⚽️Сучасний футбол недотреновує найголовніше - забивання голівТенденції в сучасному футболі - одержимість контролем, контрпресингом, розіграшем стандартних положень. Відсотком точних передач. Структурою позиційної атаки. Даними з GPS-трекерів. Інтенсивністю пресинга та швидкістю повернення м’яча після втрати.Але результат все ще вирішуються не відсотком володіння. І навіть не кількістю входів у фінальну третину чи кількістю дотиків у штрафному майданчику.Матчі вирішуються голами.Елітних гравців від хороших відділяє у тому числі їх дії у моментах, які можуть призвести до забитого голу у ворота суперників.Для топових нападників критично важливо:• швидко розпізнати якісну, позиційну, кількісну перевагу;• зрозуміти ігрову ситуацію;• прийняти вчасно оптимальне рішення;• довести швидку атаку, контратаку до удару з вигідної позиції.Саме тому, в тренувальному процесі важливо постійно повертається до сценаріїв:• 2 в 1;• 2 в 2;• 3 в 2;• 3 в 3;Бо саме тут частіше за все народжуються голи. І саме тут фахівці часто недопрацьовують. Футбол тренує паси, структуру володіння та просування м’яча, початок атаки. Але забивати треба голи.Є цікаве порівняння:• У баскетболі тренування часто починаються з кидків;• У гандболі - теж;• А у футболі? «Передачі в колі, квадратик».Загальна структура гри чи побудова атаки (або іншої ігрової фази) - важливі, і звісно їх потрібно відпрацьовувати.Але просте питання: «чому у сучасному футболі так мало часу приділяється саме тренуванню гри у завершальній стадії?»Не ізольованим ударам без опору чи ударам з лінії штрафної наприкінці тренування.А ігровим завершенням:• під тиском;• після прийняття рішення;• з таймінгом;• з правильним останнім пасом;• з розумінням дій захисника;• з вибором між ударом, дриблінгом і передачею.Бо різниця між потенційно гольовою атакою і реально створеним моментом часто вимірюється буквально однією дією та долею секунди.«Ми часто витрачаємо найбільше часу на те, що трапляється часто. А не на те, що змінює рахунок».Саме навколо цієї думки побудований підхід німецького UEFA Pro тренера Андреаса Шумахера - одного зі спікерів Play Vision Conference 1.0. Андреас - екс-тренер Штутгарта і Гамбурга, працював індивідуально з такими футболістами, як Маріо Гомес, Бенджамен Павар, Хольгер Бадштубер та ін. Він є співавтором книги «2 проти 1», яка присвячена філософії атакуючого футболу та прийняттю рішень на полі у завершальній фазі. Працю підтримали Гансі Флік, Юліан Нагельсманн, Юрген Клінсманн. Після чого вона стала частиною навчальної програми Німецького футбольного союзу для отримання ліцензії UEFA Pro.Детальніше про це написав в своєму блозі на Трибуні.🌐 Підписатися на канал
Олександрія вилетіла, хоча в УПЛ ще нічого не буває остаточного - залишитися шанси є завжди)Досі вважаю, що в плані роботи зі складом вони зробили цього сезону багато що правильно: можливості повністю утримати всіх та ще покращити не було, той склад був дорогим, тому спробували максимально монетизувати тих, хто був на слуху, й почати все заново. Ба більше, треба було активніше пробувати продати й Кампоса, й Цару.Ключова помилка - вибір тренера. Така масштабна перебудова потребує досвіду. Свого часу прихід Ротаня в середині сезону коштував Олександрії єврокубків та призвів до складного початку наступного сезону. Проте він приходив у вже доволі якісну команду та намагався перебудувати її на свій лад.Нестеренко прийшов у розібрану команду. В Олександрії все ще залишався непоганий склад, щоб точно не вилетіти, проте не було тренера, який це може все зібрати. Клуб сподівався, що народиться ще один Ротань, проте поставив його в гірші умови на старті - в нього не було стільки простору для помилок.Терпіти стільки, коли гри та результатів зовсім не було - також було помилкою. Тут треба було грати простіше, на збереження, а коли все стабілізується, то вже вирішувати, що робити далі.
