прεсвѷтεръ Юрїй

На сугубій єктенії:Неви́нно страда́ти о нас изво́ливый, Христе́ Бо́же, и стра́ждущим сострада́тельно помога́яй, сих младе́нцев и отроко́в, неви́нно стра́ждущих от неду́га аути́зма (имена), благослови́ бла́гостию Свое́ю, да яви́тся на них сла́ва Твоя́, рцем вси, Человеколю́бче Ми́лостивый, ско́ро услы́ши и поми́луй.Сердцеве́дче Го́споди, све́том Твои́м просвети́ сердца́ роди́телей сих младе́нцев и отроко́в, терпе́нием благослови́, и на вся́кую доброде́тель наста́ви, да благодаря́т Твое́ Благоутро́бие; мо́лимся Ти, Христе́ Царю́, ско́ро услы́ши и поми́луй.Молитва Го́споди, Иису́се Христе́, Бо́же наш, послужи́ти спасе́нию ро́да челове́ческаго изво́ливый, стра́шныя Стра́сти претерпе́вый, и да́же до Креста́ и погребе́ния снизше́дый; Воскресе́нием же тридне́вным естество́ челове́ческое обнови́вый! Обнови́ све́том Твои́м умы́ и сердца́ младе́нцев и отроко́в (имена), неви́нно стра́ждущих от неду́га аути́зма, благослови́ их, укрепи́, утверди́ и умудри́ их благода́тию Твое́ю. Служа́щих бли́жним нареки́й Твои́ми служи́телями, Го́споди, благослови́ доброде́телию терпе́ния роди́телей, служа́щих сим ча́дам, му́дростию Ева́нгелия украси́ их, раздражи́тельность и па́губу гне́ва укроти́, за́висти зача́тки искорени́, пода́ждь ра́дость духо́вную и дове́рие всеце́лое благо́й во́ле Твое́й, Бо́же!  Ве́рою припа́даем Ти, Бла́же, и прино́сим моли́твы уго́дника Твоего́, преподо́бнаго и богоно́снаго отца́ на́шего Алекси́я Голосе́евскаго; на нем бо Про́мысл Твой ди́вный яви́ся, я́ко благода́тию отверзо́шася уста́ его́, неду́гом пре́жде скова́нныя, и пропове́да он ра́дость Воскресе́ния Твоего́. Те́мже, упова́юще на Твое́ благосе́рдие и ми́лость неизрече́нную, разуме́юще глубину́ любве́ Твоея́ и прему́дрости та́йну, благодаре́ние и сла́ву Тебе́ возсыла́ем, со Отце́м и Святы́м Твои́м Ду́хом во ве́ки веко́в. Ами́нь.#аутизм

Образ Розп’ятої Любові: що розповідає нам Хрест? ✝️Хрест — це не просто символ. Це місце зустрічі Бога з людиною, любові з болем, вічності з часом.У Православ’ї немає нічого випадкового — і в іконі «Розп’яття» кожна деталь говорить.🔹 Чому Хрест восьмикінечний?Бо він включає не тільки основну перекладину, але й верхню (з написом «І.Н.Ц.І.») та нижню, похилену, яка вказує на розбійників: один — до спасіння, інший — до осуду.🔹 Чому цвяхи в долонях, а не в зап’ястях?Бо саме долоні — це руки, які благословляли, зцілювали, годували. Це — богословське свідчення: людство пробило руки, які його тримають.🔹 Чому ноги не схрещені?Бо за переданням, засвідченим і святинею цариці Єлени, Христа розіп’яли чотирма цвяхами — і кожна нога прибита окремо. Це історично і богословськи точна традиція Сходу.🔹 Чому очі відкриті?Щоб наголосити: Христос добровільно приймає смерть. Він — Живий, навіть на Хресті.🔹 Чому Голова схилена праворуч?Бо праворуч стоїть Пречиста Діва — образ людства. Навіть на Хресті Христос звернений до нас любов’ю.⸻🪔 На православному хресті Христос не зображений у смертній безнадії, а у торжестві жертви.Він не приречений, а Пастир, що дає життя за овець.Він не мертвий, а Воскреслий, що вже сходить у пекло, щоб вивести звідти тих, хто чекав Світла.І навіть напис І.Н.Ц.І., і навіть череп Адама під Голгофою, і навіть скромність образу — усе промовляє:«Тут — Любов, розіп’ята і воскресла».⸻Пам’ятаймо, що:Хрест — це не предмет минулого, а виклик теперішньому.Якщо ми дивимося — але не розуміємо,молимося — але не живемо,носимо хрест — але не несемо,то втрачаємо не символ, а саму суть Євангелія, саме Життя.Не проходьмо повз Хрест, не звикаймо до нього, не зводьмо Його до прикраси на шиї. Дивімося уважно. Зупинімося. Помовчимо. Бо саме тут — відповідь на всі наші запитання, наш біль, і наша надія.Хрест — це не кінець. Це початок.Початок нашого Воскресіння.

