Статистика telegram channel - @psyintouch

🎯 Техніка «5 пальців»: підводимо підсумки дня#психологічна_вправаМетод п'яти пальців – це техніка самоаналізу, яка призначена для підбиття підсумків та розбору виконаних завдань за день/тиждень/місяць. 🧩 Щоб проаналізувати день, що минув, пропонуємо подивитись на пальці однієї з рук та згадати події сьогоднішнього дня з самого ранку. А пригадати, що важливого сталось, допоможуть наступні питання👇🤚 Мізинець – «Думки/Ментальна сфера»:▫️Які знання та досвід я сьогодні здобув/здобула? ▫️Які цікаві ідеї зʼявились? ▫️Що важливого почув/ла від інших? ▫️Як це можна застосувати в моєму житті? Напиши 1–3 цікавих думок-знахідок.🤚Безіменний – «Близькі/Оточення»:▫️З ким із близьких/друзів сьогодні вдалось побути в контакті?▫️Чим цей контакт був цінним для мене сьогодні? ▫️Що додав в мій день? 🤚 Середній - «Стан душі/мої емоції»:▫️Яким сьогодні був мій настрій, загальний емоційний стан? ▫️Що мене потішило, викликало радість? ▫️А що навпаки викликало тривогу/засмутило? ▫️У якому я настрої зараз?🤚Вказівний - «Дії»:▫️Що доброго/корисного я зробив/ла за сьогоднішній день? ▫️Кому і в чому зміг/ла допомогти? А хто мені допоміг? ▫️До яких моїх цілей наблизили мої сьогоднішні дії? 🤚Великий – «Тіло»:▫️Що доброго/приємного я зробив/зробила для свого тіла та здоров'я сьогодні? ▫️Як я харчувалась/харчувався? ▫️Яким було моє фізичне навантаження?🤚Кулак - «Концентрація на найближчих цілях/цінностях»:▫️Що я сьогодні зробив/зробила, щоб наблизитись до своїх цілей?▫️Яким буде мій наступний крок? Цю практику можеш застосовувати як для аналізу дня, так і для аналізу тижня/місяця. ** Автор методики: Бодо Шефер. Перекладена і адаптована психологами ресурсу «Психолог на звʼязку». 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

💎 Самоцінність: чому я цінний/а вже зараз?Часто ми віримо: «Я буду цінним/ою, коли досягну чогось…».Коли схудну, зароблю більше, стану ідеальним/ою… Але правда в тому, що самоцінність не треба заробляти чи здобувати як нагороду.Вона є в нас від народження. 💬Брене Браун говорить: «Ми всі гідні любові й належності просто тому, що ми є».Отже, самоцінність - це внутрішнє знання, яке б могло звучати так:💭 «Я маю значення просто тому, що я існую».💭 «Моя цінність не залежить від чужих оцінок чи результатів».💭 «Я маю право на любов, повагу, турботу вже зараз».➡️ Разом з тим, ми можемо втрачати відчуття самоцінності за таких умов: - коли у дитинстві любов давали «за умови»: якщо ти слухняний/а, гарний/а, успішний/а;- коли нас часто порівнювали з іншими;- коли критикували більше, ніж підтримували.❗️Тоді всередині може з’являєтися відчуття: «Я вартий/а любові лише якщо…». Але це не так!❓Як повертати собі самоцінність?🌱 Нагадувати собі: «Моя цінність не потребує доказів».🌱 Вчитися приймати похвалу й добрі слова без заперечень.🌱 Турбуватись про себе так, як про того, кого любиш.🌱 Дозволяти собі відпочинок, помилки і недосконалість.🌿 Еріх Фромм зазаначав: «Любов до себе - це не егоїзм. Це повага до власного життя й до самого факту свого існування». Тому самоцінність - це не розкіш, а наша адекватна потреба, і ми можемо задовільняти її здобуттям навичок, визнанням своїх досягнень, добрим стосунком до себе. Будь ласка, будь чуйним/ою до своїх почуттів💚🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

