прεсвѷтεръ Юрїй

Побачивши Воскресіння Христове, поклонíмося Йому і вигукнемо: «Ти Бог наш, і крім Тебе іншого не знаємо. Людино видима і Боже безтілесний! Нехай земля поклониться і нехай співає Тобі: «Помилуй нас, Господи, віруючих у Тебе! Тобі молимося і [перед Тобою] розчулюємося. Очисти гріхи наші, відпусти борги душам нашим, що славлять Тебе! Нині Тобі, що за нас постраждав і смерть прийняв, служимо раболіпно. Вчора з розбійником ми розпиналися Тобі, а нині співвоскресли з Тобою! Учора з Лонгином виголошували: «Воістину Ти Син Божий!», а нині з Ангелами говоримо: «Воістину Христос воскрес!»; вчора з Никодимом з Хреста знімали Тебе, нині ж з Магдалиною бачимо Тебе воскреслого. Вчора з Йосифом клали Тебе до гробу, нині ж, подібно до Марії, чуємо від Тебе радісні слова: «Ідіть, сповіщайте братам Моїм, щоб ішли до Галілеї; і там вони побачать Мене». І ось нині, як у Галілею, зібравшись у цю святу церкву, ми веселимось і говоримо: «Се день, що сотворив його Господь; радуймося і веселімся в йому!». Бо Твоє є Царство, Христе, і слава, з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків». ©️ із «Слова на Святу Пасху» «руського Златоуста» святителя Кирила Туровського, єгóже і пам’ять днесь 🌿

📚 В Новгородських Требниках XIV-XVI ст. іноді у переліку гріхів можна знайти запитання сповідника до вірного, чи грав останній в шахи. Для людини ХХІ ст. це питання може видатися дивним, але на той час воно передбачало допомогти пересічній людині покаятися в страшному азартному гріху, а духовенству — в гріху, що відволікає від духовних обов’язків. 📖 Втім, північно-руські Требники нічого особливого не писали, оскільки заборони на цю стратегічну інтелектуальну настільну гру для двох гравців, що поєднує елементи мистецтва, науки та спорту були як раніше, так і пізніше. Наприклад: ♟ 1061 рік — кардинал Петрус Даміані заборонив духовенству грати у шахи.♟ 1125 рік — єпископ Паризький Гійом де Гарланд заборонив шахи і відлучив від Церкви кількох священиків, яких спіймали за грою в шахи.♟ 1129 рік — аббат Бернард Клервоський заборонив тамплієрам грати у шахи.♟ 1190-ті роки — князь Польський Казимир II Справедливий заборонив шахи.♟ 1198 рік — єпископ Паризький Одона де Сюллі повторно заборонив шахи для духовенства.♟ 1254 рік — французький король Людовік IX Святий також заборонив шахи, але через власну неприязнь до будь-яких ігор в принципі. ♟ 1274 рік — в англійському Абінгдоні був виданий декрет, яким заборонялися шахи у монастирях.♟ 1291 рік — францисканець-богослов та архієпископ Кентерберійський Джон Пекхем також заборонив своїй пастві грати шахи.♟ 1330 рік — Синодом у Вюрцбурзі шахи забороняються на території тодішньої Німеччини.♟ 1340 рік — постанова щодо заборони шахів в Оксфорді.♟ 1369 рік — король Карл V Мудрий підтвердив декрет Людовіка IX, який раніше забороняв шахи як азартну гру у Франції.♟ 1397 рік — король Карл VI Божевільний видав указ, що продовжував заборону шахів.♟ 1551 рік — Собор у Московському царстві своєю Постановою заборонив гру в шахи, назвавши їх «елінським біснуванням» і прирівнявши до пияцтва. Постанову затвердив цар Іван IV, котрий, за однією з історичних версій, сам помер під час гри у шахи. ♟ 1649 рік — московський цар Олексій Романов у боротьбі з «бісівськими іграми» забороняє в тому числі і шахи, хоча сам був прихильником цієї гри.

