Статистика telegram channel - @long_telegram

​​Провів другу половину минулого тижня на LMF 2026, головній медійній конференції України. Кілька рандомних думок і вражень:▪️Захоплений тим, що це була по-справжньому міжнародна конференція — багато іноземців не лише серед зіркових спікерів, як це часто буває, а й серед звичайних учасників. Мабуть, найбільш міжнародна з подій в Україні, на яких я був з початку повномасштабного вторгнення.▪️ Велика делегація тайванців, які приїхали вивчати досвід України для боротьби із власним проблемним сусідом. Fun fact: виявляється, що у тайванського суспільного мовника є україномовна версія, і це єдина така українська служба від демократичної країни в Азії.▪️Милосердно мало сесій про штучний інтелект. Були цікаві панелі і думки про ШІ, але ним не було переповнено все — було приємно трохи відпочити від повсюдного ШІ-дискурсу :)Цього року я знову допомагав організаторам фіксувати найцікавіше із сесій для міжнародної аудиторії у твіттері. Три найцікавіші думки з подій, на яких я був:▫️Перспектива боснійського журналіста Харуна Карчича: Україна отримує підтримку Заходу, але також знає, чого вона хоче досягнути і зберігає свою агентність, не дозволяє союзникам диктувати свою волю. «Ми [у Боснії] занадто покладалися на міжнародну спільноту».▫️Медіаменеджерка Наталія Антелава: «Нам потрібно переосмислити те, що є базовим журналістським продуктом. Раніше це була стаття. Зараз це інсайт. Як нам донести інсайт до аудиторії через розбиту і роздроблену систему [дистрибуції]?».▫️Катерина Коберник поставила Пітеру Померанцеву гарне питання: “How do we tell the truth without being boring?” Як журналістам дотримуватися усіх стандартів і не програти в боротьбі за увагу з інфлюенсерами? Гарної відповіді на сесії не було, тут вже треба більш вузькопрофільну медійну розмову.

З вікімедійних новин: опублікували збірник тез нашої першої наукової конференції про Вікіпедію, яка пройшла в листопаді минулого року. Паперова версія ще друкується, але вже можна почитати онлайн. Загалом там 28 тез у різних галузях.Там багато цікавого, раджу почитати. Ось що мені особисто було найцікавіше (без урахування моєї роботи й інших членів оргкоманди🙂):▪️ Аналіз проросійського клону російськомовної Вікіпедії, який провели Олександр Косован і Микола Трохимович. Ми й так розуміли, що цей клон створили, щоб переписати Вікіпедію за кремлівськими пропагандистськими лекалами, але автори використали наукові інструменти, щоб це показати наочно.▪️ Серія тез про Вікіпедію в освітньому процесі, наприклад матеріал Олега Бардадима про те, як Вікіпедія може допомагати розвивати академічну доброчесність у студентів.▪️ Дослідження Мілани Срібняк про те, як спільнота вікіпроєктів співпрацює з українськими архівами і як цю співпрацю можна розвивати.▪️ Одразу кілька тез у секції «Якість, повнота та достовірність інформації», де експерти-науковці аналізують і критикують висвітлення свої галузі чи конкретної теми у Вікіпедії: від музики і математики до військової справи. Це дуже гарний початок для того, що могло би стати ширшим проєктом із залучення науковців до рецензування змісту Вікіпедії.▪️ Особиста перспектива Андрія Бойди про те, як він написав якісну статтю у Вікіпедії про Василя Порайка, про якого пише дисертацію. Гарний приклад того, як науковці можуть розвивати Вікіпедію в ході своїх досліджень.▪️ І мета-тема від Євгена Букета — аналіз того, як перші українські Вікіконференції зароджувалися як частково наукові конференції, але згодом еволюціонували в сторону подій для нетворкінгу і обміну досвідом для спільноти (а зараз ми почали проводити окремі наукові конференції).

