Газпрому на користь української компанії внаслідок арбітражу.➡️ Але вже наступного дня Міністерство юстиції Казахстану відмовилось виконувати рішення суду. Про це заявив міністр юстиції Казахстану Ерлан Сарсембаєв.🔄 Рішення продиктоване, очевидно, тим, щоб не зіпсувати візит путіна до Казахстану, який відбувся за декілька днів після рішення суду. Кремль, який неодноразово погрожував Казахстану «наслідками як в Україні», поїхав особисто в особі путіна рятувати Кремль в Астані після провальних перемовин у Пекіні.Після того, як путін не зміг переконати Сі Цзіньпіна на низку проєктів, як газогін СС-2.І, на жаль, Казахстан надав більшість того, що бажав путін⤵️🔗 Перше — це, власне, ігнорування рішення суду щодо стягнення з Газпрому на користь Нафтогазу.🔗 Друге (головне) — Казахстан минулого року погодився на запит Кремля розширити експорт московської нафти до Китаю через нафтопровід Атасу-Алашанькоу. Для цього буде збільшена пропускна здатність ТОН-2 (Туймази-Омск-Новосибірськ 2). Це дозволить Кремлю збільшити експорт нафтопроводом з 10 млн тонн на рік до 12,5 млн тонн. За джерелами збільшення ще не відбулось, але на фінальній стадії запуску, чим і обумовлений в тому числі візит путіна.🔗 Третє — казахський ЦБ надасть ЦБ московії валютний своп у національній валюті у розмірі 225 млрд тенге (35 млрд рублів). Це точкове рішення, яке не грає великої ролі у стратегічному значенні, але сам факт допомоги країні-агресорки.🔗 Четверте — Казахстан підписав договір про будівництво «Росатомом» першої АЕС біля озера Балхаш за 16,4 млрд $. І саме це є політичним хабарем та причиною рішень уряду Казахстану, які перелічені вище. Це будівництво буде виконане коштом Кремля, який надасть експортний кредит.Стара маніпулятивна схема з АЕСКремль провокує країни на довготривалі стратегічні відносини через АЕС, які стають якорем для кремлівських інтересів. Зміст маніпуляції полягає в тому, що уряди країн, у яких Кремль будує АЕС («за свій кошт»), вже тут і зараз дають тому необхідні рішення та «партнерство», а московія нібито будує та фінансує АЕС, яку відбиває через політичні рішення тут і зараз, а пізніше через експлуатацію цих АЕС.Але оскільки будівництво АЕС — це десятиліття, то рішення на користь Кремля від цільового уряду вже є, а АЕС не факт, що буде. АЕС «Аккую» в Туреччині вже неодноразово потрапляла в скандали через відсутність виплат та обіцяних інвестицій. А терміни запуску переносяться з року в рік. Така ж історія з Пакш-2. Уряди, що погодились на цю схему з Кремлем, часто йдуть до кінця (навіть якщо договори зриваються), бо інакше це визнання власної помилки.⏩ Тобто тема АЕС — це довгостроковий гачок Кремля, де цільові уряди «дають зараз», а Кремль не факт, що виконає свої зобов’язання (як мінімум, вчасно). Так і з Казахстаном, який до 2034 року буде чекати перший блок, і не факт, що отримає його вчасно, і не факт, що взагалі отримає, враховуючи проблеми з фінансами Кремлі.Але сам Казахстан заплатив лояльними рішеннями Кремлю вже зараз. І ще, скоріш за все, буде платити іншими. Кремлю, який неодноразово погрожував казахському народу за їх національний вибір. У чому логіка дій казахського уряду — це вирішувати казахам🇺🇦 З боку України варто надіслати ноту протесту і попередити казахський уряд, що сприяння енергетичному експорту Кремля (понад раніше існуючі договірні зобов’язання) фінансує війну та вбивство українців і тому є законною військовою ціллю Києва. Це може спонукати Київ до перегляду підходів щодо вибору енергетичних об’єктів на території московії, які переважно не розглядаються як цілі через їхню роботу в інтересах Астани. Нехай буде стратегічна невизначеність щодо того, на що ми можемо піти. Головне — окреслити, що «можуть більше втратити», ніж заробити. Інколи цього вже достатньо для затягування рішень.Resurgam➰Приєднуйся

