ЛЕСИК

Всьо, закриваємо вересень)Чудова книжка. І обов’язкова до читання кожному.Це про людяність. До кожного. Абсолютно до кожного.Але на прикладі людей, у яких синдром Туретта, вітиліго, прогресуюча алопеція та неоперабельна гемангіома на обличчі.Навколо нас існує купа людей, права яких захищають, за які боряться, про які говорять.Але люди з особливостями завжди залишаються в тіні. Вони і не такі звичайні, але і не прям якісь супер неординарні — просто трішки інші, але при цьому всьому їм набагато важче знайти роботу, почати стосунки, соціалізуватися та отримувати задоволення від життя.Як їм можна допомогти? Закрить нам з вами свої їбальники і припинити жаліти, ніби люди з особливостями якісь недолугі, що постійно потребують нашої допомоги. Все, як і з будь-якою іншою людиною: якщо є запит, тоді і допомагаємо.Проте є одне важливе: навчіться любити себе, тоді зможете полюбити інших, тоді і зможете почути інших. І зрозуміти.Дуже чудова книжка! ❤️Одна з тих, яку я очікував три тижні від Віват. І взагалі не жалкую, що не обміняв своє замовлення на 100% кешбек.

P.S.Теорія №1Хочу сподіватися, що цей продукт був створений чисто для того, шоб показати мінуси самвидаву, де маючи бабки і хоч якісь навички в маркетингу, ти можеш написати будь-яку дикуху, яку в результаті куплять. Якщо ця книжка в майбутньому може чомусь навчити нашу видавничу справу, як приклади з судів, де було виявлено, що для сушки котика не треба це робити в мікрохвильовці — тоді в мене претензій нема. Віри в це мало, але все ж є. Теорія №2Ще я думаю, що це все погано було написано навмисно. Ну самі подивіться: ми читаємо книжку від ноунейм авторки, яка транслює свій образ в соцмережах, він повністю сходиться з ГГ з книжки. Тобто в нас виникає питання: «що було раніше — курка чи яйце?», але в даному випадку: «що було раніше — ГГ чи книжка?». Під кінець книжки нам Лань каже, що вона не знає як бути письменницею, не вміє писати, але в неї є велике бажання написати книжку про себе і священника. І що вона зробила? Вона написала. А далі нам в соцмережах розповідає, що все ж таки написала книжку. Тобто таким чином ми знаходимося в реальності твору. Чи це Лань вилізла за межі історії, шоб дати нам її прочитати? А це вже цікаво))Якщо брати цю теорію за основу, то я би закидував цю книжку в книжкові клуби і дивився би, як воно горить😁І якщо ця теорія правдива, то я не здивуюся, що це якась письменниця, яку ми знаємо (або письменник👀)