Оксфордський Reuters Institute випустив нове велике дослідження медійних подкастів — з фокусом на ринках США, Британії і Норвегії, але також з оглядом загальних трендів.Кілька спостережень за матеріалами звіту:▪️Головний тренд — рух в сторону відео. Багато великих подкастів уже мають відеоверсію, особливо серед нових шоу. (Більш усталені подкасти з великою аудиторією в аудіо, як-то The Daily від The New York Times чи програми The Guardian, можуть собі дозволити залишитися audio-only).Перехід до відео — це результат і запиту від аудиторії, і стимулів від платформ: у першу чергу YouTube, але також Spotify і віднедавна Apple — історично головних подкаст-платформ.▪️При цьому дослідження показує, що відеоспоживання подкастів не заміняє аудіоспоживання, а розширює його. Тож це означає, що подкастерам тепер треба робити подвійну роботу — оптимізовувати свої шоу і під відео, і під аудіо.▪️Наративні подкасти, які були модні 7-10 років тому, зараз менш популярні. Економіка не сходиться: їх значно дорожче виробляти, ніж розмовні шоу (особливо у відеоформаті, але й загалом), а монетизація не настільки краща. ▪️З огляду на ці зміни саме визначення поняття «подкаст» стає нечітким. Розмовне шоу, яке опубліковане тільки на ютубі — це подкаст? Чому або чому ні? Це питання не настільки важливе, але нерди будуть сперечатися про нього ще довго. ▪️Для великих медіа — «більшість видань і далі бачать у подкастах хороший спосіб залучати й утримувати увагу нових аудиторій, особливо молоді, але для передплатних видань вони тепер дедалі важливіші також для утримання підписників і генерування доходу. Людський вимір подкастів і їхня роль у формуванні звичок також розглядаються як критичний захист від машинного конвеєру штучного інтелекту».

​​Пару тижнів тому виступив на події DW Akademie у Львові для регіональних медіа — говорили про інновації в журналістиці.Зараз нарешті розібрав свій почерк з нотаток, і зафіксую тут, про що говорив на панелі — тезово про шість нових / відносно нових трендів у медіа. Багато про штучний інтелект, але не лише.1) Інновації в контенті▪️ШІ для допомоги зі створенням контентуУже нікого не здивуєш використанням ШІ для допоміжних завдань на кшталт покращення SEO чи озвучки текстів в аудіо, але використовувати його для безпосереднього створення текстів — усе ще моветон в якісних медіа. Утім, ШІ-моделі суттєво покращуються, тому вже навіть деякі великі мейнстримні медіа (хоч і небагато) починають експериментувати з тим, щоб застосовувати їх для написання простіших форматів, наприклад новин на основі прес-релізів. Американську медійну бульбашку недавно збурив профайл редактора Fortune, який публікує по 100+ матеріалів за місяць з допомогою ШІ.▪️Поворот до відеоконтентуНе настільки вже й новий, але важливий тренд — медійне споживання все більше переходить у відео. Топові подкасти запускають відеоверсії; найбільші медіа експериментують з короткими вертикальними відео як на зовнішніх платформах, так і на власних сайтах.2) Інновації у дистрибуції▪️Штучний інтелект змінює те, які типи матеріалів журналістам є сенс створюватиЖоден ШІ не змінить важливість оригінальної журналістики: йому не під силу ексклюзивні новини, репортажі, розслідування, історії людей. Але є багато типів контенту, які медіа звикли створювати у погоні за аудиторією, особливо пошуковим трафіком, і які зараз втрачають цінність через ШІ. Це експлейнери, інструкції, агреговані (неоригінальні) новини, рецепти і так далі.▪️Імейл-розсилки — не інновація на Заході, все все ще доволі нові в УкраїніЗахідні медіа багато років використовують імейл-розсилки як якісний, надійний канал зв’язку з аудиторією, який не залежить від алгоритмів соцмереж. У щоденної ранкової розсилки The New York Times близько 16 мільйонів підписників, а загалом у них десятки розсилок. В Україні розсилки все ще не особливо популярні, але помічаю, що більше видань задумуються про них. 3) Інновації у менеджменті▪️Традиційні медіа змушені поводитися як соцмережні кріейториМедіаспоживання переходить у соцмережі, і медіа відчувають конкуренцію з боку кріейторів. Дуже цікава цифра із великого опитування західних медіаменеджерів оксфордським Reuters Institute — 76% респондентів планують «заохочувати своїх працівників бути більш схожими до кріейторів».▪️ШІ допомагає оптимізувати внутрішні процесиШІ не вміє писати хороші оригінальні тексти, але гарно справляється з комп’ютерним кодом — написати власну програму ніколи не було так швидко і дешево. Це дозволяє медіа створювати внутрішні інструменти, наприклад для аналітики, на які у них ніколи б раніше не було грошей і часу. Серед українських медіаменеджерів про свій досвід у цьому найбільше розповідає Дмитро Тіщенко з «Цукру».

