Статистика telegram channel - @rachinsky

Ізраїль припинить навчання жінок-солдатів через “недостатню фізичну підготовку”Армія оборони Ізраїлю завершує пілотну програму після того, як виявила, що шестимісячної програми недостатньо для того, щоб жінки відповідали необхідним вимогам. В Армії оборони Ізраїлю заявили, що жінки-курсанти продемонстрували “дуже високі” здібності у “професійних сферах”, але в бойових діях та фізичній підготовці від них “не очікувалося успішного виконання професійних вимог”. Рішення про припинення програми ухвалив генерал-лейтенант Еял Замір, начальник штабу Армії оборони Ізраїлю. Нещодавно у Великій Британії розгорілися дебати щодо жінок на передовій у британських збройних силах. Минулого місяця морська піхота Королівства публічно висловила стурбованість тим, що стандарти підготовки знижуються у намаганні провести жінку через виснажливу восьмимісячну програму навчання елітного підрозділу. До 1000 спецназівців підтримали приватного листа до військового керівництва, в якому йшлося про побоювання, що політика різноманітності, рівності та інклюзії загрожує створенням “слабкої та скомпрометованої версії корпусу”. (telegraph)

В уряді Британії вважають, що ШІ може виконувати 62% роботи найнижчих за рангом державних службовцівПро це йдеться у відповіді Міністерства науки, інновацій та технологій на запит Politico. Міністри стверджують, що цифровізація державного сектора може забезпечити до £45 млрд щорічної економії за рахунок зростання продуктивності. Ці підрахунки базуються на припущенні, що 62% завдань, які виконують молодші адміністратори — найнижча посада в державній службі — є рутинними та можуть бути автоматизовані. Згідно з даними міністерства, службовці рангом вище (виконавчі офіцери, старші виконавчі офіцери та головні виконавчі офіцери) витрачають на рутинні завдання відповідно 48%, 43% і 23% свого часу. Міністр фінансів Рейчел Рівз заявила, що уряд планує скоротити витрати на утримання державної служби на 15% до кінця нинішнього скликання парламенту, що включає і скорочення 10 тис посад. На вимогу парламентарів надати повний аналіз, міністерство опублікувало “методологічну записку”. У ній зазначається, що немає конкретного терміну досягнення очікуваної економії, а також визнається, що не існує оцінки, чи справді поточні технології ШІ здатні автоматизувати рутинні завдання. (babel)

Премія “Оскар” додала важливу вимогу у процес голосуванняУ прес-релізі в понеділок керівний орган премії “Оскар” оголосив: “Члени Академії тепер повинні переглянути всі номіновані фільми в кожній категорії, щоб мати право голосувати в фінальному турі премії “Оскар”. Оновлення щодо права голосування викликало обурення в соціальних мережах, де користувачі мережі X дивувалися, чому від тих, хто голосував за фільми на Оскар, не вимагалося дивитися всі номіновані фільми. Дехто дійшли так далеко, що закликали до повторного голосування за попередніх лауреатів “Оскара” за новим правилом, а деякі заявляли, що минулі переможці в номінації “Найкращий фільм” не перемогли б, якби це правило існувало раніше. У попередні роки анонімні учасники зізнавалися, що не дивилися всіх претендентів на найкращий фільм перед фінальним раундом голосування. Попереднє голосування за премію “Оскар-2026” відбудеться з 8 по 11 грудня, після чого відбудеться голосування за номінації з 12 по 16 січня 2026 року. (Independent)

