Статистика telegram каналу - @psychoanalytic_fields

Логотип телеграм спільноти - На полях у психоаналітика 2024-07-14

На полях у психоаналітика

Кількість підписників:
272
Фото:
106 
Відео:
5 
Посилання:
93 
Категорія:
Психологія
Опис:
Психоаналітичний ескапізм, переклади, нотатки. Домовитись про зустріч (психоаналіз, психотерапія) можна тут: @bartosh_alena
Join Channel

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2024-07-14

Стіна канала На полях у психоаналітика - @psychoanalytic_fields

На полях у психоаналітика

Огромное удовольствие (почти) вживую встречаться с теми, чьими находками восхищаешься. Одна из статей Джузеппе Чивитарезе в переводе — тут.

Зображення до поточного посту у каналі "На полях у психоаналітика" - @psychoanalytic_fields
141
24-11-15 20:27
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика

Такой подход напоминает стереокартинки, в которых можно добраться внутрь к объёмному изображению. Но только если быть сосредоточенными, и в то же время не фокусироваться ни на чём конкретном.
У вас получилось?

Зображення до поточного посту у каналі "На полях у психоаналітика" - @psychoanalytic_fields
95
24-11-14 13:53
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика

Томас Огден. Приснити аналітичну сесію: клінічне есе (2017; переклад мій):
Сновидіння, як і випадки саморозуміння, досягнуті під час аналітичної сесії, не можуть "розв’язати [емоційні] проблеми" (Фройд 1900) одразу. Навпаки, сновидіння сприяє розв’язанню емоційних проблем потроху, ніколи не досягаючи кінцевої точки ("рішення"). Якщо людина не змінюється, навіть у найскромніший спосіб, під впливом досвіду сновидіння, я б розглядав це "сновидіння" як сон, який не є сном; скоріше, це несвідома подія, відлита у формі візуальних образів, яка не виконує ніякої несвідомої психологічної роботи та не призводить до психічного зростання.
До снів, які не є сновидіннями, належать "сновидіння", з якими пацієнт або аналітик не можуть встановити жодних асоціацій, галюцинації уві сні та посттравматичні кошмари, які повторюються ніч за ніччю без будь-яких змін.
Психічне здоров'я, на мою думку, є відображенням того, наскільки людина здатна по-справжньому залучитись до сновидіння свого прожитого досвіду. Здатність "повністю" снити свій досвід не тільки неможлива, але й небажана, оскільки тоді людина стає нелюдською: у неї не залишається психічних проблем, над якими можна було б працювати.
#цитата

186
24-11-08 14:03
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика

Субстанция (2024, Корали Фаржеа) — ещё один современный фильм, претендующий на музыку из Космической одиссеи.
Любовь даёт место в этом мире. Чем она нас наделяет? Признанием. Если меня не замечают — я перестаю существовать, мне нет места. Поэтому ставки любви — это всегда ставки на существование.
#смотрим_вместе

Зображення до поточного посту у каналі "На полях у психоаналітика" - @psychoanalytic_fields
160
24-11-05 09:46
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика

Публикация за 2022. Заметки из психоаналитической комнаты. Безусловной потребностью человека является потребность в том, чтобы он был понят. Но куда более неочевидная потребность, так же и в том, чтоб этот же гипотетический человек остался непонятым.
Безусловной потребностью человека является и получение удовлетворения. Но неменее необходимой потребностью этого же человека является потребность остаться неудовлетворенным.
Еще одной важной потребностью человека явлется потребность быть услышанным и увиденным. Предсказуемо будет и здесь, что неменьшая потребность есть у человека стать неуслышанным и неувиденным.
Почему так важно сохранить неудовлетворение? Потому, что в моменты неудовлетворения мы оставляем другого, другой оставляет нас и мы имеем дело с самими собою.
В жизни важно не само наличие удовлетворения. А возможность создавать равновесие между удовлетворением и его отсутсвием. Способность пережить неудовлетворение.
Я говорю пациентке, что когда что-то идет не так в отношениях, вам некуда отступить, некуда сделать шаг. Вы теряете все, вам страшно, когда что-то идет не так. Не хватет отдельного, только вашего места.
Эта отдельность это наша субьективность. Это наша способность иметь дело с самими собою. Это то, что происходит с нами, когда нет удовлетворения, нет другого, но я всегда есть у самого себя, я черпаю удовлетворение в самом себе.
(с) психоаналитический-психолог Василий Манзар
#психоанализ