©️Древній Патерик і згадки про єпископів 🤞🏻Одного разу Теревінфську обитель відвідав єпископ. Братія доклала чималих зусиль, щоб вшанувати гостя та приготувати гарну трапезу. Зрештою, ігумен із трепетом запитав єпископа, чи подобається йому обід, на що архієрей відповів:— Якби риба не була такою ж несвіжою, як коржик, а коржик такий же солоний, як козлятина, а козлятина настільки ж жорсткою, як фініки, а фініки такими ж прісними, як вино, то ми би чудово пообідали.* * * * * * * * *Одного разу монастир авви Віссаріона, чия душевна делікатність була доволі відомою, відвідав єпископ. Старець, бажаючи вшанувати єпископа, трохи схильного до черевоугоддя, постарався приготувати для нього гідну трапезу. Але коли єпископ йому сказав:— Авво, сподіваюся, ти не вирішив вбивати кішку, щоб приготувати цього зайця? Старець не зміг утриматися і відповів:— Ні, владико, я скористався вже дохлим.* * * * * * * * *Чекаючи на візит єпископа, авва Макарій вирушив на базар у сусіднє село. Там він невдоволено розглядав худорлявих курчат, що лежали на прилавку. В один момент торговець підійшов до нього і зашепотів на вухо:— Купуй, купуй, отче! Повір мені, ці курчата прибувають сюди щодня з Олександрії.— Охоче вірю, брате. Тільки дарма ти змушуєш їх проходити такий шлях пішки.* * * * * * * * *Один дуже вимогливий єпископ прибув якось із візитом до монастиря у Фіваїді. Коли його запросили до трапези, він сказав:— Мені буде достатньо двох яєць, але смажених на камені, а не на деку, ніжних, не пересмажених, добре посолених, але без перцю, присмачених чвертю ложки олії, а головне – дуже гарячих.Брат-кухар вклонився і сказав:— Все буде зроблено, згідно із твоїм бажанням, владико. Курку, яка знесла ці яйця, звуть Сизіна. Її ім’я тебе влаштовує?* * * * * * * * *В Олександрії був один єпископ, який віддавав перевагу навчанню більше, аніж своєму душпастирському служінню. Одного разу старець із пустелі прийшов до нього за порадою, але келейник єпископа сказав йому:— Отче, мені дуже шкода, але єпископ не може вас прийняти – він навчається.— Не дуже приємно мати єпископа, який не закінчив навчання, – відповів старець.

16 березня. Собор усіх преподобних Києво-Печерських (перехідне святкування в Неділю другу Великого посту).У другу неділю Великого посту Православна Церква відзначає Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх (Антонієвих) і Дальніх (Феодосієвих) печерах.Церква вшановує понад двісті святих, що входять до Собору преподобних Печерських.На чолі Собору стоять преподобні Антоній та Феодосій Києво-Печерські – засновники чернечого життя на Русі.В 1051 році преподобний Антоній повернувся до Києва з Афона, де прийняв чернечий постриг, і оселився в печері, в якій раніше усамітнився в молитві митрополит Іларіон. Згодом до печери стали приходити численні відвідувачі за благословенням та духовною порадою від преподобного, а ті, хто бажав прийняти чернецтво, залишалися з ним. Так почала утворюватися Печерська обитель – третій уділ Пресвятої Богородиці, після Єрусалима та Афону.Засновником спільножительного чернецтва в Київській Русі став сподвижник преподобного Антонія Печерського преподобний Феодосій, який юнаком прийшов до нього і прийняв у його печері чернечий постриг.З благословення преподобного Феодосія в Печерській обителі було запроваджено монастирський устав, привезений із Константинополя. Згодом він був прийнятий у всіх наших монастирях.У сонмі Києво-Печерських святих можна знайти всі види аскетичного подвижництва: юродство Христа заради, мовчання, самітництво, носіння вериг, пост, неспання і навіть мучеництво.Про подвиги Києво-Печерських святих розповідає патерик, у якому відображена лише мала частина подвигів преподобних отців. Багатьох із них, про кого не залишилося письмових свідчень, прославив Сам Бог, представивши їхні чудотворні мощі.Київські святі були прославлені 1643 року київським митрополитом Петром (Могилою). За його дорученням протосинкел Константинопольського патріархату Мелетій Сириг уклав службу преподобним отцям Києво-Печерським і всім святим землі їхньої.У XVIII столітті було порушено питання про загальноцерковне шанування Київських святих. Святіший Правлячий Синод у 1762 році своїм указом (це рішення було підтверджено указами 1775 та 1784 років) дозволив включати у загальноцерковні Місяцеслови імена Київських святих та друкувати їм служби в місячних Мінеях.