​​🏚📸 Війна руйнує пам’ятки 2025: російські злочини проти української культурної спадщиниПредставляємо підсумки спеціальної номінації «Війна руйнує пам’ятки» української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2025 року: підбірка фото пам’яток української культурної спадщини, яка постраждала через російську збройну агресію.📊 Понад 100 світлин зруйнованих пам’яток із десяти регіонів України представлені у спеціальній номінації «Війна руйнує пам’ятки». Усі фото можна переглянути за посиланням.«”Війна руйнує пам’ятки” — емоційно найскладніша номінація у конкурсі, яку нам доводиться проводити вже втретє. Ми намагаємося формувати журі із іноземних вікімедійців, адже для нас важливо посилювати обізнаність у світі про російські злочини проти української культурної спадщини. Цього року нам вдалося організувати фотовиставки робіт за 2022—2025 роки у Німеччині та Італії», — прокоментувала Ольга Мілянович, прессекретарка ГО «Вікімедіа Україна».🏛 Журі відзначило 14 світлин 6 авторів у 6 регіонах України — Одеська, Харківська, Чернігівська, Дніпропетровська, Запорізька області та Київ. На першому місці — три серії світлин, які детально та виразно показують руйнування релігійної споруди, освітньої будівлі та урядового приміщення.«Для подальшого документування російських злочинів щодо об’єктів культурної спадщини запрошуємо долучатися до нашої щорічної акції “Культурна спадщина України”, щоб наповнити Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що перебувають під загрозою знищення чи вже втрачені, в тому числі через війну», — додав Антон Процюк, координатор програм ГО «Вікімедіа Україна».🔗 Переглядайте світлини та читайте про них більше у блозі за посиланням

Історія, за якою я стежу останні кілька тижнів — ШІ-компанія Anthropic каже, що її нова найбільш просунута модель Mythos настільки потужна, що вони поки не будуть її випускати публічно.Ризик у кібербезпеці: Mythos легко знаходить уразливості в операційних системах, браузерах й інших програмах, які раніше ніхто не помічав. Тож замість публічного релізу у Anthropic зібрали кілька десятків компаній, від Microsoft до JPMorganChase, яким дали доступ до моделі, щоб вони підтягнули безпеку власних сервісів та опен сорс-інфраструктури.Скептики кажуть, що це лише хайп і бажання роздути вартість компанії. Але навряд чи вони праві — до ініціативи від Anthropic долучилися найбільші компанії, тож якби це був лише порожній хайп, то інформація про це б вже якось витекла. У будь-якому випадку це гарна підстава задуматися про власну кібербезпеку. Зараз доступ до моделі такого рівня має Anthropic і, можливо, ще дві-три топові ШІ-компанії. Але цілком ймовірно, що з часом відкриті моделі підтягнуться до їхнього рівня.

Три тисячі слів від директора Української правди Андрія Боборикіна, щоб відповісти на питання, чому вони не відмовляються від російськомовної версії.Якщо спробувати підсумувати аргумент коротко, то вийде десь так (формулювання мої, але наскільки можливо близькі до оригінального тексту):В Української правди великий трафік на російськомовну версію. Якщо вони від нього відмовляться, то втратять трафік, а перегляди від українців, схильних читати російською, перейдуть конкурентам — як іншим українським медіа з російськомовною версією, так і видавцям поза українським правовим полем і російським медіа. Платформам (передусім Google) потрібен контент, і вони все одно заповнять цю нішу; а користувачі не є достатньо мотивовані для того, щоб активно шукати контент українською.Єдиний можливий сценарій, щоб цього не відбулося — одночасна законодавча заборона російськомовних версій сайтів + змусити Google (звідки приходить левова частка трафіку: як загального, так і російськомовного) рекомендувати українцям лише контент українською. Хоча це все одно не зачепить українців за кордоном. І в будь-якому випадку цього не станеться, зокрема тому, що Україна — невеликий ринок для Google, і в них немає мотивації іти на такі поступки.

