Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR
Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: bbcnk54@gmail.com

Статистика telegram каналу - @musakovska

Логотип телеграм спільноти - Юлія Мусаковська. Вірші. 2021-05-19

Юлія Мусаковська. Вірші.

Кількість підписників:
858
Фото:
18 
Відео:
 
Посилання:
29 
Категорія:
Блоги
Опис:
Мої вірші та переклади, текст і голос.

Кількість підписників

День: 0
Тиждень: +2
Місяць: +12
Всього:
858

Середній перегляд на повідомлення

День: +197
Тиждень: +854
ERR: 141.54%
ERR (24): 22.96%
Середній за 30 днів:
1 214

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Юлія Мусаковська. Вірші. - @musakovska

***
Різдво посеред війни. Світле свято в темні часи.
Музика генераторів, приглушені голоси.
В кожного своя втрата, cхована під пальтом.
Залягла на плечі втома вагою в тисячу втом.
Метушня передсвяткова, але змазані кольори.
Цьогоріч для війська — найцінніші дари.
Найпалкіша молитва, робота серця і рук.
Чорні мішки чекають на Іродових слуг.
Світло ощадливе. Очі ясні —
замість різдвяних вогнів.
Вже народився той, хто смертю смерть переміг.
Тут поміж нами — прозорі постаті, до яких
кидаєшся обійняти, а вони тануть, як сніг.
24.12.2022

465
22-12-25 16:04

***
дзвіночки скляні це дитина сміється вві сні
лунка неоперена крихкість прозоре стакато
на вулицях кроки вогню але мури міцні
дитя прокидається більше не можна чекати
маленька пташино я шкірою чую твій страх
він випав сьогодні з гнізда і вчепився у шию
опудалу звіра який у залізних зубах
силкується втримати вітер і виє і виє
скляні обладунки і крила важкі снігові
впритул за новими вогнями великого міста
вогонь проникає пускає коріння в крові
а кров на снігу осідає гірка і займиста
крилатих перевертнів хмара будинок зі скла
молотить дзьобами закута в лайно і залізо
та кожна із куль повертається звідки прийшла
у вірну годину розплати чи рано чи пізно
і чорна діра що росте то діра у броні
вуста побілілі та димом застелені очі
це плаче земля це дитина сміється вві сні
це серце підпалене глухо у пляшці гуркоче
2015

357
22-11-23 15:08

***
Господи що то за вічність без тіні свободи
рветься з-під клавіш бунтарська душа фортеп'яно
день підіймається вище мрійливий і гордий
свіжою фарбою світла заливши бігборди
котиться сонце - монетка з помийної ями
Господи небо у клітці заходиться криком
кволе потріпане вітром але не безкриле
Господи скільки пасток ще потрібно відкрити
скільки розбіжностей перекувати на квіти
аби з вогню розпускалися аби дзвеніли
Боже потрібніший брату моєму послухай:
ікла нагострені тиша на горлі стискає
землю свою притули ніби мушлю до вуха
(музика вічності тиха симфонія руху)
тільки із пальців обмерзлих не відпускай її
Господи тим що забрав ти чи вільно чи тепло
разом стояти вгорі за твоїми щитами
близько до серця тримаючи землю розтерту
сонні церкви і крамниці їдальні й аптеки
тим хто її береже хто пильнує за нами
2015
* Зі святом, дорогі.

123
22-11-21 16:44

***
Боже, скажи, що ти
тримав його за руку
до самого кінця,
стояв біля нього навколішках,
коли розжареним ковадлом
його втискало в землю
пекуче літнє сонце,
коли навколо кружляли
бродячі пси,
зачувши кров,
забувши від голоду, хто вони
Скажи, що ти
крутив йому
накрасивішу кінострічку
з яскравими кадрами дитинства та юності:
ось він летить із пагорба
на ровері з надто високою рамою,
летить і падає сторчака у траву,
боляче забившись,
але сміється голосно — як грім,
як більше ніколи;
ось він стискає долонями
тендітне жіноче обличчя,
плечі
і стегна,
з’єднує тіло з тілом,
рухається аж до солодкого вибуху;
ось бачить у приціл
озброєних чужинців на своїй землі,
стискається в грудку —
і з першої спроби
влучає
А більше він і не встиг,
бо ти відміряв йому
гранованою горілчаною стопкою
цього життя
так скупо, Господи,
що пов‘язали його рушниками
не на шлюб,
а на муку,
на довгу, як нічна дорога лісом
для першокласника,
смерть
…І що з того,
що ти був поряд, Господи?
19.09.2022