Архів 2017 рік.Друзі згадують як уперше потрапили до Європи та свої відчуття. З багатьма це сталося на початку 90-х. Багатьох вразила різноманітність і кількість товарів у магазинах. Я приблизно в цей час теж уперше виїхав і одразу в Лондон. Британську візу я отримував ще в радянський паспорт, у якому стояла віза, що дозволяла виїзд "в усі країни світу" (якщо не помиляюся у формулюванні). Отримати паспорт в ОВІРі просто так не можна було - необхідно було мати привід. У мене приводом було запрошення на наукову конференцію в Будапешт. Туди я не поїхав, але паспорт під цю справу отримав. Повороти долі закинули мене до Британії в ранні 90-ті і перше, на що я звернув увагу, після того, як минув шок від Лондона і я опинився в домі друзів у провінції, так це те, що вони тут такі самі, як ми. Група мужиків неквапливо ремонтувала дорогу, сусід у своєму гаражі перефарбовував Ладу, сподіваючись продати її литовській мафії, яка зачищала острів від радянського автопрому і відправляла тисячі Лад і Нив (і навіть Москвичі) баржами в Каунас. Інший сусід, власник пабу, ламав голову над тим, як вижити в умовах, коли люди купували пиво не в нього, а в супермаркеті. Усе зрозуміле й людське. Нічим вони від нас не відрізняються. Звідси було вже близько до питання - а якого рожна ми живемо так як живемо, а вони зовсім інакше? Треба розуміти, що в пізньому СРСР щосили розкручували міф про те, що люди на заході не нам рівня - працюють як кляті, капіталісти вичавлюють із них усі соки, та ще й експлуатують народи Африки та Азії. А ми тут сачки, нероби і дармоїди, тому не жити нам так, як на Заході, і справа зовсім не в системі - капіталізм чи соціалізм, а в людях. Ця доктрина, до речі, жива і донині. Саме на ній засновані стогони наших політиків про "захист населення" від ринку, про “малозабезпечених”, яким не вижити без держави, і про "спритних ділків", які грабують беззахисний народ, не здатний заробити собі на життя. Волею-неволею, до своїх 30 років, я, вже переконаний антирадянщик і "західник", теж було вже майже повірив у те, що ми - не вони, і нам на роду написана бідність і вбога залежність від чиновника, і лише небагатьом вдасться якось вибратися з цього болота, зокрема й виїхавши за кордон.Так ось моїм першим і головним враженням від відвідин далекого багатого Заходу стала тверда впевненість у тому, що люди нічим, по суті, не відрізняються і скрізь хочуть чесно працювати і жити на зароблене на власний розсуд і за власним розумінням щастя. Різниця в рівні проникнення свободи, або, іншими словами, наскільки сильно їх грабує держава, наскільки глибоко держава втручається в їхнє життя. Після повернення в Київ я спостерігав за всім, що відбувалося навколо, сподіваючись побачити, як будується нова, ефективна, українська держава, розвинена демократія, політики нового типу. Знадобилися ще роки, багато країн, багато книжок і гіркий досвід на Батьківщині, щоб зрозуміти, що питання не в поліпшенні держави, питання - в позбавленні від неї. Сподіваюся, українці, які вперше потрапили за кордон, швидше дійдуть цього висновку. Тепер є швидкий інтернет і книжки, яких не було, коли я вперше побачив на власні очі Білі скелі.