126
24-11-04 10:43
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика

Олена Медведєва: Ален Корбен у дослідженні "Історія тиші» наводить приклад протилежності тиші й звукового пекла, великого галасу, брязкоту зброї, криків люті й страждання, хрипіння вмираючих під час війни. Навчитися розпізнавати шум і тишу обов'язок тих, хто хоче вижити, бо варто прислухатися до неймовірної тиші кулі, яка летить у твій бік. "Під час війни, - пише Корбен, тиша нерозривно пов'язана з реальністю смерті й досвідом жалоби, про що свідчить, наприклад, тривала тиша, яка чергується зі дзвоном по мертвих". Вона промовляє невимовністю страху смерті, бо на кладовищах панує тиша, що переривається криками. А Стефан Маларме називає тишу смерті "скупою тишею й великою ніччю, і вона має значення лише для живих".
Так ми можемо зрозуміти й значення тиші, яка панує у психоаналітичних фреймах, на консультаціях, коли аналізантам потрібен час, щоб змогти говорити. Перейти або до шепоту чи крику, а потім вже до слів. Шепіт, доречі, це ніби далекий плач. Це таке тремтіння голосу і плоті, який передує звуку, голосу, слову...

148
24-11-01 16:24
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика

Фазы развития психоаналитика: фройдальная, лаканальная, феррическая, Сизифов комплекс, дементная, гениальная.

164
24-10-31 15:58
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика

Любопытно, как всё это складывается в историческом контексте, в том числе в связи с психоанализом.
Ведь до определённого момента представление о человеке в основном строилось вокруг его места в космическом порядке, который был божественно обусловлен. Средневековая философия представляла человека частью целого, с фиксированным местом в иерархии существ, управляемой Богом.
Революционное «Cogito, ergo sum» Декарта (XVII век) перенесло центр философского исследования с внешних структур на внутренний опыт (как основу для знания). Существование стало подтверждаться через самосознание, а картезианский субъект оказался точкой отсчёта, через которую можно осмыслять реальность. Такая центрация концептуально соотносится с изобретением прямой перспективы, которую связывают с именем итальянского архитектора Филиппо Брунеллески (XV век). Прямая перспектива подразумевает наше обычное восприятие, когда далёкие объекты кажутся маленькими, а дороги сужаются к горизонту. (Как поверить в то, что это старо, но не старо как мир?) По сути дела, субъективная точка зрения стала важнейшим элементом искусства Возрождения: картины выглядят «правильными», подчёркивая централизованную позицию наблюдателя.
Далее психоанализ совершает нечто радикальное — децентрирует субъект. (Есть что-то, что я о себе знаю, есть что-то, чего не знаю, и я никогда не равен самому себе, не тождественен в этом смысле.) Появляется сюрреализм, абстракционизм, художники движутся к концепциям, предпочитающим «неопределённые» точки зрения, и освобождаются от заданных смыслов или форм. Творцы вроде Казимира Малевича создают опыт без «центральной точки» — здесь больше нет единой, фиксированной перспективы, навязанной зрителю, и зритель больше не «владеет» изображением.
В наши дни, в таком творчестве как у Сильваши нет намерения показать что-либо вне самого акта живописи; здесь проявляется «живопись как процесс», где важен сам акт созерцания, а не отражение чего-то фиксированного и внешнего.
Учитывая мою низкую осведомлённость в искусстве и его теориях, первой мыслью после столкновения с современными (не)картинами обычно является мысль о каком-то примитивизме, упрощении возвышенного, деперсонализации и недостатке символизма. С другой стороны, я думаю о том, что и современный субъект переживается как фрагментарный, находящийся в процессе постоянного становления. Это субъект, у которого больше нет фиксированной позиции, единой структуры или точки зрения. Возможно, это делает его более открытым, но и более уязвимым.
В психоанализе аналогичное движение можно наблюдать в переходе к теориям, связанным с понятием «поля», или реляционной теории множественного селф. Этот сдвиг отражает уход от стабильного субъекта, который обладает устойчивым, "центрированным" опытом, Эго, к субъекту, который существует в сети отношений и постоянно изменяется в зависимости от контекста. Тут есть процессуальность, многозначность, текучесть опыта. Такое искусство, как у Сильваши, не нуждается в интерпретациях; так и некоторые психоаналитические подходы акцентируют опыт присутствия и переживания без немедленного «объяснения».
Двое людей вступают в свободное «поле», не зная наперед, какие образы, фантазии или идеи могут возникнуть.
#заметки