Україна здобула важливу перемогу➡️ Почнемо з кінця. Член комітету з розвідки Конгресу США Джим Хаймс прокоментував погрози Лаврова як ознаку «повної безвиході для Кремля».💬 За словами конгресмена, такий крок Москви є ознакою «повної безвиході», яка, як підкреслив Хаймс, почала втрачати позиції в Україні, і додав, що українські військові продовжать відвойовувати території, і це (війна) обійдеться Кремлю у ще більш колосальну ціну. Представник комітету з розвідки заявив, що ефект від погроз буде протилежним тому, на який розраховує Москва. Він наголосив, що, повернувшись до Вашингтона, домагатиметься збільшення допомоги Україні.Хаймс є прихильником України, але його риторика є відображенням загалом кардинальної зміни, що відбулась у західних суспільствах стосовно усвідомлення московії та її меж.Московія як територіальна імперія і світовий актор вклала шалені ресурси в один зі своїх стовпів — це образ непереможності або невідворотності перемоги (попри поточні поразки) у разі зіткнення з нею. «Імперія завдасть удару у відповідь», «перемога Кремля лише питання часу», «наші погрози мають сприйматись», «не будіть ведмедя», «путін на коні», «нас не можна ігнорувати», «довгий стіл путіна», «техніка на площі Кремля» тощо.Цей образ Кремль ретранслював не тільки для підтримки внутрішньої стабільності та об'єму влади, але й на Захід в різних цілях. Тобто це один із китів, на якому тримається сам режим.❓І що ми бачимо зараз у трендах західних дискурсів?Образ путіна із «накачаного на коні» став образом переляканого у бункері маразматичного діда, який живе в ілюзіях та фейкових звітах. Військова техніка і міць на площі перед Кремлем — змінилися на дозвіл України проводити цю бліду тінь минулих акцій.І головне — наративи у західній пресі про «невідворотність перемоги Кремля» та про «критичний ледь-ледь стан України» замінюються на «перелом», «критичні проблеми Кремля в економіці, енергетиці, логістиці тощо» — це провокує інших на зміну сприйняття війни.🔄 А зміна сприйняття, що Україна далеко не програє, а сам факт війни на виснаження (а не домінація московії) означає можливість перемоги з урахуванням того, що сам факт «війни на виснаження» є проявом паритету, а паритет — це не про невідворотність, а про можливість зміни (у той чи інший бік).❓Тож що за перемогу здобули Україна та українці?Руйнацію наративного багатошарового конструкту про силу, велич і так далі Кремля, що тепер не дозволяє московії ретранслювати ці міфи та образи у політичних та військових цілях, бо його вже «не сприймають». Свідченням цього є ігнорування погроз Лаврова, заяви від Хаймса, і далеко не тільки це, таких прикладів вже багато.Це те, з чого починають сипатися подібні режими, такі як режим Кремля. ❓І чому це вже перемога в цьому аспекті, а не процес? Бо це стало трендом дискурсів, і на даний момент не видно, як Кремлю досягти відновлення сприйняття себе у західному світі (єдиний шлях — здобути якусь швидку військову перемогу, типу захоплення Донбасу).❓А що це для України? 🇺🇦Це означає, що мотиви підтримки України та тиску на Кремль будуть збільшуватися, бо простіше тиснути на слабшого й вигідніше інвестувати в того, хто сильніший (особливо, якщо це був underdog). І виходить парадокс (але це очікуваний історичний): московія з світового актора стала з 2022-25 років регіональним, але навіть це поступово втрачає, переходячи у стан «середньої країни». Україна ж пропорційно із пересічної країни в геополітичному розумінні все більше стає країною «середнього впливу». Тобто тим актором, який впливає на глобальні процеси (частково) і який може проєктувати вплив на зовні.