Британії бракує друзів, грошей та розуміння реальності - TelegraphБританія залишилася самотньою в жорстокому світі, пише у своїй статті редактор видання Аллістер Хіт. Наша маленька, бідна, але особлива нація надто довго брехала сама собі. Жахлива реальність полягає в тому, що у нас немає справжніх друзів, є лише інтереси та переконання. Якщо ми хочемо забезпечити безпеку, свободу та процвітання британського народу і, як сказав лорд Палмерстон, бути “поборниками справедливості та права”, нам доведеться зробити це самим. Ніхто не підтримує нас та не зацікавлений у чесній грі. Америка Дональда Трампа ставить себе на перше місце , змінюючи світ, знищуючи союзників і ведучи ідіотські торговельні війни. Європа, що загрузла в занепаді, зацікавлена ​​насамперед у наших військових ноу-хау, ядерній парасольці та, як завжди, у рибальстві. Росія — це фашистська імперія, наступ якої необхідно зупинити. Китай — ворожа цивілізація. Індії насправді все байдуже. Міжнародні інституції та суди служать корисними ідіотами для протомарксистів, які прагнуть знищити Захід… Настав час для повного перезавантаження наших припущень, нашого розуміння історії, нашого modus operandi, нашої міжнародної ролі. Ми повинні реконструювати нашу економіку, армію та суспільство для епохи торгових війн, дипломатичного шантажу, бандитизму, сфер впливу та політики сили. Ми повинні зберегти якомога більше вільної торгівлі та ще більше знизити тарифи для дружніх країн, але переконатися, що ми завжди можемо отримати необхідні товари та послуги. Ми більше не можемо бути наївними і припускати, що меркантилісти, які використовують торгівлю для ведення війни, насправді є послідовниками Мілтона Фрідмана чи Девіда Рікардо. У багатьох випадках нам доведеться виробляти більше військового обладнання в Британії, що вимагає реіндустріалізації та збільшення виробництва сталі; в інших – забезпечити різноманітність торговельних партнерів, купуючи зброю в Ізраїлі та Польщі, а також у США, або продовольство в Аргентині, а не в Іспанії. Ми повинні бути дружніми по відношенню до США та ЄС, але не бути їм зобов’язаними. Америка врятувала Британію під час Першої світової війни; вона врятувала нас від тоталітаризму у Другій світовій війні; вона знищила радянську тиранію під час холодної війни. Це заслужило вічну вдячність людства. Але ті з нас, хто любить Америку, повинні визнати, як США безжально використовували свою участь у війнах, щоб знищити фінансову, морську та геополітичну могутність Британії. Америка ставиться до своїх союзників як до васалів, а не до рівних… Кризу фунта стерлінгів 1947 року прискорила Америка. Рональд Рейган розчарував на Фолклендах і вторгся до Гренади, члена Співдружності, не поінформувавши належним чином леді Тетчер. ІРА десятиліттями збирала кошти в США, а в Британії вбивала. Велика Британія багато чим пожертвувала в Іраку та Афганістані після 11 вересня, щоб залишитись ні з чим; “особливі стосунки” почали здаватися образливими. Обама і Байден не любили Велику Британію і прибрали бюст Черчілля з Овального кабінету. Обама став на сторону ЄС коли стався Brexit. Трамп є англофілом і може запропонувати нам торгову угоду, але його не цікавить наша точка зору. (більше в останньому випуску дайджеста Вісткар)

Фраза "США зупинили надавати допомогу Україні" є дешевою маніпуляцією з метою приховати те, про що власне йдеться. Гроші передавалися державі, тобто людям, які обрали агресивне насильство в якості методу збагачення, і застосовували його настільки успішно, що практично зруйнували економіку і майже знищили суспільство. Гроші передавалися людям, які були афілійовані з державою, тобто обслуговували тих, перших. Гроші поширювалися серед тих, кого у такий спосіб утримували від працевлаштування на ринку, кому платили за відмову від пошуку можливостей вести економічну діяльність. Гроші передавалися тим, хто створював вигляд існування політичних процесів в Україні, імітував те, що ніби в Україні люди масово беруть участь у політиці і вважають це важливим для себе. І зрештою, гроші передавалися тим, хто робив вигляд що займається журналістикою, тоді як фактично служив у гігантській прес-службі влади, промиваючи мізки всім тим, хто з різних причин не потрапив у перераховані вище категорії, тобто не отримував гроші від США.

У базі даних соцстраху США 12 мільйонів людей мають вік старше 120 років і отримують соціальне страхування, каже МаскДепартамент ефективності державного управління Маска (DOGE) виявив ці дані під час перегляду записів SSA на предмет потенційних марнотратств або шахрайства."Згідно з базою даних соціального страхування... існує понад 17 мільйонів довгожителів, які відзначені як живі та мають право на отримання пільг у системі SSA, з яких понад 12 мільйонів нібито старше 120 років. Понад 1000 осіб зареєстровано у віці від 220 до 229 років. Ще одна особа нібито перебуває у віковій групі від 240 до 249 років, а найстаріша особа в системі вказана як старша за самих Сполучених Штатів на понад 360 років".Дані SSA також свідчать про те, що кількість отримувачів соціального страхування в системі перевищує 398 млн, але Бюро перепису населення оцінює населення країни приблизно в 341 млн. Маск підтвердив, що "в Сполучених Штатах існує набагато більше «відповідних» номерів соціального страхування, ніж громадян". "Це може бути найбільшим шахрайством в історії", — додав він.———————————————————————Думаю, це вони ще не бачили записів Пенсійного фонду України...