266
24-10-30 17:50
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика
Руйнівниця Лол, ч.2
На одній із сесій, коли Лола знову послідовно обезголовлює та калічить ляльок, Віолетті в голову приходить образ, який вона починає виписувати на маленьких клаптиках порваного паперу єдиним уцілівшим олівцем.
Жила-була одна “Руйнівниця”. Лол. Вона була інтелігентною дівчинкою, з багатою, ніжною душею... Одного разу її раптово підхопила дивна лихоманка.
Лола зацікавилась та попросила прочитати, що там пише її аналітик. Прослухавши, вона засміялась: "Мені подобається назва! Пишіть далі, це буде єдиний комікс, який я не знищу". Так поступово, тиждень за тижнем створюється цілий комікс з історією, яку клієнтка не проти послухати (в той час як усі інші слова все ще під забороною).
i. Вона не знала як і не знала чому. Але раптом її охопило непереборне бажання все розбити. І чим більше вона ламала, різала й трощила, тим більше їй хотілося ламати, різати й трощити.
ii. Лікар приїхав до Лол додому і повідомив її мамі: "Мадам, здається, це лихоманка... А якщо це лихоманка, то щось її викликало: несвіжа їжа, мікроби або, можливо, комашка, яких так багато перед Різдвом... Може, Лол нам допоможе..."
iii. Мама Лол відповіла: "Лікарю, у нас тут невелика проблема: Лол ненавидить слова... здається, вони її турбують... особливо коли у неї лихоманка..."
І так далі... Коли історія була розказаною, перед Різдвом (канікулами), Лола попросила зібрати всі речі, що вона поламала, в одну кучку, а цілі — в іншу. Їй хотілось навести порядок та все упорядкувати.
Лола ненавидить слова, можливо, тому, що звук слів, які говорять про емоції, може мати вібрації нестерпної інтенсивності для вух, які ніколи не чули їх раніше.
[ру версия клинической зарисовки]
#стаття
184
24-10-24 11:25
Web версія
Пряме посилання
На полях у психоаналітика
Из Бразильских лекций Биона (перевод: А. Скуртул).
Один знаменитый генерал однажды сказал: "Чтобы быть генералом, не нужно быть очень умным (intelligent), но нужно уметь использовать те мозги (brains), которые у вас есть, пока вас бомбят и обстреливают." Это звучит не очень драматично, но я думаю, большинство психоаналитиков знают, каково это – давать интерпретацию перед пациентом. Это звучит просто. Трудно сказать, почему это не так. Пришлось бы сказать: "Если это так просто, как вы думаете, идите и попробуйте." Если вы можете попробовать, и если ни у вас, ни у вашего пациента не случится того, что мы свободно называем срывом (breakdown), и вы выживете, то оба человека будут психически сильнее после этого опыта. Писатель Бейджхот (1872) сказал: "Сильных людей привлекают сильные идеи, а сильные идеи привлекают сильных людей и делают их еще сильнее". В психоанализе два человека осмеливаются задавать вопросы о том, что они забыли, и о том, чего они не знают, и в то же время должны быть способны жить в настоящем. В результате они действительно становятся сильнее.
#цитата
180
24-10-23 10:18
Web версія
Пряме посилання