👉🏻 Той, хто молиться церковнослов’янською, хай не гордиться перед тим, хто молиться національною; і хто національною мовою молиться, нехай не обзиває церковнослов’янську «де…льною і кострубатою, яку слід знищити з лиця України»; бо ж Господь ще той Поліглот і всіх приймає, розуміючи наші прохання та журбу, подяки та благання. 〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️❓До чого ця алюзія на слова високоосвіченого фарисея і блаженного протоапостола? Та дуже просто: зустрів чергові мовно-богослужбові баталії 🤦‍♂️ Я пишу [принаймні стараюсь] молитовні тексти двома ізводами ЦСМ та українською і з впевненістю можу сказати: 🗣 НЕ ЧІПАЙТЕ МОВУ ХОЧА БИ У БОГОСЛУЖІННІ! Це стосується як перших, так і других! ⚙️В N-ний який раз вже наголошую, що мова — це інструмент для служіння Богові, а інструменти бувають різні. Не можна засуджувати швеця, що він працює на швейному верстаті, а хлібороба за його роботу на комбайні. В кінцевому результаті і одяг, і хліб будуть корисні для суспільства. Як і молитва: чи буде воно слов’янською, чи українською, чи німецькою — вона однаково звернена до Творця із проханнями про найнеобхідніше для фізичного існування та наболіле для душі. Аргументи по типу «не можна молитися однією мовою із тими от» не аргументи, бо нагадують мені слова одного знайомого німця про те, що «як можна нам, німцям, любити австрійців, коли вони вкрали у нас Моцарта, а взамін за нього віддали Гітлера». Не знаю щодо церковнослов’янськомовних парафій в ПЦУ (але, здається, такі дійсно існують), а от про україномовні парафії в УПЦ мені відомо. Але є ще один момент: єдина мова будь з ким не рятує храм від знищення, а парафіяльну родину від вигнання із рідних стін, освячених сльозами і молитвою...

Перед Вами на фото людина, завдяки якій княгиня Київська Ольга стала «рівноапостольною» — це церковний історик, археограф, філолог, редактор та педагог архімандрит Інокентій Просвірнін (✞ 12.VII.1994). Слід зазначити, що упродовж багатьох століть княгиня Ольга іменувалася в Церкві «свѧтóй блажéнной кнѧгúней Рωссíйской» [від грецького слова «Ῥωσία» — «Русь», — топонім, яким іменувалася церковна територія Київської Митрополії до 1686 року]. Це ж іменування княгині донині зберігається у богослужбовій літературі РПЦЗ. «Рівноапостольна» історія бабусі Хрестителя древньої Київської держави починається лише з початку 1980-х років з особистої ініціативи архімандрита Інокентія Просвірніна, який назвав її так в авторській публікації «Просвирнин А. [архим. Иннокентий.] Равноапостольная великая княгиня Российская Ольга // ЖМП № 7, 1967, с. 56-66», після чого в «Зеленій» Мінеї в Місяцеслові та Служебниках у молитві «Спасù, Бóже, лю́ди Твоѧ̀…» і почали друкувати саме згадану вище формулу поминання. 〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️Подяка підписнику каналу Його Благовістю, диякону Олександру Васильєву за надану інформацію 🤝