"Зовнішня фінансова допомога", яка перетворюється на грошовий потік (тобто не є проектом, що обмежений у часі та цілях) це велике зло. Наслідки багаторічної "допомоги" можна побачити в Африці і вони такі:- місцева еліта живе за рахунок зовнішніх грошей, а не за рахунок податків з "власних" жителів. Це робить її незалежною від "власного" народу.- еліта зацікавлена, щоб звонішнє фінансування продовжувалось якомога довше. - тому еліта зацікавлена у продовженні стану, що "потребує допомоги" і підтримує цей стан за раунок високих податків та регулювання. Фактично, еліта "торгує бідністю" своєї країни. - елітне угрупування, що перебуває зараз при владі, зацікавлене, щоб "допомога" залишалася в її руках, що сприяє тиранії та використанню податкового та регуляторного тягара для подавлення всіх потенційних конкурентів. Донори, у свою чергу, переслідують декілька цілей. Перша - корупція. Друга - "фронт работ", тобто просто "освоєніє срєдств" заради доказу цінністі власного існування. Третя - внтурішньополітична ціль, гра у моральну перевагу. Четверта - зовнішньополітична ціль, підтримка залежності та нізької конкуретноспроможності країн, що отримують "допомогу".Серед "проектних" прикладів зовнішньої допомоги найбільш відомим є "план Маршала". Зазвичай про нього згадують у звʼязку з швидком зростаннням Німеччнини. Однак, при цьому забувають, що за цим планом гроші від США отримало багато інших країн. Наприклад, Британія отримала більше грошей, ніж Німеччина і ці гроші не спричинили жодного позитивного росту. Щодо Німеччинни, то її стримке зростання після Другої сітової є скоріш виключенням, ніж правилом. Це зростання майже цілком повʼязане з вдалими ліберальними (у хорошему сенсі слова) реформами Людвіга Ерхарда.Щодо України, то вона наочно продемонструвала як працює "африканська хвороба". На початку війни, коли не було ясно, як буде вести себе Захід, еліта обіцяла радикальне скорочення податків, регулювання та держапарату. Тобто еліта ЧУДОВО УСВІДОМЛЮЄ, що високі податки, регулювання та держапарат є ТЯГАРЕМ, що заважає перемозі. Це усвідомлення раптово зникло, коли еліта переконалась, що Захід буде її утримувати. Далі події швидко розвивалися за типовим сценарієм "африканської хвороби" - податки та регулювання швидко зростали, критику придушували і так далі. Суттєвою диагностичної ознакою були нескінченні розмови та плани щодо "післявоєнного відновлення" з фантастичними цифрами витрат, тобто еліта збиралась і далі годуватися щирою іноземною допомогою.Насправді, уряд не потребує жодного зовнішнього фінансування. Щодо війни, то вона потребує зовнішньої МАТЕРІАЛЬНОЇ допомоги у вигляді зброї та ресурсів за схемою ленд-лізу.