✨ Середа Світлої Седмиці — перехідне святкування на честь ікони Пресвятої Богородиці «КАСПЕРІВСЬКА», яка знаходиться у славнозвісному місті Одеса (Успенський кафедральний собор). ✍🏻 Існує також прославлений список цього образу — БЕРИСЛАВСЬКА ікона Пресвятої Богородиці (Введенський храм м. Берислав Херсонської області). Так, у березні 2022 року був укладений наступний текст 📜🌾 Молитва перед БЕРИСЛАВСЬКОЮ іконою Богородиці: О, Пресвята̀ Влади́чице на́ша Богоро́дице, гра́да Берисла́ва і всього̀ Таврíйського кра́ю Покрови́тельнице і Засту́пнице! Мо́лимо ни́ні Тебѐ, дíти Твої, якì в скорбо́ті вели́кій перебува́ють: спаси́ нас, Влади́чице, не да́й заги́нути че́рез гріхѝ на́ші, яки́м лíку нема́є, але́ за ми́лістю Си́на Твого̀, Христа̀ Бо́га на́шого, будь Путиводи́тельницею до вíчного спасíння та благоти́шшя у життì земно́му! Допоможѝ вíрним лю́дям Твоїм у бідì, що ни́ні огорну́ла край Херсо́нський і всю зе́млю на́шу Українську: постражда́лих – зцілѝ; тих, якì без кро́ву залиши́лися – зно́ву у домíвки введѝ; спра́глим та голо́дним – спожи́ток пода́й. Сама́ бо зна́єш, що вели́кими трударя́ми є жи́телі країни на́шої, то ж благоволѝ че́рез благ Пода́теля Бога̀, нивѝ вча́сно засíяти і врожа́й лю́дям своїм принестѝ, якí в моли́тві зверта́ються до Те́бе, Ма́тері Ла́гідності та Любо́ві, Якíй сла́ва нале́жить із Отце́м Безнача́льним і Ду́хом Святи́м на вíки вікíв. Амíнь!

Пишуть із Києва 📨Дорогі брати і сестри! 🙏Стало відомо, що готується спроба захоплення Свято-Вознесенського храму на Деміївці. ⛪️⚠️31.03.2026 року було протиправно змінено керівника релігійної організації — з протоієрея Павла Кирилова на Пикуса Тараса Івановича. 📄❗️ Згідно з наявною інформацією, зазначена особа є студентом Київської православної богословської академії та не перебуває у священному сані. При цьому важливо підкреслити, що статут громади не змінювався, назва релігійної організації залишилась незмінною, як і її конфесійна приналежність до УПЦ. 📌 Це свідчить про відсутність будь-яких законних підстав для такої «зміни керівника».За таких обставин є всі підстави вважати, що для проведення реєстраційних дій могли бути використані завідомо підроблені документи, відповідальність за що передбачена ст. 205-1 КК України. ⚖️🚫На даний час готується звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а також проводиться процедура отримання документів з реєстраційної справи у державного реєстратора. 📝Свято-Вознесенський храм на Деміївці є одним із провідних духовних центрів міста Києва та не зачинявся навіть у часи радянських гонінь. Просимо святих молитов за протоієрея Павла Кирилова та парафіян громади. 🙏_________________________________________Ситуації досить не проста. Спочатку 15 лютого змінили голову парафіяльної ради (настоятеля) та внесли зміни до державного реєстру, а 31 березня відбулося нібито зібрання уже нової "релігійної громади", на якому було прийнято рішення перепідпорядкувати храм ПЦУ (є 90 підписів і нібито навіть згода о. Павла скласти з себе повноваження та віддавати храм).Готуємо судовий позов і т.п. Тому просимо святих молитв.Читаємо "Богородице Діво, радуйся..",Хто скільки може, не прив'язуючись до кількості і часу.Нехай Господь допоможе нам, молитвами Пресвятої Богородиці!Стоїмо в передднях Страсного тижня.

⏳ТРІШКИ ІСТОРІЇ⌛️📖 Згідно із свідченням преподобносповідника Феофана Сигріанського (✞ 818), яке можна знайти в його праці «Літопис від Діоклетіана до вазилевсів Михаїла та сина його Феофілакта», на Помісному Константинопольському Соборі 712 року, який скликав автократор Филипік Вардан (✞ 714) і очолив Константинопольський Патріарх Іоанн IV (✞ 715), був також і Архієпископ Криту Андрій Єрусалимлянин (✞ 740). 📝 Головна тема Собору — відновлення та утвердження єресі монофілитства, як домінуючої релігії Імперії, і ануляція Актів Трульського Собору 680 року, що згадану єресь засудив. ✍🏻 Як і всі інші скликані на Помісний Собор ієрархи, Архієпископ Андрій також підписав його підсумкові документи, проте пізніше відкликав свій підпис від соборної постанови. 📿 На основі цього факту в деяких джерелах вказується, що саме розкаяння через участь в єретичному зібранні та хоча і тимчасова, проте його підтримка, в подальшому і спонукала Критського архіпастиря до написання свого Великого покаянного канону 📜

СИНАКСАР у Неділю четверту Великого посту. Преподобного Іоанна ЛіствичникаСтихи:Хоча і тілом живий, але помер для світу Іоанн;І вічно живий душею він, що померлий, бездиханний.Залишивши «Ліствицю» з тридцяти ступенів,він показав нам шлях своїх же сходжень:адже помер Іоанн в тридцятий день весняний. У віці шістнадцяти років, будучи вже досконалим по розуму, Іоанн приніс себе самого як непорочну жертву Богу, піднявшись на гору Синай. Як проминуло ще дев’ятнадцять років по тому, він прийшов на поприще безмовності, в п’яти стадіях від храму Господнього. Досягнувши обителі Палестри на місці, званому Тола, Іоанн провів там сорок років, палаючи Божественною любов’ю та невпинно розпалюючись її вогнем. Їв він усе, що не заборонено монашим уставом, але досить помірковано, через це премудро сокрушаючи гордість. Але хто в змозі передати словами джерело сліз його? Спав він стільки, скільки необхідно було, щоб ум не ушкодився від бдіння. Все життя його було безперервною молитвою і безмірною любов’ю до Бога. Настільки богоугодно подвизаючись, Іоанн написав книгу, названу Ліствицею, в якій виклав вчення про спасіння, і, сповнений благодаті, достойно спочив у Господі, залишивши і багато інших творів. Його молитвами, Боже, помилуй і спаси нас. Амінь.

Заможний юнак бажав успадкувати вічне життя, але засмутився, коли почув, що для цього буде необхідно роздати своє майно бідним для подальшого слідування за Ісусом (див. Мф. 16:16-22; Мк. 10:17-22; Лк. 18:18-23). Найближчий учень (доки він ще таким дійсно був) непокоївся, що вартісні аромати даремно витрачаються, а не вкладаються в прибуток (див. Ін. 12:3-8). А от один податківець лише після єдиного заклику покинув свою роботу і пішов за Сином Давидовим, пізніше влаштувавши для Нього бенкет у своєму будинку (див. Мф. 9:9; Мк. 2:14; Лк. 5:27-28). Інший же хоча би краєчком ока бажав поглянути на Галілейського Проповідника, але, як один із синів Авраамових, удостоївся в своєму домі приймати Предвічного Бога і Гостя, поруч із Яким він миттєво усвідомив необхідність випрохати прощення у скривджених ним і відплатити їм в чотирикратному розмірі (див. Лк. 19:1-10). На рішення щодо перебування із Богом впливає не професія або певне положення у церковній чи громадській спільноті, але точно впливає вільний вибір кожного з нас.З неділею про Закхея!Молитвами праведного єпископа Кесарії Палестинської, милості Божої всім нам на скоро прийдешній постовій ниві 🌾

🌾 Господи, помилуй град Берислав і тих мешканців, які досі там перебувають 🕊_________________________<…> Першими переселенцями до таврійських земель стали селяни із Курської, Орловської, Воронезької, Тамбовської та Полтавської губерній. З останньою і пов’язаний початок історії Свято-Введенського храму, що нині є окрасою не тільки міста Берислава зокрема, але і всього Таврійською краю в цілому. Відомо, що в фортеці Переволочна, яка в 1726 р. знаходилася на території Полтавської губерній (нині це Дніпропетровська обл.) з дубового дерева без єдиного цвяха була збудована церква для молитовних потреб тамтешнього козацтва. З перебігом часу, в період вищезгаданого заселення півдня України, перевезли цей храм до фортеці Кизи-Кермен. Пізніше, Указом Катерини II від 22 січня (8 лютого) 1784 р. «Кизикермень, де будуть збудовані різні потрібні за становищем того краю магазини, перейменувати містом Бериславом», де основну частину серед українців складали саме вихідці з Полтавської та Чернігівської губерній <…> ✍🏻 Петролюк Ю.П. З історії Свято-Введенського храму міста Берислава // Минуле і сучасність: Таврія. Херсонщина. Каховка… — Каховка-Херсон: Гілея, 2017. — С. 51.

Чи повинні під час відспівування у храмі бути відчинені царські врата?Важливо чітко сказати: ані церковний устав, ані Требник не містять жодної вказівки, що під час чину відспівування царські врата мають бути відчинені.Такої норми не існує ні для мирян, ні для духовенства, ні для воїнів, ні для людей з особливим суспільним становищем.У деяких парафіях справді звершується чин відспівування з відкритими царськими вратами. Проте слід розуміти, що це місцева традиція, яка не має загальноцерковного характеру і не є обов’язковою вимогою. Місцевий звичай не дорівнює уставу Церкви.Згідно з богослужбовою традицією, царські врата відчиняються лише з богослужбової необхідності, а саме: під час входів з кадилом або з Євангелієм, під час Божественної літургії, для Причастя вірних, у дні Світлої седмиці, коли це має особливе пасхальне значення. Увесь інший час царські врата залишаються зачиненими, і це є нормальним уставним порядком.Тому вимагати обов’язкового відкриття царських врат під час відспівування – немає жодних підстав. Перед Богом усі рівні, незалежно від того, кого відспівують. Ні відкриті, ні зачинені царські врата не визначають ані гідність людини, ані її надію на Боже милосердя. Єдине, що має значення, – молитва Церкви та уповання на Христа.Допис взято звідси 📱

🌾 В день пам’яті святителя Василія Великого мимовільно згадуються ті чини Божественних літургій, в яких брав молитовно участь і кожна із них має свій текстуально-атмосферний колорит. Лаконічно про особисте. 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️📖 Власне Літургія святителя Василія Великого переживається дещо особливо і через її лише 10-разове служіння на рік, і через тривалість та змістове наповнення анафоральних молитов.📖 Літургія святителя Іоанна Златоуста для нас зовсім рідна, але через частоту її звершення не слід призвичаюватися до краси, зокрема апофатичного, богослов’я містичних молитов. 📖 Літургію Передосвячених Дарів імені святителя Григорія І Великого, Папи Римського можна, звісно, назвати «Вечірньою із Причастям», однак період її служіння також відносить нас до молитовної тиші і спокою, яких так не вистачає в інші дні річного богослужбового кола.📖 Літургія святого апостола Якова, брата Господнього по плоті єднає нас із древніми єрусалимськими християнами у їхніх молитовних переживаннях, які ще перебувають під значним впливом старозавітного настрою. 📖 На Літургії святого апостола і євангеліста Марка відчувається молитовна простота (в гарному сенсі цього слова), що поєднується із витонченим богослів’ям Олександрійської школи. 📖 В свою чергу Літургія святителя Григорія Богослова, Архієпископа Константинопольського відносить до центру вселенської Ромейської імперії із відповідними переживаннями та проханнями про імператора, синклит, оборону від варварів; така собі «столична» служба про потреби імперії. 📖 Літургія святителя Амвросія, єпископа Медіоланського нагадує православному християнину, що богослужбовий обряд не закінчується східними типами анафор і Церква Христова перебуває по всьому світу, в якому у різні часи, незважаючи на ритуал, вірні причащалися Єдиного і Неподільного Спасителя. 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️P.S.: свою думку не нав’язую, але саме так відчуваю згадані Чини Літургій; а ще мрію колись побувати на оправославненій англіканській месі — Літургії святителя Тихона Бєлавіна.