✏️У західному медіапросторі зараз кілька гучних скандалів про використання ШІ. Американське видавництво Hachette відкликало горор-роман через підозру у використанні ШІ. Фрилансер The New York Times використав ШІ для свого книжкового відгуку, через що випадково додав до статті фрагменти, сплагіачені із відгуку The Guardian. Відомого нідерландського журналіста відсторонили після того, як в його роботах помітили галюциновані цитати.Другий і третій випадки не настільки цікаві. Проблема не у ШІ як такому, а в лінивому використанні ШІ, яке призвело до більш традиційних журналістських гріхів (плагіат / вигадані цитати), які завжди траплялися в топових медіа. (Цікаво було б подивитися на те, які ШІ-моделі використовували фігуранти цих скандалів — припускаю, найкращі моделі зразка 2026 року такого б не допустили).Випадок із книжкою цікавіший. До того, як її підхопило традиційне видавництво, вона була self-published і, схоже, доволі популярною — майже п’ять тисяч відгуків на Goodreads. Поруч із однозірковими відгуками, які звертають увагу на ШІ-прозу, там багато захоплених п’ятизіркових коментарів. Про що це нам каже — що багато людей не проти ШІ-тексту? що слопу на книжковому ринку було багато і до появи ШІ-слопу?

Вам деколи здається, що колеги чи знайомі занадто некритично покладаються на ШІ? То все дрібниці порівняно з цією трагікомічною історією про молоду команду реформаторів Маска:«Минулого березня двоє співробітників Департаменту урядової ефективності [DOGE] Ілона Маска прийшли до [Національного фонду гуманітарних наук] з мандатом на скасування раніше затверджених грантів, які суперечили порядку денному президента Трампа. Але замість того, щоб уважно вивчити профінансовані проєкти, вони витягнули короткі анотації з інтернету й завантажили їх у [ChatGPT].Промпт був простий: “Чи стосується це хоч якось DEI [diversity, equality and inclusion]? Відповідай фактологічно у менш ніж 120 символах. Починай з ‘Так’ або ‘Ні’”. Результати виявилися масштабними — і подекуди абсурдними.Ремонт приміщень архіву мов корінних народів на Алясці нібито загрожував “промоцією інклюзивності та різноманітності перспектив”. Продовження багаторічного гранту на оцифрування газет темношкірих американців та їхнє внесення до історичної бази даних — теж “DEI”. Як і робота над 40-томною науковою серією з історії американської музики…Співробітники DOGE, схоже, не ставили під сумнів висновки ChatGPT і продовжували полювання на “неприйнятні” проєкти. Через два тижні вони надіслали зведений список із 1 477 проблемних грантів — тобто майже всі чинні гранти, надані за адміністрації Байдена, — Майклу Макдональду, виконувача обов'язків голови фонду.Макдональд, ветеран агентства, погодився дозволити DOGE їх припинити, створивши те, що він пізніше назвав “чистим аркушем” для доктрини Трампа “Америка понад усе”».

✏️Як визначити, що текст написаний штучним інтелектом? Основні ознаки ШІ-стилюЯ вже колись про це писав, але ШІ розвивається, ШІ-генерованого слопу стає все більше, тому час зібрати нову підбірку спостережень на цю тему. Можливо, комусь допоможе покращити свої тексти.Не буду тут говорити про банальні речі на кшталт надмірної любові до тире, структурованих списків і виділення жирним. Спробую виділити саме основні особливості ШІ-стилю [актуальні станом на початок 2026 року].1. Найбільш очевидний пункт — любов до протиставлень: «це не X, а Y» або «це не просто Y, це Y».- «Це була не нарада про показники — це була нарада про людей»- «Чотири роки війни — це не просто цифра, це мільйони тривог, які розривали звичайний ритм життя»- «Робота лікаря — це більше, ніж професія. Це щоденна відповідальність за життя і здоров’я інших людей»2. Надмірна любов до ритмічності, коротких речень і «правила трьох»- «За ці роки змінилося багато. Змінилися міста — з блокпостами, укриттями й пам’яттю про удари. Змінилися люди — у витривалості, взаємній підтримці, у вмінні жити попри небезпеку»3. Порівняння і метафори, які тільки на перший погляд звучать красиво, а насправді не мають сенсу. Часто використовується разом з пунктом 1.- «Real betrayal isn’t ads. It’s control» (з твіту маркетингової директорки OpenAI)- «Місце, де кава пахне не просто ароматом зерен, а спільністю ідей»4. Гомогенність і передбачуваність тексту, відсутність чогось неочікуваного чи ознак персонального стилюНаприклад, цей мій текст теж в чомусь схожий до улюблених прийомів ШІ (я теж люблю структуровані списки), але також має особливості мого письма, які ШІ не використовує (я люблю дужки).📍Перші два пункти є реально непоганими стилістичними прийомами, які нам ШІ зіпсував через надмірне використання. Наступні два — це скоріше ознака його обмежених спроможностей.Що можете додати?