Стійкість військових і українського суспільства в цілому дозволили досягти цього результату. Так, він не військовий, але він у домені війни, бо тепер це буде працювати все більше на військовий результат (від збільшення тиску на Кремль до мотивів військової підтримки України), бо все більше буде охочих «дотягнутись до успіхів андердога». Термін «перелом» (поки все ще обережно), але із західного медійного тренду цілком може стати реальністю.Resurgam➰Приєднуйся

21 пакет санкцій — іспит на свіжість повітря після Орбана і чи знайшов Кремль заміну💬 Посли країн ЄС розпочинають раунди консультацій щодо формування та узгодження 21-го пакету санкцій, який планують прийняти найближчим часом, та відкриття перемовних кластерів для України щодо вступу в ЄС.У 21 пакеті санкцій, як раніше казав міністр МЗС Естонії, просувають одне з раніше відкладених рішень «повна заборона морських послуг на території всього Європейського Союзу» (чи буде зрештою цей пункт — поки не відомо). Цей пункт міністр Маргус Тсахкна назвав вкрай чутливим для Кремля, що заради цього путін намагався втягнути ЄС у перемовини.Після провалу цієї спроби варто очікувати інші підходи московії доступними їй методами відтермінувати чи заблокувати пакет санкцій. Раніше, на тлі кризи на Близькому Сході, вета Угорщини та заперечень Греції та Мальти цей пункт вилучили, щоб прийняти 20 пакет санкцій загалом. Тепер же його намагаються повернути у 21 пакет санкцій, навіть попри те, що криза на Близькому Сході все ще актуальна.21 пакет санкцій стане показовим, оскільки це перший вагомий і чутливий пакет, який буде прийматись без Орбана. Тому ми зможемо перевірити одразу декілька раніше висловлених теорій:▶️ 1. Власне процес прийняття цього пакету санкцій продемонструє, чи втримає Мадяр власне слово відмовитись від «односторонніх вето». Ймовірно, це останній екзамен, за результатами якого можна казати «про зміну» в політичній поведінці Угорщини не як про процес, а як про результат.▶️ 2. Чи має Кремль когось на заміну Орбану. Чи готові на цю роль Фіцо, Бабіш чи Радев, чи, як ми розмовляли раніше, з низки причин вони цього не зможуть / не захочуть зробити.У контексті відношення до санкційної політики проти Кремля країни ЄС можна (тих, що виступають проти) поділити на декілька груп:📌 1. Представлення прямих інтересів Кремля (режим Орбана). Тобто блокування дотичних і не дотичних до Угорщини рішень ЄС з цілеспрямованою метою сприяти путіну, щоб в майбутньому конвертувати це в економічні чи корупційні бонуси персонально для режиму.📌 2. Країни, інтереси яких зачіпають напряму санкційні рішення. Є уряд країн ЄС, які зазвичай підтримують санкційну політику Європи, але коли зачіпаються їх прямі інтереси, то блокують рішення. Щодо заборони на морські послуги, то в цьому випадку це Греція та Мальта. Раніше, для прикладу, Австрія (щодо банківського сектору). Зазвичай ці країни висловлюють заперечення, що повертає процес на коло перемовин, але компроміс знаходиться під тиском більшості (тобто, це відмінні випадки від орбанівського вето «попри все»).📌 3. Країни, які публічно підтримують санкційну ініціативу, але на рівні національної неформальної комунікації радше виступають проти. Ці країни не висловлюють заперечень публічно, якщо бачать, що є більшість і це зашкодить їх репутації. Але у разі, коли заперечення висловлюють інші, то можуть приєднатись (неформально).