Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR
Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: bbcnk54@gmail.com
Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.

Статистика telegram каналу - @musakovska

Логотип телеграм спільноти - Юлія Мусаковська. Вірші. 2021-05-19

Юлія Мусаковська. Вірші.

Кількість підписників:
857
Фото:
18 
Відео:
 
Посилання:
29 
Категорія:
Блоги
Опис:
Мої вірші та переклади, текст і голос.

Кількість підписників

День: 0
Тиждень: +1
Місяць: +12
Всього:
857

Середній перегляд на повідомлення

День: +197
Тиждень: +854
ERR: 140.93%
ERR (24): 22.99%
Середній за 30 днів:
1 208

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Юлія Мусаковська. Вірші. - @musakovska

***
Бог упокорення любить ласкавих телят,
Тепла піддатлива плоть одурманює швидко.
Цілить батіг — і під ним розпускається квітка.
Тим, що не смикались, менше удари болять.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
Свіжа солома, вода у поїлці в теляти.
Просто повірити — і перестати стріляти.
Тільки безбожники з оком розплющеним сплять.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
Бог упокорення просить — кривавої жертви.
Міцно прив’язані все-таки краще, ніж мертві,
Перші підуть на забій, хто співає не в лад.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
Б'ють, наче дзвони соборні, дзвіночки на шиї,
Кільця заліза безжалісно ніздрі прошили.
Мукають мамки пахучі — та їм не велять.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
Їх би мастити, як мед, і тулити до рани.
Їм би дивитися і ремиґати старанно
поміж трави, у якій помирає солдат.
Бог упокорення любить ласкавих телят.
(“Бог свободи”, 2021)

454
25-03-04 17:17

Слухайте вірш із аудіокнижки “Каміння і цвяхи” (вище) і приходьте на подію: https://www.facebook.com/share/1FSbxyBVyE/

Зображення до поточного посту у каналі "Юлія Мусаковська. Вірші." - @musakovska
659
25-01-14 20:11

Сьогодні рік, як з нами немає Максима 💔
***
Пам'яті Максима Кривцова
Вирушаєш — і під шкірою землі вже пульсують фіалки.
Тільки ж наче була весела новина, та ж ось
наші серця розбиті, мов кулі, скляні,
подарункові, в них так смішно сипався сніг
на вцілілі дахи будинків, від найменшого руху.
Відпливаєш — а в опері грає симфонічний оркестр,
усіма горлами інструментів утримує музику щастя,
яке вже минуло,
музику, яка не повториться більше наживо.
Крапки з кінців речень розсипаються,
наче дрібний гравій на тротуар, залитий ожеледдю —
дзеркало, із якого дивишся на мене, з докором і любов’ю:
до тебе пустили дітей своїх і не зупиняли,
тепер вони ридають обабіч твого човна.
І ти вже не чуєш, не в змозі витерти їхні сльози,
дочитати на ніч історію,
в якій все закінчиться добре.
Усе буде: запах води і лісу й найхимерніші з хмар.
Відпускаєш берег нехотячи — а ми,
що не вберегли,
тебе ніколи не зможемо.
2024

728
25-01-07 16:13

ВЕЧЕРЯ
Вечеря – пісна. Приглушено ложки стукають об тарелі.
В господині болять коліна,
перед очима танцюють змійки.
Пропливають за вікнами хмари, як велетенські форелі.
Але за ними стежать хіба що діти
чи мрійники.
Дванадцять страв – як стільки ж спроб
зі собою порозумітись.
Господиня сидить із краєчку столу, ближче до виходу,
ближче до кухні. На столі немає живого місця.
Гості їдять, бо годиться. Аж забувають, що треба дихати.
Всі в колі, всі не схожі на себе:
тихі причесані діти,
чоловіки в тісних сорочках, що горло гризуть хортами,
жінки з тонкими губами,
яких одразу і не помітиш,
з важкими ладанками та очима від свіч розталими.
За хвилю постукають, рій голосів розітне повітря у хаті,
колядою вибілить стелю, шибки, стіни –
хто як уміє.
Господиня схлипує. Дідух руки розпростує волохаті.
"Це є тіло моє, це є кров моя."
І часник -
як вирвані зуби змія.
(“Чоловіки, жінки і діти”, 2015)