📘 «Емоційний інтелект»: Деніел Ґоулман#з_джерел_мудрості🟢 Деніел Ґоулман — психолог і науковий журналіст, який зробив відомою ідею про те, що для нашого життя не менш важливо, ніж IQ, — це розуміння власних емоцій, уміння керувати ними та співпереживати іншим.🌱 «Емоційний інтелект починає розвиватися в найперших роках життя. Усі маленькі обміни між дитиною та її батьками, вчителями й однолітками несуть у собі емоційні повідомлення».🌱 «Якщо твої емоційні здібності не в порядку — якщо ти не усвідомлюєш себе, не можеш впоратися зі своїми болісними почуттями, не здатний на емпатію й не маєш здорових стосунків, — тоді, яким би розумним ти не був, ти не зайдеш далеко».🌱 «Емпатія та соціальні навички — це соціальний інтелект, міжособистісна частина емоційного інтелекту. Саме тому вони так схожі».🌱 «Самозаглибленість у будь-якій формі вбиває емпатію, не кажучи вже про співчуття. Коли ми зосереджуємось лише на собі, наш світ звужується, наші проблеми здаються величезними. Але коли ми звертаємо увагу на інших, наш світ розширюється».🌱 «На тлі тих, хто цінує виключно високий IQ, особливо виділяються люди, які володіють соціальними навичками: дисципліновані, енергійні, здатні до емпатії».🌱 «Люди з високим IQ, але низьким EQ перетворюються на стереотипних ботаніків: критичних, поблажливих, замкнутих, які не вміють висловлювати свої почуття, емоційно тупих. І навпаки, ті, хто розвивають свій емоційний інтелект, стають урівноваженими, товариськими, відданими, дбайливими, з багатим, але помірним емоційним життям — їм комфортно з собою, іншими та суспільством, в якому вони живуть».🌱 «Люди ж, які не можуть встановити хоча б відносний контроль над своїм емоційним життям, змушені вести внутрішні баталії, що підривають їх здатність зосереджено працювати й ясно мислити».🌱 «Щоб домогтися найкращих результатів і максимальної продуктивності, ваші співробітники повинні перебувати на піку своїх можливостей. Однак саме ви можете виштовхнути їх із зони максимальної продуктивності, якщо не будете приділяти достатньо уваги тому, як спілкуєтеся з колегами. Так що пора визнати, що відповідальність за те, як працюють підлеглі, лежить саме на вас».🌱 «Володіти високим емоційним інтелектом не означає просто бути хорошим. У якийсь момент вам доведеться бути не хорошим, а рівно навпаки, наприклад, прямо висловити людині незручну, але важливу правду, якої вона так старанно уникала».🌱 «Справжнє співчуття означає не лише відчути біль іншого, а й бути готовим допомогти його полегшити».🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🙏 Цілюща сила вдячностіКожен з нас мріє про певні речі для себе, як-то сімʼя, краща робота, довгоочікуваний відпочинок, спокій та безпека тощо. Коли нам вдається отримати бажане, ми радіємо, коли ні - можемо розчаровуватися і засмучуватися. ❓Але пригадай, як часто ти радієш і дякуєш за те, що вже є в тебе? 🟢 Вдячність — це одне з найсильніших людських почуттів. Обмінюючись простими повідомленнями «дякую», ми справді можемо отримати задоволення і навіть полегшення емоційного стану.👉 Ось деякі #цікаві_факти про почуття вдячності: ☑️ Люди, які виражають і відчувають подяку, мають більший об’єм сірої речовини в правій нижній скроневій звивині.☑️ Коли ми висловлюємо вдячність і отримуємо те ж саме, наш мозок виділяє дофамін і серотонін, два найважливіші нейромедіатори, які відповідають за наші приємні емоції і почуття добробуту.☑️ Дослідження показали, що гіпокамп і мигдалеподібне тіло - дві основні частини нашого мозоку, які регулюють емоції, пам’ять і функціонування тіла, активуються разом із почуттям вдячності.