Забарний - 7-й за зіграними хвилинами у всіх турнірах за ПСЖ цього сезону. І в нього насправді нормальний рік у Франції.Зрозуміло, що він не грає в плей-оф ЛЧ. Зрозуміло, що в Енріке дуже активна ротація, а свої хвилини він набив в чемпіонаті, де у ПСЖ все легко. Проте хіба не саме це очікувалося перед сезоном? Що Забарного підписали на перспективу, як потенційну заміну Маркіньйосу, й в нього буде спокійна адаптація, де не буде великого навантаження у надто відповідальних матчах. Енріке так й веде Іллю. Він отримує достатньо хвилин, щоб звикати до нового рівня клубу та партнерів. А помилки - в ПСЖ така специфіка гри, що помилки є у всіх захисників. Тому й немає тієї надійності, до якої ми звикли в Борнмуті - значно вища лінія оборони, більше вільного простору для суперника, часті ситуації, де надскладно прийняти хороше рішення. Всі там возять - й захисники, й воротарі. Проте Ілля отримав понад 2,5 тисячі хвилин за сезон у складі переможця попередньої та фіналіста чинної Ліги чемпіонів. Це безцінний досвід. Це космічний рівень.Абсолютно нічого не говорить, що Енріке забив на Забарного та він провалився. Десь все так і мало бути.А прилітає Забарному більше від українських вболівальників через те, що він грає в команді з росіянином (що є дійсно дуже поганим прикладом - й особисто мені заважає вболівати за нього в ПСЖ). Й це відкладається на сприйняття та відгуки про гру.Був би українець з таким же сезоном в будь-якій іншій топкоманді у свій перший рік, негативу саме на його гру було б значно менше, бо думка про Забарного-гравця не змішувалася б з думкою про Забарного-людину.Не те що він був ідеальним - зовсім ні. Просто, можливо, ми забагато хочемо від його гри у першому сезоні на такому рівні.
Шахтар виграв УПЛ - і в цьому немає нічого видатного. Зробив, що мав, захоплюватися нема чим.Якщо виступ в єврокубках дійсно якщо не вражає, то вийшов дуже міцним, бо там доводилося змагатися з командами, які в значно кращих умовах, ніж Шахтар. То в чемпіонаті України в команди Турана така перевага в ресурсах, що тільки впевнене чемпіонство дозволяє сказати - зробили свою роботу. Все інше було б поганим виступом. Було б ганьбою не виграти цю лігу. Як був ганьбою виступ минулого сезону.Відстань між Шахтарем та другим найкращим клубом ліги (хто б це не був) збільшується. На жаль, доводиться констатувати, що наступні кілька років гірники можуть програти УПЛ тільки самім собі - якщо розсипляться зсередини, що вже неодноразово бувало. Проте такі речі ми передбачити не можемо.Що можна бачити точно: Динамо стрімко деградує через поганий менеджмен та відсутність грошей у Суркісів; за ресурсом та репутацією у футболі, як би не розвивалися Полісся, ЛНЗ та Металіст 1925, вони ще дуже далеко. Ахметову знадобилося 6 років постійних вкладень після приходу в Шахтар, щоб взяти своє перше чемпіонство. Й ще 4-5, щоб вивести все це на рівень стабільних титулів й поступової переваги в протистояння з Динамо. Й тоді Ахметов витрачав шалені гроші, щоб пришвидшити вихід на такий рівень.Можливо, Шахтар зараз не такий міцний в порівнянні з конкурентами, як тоді було Динамо, але наздогнати його за 2-3 сезони будь-кому все одно буде важко. Бо у всіх немає досвіду, всі робитимуть помилки, й всі все ще досі мають суттєво менші бюджети за Шахтар.Тому, на жаль, настільки цікавої боротьби, як більшу частину цього сезону, ми у найближчий час навряд побачимо. В нас буде Шахтар - та всі інші, хто хоче пограти в єврокубках.