745
24-12-25 16:22

***
Різдво посеред війни. Світле свято в темні часи.
Музика генераторів, приглушені голоси.
В кожного своя втрата, cхована під пальтом.
Залягла на плечі втома вагою в тисячу втом.
Метушня передсвяткова, але змазані кольори.
Цьогоріч для війська — найцінніші дари.
Найпалкіша молитва, робота серця і рук.
Чорні мішки чекають на Іродових слуг.
Світло ощадливе. Очі горять
замість різдвяних вогнів.
Вже народився той, хто смертю смерть переміг.
Тут поміж нами — прозорі постаті, до яких
кидаєшся обійняти, а вони тануть, як сніг.
24.12.2022

702
24-12-24 15:16

Ода до радості
радосте моя зламана машино космосу
незамінна кожна деталь
як же я скучила за голубиним туркотом твого двигуна
іскрами божими з-під твоїх крил
ось ти лежиш на боці
перехняблена спотворена нерухома
як авто на вулицях Вовчанська
життєдайна моя радосте
вранці не можу звестися стати на рівні ноги
без одного ковтка радості
припадаю губами а там чаша пуста
тріщини пил задуха
триста людей у підвалі без права на вихід
найменшому три місяці
поряд тіла
за дверима озброєні людожери
радосте моя свята де тебе знайти
тиша більше мені не подруга
прокидаюся за хвилину до сигналу тривоги
з горлом з якого висотано голос
балістична ракета у напрямку міста
удар по житловому кварталу
міста де мої друзі близькі люди
країни де нас
щодня дедалі менше
радосте безцінна
терпке твоє вино із троянд
що зростають поміж тіней руїн
на могилах воїнів і поетів
на сплюндрованій випаленій землі
яка оживе
ті що його нап’ються вдосталь
чи зречуться помсти
чи дадуть всепрощення ворогу
чи замінять знову тобою свободу
9.12.2024

864
24-12-09 17:33

Запрошую, 11 грудня у Львові. Спеціальні гості: “Мертвий Півень”: https://www.facebook.com/share/13xziUNWz4/

Зображення до поточного посту у каналі "Юлія Мусаковська. Вірші." - @musakovska
769
24-12-04 17:24

I
ще не зима ще на гіллі тугий шепіт яблук
ще не зима ще ліси—переповнені храми
снайпере цілься у вутлий газетний кораблик
встромлений у гущавину панорами
будь милосердним нехай він загине відразу
серце з паперу горить та продовжує битись
чуєш ступають по вістрях дороговказів
троє білявих братів ці вигадливі вбивці
ще не зима ще обманюй тримай мене міцно
ще не зима зав'яжи мені очі туманом
нам ще до страти заледве залишився місяць
світ замерзає—горіти не будемо марно
дихай на зблідле чоло не послаблюй обіймів
швидко займуться кленові прострілені крила
скоро нам золото й попіл осядуть на вії
скоро зима зафарбує нас намертво білим
контури тіл наші губи і крики протесту
з шепотом яблук лісів до останнього слова
вписані щільно в глибини її палімпсестів
ми ще народимось ми заговоримо знову
2013
("Шепіт", з книжки "Полювання на тишу")

881
24-12-01 17:30

Беру участь у благодійному аукціоні зустрічей. Збираємо кошти на баггі для 3-ї штурмової. Аукціон завершується завтра: https://www.instagram.com/p/DCeXzJVtwC6/?igsh=N2oyaWpjZ3NqejF1

753
24-11-30 18:10

***
Перед світанком вона продирається в дім.
Виє. Лягає на груди, каже: ходім.
Дихає в темряві, наче ковальський міх.
Каже: візьму тебе чи когось із твоїх.
Перелічи незавершені справи, гріхи,
можна уголос, послухаю залюбки.
Всі дорогі імена називай досхочу:
я навмання до будь-кого прилечу.
Школена, спущена з прив’язі щодоби,
в ката на службі, здичавіла від ганьби.
Книга буття, де прописано кожен вдих,
cпалена поміж отих, українських книг,
там, де в посадці — розстріляний Бог нагий,
там, де не вознесуться жодні боги.
Віриш іще? — забиває слова, мов клинці,
довгими кігтями водячи по лиці.
Згущена ніч розвиднюється на відбій.
Люди людей бережуть замість богів.
Смерть відповзає й одного разу вночі
тих пожере, хто радів, що її приручив.
23.11.2024

987
24-11-23 18:23