Особливість 2-ї та 3-ї груп у тому, що це ті заперечення, які можуть пропрацьовуватись і зазвичай не впливають на відкладання рішення. Більш того, попри потенційний стан (заяви, заперечення) з можливістю блокування, він може не перейти в «кінетичний», реальний стан (накладання вето), якщо немає каталізатора-ініціатора, яким зазвичай виступав Орбан.Тож цей тиждень і процес узгодження 21 пакету особливі в розумінні того, наскільки реальний позитивний вплив має програш Орбана, і головне — чи знайшов Кремль заміну Орбану. Бо потенційні рішення 21 пакету чутливі для Кремля, але при цьому сприятливі для блокувань прийняття пакета з урахуванням індивідуальних інтересів країн ЄС, яких це зачепить, та досі наявної кризи на Близькому Сході.Якщо Кремлю якимись методами не вдасться заблокувати чи спотворити 21 пакет санкцій, то можна буде фіксувати, що він втратив ключові важелі впливу на процес санкційної політики ЄС.Resurgam➰Приєднуйся

Реорганізація американської присутності в Європі: золотий час для України?💬 Німецьке видання Der Spiegel повідомляє, що Пентагон проінформував європейських високопосадовців про значне скорочення/реорганізацію власної присутності на європейському континенті. Американське потенційне рішення про скорочення винищувачів, стратегічних бомбардувальників, військово-морських кораблів, безпілотних систем і літаків-заправників потребуватиме від Європи пошуку «компенсаторів».Рішення американців, ймовірно, продиктоване трьома чинниками:🔗 1. Все більшою переорієнтацією на Тихоокеанський театр подій та зон підвищеної зацікавленості в рамках потреб Трампа. Так звана «Доктрина Донро».🔗 2. Прагненням Трампа «покарати» Європу за те, що вона не втягується у конфлікт, який розв’язали Ізраїль і США на Близькому Сході. При цьому очевидно, що певні кола в Білому домі усвідомлюють небажаність «повного розриву з Європою» для самих США. Тому це роблять обмежено та доволі хитро, щоб ускладнити медійну можливість звинувачувати Білий дім у «руйнації НАТО».🔗 3. Прагненням примусити європейські столиці підписати багаторічні контракти на американське озброєння. Виводять типи озброєння, які є дефіцитними в Європі і які європейці будуть вимушені чимось замінити. Але це озброєння виробляється у США. Тим паче, за повідомленнями, на саміті НАТО США будуть вимагати від країн «плану заміни». Вже тривалий час можна фіксувати дратування США щодо того, що збільшені витрати на оборону країни Європи вкладають у європейську оборонку. США, вимагаючи збільшення витрат на оборону членів НАТО, непублічно планували, щоб вони йшли на замовлення у США.Створення парасольки під парасолькоюТож Європа постане перед дилемою — вестися на шантаж та «покарання» чи створювати альтернативи. Найпростіша альтернатива — замінити власним. Тут Україна може посилювати не тільки раніше оголошені пропозиції про спільні виробництва систем ППО, балістики тощо, але й додавати пропозиції авіації та всіх номенклатур озброєння, які важливо диверсифікувати, щоб не залежати від США в майбутньому і самому Києву.Але на розробку озброєння від політичної волі до масового випуску пройдуть роки, а то й десятиліття. А потреба «заміщати» є вже тут і зараз.Україна не може замінити авіаносці чи бомбардувальники як «вид озброєння», але здатна компенсувати частку втрати Європою (через дії США) «загальної військової потужності». Умовного коефіцієнта сили.На континенті провідними військовими силами, що могли б посилити саме Європу (замістити не озброєння, а саме втрату в умовному коефіцієнті «сили»), є Україна та Туреччина.Але Туреччина і так є членом НАТО, але головне — вона віддалена від Європи внаслідок політики Ердогана та замороження європейської інтеграції. Тобто Туреччина поступається в природності потенційних союзів для Європи (поза НАТО) Україні, яка є дотичною до європейської системи цінностей.