На те, як «Динамо» має готуватись до ЛНЗ, могло бути два погляди:1️⃣ Потрібні Буяльський, Ярмоленко і Караваєв, щоб якось зламати цей хороший компактний захист – бо з футболом Костюка проти таких суперників з моментами складно, це не Епіцентр з високою лінією.2️⃣ Потрібно врахувати помилки матчу першого кола зі Шовковським – і випустити тих, хто не допускатиме таких розривів у перехідних фазах. Тоді навіть самі гравці «Динамо» зізнавались, що «не добігали».***Костюк обрав другий варіант: Коробов, Шола, Волошин.І я б навіть сказав, що згоден з ним. Бо щоб атакувати і думати про компактний захист ЛНЗ, треба спочатку не програвати 0:2 до 15-ї хвилини після двох контратак.Ну і в підсумку вийшло так, що без м’яча дійсно без провалу, як восени. Але з м’ячем – обмаль гостроти, а після замін часу залишалось мало, Буя з Ярмолою не встигли.Звісно, можна все списати на травму Пономаренка, бо не вистачало його настирності (Герреро мовою тіла благав про заміну ще з 30-ї, не відійшов після скасування голу певно).Але бачу іншу глобальнішу проблему – в «Динамо» бракує збалансованіших гравців, з якими ця дилема мінімізується.А зараз ось так:Правий захисник: з крайності у крайність. Одна крайність – сила, швидкість і обсяги, але все погано у фінальній третині (Тимчик, Коробов). Інша крайність – хороший вклад в атаку, але біда у захисті (Караваєв).Центр поля: або креативні, але неінтенсивні і не зовсім ефективні у пресингу (Піхальонок, Буяльський). Або вертикальні, але не корисні проти компактного захисту (Михайленко, Яцик). Збалансований – лише Шапаренко.Вінгери: те саме. На баланс претендує хіба що Волошин, але в ідеалі потрібна суміш Ярмоленко + Шола. І не одна.***І це питання селекції. Щоб не думати: «блін, ось тут у мене 10 гравців виключно під один сценарій матчу, а ось тут – 10 виключно під інший сценарій».Тільки «селекція «Динамо» – це вже на цьому етапі звучить непереконливо. Особливо з Костюком, який за чутками бракував всі пропозиції взимку.***🤟 Vatras
Багато розмов, що Шахтар буде боляче битий в наступній ЛЧ - і це цілком можливоПроте, по-перше, жереб матиме суттєве значення: скільки топів попаде, скільки середніх команд, які зовсім не підходять стилістично, який буде розклад. Не чекаю ніяких великих звершень. Для українського футболу в його нинішньому стані будь-яке очко на етапі ліги ЛЧ - має бути святом. Якщо буде віддача та боротьба, як з Крістал Пелес, принаймні ми подивимося цікавий футбол.По-друге, якщо говорити в цілому про український клубний футбол, то треба дивитися не на Лігу чемпіонів, а на те, хто зможе потрапити до Ліги конференцій та як він там гратиме. Як показав Шахтар, там можна витискати непогані результати. Ліга конференцій - шлях для українського футболу підвищити рейтинг та кількість учасників єврокубків. Шлях для стабільного повернення в Лігу чемпіонів.Є тільки один нюанс - треба туди ще потрапити 😂Доки одна команда буде тягнути єврокоефіцієнт, а інші не здатні пройти навіть кваліфікацію найслабшого з турнірів (або адекватно там виступити), говорити про якесь зростання УПЛ немає сенсу. Й чекати навіть від Шахтаря перемог в ЛЧ - дуже наївно.