Цей рік знову довів, що так звана "геополітика" це ні що інше, як прикриття (маскування) протистояння людей, які обрали державу в якості способу збагачення, і рештою населення - тими, за чий рахунок ці перші живуть. І головне - це протистояння є виключно локальним, тобто для кожної держави обмежується територією, яку держава контролює. Війна, яка не зупиняється ні на мить, йде саме в межах державних кордонів.Її ведення потребує застосування такого прийому, як "геополітика", коли підконтрольним державі людям пропонується політичне фентезі про протистояння держав між собою, протистояння певних груп держав, блоків тощо. Населенню впарюється легенда про те, що "своя" держава ніби то захищає його від такого протистояння і якщо не "своя" держава, то інші держави (включно з людьми, які там живуть) одразу підуть війною, "підкорять" і "колонізують" це нещасне населення. Тому, кажуть людям політики, треба піклуватися про "свою" державу, розбудовувати її, а головне, підкорятися їй, тому що без неї люди залишаться один на один з жорстоким світом, де ніхто не буде представляти і захищати їхні інтереси.Коли ви маєте справу з державами, то все, що необхідно знати, це те, що ви маєте справу з людьми, яким дісталася певна територія і все, що вони хочуть - це певний, достатньо тривалий час, безкарно її грабувати. Інтереси цих людей спрямовані виключно всередину підконтрольної території, і саме це поєднує їх між собою - ця спільність і визначеність інтересів. В цьому вони партнери і це партнерство існуватиме доти, доки існуватимуть держави.Хтось запитає, а як же ж війни? Ну тобто, війни меж державами. Сучасні держави ніколи не воюють між собою, тому що це була реальність минулого, коли держави - монархи - були власниками в тій парадигмі права власності, що панувала тоді. Війни були конфліктами між власниками. Сучасні держави знищили право власності і люди, які використовують державу (тобто систему методів агресивного насильства) заради збагачення, не є власниками. У них немає конфліктів з іншими невласниками (державами), бо відсутнє саме те, що породжує інтереси - право власності.Зовнішні війни, тобто війни за межами територій держав, це завжди результат кризи внутрішньої системи пограбування, тобто результат кризи існування тієї чи іншої держави. А ці кризи неминучі, тому що держава, як метод дій, спрямована на знищення суспільства і ринку. Рано чи пізно грабіжники натикаються на серйозні проблеми з подальшим пограбуванням. А єдиний метод дій, до ступний державі - це агресивне насильство, і як наслідок - війна. Війна "між державами" це завжди спроба вирішити внутрішні проблеми держави методом агресивного насильства проти населення іншої, слабшої в усіх сенсах, а в першу чергу, економічно, держави. Держава-агресор в такій війні вирішує виключно внутрішні проблеми. А держава - жертва агресії - використовує цей шанс - агресію іншої держави - для досягнення своїх цілей. Такими цілями може бути підсилення контролю за своїм населенням, нейтралізація невдоволення людей поточним станом речей, підсилення рівня пограбування в умовах війни, маніпуляції з виборами тощо. Тобто від війни виграють обидві держави - і агресор і жертва агресії. Програють люди, які живуть в обох державах.

Помічаю, як запеклі державники, і ті, хто не приховує свого служіння культу держави, так і ті, хто намагається замаскувати свої переконання, ховаючись за гаслами мінархізму, все активніше обговорюють діяльність Мілея на посаді президента Аргентини. І це не дивно. Вони хочуть продемонструвати, що їхня доктрина про можливість існування "успішної держави", "правильної держави", "оптимальної держави" є цілком життєздатною. Все що необхідно, це трохи підрегулювати щось у державі, зменшити це, збільшити інше, щось поміняти місцями, переконати тих чи інших людей. Хроніка успішних, чи не дуже, трансформацій, ініційованих Мілеєм, його виступів, його спілкування по всьому світу, затуляє в такому обговоренні головне - ми далі маємо справу з державою, і Мілей, чи хтось інший, не здатний змінити агресивну природу цього суспільного явища.Держава - це діяльність людей, спрямована на руйнування засад суспільства і це не змінити. Можна на певний час полегшити симптоми, наслідки паразитування держави, але це скорочення з середини того, що за своєю природою постійно розширюється, є Сизифовою працею.Все що може відбуватися в державі, це пошук нових форматів паразитування, це адаптація держави до поточного стану суспільства, яке розвивається всупереч агресивному тиску з боку держави. І бюрократія цілком готова терпіти тих, хто здатен відшукати новий, достатньо тривалий формат паразитування, навіть шляхом "радикальних реформ".