Юлія Лаба — Усі Персонажі Вигадані. Або ніУ неї вже є токсік, маніпуляторКончений аб'юзер, якому насрати ©ШугарІсторія нам розповідає про Ліну, яка знаходиться в абʼюзивних стосунках з майбутнім нареченим. Мріючи, що колись покине його, все одно поки сидить вдома і виконує абсолютно все, що він від неї очікує. Проте вона ще не знає, що саме сьогодні в неї зʼявляться сили, а життя нарешті корінно зміниться і заграє новими барвами. ВраженняЦікава, дуже весела книжка, яка змушує доволі часто гучно реготати. Класно прописані головні герої, а другорядні мені здалися навіть ще трішки цікавішими і більш живими.Давно так часто не сміявся під час прочитання книжки. Рія — подруга Ліни — додає перчинки постійно) Це якраз той хрестоматійний друг ГГ, якого і самому собі хочеться в друзі. З нею постійно щось відбувається, вона може розказати безліч веселих історій, реалізується в житті легко і невимушено, отримує задоволення від життя. Такі люди запалюють і мотивують. Мені дуже сподобалося, як легко і зрозуміло висвітлює Юлія Лаба тему абʼюзивних стосунків. ГГ не страждає половину книжки, не знаючи або не можучи щось зробити зі своїм життям. Вона просто в якийсь момент бере відповідальність за своє життя і майбутнє, тому що його точно не було б, вийди вона заміж.Як на мене, дуже важливо знати читачам, що життя можна змінити прямо сьогодні, а для цього треба зробити всього лише один крок вперед. Правда зробивши, можна перелякатись, відчути, що треба терміново повернути все, поки не попорушилося остаточно, але це все голка, від якої є спасіння — просто треба всього лише попросити про допомогу, якщо не вовозиш самостійно. Ліна заробляє грошики оглядами книжок, під псевдонімом, а деякі автори навіть бояться потрапити в її негативну рубрику😁 Вона каже, що будь-яку книжку легко розкритикувати і дуже легко генія назвати божевільним — і на тобі готовий негативний відгук😁Куди набагато важкіше розповідати про чудову історію, яка викликає купу позитивних емоцій. І це правда. Так і у випадку з «Усіма Персонажами». Ну, типу, це класна книжка! Просто беріть і читайте! Вам ще щось потрібно?😅 ВисновкиРеально вам потрібні вони?😁 Ладна. Ще раз. Весело, круті герої, офігезні живі діалоги, атмосферно, відчуєте багато емоцій, колярований ублюдок, якого хочеться вдавити через екран читалки (ну це просто я читав її на читалці), Ліну хочеться обійняти і сказати, що все буде добре, друзі, яких собі хочеться також таких, навіть є мандри, за якими вже багато хто скучив. Дуже круте літнє чтиво, яке залишиться з вами надовго! Читати обовʼязково! Чому? Так камон! Головна героїня також читає багато книжок і пише огляди! Ну це ж круто! Ідіть бігом купляти собі примірник і читати!🌟🌟🌟🌟🌟ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Частина 2Однотипність Зандерса і РаянаОбидві обіженкі на дівчат, які їх якимось там чином образили. А нашо нам в другій частині такий самий тіп, у якого з довірою до жінок проблеми? Я точно не першу частину читаю, huh? Невже не можна було історію Раяна інакше упакувати? Я зараз вам можу як мінімум 3 штуки накидати. Але ж нє…Лізка думає, що то всьо сексі. Хоспадє прасті.Під фінал почала розвиватися алергія😁Приблизно за майже 600 сторінок ви отримаєте декілька сюжетних зламів, поки не дійдете до останнього, який не вартує часу абсолютлі — дуже тупа комунікація, дуже тупі висновки, дуже тупі рішення. Таке враження, ніби у Томфорд в угоді вказано скільки саме сторінок вона має видавати, тому що десь приблизно до 400 сторінки все було більш-менш чітко і весело, але потім почалася фаза нестабільності обох героїв, в якій вони потрошку виїдають мозок одне одному чайною ложкою. А останні 100 сторінок… Це взагалі про що? Ні! ПРО! ШО! ЧІСТО! ШОБ! БУЛО! ВисновкиЯ би дуже хотів порадити цю книжку. Але при цьому обовʼязково вказати, що треба читати до того моменту, коли Раян і Інді основні свої всі проблеми вирішили, і сказали одне одному «кохаю», а потім одразу переходити до епілогу. Оце був би ідеальним баланс. В іншому випадку я не можу радити цю книжку. Просто не хочу, шоб хтось ще так само був надуреним Лізочкою Томхворд. Дуже неприємно відчувати оце розчарування. І не хочу, шоб його хтось відчував. Чи правильним рішенням було взяти цю книжку в руки? Можливо. Один плюс: авторка мене зацікавила Каєм — для неї це точно плюс (в грошах)😁 Тому подивимось що там у Спійманій, але коли вже буде е-бук в застосунку.🌟🌟🌟⭐️⭐️ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Починаємос спільночит роману Юлії Лаба "Усі Персонажі Вигадані. Або Ні" з "Літературна Кома" та "Frankie Speaking, Reading, Writing"Якщо у вас також є ця книжка, приєднуйтесь;)Про що?Ліна завжди жила за чужими правилами: її нудна рутина похвилинно розписана нареченим, який прагне перетворити кохану на зразкову домогосподарку і матір майбутніх дітей. Тож не дивно, коли доля підкидає Ліні шанс усе змінити, вона ризикує — і з головою пірнає у невідомість: яхтовий тур, нові знайомства, дрібка інтриг і привабливий капітан, зустріч з яким перевертає життя догори дриґом. І все складається ідеально, аж доки минуле не нагадує про себе незагоєними ранами, що змушують Ліну остаточно обрати: пристрасний короткочасний роман чи справжні стосунки? І головне: чи варте кохання того, щоб зректися заради нього найважливішого — самої себе?«Усі персонажі вигадані. Або ні» — це роман про боротьбу з тиском оточення, сміливість виборювати власне щастя і любов. В першу чергу — любов до себе. Придбати книжку (також є е-бук в застосунку Лібраріус)

