Статистика telegram каналу - @ontologia_ua

Катерина Білокур, "Квіти вночі"

Зображення до поточного посту у каналі "Онтологія для неофітів" - @ontologia_ua

212

24-08-11 18:45

Web версія

Український живописець Сергій Васильківський (1854 -1917) -поет українського малярства.

165

24-08-10 20:00

Web версія

Щось ніби блиснуло у тиші вересневій
там, за ставком, коли я ніс з городу
мішок кислиць для ненажер-кролів.
Я навіть зупинився, пам’ятаю,
сів на мішок, цигарку запалив,
шукаючи в знаннях чогось такого -
світлішого за сонце в ясний день.
І не знайшов. Але ж я точно бачив,
як ці олійні фарби далини
осінньої перетворились раптом
в напівпрозору акварель весни
могутнім дивним спалахом миттєвим.
Що це було? Невже ота таріль
з прибульцями, нарешті, промайнула
і над Гадомцями? Узгоджується ця
гіпотеза з тим очевидним фактом,
що в часі цей феномен був недовгим, -
тривав лише секунду або й пів.
Я це трактую так: космічний розум
вмить наші гадомецькі палестини
осяг, просканувавши вглиб і вшир,
і, не знайшовши жодної зачіпки,
ввімкнув форсаж і знов собі понісся,
гіперконтінуумним простором кудись.
І дійсно, що прибульцям тут вивчати:
мене з мішком кислиць та ще з думками,
наближеними змістом до кислиць?
На цьому міркування припинились.
Мішок, піднявшись, до кролів поплив.
А ввечері, коли усі поснули,
на аркуші паперу у клітинку
з’явилися римовані рядки
про те, що треба небагато світу
прибульцям, щоб любити білий світ.
2018, Анатолій Секретарьов

172

24-08-09 17:49

Web версія

Друзі не треба видалятися з групи, тільки тому, що я змінив назву на більш прямолінійну )) онтологія лишається, просто ви більше не неофіти )

174

24-08-08 19:36

Web версія

Батьки Кетрін Винник Роман та Леся :) у день весілля (Канада)

176

24-08-07 18:18

Web версія

Їдучи з півдня, відчути, що колесо року
тихого ранку повертає на осінь.
Втомлена зелень, курява, багатоголосся
стиглих плодів, і врожай – як урок:
з цим – не склалося, тут – попри все, вдалося.
Б'ється у плетиві гíлля невидимий птах.
Випалена трава. Очеретом укрита хата.
Ставлять бродити вино, наче готують посвяту.
Перші зграї ластівок на дротах,
і не звикнути, що скоро усім відлітати.
Літо, ще досі літо, вимолене і святе.
Риси вигострює гаряче скісне проміння.
Обсипаються ружі. Сидять під землею міни.
Їдучи з півдня, історій колючі стебла
подумки, як лозу, прив'язувати
до твого імені.
Я тобі розкажу – і наче віддам ключі
від степових воріт, і місяця половинку,
срібло диких оливок, що колишеться дзвінко,
синьо-зелену бабку на моєму плечі,
море, що сяє однаково мертвим і всім живим.
Тільки й сенсу – співдихання і спостереження
за господнім лезом, що нас по-живому ріже.
Сонні волоські горіхи ловлять сяйво горішнє.
Як у казках, додому море несеш у рéшеті,
і воно витікає. Встигнути би скоріше.
Катерина Калитко

102

24-08-06 19:20

Web версія

Сергій Грібков, "У лавці", 1882

167

24-08-05 18:06

Web версія

Заліщики

161

24-08-04 15:34

Web версія

Віталій Слободський (1949), народився в Закарпатті, навчався в Одесі, живе та працює в Харкові.

165

24-08-02 18:26

Web версія

...серпень. Він наближається не вдень, а ночами. Вступає в воду, вплітає мідні нитки в луг. Але ночі – от де він найвідчутніший. Загалом літні ночі глухі й гарячі, а в серпні вони стають прозорі й високі. З тих ночей уже гостро пахне огуд і починає відчуватися покинутість, яка у вересні стане сильною, у жовтні нестерпною, а в листопаді затулить собою все. У серпні тривожно і дзвінко. Усе навколо карбоване, важливе, його хочеться запам'ятовувати назавжди, як сцену прощання. Вода холодна, але уважна, значна, дає себе вбирати – може, тому корови в серпні стоять на водопої довше, а підходячи до своїх дворів, тривожно дмуть і бояться йти в хліви. Вони вдихають перші голубі дими, бгають у крижма жухлий травостій, торкаються рогами верхніх вишневих гілок, струшуючи листя. А всі людські намагання бути в цей час затишними самі для себе, солодко жити й ловити сонце терплять неминучу поразку, адже серпень – це час, коли зі скрипом відчиняється брама світу.
Сергій Осока

254

24-08-01 18:16

Web версія