☑️ Регулюючи рівень дофаміну, вдячність наповнює нас більшою життєвою силою, тим самим зменшуючи суб’єктивні відчуття болю в тілі.☑️ Також дослідження показали, що отримання та виявлення простих актів доброти активує гіпоталамус і так регулює всі тілесні механізми, контрольовані їм, серед яких є і наш сон. Мозок, наповнений вдячністю та добротою, швидше за все буде краще спати та прокидатися бадьорим щоранку.☑️ Роллін МакКрейті, директор HeartMath Institute, в одному з своїх досліджень виявив, що учасники, які регулярно практикували вдячність і відчували її, показали помітне зниження рівня кортизолу, гормону стресу. Також вони мали кращу роботу серця і були більш стійкими до емоційних невдач і негативного досвіду.👉 А тепер пропонуємо і тобі пригадати цей тиждень і виділити по три речі, за які ти можеш подякувати: 🫂 комусь зі свого оточення (партнеру/дітям/колегам/друзям). Це може бути одна людина чи декілька; ☀️ життю; 🤍 собі. Приємної тобі практики і гарних вихідних!🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

💠 Чотири фундаментальні мотиваціїКожен з нас проходить свій шлях у пошуках сенсів, і у кожного цей шлях різний. Жити повне життя - це внутрішньо бути згодним з тим, що ти робиш, які вибори обираєш. Альфрід Ленгле, екзистенційний аналітик та логотерапевт, спробував визначити чотири фундаментальні мотивації, які проходить особистість до внутрішньої наповненості. Їх можна сприймати як структуру, на якій стоїть фундамент твого життя, або як передумови шляху до сповненого життя. 1️⃣ Могти та бути у світіПрийняти і витримати те, що ти маєш, і навчитися жити в цій реальності таким/ою, як ти є. Для цього помічним може бути пошук опор (внутрішніх та зовнішніх), безпечного (чи умовно безпечного місця для себе), а також організація власного простору.❓ На що ти опираєшся зараз зовні та всередині себе? ❓ Яке місце для тебе є безпечним (чи умовно безпечним)? ❓ Що тобі додає сил зараз на твоєму шляху, а що - забирає? ❓ Як ти обходишся із тим, коли сил не вистачає? 2️⃣ Любити та житиУсвідомити цінність життя в цих умовах, навіть якщо вони неідеальні. Помічним у межах цієї мотивації буде дати собі стільки часу, скільки потрібно для прийняття свого життя, вибудування взаємин з людьми навколо, пошуку близькості. ❓ Як ти ставишся до свого життя? Чи любиш його? Чи є у тебе відчуття, що це добре, що ти є і живеш? ❓ З ким ти будуєш стосунки? ❓ З ким ти відчуваєш себе близьким/ою? Як ти відчуваєш цю близькість?❓ Як ти обходишся з неідеальністю життя? Про що сумуєш, з чого радієш? 3️⃣ Бути собоюНа цьому етапі ми переосмислюємо нашу діяльність, життя через взаємини з собою. І тут ми можемо знаходити різні відповіді: можливо, більше не захочеться продовжувати свою справу, а можливо, вдасться побачити нові ресурси для себе чи відчути, що насправді хочеться робити щось інше. Цей етап також підкріплюється увагою з боку оточення та повагою, реалістичним ставленням до себе і світу, саме тут ми можемо визначити цінності своєї ідентичності, що стануть провідниками у пошуках сенсів. ❓ Хто ти? ❓ Що ти знаєш про себе? Яким/ою ти є?❓Які у тебе стосунки з собою? ❓ Що змінюється в тобі протягом життя, а що лишається незмінним?