Взяв участь в опитуванні журналістів, чи необхідні переноси УПЛ:«Клуби – суперники один одному, а не помічники»: чи потрібні УПЛ переноси – відповідають журналістиОсь моя відповідь:«Тут треба спочатку згадати, як УПЛ взагалі прийшла до проблеми з переносами. Через відсутність адекватних правил чемпіонат в якийсь момент перетворився на вакханалію, коли ледь не до останніх турів неможливо було побачити адекватну турнірну таблицю та говорити про якусь боротьбу в ній. В нас же не придумали нічого кращого, як просто заборонити взагалі все – і хай всі страждають у «рівності». Враховуючи весь цирк, який раніше відбувався, рішення можна якоюсь мірою навіть зрозуміти – це дійсно всіх дістало.Проблема в тому, що, отримавши новий досвід учасників єврокубків зовсім без переносів, не було ніякої переоцінки ситуації. Ніхто не хоче прислухатися до їх досвіду, хоча той же Геннадій Буткевич змінив думку про переноси після першої ж спроби кваліфікації єврокубків для «Полісся» – і публічно визнав свою помилку. Настільки важко було його клубу – вони такого не очікували.Думаю, для багатьох далеко не одразу прийшло усвідомлення, наскільки ж важко з сезону в сезон існувати у графіку двох матчів на тиждень з виїздами за кордон. Він розрахований на наявність прямого авіасполучення – і ніяк інакше. Але зараз це неможливо заперечувати – бо накопичилося достатньо інформації та вражень від наших команд у єврокубках.В період з 5 квітня по 16 травня в «Шахтаря» 13 (!) матчів за 42 дні – абсолютно абсурдне навантаження для команди, яка не може використовувати внутрішнє авіасполучення. Наприклад, перед півфіналом ЛК він був змушений зіграти три матчі УПЛ за календарний тиждень, а між півфіналами – головний матч сезону з «Динамо», якщо не з турнірного погляду, то як багаторічне суперництво. Це не нормально.Й можна скільки завгодно говорити, що в «Шахтаря» багато грошей та гравців – це дійсно так. Проте впливу переїздів неможливо уникнути. Питання ж зараз зовсім навіть не про УПЛ – там «Шахтар» дійсно має справлятися зі своїми ресурсами. Ми хочемо, щоб більше клубів виступало в єврокубках та з пізніших стадій? Ми хочемо єврокубок для України чи ні? Якщо на це є хоч мінімальний шанс – треба знаходити рішення, як українським клубам виживати у Європі.Тому переноси дуже потрібні, якщо про це говорити у вакуумі. Проте вони мають бути регламентованими та чітко продуманими. Не варто й забувати, що в календарі учасників єврокубків не так багато вільних дат. Це «Шахтар» ще не потрапив у півфінал Кубка, який якраз грали на тому ж його відрізку з 13 матчів за 42 дні.Можливо, треба обмеження кількості переносів по запиту одного клубу до адекватної кількості. Можливо, треба чітке визначення до сезону запасних дат – і обов’язковий перенос матчу на наступну таку, якщо клуб хоче перенос. Можливо, треба переоцінювати, коли починати та закінчувати першу та другу частини сезону. Треба брати календар, аналізувати послідовно кожен його потенційний слот для матчів, малювати схеми, рахувати та шукати комплексне рішення – простого виходу тут точно немає. І вже маючи кілька варіантів, в кожного з яких точно будуть якісь недоліки та переваги, обговорювати та виставляти на голосування клубів.Проте, також треба визнати, що переносити зараз, наприклад, матч «Шахтаря» та «Динамо» також було б, можливо, не зовсім правильно. Бо це було б порушенням регламенту, який тільки змінили, щоб такого не було. Зараз ми вже маємо думати про наступний сезон, бо там точно буде мова не тільки про «Шахтар». Найгірше, що може бути, якщо навіть спроби змін не буде».
