Статистика telegram channel - @maketexts

Принесла вам цікаве про традицію «гріти мертвим ноги». Це з Волині.“З третього дня Великодня і увесь тиждень до наступного вівторка селяни збираються у когось із сусідів, зносять дрова і розпалюють багаття.Кожен мусить принести свій оберемок дров. Сідають навколо багаття і розмовляють. Говорити під час цього незвичного ритуалу треба про померлих родичів. Таким чином поминають рідних. Згадують щось добре.– Я запитувала у своєї бабусі: «Чого ви гріли мертвим ноги?». А вона каже: «Бо мати моя гріла і баба моя гріла». Ми урізноманітнили трохи цю традицію, бо ми вже тепер несемо до багаття ковбасу і крашанки, щось їмо, а раніше їсти було не заведено. Сидіти біля вогню у Смідині можуть до пів ночі. Якщо одного року сусіди палять багаття в когось одного, то наступного – черга когось іншого. Але йдеш селом – і то там, то там горить… – каже місцева мешканка і голова Смідинської ТГ Оксана Піцик.”Читати повністю: https://pershyj.com/p-u-seli-na-volini-zberegli-davnii-zvichai-pominannya-pomerlih-tut-griyut-mertvim-nogi-56888Що про це думаєте?

Зараз буде допис не зовсім у стилі цієї сторінки, тому що досить трагічний. Ну але, у житті є місце різному. Вам же цікаво, коли я розповідаю про Крим. Цей текст про те, від чого люди травмувалися та гинули на півострові. Не знаю, чи ви колись задумувалися, але це теж різниться від регіону до регіону.До цього допису мене підштовхнула сильна гроза у Львові. Я згадала, що в Криму були випадки, коли блискавка била в людей, які на початку грози плавали в морі. З трубкою. Їх вбивало насмерть. Це дуже страшно. Звісно, таких випадків було мало, але були.У морі тонули. Часто. Багато. Здебільшого п’яні, але й також ті, у кого судомою звело ногу. Або ті, хто не розрахував свої сили. Або через хвилі. Час від часу когось відносило на надувних матрасах — але цих ніби ратувальники завджи знаходили. Обгорілими на сонці до фіолетового кольору, зневодненими, переляканими, але живими.Мабуть, хто народився в моїх рідних Саках, той ніде, ніколи, ні за яких обставин не стрибатиме у воду. Хіба що в обладнаному для цього місці. Тому що в нашому містечку було безліч паралізованих людей, які стрибнули в море, вдарилися об дно і зламали шию. Ось це бувало дуже часто. На материку мені досі ніхто не вірить, коли я кажу, що хребет собі в такий спосіб зламати дуже, дуже легко.Кримці здебільшого не люблять море. Крім того, що воно мокре й холодне, ще й небезепечне. Ми всі знаємо когось, когось воно забрало. А ще в ньому як не медузи, то водорості. Як не водорості, то кишкова паличка. Втім море все одно трошки любимо. Зовсім трошки. Інколи ми все ж появляємося на березі. Довго обираємо день та час (або дуже рано вранці, або на заході сонця), приходимо ненадовго і плаваємо недалеко. Звісно, усі люди різні. Серед кримців є і морелюби. Я пишу про загальну тенденцію тих часів, коли жила в Криму.Також багато людей гинуло через спроби покататися взимку на замерзлих водоймах. Це було ненадійно, бо морози в Криму зазавичай слабенькі, а водойми можуть мати теплі джерела на дні. Нам у школі весь час про це розповідали, залякували, просили, вмовляли… Але вберегли не всіх.У Криму були отруйні змії та павуки, але в моїй бульбашці не було нікого, хто б від них постраждав.Дуже багато людей померло через спроби зрізати дроти під напругою, щоби потім здати їх на металобрухт. Про це навіть була постійно рубрика в місцевій газеті. Потім якось чи дроти стали краще охоронятися, чи ціни на метал впали, але це припинилося.Також у дев’яності в Криму була мафія. Червоні піджаки, розробрки, «стрєлки», перестрілки — оце все. Здається, Львів про таке не чув :) У моєму містечку це все крутилося здебільшого навколо грошей, які приносили кар’єри, де добували каміння для будівництва. Тоді багато кого вбили.Венеричні хвороби. Перша в Криму аптека була заснована в Євпаторії, у принципі, саме через їх розпосвюдженість. Порт. Курорт. Південний темперамент. Звичайно, потім змінилися часи, люди стали більш обізнаними, з’явилися засоби запобігання та лікування.Ну й наостанок — харчові отруєння. У Криму тепло, їжа псується швидко. Особливо те, що й так уже буле приготоване в сумнівних санітарних умовах. Кримці дуже, дуже скептично ставляться до їжі, яку продають на вулицях, особливо на пляжах та набережних. У нашому розумінні «молочний коктель» дорівнює «срачка». Скажіть кримцю, що поїли креветок на пляжі — і він розпливеться в хитрій усмішці. Може спитати щось на кшталт: «І як тобі? Шість годин уже пройшло?». У нас багато жартів на цю тему: “жопаротавірус”, “з усієї екскурсії нам найбільше запам’яталося харчове отруєння” тощо.Та й такє :)