❓ Які твої цінності? ❓ Що робить тебе - тобою?4️⃣ Мати сенсРозуміючи свою ідентичність та цінності, ми можемо наблизитися до сенсів. «Без сенсу життя пусте», - говорить Альфрід Ленгле. Ми розуміємо, якою має бути наша діяльність, з ким комфортно бути на цьому шляху, які широкі горизонти це відкриває для нашого життя. І тому дуже важливо віднайти власні сенси. Оскільки під час переміщення змінюються умови нашого життя та ми самі, то і сенси теж можуть змінюватися. Це – нормально. ❓ Що є тим важливим, що надає сенсу твоєму життю зараз? ❓ Куди ти рухаєшся?❓ Як виглядає твій шлях? ❓ Що може бути твоїм наступним кроком у житті?🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🫂 Стилі прив’язаності у дорослому житті У попередньому пості ми писали, що Джон Боулбі описав базову потребу дитини в безпеці поруч із дорослим, а Мері Ейнсворт у «Незнайомій ситуації» виділила три стилі прив’язаності. Пізніше дослідниці Мері Мейн і Джудіт Соломон додали четвертий.☝️ Але це не лише про дитинство. У дорослому житті наш стиль прив’язаності впливає на те, як ми будуємо стосунки, переживаємо близькість і реагуємо на конфлікти. Отже, розберемо 4 стилі привʼязаності.🟢 Надійна Формується, коли у дитинстві дорослі були доступними, теплими і послідовними.У дорослому житті людина, у якої переважає цей стиль привʼязаності, проявляє:- вміння довіряти, шукати підтримку;- відчуття стабільності у стосунках;- здатність балансувати між близькістю і автономією.🟠 Тривожно-амбівалентна Формується, коли дорослі реагували непослідовно: то були поруч, то емоційно віддалені.У дорослому житті людина, у якої переважає цей стиль привʼязаності, проявляє:- постійну потребу у підтвердженні любові;- страх втратити партнера, ревнощі;- емоційні «гойдалки»: сильна близькість і так само сильні образи.🔵 Уникаюча Формується, коли емоції і потреби дитини ігнорували або знецінювали.У дорослому житті людина, у якої переважає цей стиль привʼязаності, проявляє:- прагнення незалежності за будь-яку ціну;- труднощі у вираженні почуттів;- дистанцію у стосунках: «Я нікого не потребую».⚫️ ДезорганізованаФормується, коли фігура прив’язаності була і джерелом любові, і джерелом страху (в умовах травматичного чи небезпечного досвіду).У дорослому житті людина, у якої переважає цей стиль привʼязаності, проявляє:- амбівалентність: водночас прагнення близькості й страх її;- схильність до хаотичних, травматичних стосунків;- високу вразливість до тривоги, ПТСР.🌱 Ми не обирали, у яких умовах формувався наш стиль прив’язаності. Але можемо обирати, як працювати з ним зараз.Усвідомлення — перший крок до змін.Надійність можна поступово «дорощувати» через терапію, підтримку й новий досвід стосунків.🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

👥 Стилі привʼязаності: експериментальні дослідженняТеорія привʼязаності британського психоаналітика Джона Боулбі пояснює формування та функціонування міжособистісних стосунків протягом усього життя, а також визнана одним з базово необхідних еомпонентів виживання під час еволюції. ▶️ Джон Боулбі під час спостережень у дитячих лікувальних та виховних закладах звернув увагу на те, що:- діти мають природну потребу в близькому дорослому;- цей зв’язок дає відчуття безпеки та впливає на розвиток особистості;- якість прив’язаності у дитинстві формує стиль майбутніх стосунків.👩‍🔬 Колега Джона Боулбі, психологиня Мері Ейнсворт, у 1970-х розробила відомий експеримент «Незнайома ситуація».Вона спостерігала за дітьми 12–18 місяців у серії епізодів: коли мама була поруч, коли йшла з кімнати й коли поверталася.За результатами експерименту Мері Ейнсворт описала три стилі прив’язаності:🟢 Надійна (secure) — дитина засмучується при виході мами, але швидко заспокоюється після її повернення.