💬 На тлі дій США в Європі, на тлі початку зміни когнітивного ставлення західного світу до України (перехід від реципієнта до донора безпеки), а також посилення думки про перелом тут, в Україні (є він чи ні — це інша тема — головне сам факт зміни ставлення на Заході),— все це потрібно використовувати для побудови нових союзів з позиціюванням «не замість НАТО», а в доповнення.Тобто додаткові парасольки безпеки, де Україна постає не з позиції прохача «візьміть», а посідає провідну роль в умовних нових альянсах, які не обов’язково повинні бути «заміною НАТО». Все це стратегічно буде посилювати геополітичну роль держави з відповідними наслідками в інших сферах.Цей процес створення нових оборонних союзів із вагомою складовою України може йти за аналогією до створення ЄС. Тобто від виробничих коаліцій (наприклад, щодо ППО, як ЄС поступово народжувався з Європейського об’єднання вугілля і сталі), або вже напряму — створення оборонних союзів як «дублюючої парасольки» до НАТО.Ключове — це усвідомити, що цей момент для України не буде вічним, і скористатись ним. В якій формі це вже дискусія та питання практики, тут важливо просто усвідомити момент.Resurgam➰Приєднуйся

🇧🇾 Білорусь: стара пісня на новий лад, але все може вирішити випадок💬 Останні тижні посилились новини щодо можливого нападу Білорусі, чи то вчергове на північні області України, чи то на балтійські країни. Це не нова тактика. Кремль проводив інформаційні кампанії і в 2023, і в 2024, і в 2025 роках саме у весняно-літній період з метою розтягнути українські сили.І режим Лукашенка з цим кожного року допомагає Кремлю, посилюючи інформаційне поле: то «закриттям прикордонних районів», то «незапланованими навчаннями», то «викликом резервістів» і так далі. На середину осені ці активності вщухали та про них знову згадували вже наступного сезону.Є цілком конкретні причини, чому для режиму Лукашенка небезпечно активно лізти в Україну:📌 1.  Логістичні. Північне прикордоння — це чарівне Полісся з відповідною місцевістю, особливості якої у 2022 році відчули московити. Маючи мінімум засобів, українська армія контролювала небагаточисельні логістичні маршрути. Зараз же ці засоби на порядок масштабніші та смертоносніші в українській армії.📌 2. Військові. Білоруська армія у період з 2022-24 років передала Кремлю практично всю важку техніку, що перебувала в резерві: від танків Т-72А до боєприпасів різних калібрів. Щодо особового складу, то сухопутні війська — 11 700, ССО — 6150, чисельність яких є меншою за місячні втрати Кремля в Україні. Є, звісно, ще інші роди військ: ВПС/ППО, спеціальні війська та резервісти — 290 тис. + тер.оборона — 110 тис., але це тотальна мобілізація з відповідними економічними та політичними наслідками для Лукашенка. Кремль не в позиції фінансувати такі потреби Мінська.📌 3. Геополітичні. Лукашенко знайшов чарівну паличку у вигляді формули: «відпускаю політичних в’язнів — США знімають санкції». Попри всю конфліктність США з Європою, широкомасштабний напад чи то на Україну, чи то на Європу — зупинить цей процес. 📌 4. Економічні. Українська розвідка, та й не тільки, звітують про глибоку економічну кризу в Білорусі саме через відповідну кризу на московії. Війна — це гроші. А якщо в Кремля їх недостатньо для себе, то хто дасть їх Білорусі?📌 5. Психологічні. Напад — це скринька Пандори для Лукашенка з невідомим результатом. Лукашенко — це диктатор, який з 2019 року дійсно боїться «нападу на себе» з боку Польщі чи країн Балтії, а його заяви про «тисячі пікапів з Польщі», що поїдуть на Мінськ, є з одного боку мемом, а з іншого — реальним відображенням сприйняття Лукашенка, бо він посилював кордон з цими країнами. Для прикладу, наступ на північні області України — оголить західний кордон. Наступ на країни Балтії — оголить кордон з Україною, де для Лукашенка теж важко спрогнозувати, як відреагує Київ.