Дякую, що не Маркевич. Малдера в збірній України - може бути непоганим компромісним рішенням, як перехідний варіант між українськими тренерами та іноземцемТренер, який точно має авторитет серед гравців. Добре знайомий з українським футболом. Класний тактик. Ймовірно, й не запросить всі гроші світу, бо для нього це також хороший шанс стати головним зі складом, який він знає та допомагав приводити до успіху. Теоретично він може й зібрати хороший тренерський штаб, бо має авторитет у футболі.Проблема тут очевидна - Малдера ніколи не був головним тренером, який відповідає за все в команді: від атмосфери до спілкування з журналістами. Як він себе покаже - питання, на яке неможливо відповісти зараз. Відповідь дасть лише його робота в збірній України. Ця відповідь може як дорого коштувати, так і багато дати. Ніхто не може знати точно.Головне, щоб подібний експеримент не дав привід УАФ потім сказати "Ви просили іноземця - ми найняли. Бачите, що нічого все одно не вийшло? Треба повертатися до українця".Бо по суті це не є призначенням іноземного головного тренера, а тільки спроба розширити зону відповідальності класного помічника головного тренера - тобто само по собі є експериментом.
Якщо УАФ не зможе знайти гроші на зарплату новому тренеру збірної України на рівні Реброва та його штабу, то має тоді визнати свій повний провалАсоціація наймала головного тренера, який мав вийти на чемпіонат світу. Асоціація тримала тренера до останнього, попри посередні результати, відсутність гри та його публічну поведінку, яка налаштувала проти буквально всіх. Через цей невихід український футбол недорахувався понад 10 мільйонів доларів. І не те щоб це була надскладна задача, яку неможливо виконати. І зараз відмазка, що важкі часи, немає грошей, тому треба економити - вона ніяк не може працювати. Бо самі себе загнали в таку ситуацію. Бо виглядає неадекватно, що Реброву такі гроші знайшли, а комусь іншому - вже немає.Тому УАФ зобов'язана включитися та виконати свою функцію - до якої, зокрема, входить й забезпечення головної збірної України. Шукати спонсорів, які закриють якусь частину зарплати головного тренера. Шукати класного тренера, під якого може зайти такий спонсор. Це ж і є частина роботи.А якщо ні, якщо тепер економпакет та тренер працюватиме за їжу в порівнянні з Ребровим (начебто близько 2 млн на рік на весь штаб), то УАФ так само зобов'язана офіційно та публічно визнати свій провал з національною збірною: через незадовільну роботу тренера, якого вони тримали довше за потрібне, вони тепер не можуть найняти тренера, якому треба платити хоча б стільки ж, як попередньому.Тут не може бути іншого, чогось посередині. Або знаходити рішення та ресурси, або визнавати свою невдачу.
Останні 6 матчів Карпат: 5 перемог та нічия, 16 очок й безпечне 8-ме місце в УПЛ - більше про боротьбу за виживання зовсім не йде мови.Помічаю, як багато хто вже починає співати оди та серенади Фернандесу - це навіть можуть бути ті ж самі люди, які знищували іспанця після перших 2-3 матчів) Перші матчі Фернандеса нічого не говорили, не так багато говорить й ця надуспішна серія. Якщо звернути увагу, то в останніх 7 турах Карпати грали проти Динамо, яке може злити кому завгодно в нинішньому стані, та шести найгірших команд УПЛ, які займають зараз місця в таблиці з 11-го по 16-те.Чи є великим досягненням взяти з аутсайдерами 4 перемоги та 2 нічиї? Не для команди з можливостями Карпат. Фернандес зумів стабілізувати команду та результати - за це йому респект. Але я б хоча б почекав наступних матчів проти ЛНЗ, Кривбаса та Металіста 1925 - вони якраз йдуть один за одним наступними, там і подивимося, наскільки міцніше стали Карпати. І то - грати зараз, коли немає ніякого тиску за результат, просто дограєш сезон, це вже в цілому не зовсім змагальний режим. Для мене буде орієнтиром початок наступного сезону, де вже з Фернандеса дійсно можна питати й якість гри, й результат, й, можливо, боротьбу за єврокубки. Не заперечую, що Карпати стали виглядати значно краще організованими, але результат саме цього відрізку точно суттєво підсилений дуже простим календарем.
TGLIST.COM.UA