#питання Щодо недільного Євангельського читання.Вчора декілька освічених та поважних священників задали мені питання: чому офіційний календар УПЦ пропонує читання (після традиційного зачала Неділі по Богоявленні) рядового Євангелія Мф. 62 зач. від полу, а у деяких календарях і в самому Євангелії в столбцях у Неділю 31 по Пʼятидесятниці вказано читання зачала 93 від Луки?Відповідь на це питання повʼязана з використанням воздвиженської преступки.УПЦ користується даною преступкою. Минулого року Пасха була доволі пізня. Тому читання після Воздвиження зміщувалися на 3 тижні. А після Богоявлення застосовувалася Богоявленська відступка і три тижні деякі зачала повторювалися. 2025 року ситуація має зворотній характер.В данному відео о. Святославом Сьомаком згадується схожа перестановка читань, повʼязана з «Воздвиженською преступкою» 👇 https://youtu.be/00owjI2xMs8?si=BV0rs-AhiyJ-TgSaОфіційний календар УПЦ — плід кропіткої праці спеціалістів Календарної комісії нашої Церкви. Він відрізняється від інших календарів, в тому числі відрізняється від офіційного календаря РПЦ, але саме ця версія є офіційним вказівником для нашого духовенства. А читання про зцілення Спасителем дочки Хананейки теж варте уваги. Коли вживається Воздвиженська преступка, читання випадає з осіннього лекціонарію. Всім зичу миру і благодатної молитви у День Господень!Шанобливо, протоієрей Димитрій Гарчук, секретар Синодальної Літургічної Комісії УПЦ

… перші переклади св. Письма та Богослужбових книг Костянтин роспочав дуже рано, ще перед 855 роком, а вже на час Хазарської місії, на 850 рік він мав їх досить, хоч і не зовсім виготовленими. Оставшися без брата — без творця ідеї вживання народньої мови в слов’янській церкві — Мефодій працював ще довгих 16 років, реалізуючи ідеї Костянтинові; правда, з цих 16-ти років треба зовсім викреслити перші 4 роки, 870-874, коли Мефодій був під судом та перебував в тяжкій в’язниці, і коли йому було не до перекладів (а це, власне, уся „паннонська” доба діяльности Мефодія). Увесь час співав Мефодій Службу Божу тільки по-слов’янському, а для цього потрібні були переклади відповідних грецьких текстів. Я такої думки, що Мефодій по смерті Костянтина увесь час працював над перекладами потрібних богослужбових текстів, працював тоді, коли дозволяв йому на те час. Думаю, що не тільки сам він це робив — йому могли допомагати й його численні учні, серед яких напевне було трохи осіб, що знали грецьку мову; принаймні знаємо, що головний учень, мораванин Горазд, умів добре по-грецькому; можливо, що в перекладчеській праці допомагав і учень Климент. Пізніше, коли число церков зросло, коли зросло й число слов’янських священників, могли повставати в Моравії й неорганізовані індивідуальні переклади окремих священників, переклади того, що було більше потрібним, але чого ще не було слов’янською мовою. Правда, Служби церковні в половині ІХ-го віку були коротшими від пізніших — багато з того, що маємо, напр., в Минеях, появилося пізніше; але все таки, здається, й богослужбові книжки не всі були перекладені за життя Костянтина. Костянтин в першу чергу переклав тільки те, що було найбільше потрібним для практичного щоденного церковного вжитку, та й серед цього перше найпотрібніше; отож думаю, що Костянтин частиною сам, а частиною вкупі з Мефодієм переклав ось ці найпотрібніші богослужбові книжки: Євангелію-апракос, Апостола-апракос, службового (а може й повного) Псавтиря і Паримійника.©️ Огієнко І., проф. Костянтин і Мефодій: їх життя та діяльність. Історично-літературна монографія. — Вінніпег: Накладом Товариства ”Волинь”, 1970. — С. 71-72.