495
22-10-05 19:08


Тісно в одному світі із вбивцею, катом,
з тим, через кого навчились хотіти вбивати,
з бравим оркестром, що грає під тілом розп’ятим
із отченашем, на серці надряпаним цвяхом.
Тисне у грудях, і хвоя задушливо пахне:
там він упав і спльовував кров’ю на кахлі,
тут йому — куля і темрява з іншими в ямі,
де шестирічка лежить біля тата і мами.
Синє і жовте — браслет на тонкому зап‘ястку
тіла людини, яка була кожним із нас.
Дощечки дві перехрещені, номер і досить.
Ходить потвора і цвіту пожадливо косить.
Ходять під небом єдиним, на вигляд — як люди,
ниці істоти, уже скам’янілі по груди.
Ходять і дихають. Боже, як тісно у світі,
де убивають за те, що насмілився жити.
17.09.2022

257
22-09-21 16:11

* * *
відсвяткуймо цю осінь
в онлайнах надламаних
по два боки ефіру
під ковдрами з лами
вересневі обранці до сонце-парламенту
від душі накришили у келихи лайму
ми гірким
розрідили святкову патетику
по два боки ефіру
завіси протерті
і завариться осінь як чай у пакетику
з ледь відчутним присмаком
смерті
2012

254
22-09-01 18:06

***
Літо злетіло. Хороші друзі, погані вірші.
Люди ідуть, щоб звільнити в серці місце для інших.
Простору мало. Що не твоє — те слід відпускати.
Всі осередки сили час наносить на карти.
Впевнено йди. Світляки покажуть в імлі маршрути.
Бог, що на гіллі сосни дрімає, навряд чи втрутиться.
Танці фонтанів, шепіт води та уламки світла.
Біла доріжка, яка щоночі вгорі помітна.
Сірі дахи, які ранок хоче позолотити.
Те, що не відійде з проминанням літа.
Сила стихії живе у кожній окремій краплі.
Надто багато іще попереду втрат і подряпин.
Вигорни зайве з наплічника. Ніж і нотатник залиш.
Дихай вільніше. І рухайся далі. Рухайся швидше.
/"Бог свободи", 2021/
* фото Світлани Гусак-Балух

130
22-08-31 10:41

***
Якби їхня спільна історія так і не почалася,
кожен зостався б сам на сам зі своєю війною.
Серпень — пекельна, тілами напхана лазня.
Вона стискає знайому долоню — й оживає знову.
Усе, що сталося і не сталося з ними,
задавнене, прикладене каменем, незабуте,
проступає візерунком на шкірі, снивом,
збовтаним із реальністю, перешкоджає бути
тут і тепер собою, дихати на повні груди.
Листя починає жовтіти. Він жартує невміло:
так і не встигнемо напитися цієї отрути —
пахощів літніх ринків, сонячного свавілля,
дотиків плечей і колін, оголених та засмаглих,
світла, що білою цівкою пробивається крізь біль,
відчуття, ніби це — єдина мить, яку ти матимеш,
аби закінчити речення, стиснути міцніше обійми.
Чорна тінь відділяється і залишається на узбіччі.
Крики придушені стануть круками,
розкришаться угорі.
Якщо захочеш розповісти мені, у чому річ,
я слухатиму — тому, прошу тебе, говори.

340
22-08-07 18:36

* * *
І приходять вірші й стають на порозі, як діти.
Просять хліба. І просять вивести їх на світло.
Ось розсипані крихти. Що маю вам, діти, дати?
День за днем до нуля прямують, немов солдати.
Витягаю з горла зіржавіле вістря мови.
Чим ділитися? Різати свою литку знов?
Ні запхати у піч, ні лишити напризволяще.
Лиш приймати в обійми окате таке нещастя.
Цілувати в чола, як тих, що лягли зарано,
наче зерна у землю, не зорану тракторами,
з ошалілими вирвами, що кричать у простір.
Годі їсти просити, ставайте уже дорослими.
Нам ще довго іти по тунелю хребтами колій.
Що за світло? Горить колосся на видноколі.
19.07.2022

225
22-07-19 19:25