🟠 Тривожно-амбівалентна (anxious-ambivalent) — сильне хвилювання при розлуці, водночас пошук близькості й відштовхування мами при поверненні.🔵 Уникаюча (avoidant) — мінімальна реакція на розлуку, ігнорування мами при поверненні. ⏺️ У 1980-х Мері Мейн і Джудіт Соломон переглянули записи «Незнайомої ситуації» й побачили дітей, поведінка яких не вкладалась у три описані стилі.Вони могли одночасно тягнутись до мами й уникати її, завмирати на місці або рухатися хаотично.Так з’явився четвертий тип — дезорганізована прив’язаність, яка найчастіше формується у контексті травми чи непослідовного, небезпечного догляду.🌿 Від спостережень Боулбі до експериментів Ейнсворт і пізніших досліджень — наука показала:❗️наші стосунки з батьками у дитинстві впливають на те, як ми будуємо зв’язки в дорослому житті.Але стиль прив’язаності — це не діагноз та не вирок, а лише стартова точка для розвитку.***У наступних постах детальніше познайомимо тебе з особливостями кожного стилю привʼязаності.🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

💚 Підтримуючий практикум «5 кроків до самоспівчуття»#психологічна_вправа 🌱 Іноді достатньо зовсім небагато часу, аби дати собі трохи тепла. Спробуй призупинитися зараз та приділити час собі, зробивши 5 кроків. Ця практика займе близько 10 хвилин. 1️⃣ ЗупинкаЗакрий очі. Назви вголос або подумки:💭 «Я відчуваю… (сум/злість/втому/страх)».Цього вже достатньо, щоб дати місце емоції.2️⃣ Дотик до спільності Нагадай собі:💭 «Не тільки я так можу почуватись. Багато людей переживають подібне».Це знімає відчуття ізоляції.3️⃣ Дотик до самоспівчуття Поклади руку на серце або обійми себе за плечі.▶️ Дай тілу сигнал: «Я тут із собою».4️⃣ Доброта у словах Скажи собі так, як сказав/ла б близькому другові/подрузі:💬 «Ти робиш найкраще з можливого»💬 «Я поруч із тобою»💬 «Ти можеш відпочити»💬 «Ти важливий/а»💬 «Так добре, що ти є»5️⃣ Маленький крок ❓Запитай себе: «Що я можу зробити зараз, щоб підтримати себе?»Це може бути ковток води, кілька вдихів, повідомлення близькій людині, коротка прогулянка, теплі обійми.🌱 Самоспівчуття — це не про «жаліти себе». Це можливість стати для себе другом/подругою у важкий момент. І навіть 10 хвилин можуть дати трішки таких потрібних підтримки та ніжності.🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🦸‍♂️ «Рятівництво» чи допомога: у чому різниця?Сьогодні майже кожен українець/українка залучені у надання допомоги тим чи іншим способом: донати військовим, благодійність, цільова підтримка. Це є не просто важливим і необхідним наразі, але й добрим способом підтримати власне «я можу»: відчути свою силу і здатність впливати на хід подій хоч якось. ❓Але чи завжди допомога є корисною і для того, хто надає, і для того, кому вона надається? Можливо, ти потрапляв/ла у ситуації, коли деякі люди «знали», як воно буде кращим для тебе: давали тобі цінні поради, навіть, якщо ти про це не просив/ла, а потім ще ображались, якщо ти їм не слідував/ла. Або, можливо, ти і себе впізнаєш у ролі такого «порадника». 👉 Це є одним із прикладів некорисної допомоги, а саме «рятівництва». Інший бік «рятівницва» - це коли людина включається в допомогу іншому, але сама не має достатньо внутрішнього ресурсу для цього. Або робить це без конкретного запиту людини. Звісно, що в цьому випадку ми маємо на увазі тільки цивільних людей і випадки, а не роботу служб порятунку. 