☦️🔔 10 фактів про Іоанна Хрестителя.☦️Пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн: 1. Іоанн Предтеча — найбільш шанований християнський святий після Богородиці. Сам Спаситель сказав про пророка Іоанна Хрестителя: «Серед народжених жінками не поставав більший за Іоанна Хрестителя» (Мт. 11:11). 2. Різдво Іоанна Хрестителя — унікальне свято для православних. Є лише три свята, коли християни згадують день народження, а не день смерті того, кого прославляють: Різдво Христове, Різдво Пресвятої Богородиці та Різдво Іоанна Предтечі. Це ще одне свідчення особливого вшанування пророка в Церкві. 3. Іоанна називають Предтечею і Хрестителем. Предтечею — тому що він прийшов перед Христом і проповідував Його прихід. Хрестителем — тому що він хрестив Спасителя в Йордані. 4. Про пророка Іоанна Предтечу згадують усі чотири євангелісти. Крім того, про нього пише у своїх історичних працях Йосип Флавій. 5. Церква святкує пам’ять Іоанна Хрестителя аж сім разів на рік: • 6 жовтня — зачаття, • 7 липня — різдво, • 11 вересня — усікновення голови, • 20 січня — Собор Іоанна Хрестителя у зв’язку зі святом Хрещення, • 9 березня — перше і друге знайдення його голови, • 7 червня — третє знайдення його голови, • 25 жовтня — перенесення його правиці (правої руки). 6. Іоанн Предтеча був родичем Господа Ісуса Христа по материнській лінії. 7. У Євангелії від Марка написано, що пророк Іоанн Предтеча до тридцяти років вів аскетичне життя в пустелі, носив одяг із верблюжої шерсті, мав шкіряний пояс на стегнах і харчувався акридами та диким медом. Акриди — це їстівна сарана, яка водиться в Палестині та Аравії. Сарана, за законом Мойсея, вважалася чистою комахою і належала до виду крилатих плазунів, які ходять на чотирьох ногах (Лев. 11:21). Проте є й інша версія, що акриди — це рослинна їжа, стручки, з яких робили коржі. 8. Іоанн був останнім пророком серед багатьох праведників, які передбачали прихід Месії — Спасителя Ізраїля. 9. Головною темою проповіді Іоанна Предтечі було покаяння. Після багатьох років аскетичного життя в пустелі пророк прийшов до річки Йордан, де юдеї традиційно здійснювали релігійні обмивання. Там він закликав до покаяння та хрещення задля прощення гріхів і хрестив людей у водах. Це ще не було Таїнством Хрещення в сучасному розумінні, але стало його прообразом. 10. Іоанн Хреститель був жорстоко страчений — йому відрубали голову. Це сталося так: цар Ірод Антипа, син царя Ірода Великого (який наказав убити всіх вифлеємських немовлят після народження Христа), ув’язнив пророка за те, що той викривав його злочинний шлюб із Іродіадою. На бенкеті з нагоди дня народження Ірода дочка Іродіади Саломія танцювала перед царем. За її танець мати підмовила її попросити голову пророка. Іоанну Хрестителю відрубали голову, і Саломія принесла її на блюді Іродіаді. На згадку про це Церква встановила свято — Усікновення голови Іоанна Предтечі.

Щирі вітання зі святом Богоявлення Господнього 🕊Господські празники упродовж своїх святкувань вустами священника чи архієрея наприкінці богослужінь у відпусті нагадують нам, що Христос у вертепі народився і до ясел поклався, восьмого дня обрізався, а во Йордані зволив занурюватися від Іоанна заради нашого спасіння.Для людства не існує більшої честі за ту, що заради нас втілюється Сам Бог, живе поміж нами, страждає за нас і Своїм Воскресінням просвічує шлях до Свого Царства. Ця честь вимагає від нас відповіді вчинками, за якими ми будемо ідентифікуватися у світі саме християнами, котрі мають жити таким чином, щоб, як говорить святитель Августин Гіппонський, нас бажали запитати про Христа і Його Божественне Благовістя. Християнство XXI ст. — це все те ж саме християнство I, V чи XVII ст., тому що Спаситель упродовж двох тисячоліть закликає нас вдосконалюватися у любові, нести світові проповідь миру і вірувати у Його Євангеліє, змінюючись в кращий бік (пор. Мк. 1:15). Ісус це не колектор і податківець, Котрий має зводити із нами рахунки і витягувати борги; Ісус — це Неумитний (цсм. Непідкупний) Суддя і водночас Адвокат процесу, що розглядає питання нашого спасіння. Різниця між нами і Богом в тому, що ми смакуємо знайти в людях погане, а Бог же — добре, бо ж добрим Він і творив світ, який занепалі духи і образоподобні творіння спотворили своїми злодіяннями. Свято Феофанії — це про Триєдиного Бога, Який приходить до людини на землю, щоб цю, вже вимиту від гріхів, людину забрати назад до Раю. Не того «раю», який малюють на картинках чи демонструють у мімімішних фільмах чи мультиплікаціях, а Раю, де Господь в прохолоді дня із любов’ю бесідує зі Своїм творінням, заради якого Він о дев’ятій годині зі Свого Животворящого Трону виголосив, що його спасіння звершилося… Зі святом, браття і сестри!〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️🎨 Мініатюра Богоявлення із Київського Псалтиря 1397 року