📌 6. Технологічні. Глибина території Білорусі —  500 км, більшість критичних промислових та енергетичних об’єктів у межах 300 км. Україна має засоби кількісно та якісно прострілювати всю глибину території Білорусі. Тому як режим, так і білоруське населення через дії їх режиму одразу відчують наслідки війни. Тим паче вони психологічно не адаптовані до цього. Тобто з боку режиму Лукашенка максимально алогічно вв’язуватись у цю авантюру. Але так само заяви українських топпосадовців свідчать про інший характер дій, ніж в інші роки імітацій.Країни ж Балтії превентивно використовують тактику «дикобраза». Є заяви литовського голови МЗС щодо окупованого Кенігсберга, де московські бази можуть бути зрівняні з землею, що може стати наслідком для Кремля через заохочення білоруської агресії. ➡️ Тож ситуація виглядає так: те, що зараз відбувається, є традиційною щорічною дією, спрямованою на розтягнення уваги України, погрози країнам Балтії (щоб були спокійнішими в ЄС з ініціативами проти Кремля) та загалом є елементом когнітивної війни. З іншого боку, кожне програвання такого сценарію наближає ситуацію до «випадку», який може запустити незворотний процес. Через це ймовірність зростає. ❓Чи є напад Білорусі зараз основним сценарієм? Навряд. Але він лежить в цілому переліку інших сценаріїв та варіантів, а його ймовірність з року в рік зростає, тому недооцінювати його не можна.Resurgam➰Приєднуйся

📖 Останні місяці підсів на перечитування / переслуховування віршів Лесі Українки💬 20 років тому у шкільній програмі ці вірші не мали такого відлуння та не накладались на життєвий досвід і думки, як зараз. Який вірш не візьмеш — це дійсно шедевр, накладений на біль, надію, поклик.Для прикладу⤵️🔗 З вірша «Хвилина розпачу» цей фрагмент давав би людям, які бачать тільки зраду навкруги:О горе тим очам, що звикли бачить зродуКаміння сіре, вогкий мур цвілий!Їм сірим здасться все, як небо у негоду,І світ, немов тюремний двір малий.🔗 З вірша «Епілог» я б зробив послання європейським партнерам від України, особливо фрагменти:Хто не жив посеред бурі,той ціни не знає силі,той не знає, як людиніборотьба і праця милі.Хто не жив посеред бурі,не збагне журби безсилля,той не знає всеї мукипримусового безділля.[………….]Певне, їм тоді здавалось,що немає гірше муки...Ох, борці, якби ви знали,що то є безсилі руки!Що то є — лежати тихо,мов сумний розвиток долі,і на ласку здатись буріта чужій сназі і волі.Що ж зосталося такому?Тільки думати-гадати...Ви, борці, прийміть сі думи.Більш не маю що вам дати.🔗 З вірша «Слово, чому ти не твердая криця...» я б зробив відповідь на те, чому всі авторитарні режими тепер бояться України:Брязне клинок об залізо кайданів,Піде луна по твердинях тиранів,Стрінеться з брязкотом інших мечей,З гуком нових, не тюремних речей.Бо опір України для майбутнього світу може мати та буде мати не менше світове значення, ніж Велика французька революція, коли монархії боялись відповідного ефекту доміно. Авторитарні режими бояться, що Україна рано чи пізно розбудить демократії.🔗 З вірша «Contra spem spero!» зробив би відповідь усім іноземним журналістам, в чому сила українців, особливо в цьому фрагменті:Я на вбогім сумнім перелозіБуду сіять барвисті квітки,Буду сіять квітки на морозі,Буду лить на них сльози гіркі.І від сліз тих гарячих розтанеТа кора льодовая, міцна,Може, квіти зійдуть — і настанеЩе й для мене весела весна.Я на гору круту крем'януюБуду камінь важкий підійматьІ, несучи вагу ту страшную,Буду пісню веселу співать... 🔗 Ну і для московитів — відповідь, яку вони не зрозуміють, але яка у вірші «Всі наші сльози тугою палкою...». Всі наші сльози тугою палкоюСпадуть на серце, – серце запалає…Нехай палає, не дав спокою,Поки душа терпіти силу має.Коли ж не стане сили, коли тугаВразить украй те серденько замліле,Тоді душа повстане недолуга,Її розбудить серденько зболіле,🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram🛑Facebook 🛑Мерч 🛑 Підтримати

💬 Анекдот дня: Кремль погрожує за те, що не звернули увагу на минулі погрозиМЗС московії погрожує іншим країнам за те, що вони не звернули увагу на минулі погрози, повʼязані з випробуванням ракети «Сармат»Передісторія ⤵️Путін вдесяте з 2021 року пообіцяв поставити на озброєння ракету «Сармат» на тлі чергових випробувань. З цим випробуванням, факт і успішність якого досі не підтверджені, Кремль розгорнув цілу медіакампанію. У рамках цієї інформаційної кампанії путін провів окремий виступ, де назвав ракету, яка розробляється з 2013 року, «найпотужнішою у світі». Заступник голови Ради безпеки Медведєв «привітав» із запуском «західних друзів», а кремлівська телепропаганда понад добу вихваляла «Сармат» у новинах. Паралельно представник Кремля Пєсков заявляв, що Москва повідомила США та інші країни про випробування «Сармата»… Але попри ці та інші піар-ходи, ані президент Дональд Трамп, ані європейські лідери, ані представники урядів чи Міноборони західних країн не звернули жодної уваги на ці погрози та показні дії з ракетою у своїх коментарях. Про це йдеться в матеріалі TMT. Після цього заступник голови МЗС московії Рябков виступив з погрозами у бік західних країн фактично через те, що вони не відреагували на попередні погрози. Рябков провів пресконференцію, що «парасольки не врятують Європу від «Сармата» все одно», а реакцію країн на погрози (точніше її відсутність) назвав:  «Вони не хочуть робити [ракеті] рекламу, але «Сармат» реклами не потребує» , — назвавши відсутність реакції на Заході «квазібайдужістю».«Ми не очікували, не очікуємо і ніколи не очікуватимемо жодної реакції з боку наших західних супротивників та опонентів на випробування тих чи інших наших перспективних систем», — заявили в МЗС Кремля, хоча самі ж провели цілу інформаційну кампанію, щоб отримати цю реакцію, і в кінці «образились», не отримавши її.  Клоунада знатна.Resurgam➰Приєднуйся

💬 🇺🇸Схоже, Трамп наполегливо працює над заохоченням потенційного агресора, щоб була розв’язана ще одна смертоносна війна, яку він буде «успішно» завершувати.І при цьому щоденно казати: «війна б не починалась, якби я був ... і Байден не віддав 350 млрд», а хвилиночку... Це інший кейс. Секунда. Зміна платівки: «війна б не починалась, якби Тайвань віддав нам одразу всю галузь чипів, бо чого це вони заробляють, і Байден би не віддав 100500 млрд Тайваню».Геній геополітики власною поведінкою реально провокує вторгнення Китаю на Тайвань та ще й хизується цим. Насправді робиться це цілком з прагматичних цілей:➡️1. На фоні створення невизначеності та небезпеки реально переманювати виробників високотехнологічних продуктів з Тайваню у США.➡️ 2. Можливо підірвати авторитет Пекіна та послабити його, подібно до Кремля, якщо той зав’язне під час силової спроби захопити Тайвань.Фактично сучасна політика Білого дому та США — це просто рекет, хабарництво та змови.Більш «аналітично та культурно» про поїздку Трампа в Китай — буде завтра на каналі.P.S. На жаль, у цьому фрагменті, де сенатор ставить просте й очевидне питання кандидатові на посаду федерального судді, відображається весь жах того, що сталося зі США. Факела свободи там точно більше немає. Джерело відео.Resurgam➰Приєднуйся