🟢 Наведемо приклад: До тебе хтось звернувся по допомогу - щось знайти/відвезти/купити (не беремо крайніх випадків). Ти втомлений/на після важкого дня і ледве збираєш сили, щоб приготувати вечерю. Але у відповідь на прохання людини все полишаєш і одразу включаєшся в допомогу, забуваючи про свої потреби. Бо «людині ж треба і вона ж звернулась саме до тебе». Або ти бачиш, що хтось не може впоратись із певним завданням. У тебе і своїх купа, але треба ж допомогти людині. «Дивись, яка втомлена і бʼється вже другу годину. А я що? Я впораюсь. Всім зараз важко».«Рятівництвом» також вважаються випадки, коли я відводжу свої власні потреби, особливо першочергові, як то якісний сон, харчування, відпочинок, відновлення, на другий план, а потреби інших - на перший план. ➡️ За ним часто ховається провина - «Якщо відмовлю, ображу/підведу людину», «Я собі потім не пробачу». І це почуття важко витримувати. Інша вторинна вигода «рятівництва» - підтримання самооцінки - «Вони/він/вони без мене нікуди». І це ж так приємно почути потім «фанфари» на свою честь, а разом із ними слова вдячності і визнання. 🔴 Але якою ціною? Найчастіше - ціною власного енергетичного і емоційного ресурсу і часу, який варто було би присвятити своєму життю. Також нерідко трапляються ситуації, коли ми своєю «допомогою» заважаємо людині самій знайти рішення, посилити свої здібності і вирости в ситуації, у якій вона опинилась. І це теж ціна «рятівництва».❓Але як зрозуміти, що людині дійсно потрібна моя допомога? Перед тим, як «зробити комусь добре» постав собі запитання👇: ❓Чи людина просила тебе про допомогу? Про що саме вона просила? ❓Чи є у людини власний ресурс (наприклад, фінанси, час, здатності, вміння) для вирішення ситуації? І якщо такого ресурсу немає, то тоді вже запропонуй те, чим можеш поділитись. А якщо ресурс є і людина все одно звертається, дослідіть разом, чим саме важливе звернутись по допомогу. Можливо, людині потрібна допомога саме в тому, щоб навчитись використовувати власний ресурс. ❓Чи є у тебе власний ресурс відгукнутись зараз на запит? Ти маєш право відмовити людині, якщо ні. Або запропонувати свої власні терміни і формат допомоги, яку можеш надати. Будь ласка, не забувай турбуватися про себе також 🫂!🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

Запрошуємо долучитись до онлайн-групи, створеної для родин військовослужбовців і військовослужбовиць та ветеранів і ветеранок, які шукають безпечний простір для відновлення, підтримки та турботи про себе.Через малювання, рух, роботу з тілесними відчуттями та прості творчі практики ми вчитимемося:- м’яко знімати напругу;- відчувати більше ресурсу і внутрішньої опори.🔹 Для кого ця група?Для дружин, чоловіків, дітей і батьків військових та ветеранів – усіх, хто зараз потребує тепла, розуміння і підтримки.🔹 ФорматЗустрічі відбуватимуться онлайн у затишній атмосфері, де є місце для щирості, поваги і турботи. 🌱 Участь не потребує жодного мистецького чи спеціального досвіду, не потрібно уміти малювати – лише бажання спробувати і подбати про себе.🟩 Ведуча групи: Ростислава Пекарюк - кризова психологиня БФ «Право на захист», психотерапевтка, травматерапевтка. Досвід роботи з військовими, ветеранами та їхніми родинами з 2014 року. 💻 Формат: онлайн, платформа Zoom🗓️ Початок: 28 серпня 2025, з 18:30 до 20:00 / щотижня🔁 Тривалість: 6 зустрічей🆓 Участь безоплатна ➡️Запис на групу за покликанням: https://forms.gle/bW665mGa9RiByY6D8🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі