прεсвѷтεръ Юрїй

💬 міркування після поховання 💬У фільмі «Мумія» 1999 року режисера Стівена Соммерса в сюжеті наявні такі слова: «Смерть — це лише початок». І хоча це фантастичний фільм, що оповідає про єгипетську псевдоісторію із елементами тієї ж міфології, але ці слова доволі вдало можна застосувати і до нас, християн, адже все наше життя є підготовкою до такого початку — початку вічності. Який багаж ми можемо взяти із собою у вічність? Для християнина (хочеться в це щиро вірити) відповідь на таке питання очевидна, оскільки доволі детально на неї допомагають відповісти шановні євангелісти, котрі зберегли для нас окремі повчання щодо цієї тематики нашого Спасителя. Втім, найстрашніше для християн коли ми забуваємо про те, що, пробачте за тавтологію, вічність вічна, а ми на землі — аж ніяк! Ми ж з вами, як влучно підмітив свого часу Константинопольський святитель Іоанн Златоуст, не доживаємо часом навіть і до ста років, проте метушню розводимо наче зможемо прожити тисячу (і схожу думку син професора КДА Афанасія Булгакова вклав у своєму романі «М&М» в уста Воланда при дискусії на патріарших ставках). І ось оцю «неповну сотню» треба максимально наповнити тим, що нам безумовно буде в нагоді при переході із буття, де потрібен годинник, в буття, де його актуальність втрачається. Таке наповнення починається із елементарних вчинків, адже, як ми добре знаємо, щоб стати християнином і жити по-християнськи… треба спочатку стати людиною і жити по-людськи! Бажано всім нам пам’ятати, що ми християни — люди, що носять на собі ім’я Самого Бога, до Якого ми маємо прагнути і прагнення своє засвідчувати справами, а не тільки словами. Деякі серед наших оточуючих переходять у вічність християнами, а деякі «всього лиш» людьми… Горе тоді, коли деякі «всього лиш» люди переходять у вічність із благішим багажем, ніж ті, що готові були бити себе «у груди копитом» за право називатися християнами, але тільки на-зи-ва-ти-ся… Такі от справи.Милості нашим рідним, близьким та всім спочилим! Хай Господь приймає їх на лоні милості Своєї!

©️ Архімандрит Єфрем Мораїтіс. «Моє життя зі Старцем Йосифом» 📖Любов геронди Йосифа Ісихаста до Пресвятої Богородиці неможливо описати. З очей його текли сльози лише від того, що він вимовляв Її ім’я, або бачив Її ікону, або чув, як хтось співає якийсь спів на Її честь. У його листах ми бачимо, як він любив Пресвяту Богородицю: «… Всі святі створили багато похвал нашої Матері Божої, але я, убогий, не знайшов більш прекрасної і солодшої похвали та імені, ніж так закликати Її в кожну мить: "Мати моя! Солодка моя Матінко!". І як тільки ми її покличемо, Вона відразу поспішає на допомогу. Не встигаєш сказати: "Пресвята Богородице, допоможи мені!", — і одразу наче блискавка осяює розум і наповнює світлом серце. І спонукає розум до молитви і серце до любові. І часто минає ціла ніч у риданнях і солодкозвучних голосах, що оспівують Її, а насамперед — Того, Кого Вона носила». Він давно вже просив Її забрати його, щоб відпочити. Бувало, він тримав в обіймах ікону Божої Матері і зі сльозами говорив: «Коли Ти прийдеш за мною? Коли приймеш мою душу?» Тому добрий Бог і Пресвята Богородиця удостоїли геронду великої честі: у день Її Успіння, 28 серпня 1959 року, дарували успіння і йому, ясно показавши, як Божа Мати відгукнулася на його бажання зустрічі з Нею, як явно його зустріла і нагородила.

До свята Успіння Преблагословенної Богородиці: макаризми, євлогітаріїЧин погребіння Божої Матері — красиве неуставне послідування, досить поширене у наші дні. Чин є перекладом ХІХ ст. грецького послідування, що звершується в Гефсиманії. В Єрусалимі цей чин звершується замість святкової всенощної — власне, це і є всенощна з певними особливостями та доповненнями, якій передує перенесення Плащаниці Пресвятої Богородиці хресним ходом за три дні до самого свята. В УПЦ згаданий чин звершують варіативно: - поєднуючи з всенощною напередодні свята;- ввечері в сам день свята Успіння;- на 2-й чи навіть 3-й день свята. Головна особливість чину погребіння, порівняно з самим текстом святкової служби, — приспіви на 17-й кафізмі, або макаризми (похвали) (від грецьк. Μακαρίζομέν - блажим) В чині кафізма розділена на три частини — статії. В Середні віки подібні приспіви були відомі і на інші свята. Це прототип величань, які зʼявилися на дуже пізньому етапі ( у греків навіть не прижилися). Такі тексти близькі до приспівів на 9-й пісні канона утрені. Сама 17 кафізма, прикрашена приспівами, могла виконуватися посеред канона, по 6-й його пісні, що недалеко від 9-ї. Тому наявність особливих приспівів для 17-ї кафізми — унікальна лише сьогодні, оскільки крім Успіння ці приспіви загальновідомі тільки для Великої Суботи, але колись було прикрасою для плеяди свят.Успіння — одне з головних православних свят, тому приспіви для 17-ї кафізми складали для його служби неодноразово. Ймовірно, їх наявність спричинила появу чину погребіння Преблагословенної Богородиці. Найбільш поширений текст макарісоменів Успіння запозичує приспіви Великої Суботи.17 кафізма з приспівами повинна завершуватися особливим циклом тропарів — євлогітаріями («тропарі по непорочних»). В сучасних богослужбових книгах є євлогітарії воскресні («Ангельський собор...») та суботні («Святих лик...»). В древніх рукописях збереглися євлогітарії і для деяких великих свят.Євлогітарії з рукопису Sinait. gr. 30, XIV ст. в перекладі священника Михаїла Желтова пропоную увазі читачів. Набір тексту церковнослов’янською — священник Юрій Петролюк.©️протоієрей Димитрій Гарчук#упц #корисне #священникам #богослужбовітексти #євлогітарії #успіння #полезности

Чому святому мученику Іоанну Воїну моляться про віднайдення вкрадених і загублених речейСвятитель Димитрій Ростовський допускає, що Іоанн Воїн - слов’янин за національністю, бо був полководцем солдатів скіфського племені таіфалів. Юліан Відступник (середина ІV століття) направив Іоанна в Іфальську провінцію Візантії, щоб викорінити християнство, але той рятував християн від в’язниці. Юліан ув’язнив Іоанна, але незабаром самого імператора вбили на війні перси. Новий імператор Йовіан був християнином, Іоанна Воїна звільнили з в’язниці, він один з небагатьох мучеників, який дожив до глибокої старості. Хоча все подальше життя допомагав убогим і нужденним - поховали Іоанна в безіменній могилі на кладовищі для бідняків. Біля того кладовища жила благочестива вдова, яка бачила світло над могилою, і їй являвся сам Іоанн, розповідаючи про своє життя. Якось до неї прийшли злодії, та побачили воїна в обладунках і потікали. Але потім з каяттям повернули вкрадені речі. Вдовиця розповіла про це священникам і мирянам, так і з’явилася церковна традиція молитися святому про віднайдення вкрадених і загублених речей. У день пам'яті святого Іоанна Воїна помолимось йому не тільки за загублені речі, але й за те, щоб зміцнив наших захисників на полі бою й допоміг усій Україні повернути втрачений мир.Натхнення Пафнутія

🗓 29 (16) липня ― день пам’яті преподобного отця нашого ІОАННА Вишенського, Святогорця (бл. 1621-1633) 🏔🔅🔅🔅🔅🔅🔅🔅🔅🔅Цéрковь Кíевскаѧ, рáдуйсѧ, * прославлѧ́ющu ны́нѣ чáдо Своè, * ѿ Гáлuцкіѧ землù возсіѧ́вшаго * і на свѣ́щнuцѣ Аѳώнстѣмъ постáвленнаго, * ѿонýдуже тмý суевѣ́ріѧ просвѣтù, * лю́дu правослáвныѧ ѿ нéѧ ωграждáѧ * і дáже доны́нѣ всѣ́хъ научáѧ, * ѩ́кω тóчію Христóсъ Гóсподь єсть Кóренемъ і Глáвою * спасéніѧ дýшъ нáшихъ [стuхúра по 50-мъ ѱалмѣ̀]. 🔅🔅🔅🔅🔅🔅🔅🔅🔅📚 Цитати із творів Галицько-Святогорського старця ✍🏻📒 Корінь і Глава нашого спасенія єсть Христос Бог, прежде вік от Отця рожденноє Слово. 📕 Церковь єсть различного житія цвітущий благоплодний і добровонний Рай! 📗 Хто ж єсть шляхтич? Тот, которий з неволі мирськоє к Богу вирнеть совишше ся от Духа Святого породить … Видиш ли шляхетство віри нашеє! Которий от Бога ся породить, тот єсть шляхтич! 📘 О возлюбленнії, віруйте, віруйте, яко будеть Суд, і страшний Суд, і так страшний, яко і нині, єгда би ся вам очі сердечнії отворили, устрашившися Судії страшного видінієм, бігали бисте голі, як мати вас народила. 📙 Ви же, возлюбленнії, православнії християне … святою вірою назидающе себе, Духом Святим, і, молящеся, самі себе в любві Божії соблюдайте, ждуще милості Господа нашого Іісуса Христа в жизнь вічную… 📓 За тим пораду вам, православним, даю: поревнуйте по своєй благочестивой і православной вірі, а найбольше по своєм спасенії, жеби біг живота віка сего в забаві ходата́й вам бил ко спасенію, а не погибелі.

Независтный источникПродолжаем корректировать славянские переводы важнейших богослужебных текстов. К таким текстам, безусловно, относятся праздничные катавасии, из которых наиболее часто исполняемая — «Отверзу уста моя». Сейчас как раз период этой катавасии, все ее будут петь в ближайшие праздники. В третьей песне мы встречаем словосочетание «независтный источниче». Как и, наверное, большинство молящихся, я слушал и пел эти слова, не задумываясь об их смысле, который в таком словесном выражении (в славянском переводе) в принципе не может быть постигнут. Так продолжалось до тех пор, пока я не услышал это в греческом исполнении: ἄφθονος πηγή. «А, вот оно что!» — воскликнул я про себя. Ведь ἄφθονος — это очень понятное для греков слово, которое часто употребляется вместе со словом «вода» и означает «изобильный», в данном случае — изобильный источник, т.е. такой, в котором никогда не бывает недостатка воды, ее всегда хватает для всех. В общем-то понятно, откуда взялся наш перевод «независтный». Это перевод слова по частям: ἄ- — приставка с отрицательным значением, -φθονος — это зависть. Словари древнегреческого языка первым значением слова ἄφθονος дают «не имеющий зависти», а вторым — щедрый, обильный. Со временем второе значение стало в греческом языке основным и именно в таком смысле употребляется в нашей катавасии. Итак, все очень просто: мы обращаемся к Матери Божией как к изобильному источнику даров и просим удостоить нас, воспевающих Ее, венцов божественной славы (а эти венцы, по толкованию святых отцов, суть нетварный свет, символ которого мы и видим вокруг глав святых на иконах). Мы в наших нотах заменили «независтный» на «изобильный» и радуемся, что поем теперь эти слова с пониманием их смысла, да еще и всем слушающим это понятно. Не создало это и никаких музыкальных проблем, так как количество слогов и ударение здесь остается прежним.Архимандрит Симеон (Гагатик)#полезности

Іпатіївський літопис — руське літописне зведення 1420-х років. Містить «Повість временних літ», Київський і Галицько-Волинський літописи 📜Чому згадався? А все тому, що в цьому літописі є свого часу згадана форма одного займенника — «тобѣ».ЗРИТЕ:🪶 Володимеру же не хотѧщю сего створити . гл҃щю ему . како могу се азъ створити . ротѣ с ними ходивъ . ѿвѣщавше же дружина рекоша Володимеру . кнѧже нѣс̑ ти в томъ грѣха . привелъ ти ѣ Бъ҃ в руцѣ твои . чему ѡнѣ к тобѣ всегда ротѣ ходѧще губѧть землю Рускую . и кровь хрестьӕньску проливають беспрестани .🪶 не бѣгаи никамо же . но послисѧ ко братьи своеи с молбою . не лишать тебе Русьскои земли . а ӕзъ послю къ ѡц҃ю молитсѧ ѡ тобѣ 🪶 и нача Дв҃дъ гл҃ати . аще не имеве Василка . то ни тобѣ кнѧженьӕ оу Киевѣ . ни мнѣ Володимери . 🪶 и рекоша боӕре и людье . тобѣ кнѧже головы своеѣ достоить блюсти . да аще есть молвилъ право Давыдъ . да прииметь Василко казнь 🪶 Дв҃дъ же се въвѣдавъ . нача поѡстривати на ѡслѣпленье . аще ли сего не створиши . и его пустиши . тъ ни тобѣ кнѧжити ни мнѣ .🪶 Ст҃ополкъ же хотѧше побѣгнути ис Кыева и не даша ему Киӕ не побѣгнути . но послаша Оусеволожюю . и митрополита Николу . къ Володимеру гл҃ща . молимсѧ кнѧже тобѣ и братома твоима . не мозѣте погубити Русьскои землѣ . аще бо возметь рать межю собою . погани имуть радоватисѧ . и возмуть землю нашю . юже бѣша стѧжали ваши дѣди . ї ѡц҃и ваши . трудомъ великимъ и хороборьствомъ

🗓 З днем пам’яті видатного отця Західної Церкви — блаженного Августина Аврелія, єпископа Гіппонського (лат. Aurelius Augustinus Hipponensis). Адвокат, філософ, богослов — все це про святителя Августина. 〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️🔅 Ти [Господи] сотворив нас для Себе, і не знає спокою серце наше, доки не заспокоїться в Тобі. 🔅 Бог створив нас без нашої участі, [але] Він не побажав спасти нас без нашої участі.🔅 [Бог] великий у великому, але не малий у малому.🔅 Сама собою людина є великою безоднею ... волосся її легше порахувати, ніж її почуття та рухи її серця.🔅 Людина є більшим дивом, ніж усі чудеса створені людьми.🔅 Віра полягає в тому, що ми віримо в те, чого не бачимо; а нагородою за віру є можливість побачити те, у що ми віримо.🔅 Якщо я помиляюся — я існую!🔅 Погані часи, важкі часи — ось що люди не втомлюються повторювати, але давайте жити добре, і часи стануть хорошими! Ми і є часи. Які ми, такі й часи.〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️До речі, на каналі також розміщена молитва блаженного святителя Августина перед Святим Причастям (на основі його творів) 📚

Що таке Всесвітній день біженців?Всесвітній день біженців - це міжнародний день, призначений Організацією Об’єднаних Націй на честь біженців по всьому світу. Він відзначається щороку 20 червня і визнає силу і мужність людей, які були змушені втекти з рідної країни, щоб уникнути конфліктів чи переслідувань. Всесвітній день біженців - це нагода викликати у громадськості співчуття та розуміння їхньої біди та визнати їхню стійкість у відбудові свого життя.Чому важливий Всесвітній день біженців?Всесвітній день біженців висвітлює права, потреби та мрії біженців, допомагаючи мобілізувати політичну волю та ресурси, щоб біженці могли не тільки виживати, але й процвітати. Хоча важливо щодня захищати та покращувати життя біженців, такі міжнародні дні, як Всесвітній день біженців, допомагають зосередити увагу світової влади на тяжкому становищі тих, хто тікає від конфліктів чи переслідувань. Багато заходів, що проводяться у цей день, створюють можливості для підтримки біженців.Коли відзначається Всесвітній день біженців? Всесвітній день біженців припадає щороку на 20 червня і присвячений біженцям по всій земній кулі. Всесвітній день біженців вперше відзначили 20 червня 2001 року, вшановуючи 50-ту річницю Конвенції 1951 року про статус біженців. Спочатку він був відомий як День Африканських біженців до того, як Генеральна Асамблея ООН офіційно визначила його міжнародним днем у грудні 2000 року.Що відбувається у Всесвітній день біженців?Щороку Всесвітній день біженців відзначається різноманітними подіями в багатьох країнах світу на підтримку біженців. Ці заходи організовують самі біженці, представники влади, приймаючі громади, компанії, знаменитості, школярі та широка громадськість.За посиланням текст послідування молебню за вимушених переселенців: https://www.lyturg.org/wp-content/uploads/2023/02/Za-bizhentsiv-TsS.pdf#молитви#богослужбовийтекст

🗓 До завтрашньої пам’яті преподобного Віссаріона Єгипетського 🌿〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️Коли авва Віссаріон вирішив вирушити до пустелі, група молодих ледарів оточила його, насміхаючись:— Куди ти біжиш, Віссаріоне? Хіба ти не знаєш, що диявол помер?— Прийміть мої співчуття, бідні сирітки, – відповів їм святий старець.Авва Макарій та авва Віссаріон обмінювалися якось думками про одного ченця.— Я ніколи не чув, щоб він погано говорив про будь-кого із братії, – сказав перший.— Це, безперечно, через те, – заперечив другий, – що говорить він постійно тільки про себе...Монаху, який постійно скаржився на своє життя, авва Віссаріон сказав: — Послухай, може, це твоє життя невдоволене тобою? Життя подобається бути з тим, кому воно приносить задоволення. Одного разу монастир авви Віссаріона, чия душевна делікатність була доволі відомою, відвідав єпископ. Старець, бажаючи вшанувати єпископа, трохи схильного до обжерливості, постарався приготувати для нього гідну трапезу. Але коли єпископ йому сказав:— Авво, сподіваюся, ти не став вбивати кішку, щоб приготувати цього зайця? Старець не зміг утриматися і відповів:— Ні, владико, я скористався вже дохлою.Авва Віссаріон сказав про одного олександрійського вельможу: — Він показує іншим все, крім своїх власних почуттів та емоцій.