АпдейтОт приблизно з цього моменту пазл складається і вже не так боляче читати, відчуваючи себе паралельно при цьому імбіцилом, який не може збагнути шо взагалі відбувається😁Схоже, намічається навіть любовна лінія. Кьюріус. Як сказав би містер Олівандер🤭Порада: якшо ви все ж таки вирішите прочитати цей твір, ідіть одразу в словник і дійові особи. Пару днів поперечитуйте то всьо. І тільки вже потім починайте читати історію.Світ великий, незвичний, багатогранний, дивний.Його навіть за перші пару годин не збагнути.Не можу сказати, що взагалі сам принцип «прочитай першу чверть і тільки потім все почнеш розуміти» — вдалий задум. Причому це не тільки в мене так. Почитайте коментарі під книжкою. Багато хто в шоці🤭😅На тлі цієї книжки я тепер можу зрозуміти чому саме людям сподобалась Колонія Кідрука, особливо в межах знайомства з автором через книжку — воно так детально і в хорошому сенсі по-задротскі прописано з самого початку, шо будь-яка інфа сприймається нативно. У Пекур не так. Далеко не так. Проте і язик не повернеться сказати, що це неякісний продукт. Він просто інший. І до нього треба бути готовим. Я не був) Зате вже трішки втягнувся))

Дженна Еванс Велч — Кохання та УдачаЖанр: Фікшн, Тревел, Янг ЕдалтВидавництво: @starlevЯк написати книжку про кохання та удачу без кохання та удачі? І про шо книжка тоді?😅Історія нам розповідає про Адді (подругу Ліни з минулої частини «Кохання та Джелато»). Вона з сімʼєю поїхала на весілля тітки в Ірландію. Після весілля має з братом Яном їхати в Італію до Ліни в гості. Але через постійни сварки брата і сестри, в мами вже немає сечі терпіти ці борошна, тому сказала, що якщо вона почує від батька Ліни хоч якісь скарги на Адді та Яна, то обох буде виключено з команд по футболу. Проте не все так просто: Ян і не збирався в Італію, а Адді не може не поїхати в Ліни в гості. Що робити? ВраженняІ це в нас зачин сюжету. І це не спойлер, тому що іншими словами про події написано в анотації. Чи читав я це? Звісно, що ні) Тут було дуже легко приймати рішення: купую книжку, тому що попередня мені дуже сподобалась.В частині про Ліну так багато емоцій, магії підліткового зростання та закоханості, купу класних італійських теплих і літніх сцен. А що ми отримуємо у випадку Ірландії? Не подумайте, що це гейт у бік країни, я сам із задоволенням подорожував би Ірландією, але літнім настроєм тут і не пахне. Якраз через клімат)) Холодно, волого, якогось такого прям літнього вайбу майже і нема, а ще дуже дивні врізки з путівника по Ірландії.До речі, про нього окремо хочу розповісти. Перед кожним розділом на вас чекатимуть вирізки з путівника по Ірландії від якоїсь там авторки, яка дуже недолуго звертається до читача через «котик», «кицюня» тощо. Я розумію, що його читає Адді, але мене прям одразу відвернуло від читання цих шматків. Це тобі не тревелоги Кідрука, де цікаво і захопливо написано про країну мандрів. Це прям недолуго і недоречно аж до дрижаків. Вибачте, але я ці шматки взагалі пропускав, тому вони тільки псували настрій від читання. Буе🤢А шо по коханню та удачі? Ну, можливо і є удачею, що трійці (так, там буде ще третій персонаж, з яким Адді і Ян вирушили в подорож на автівці) вдалося зробити заплановане, але все ж таки не так удачно, як хотілося би — без шорстких випадків історія взагалі була б трішки нуднуватою. По коханню тут взагалі мінус. Нас ведуть постійно, що у Адді і Ровена можуть побудуватись стосунки, але цей слоу бьорн такий повільний і тихий, що і горінням не назвеш — суцільне тління. Таке собі. Захвату їхні стосунки не викликають, особливо якщо порівняти з історією Ліни і Рена, то це ващє небо і земля.Попри моє розчарування, авторка встигла підняти важливі питання:1. Сепарація від батьків.2. Важливість відкритого спілкування.3. Важливість просити допомоги і не переживати самостійно негаразди.4. Важливість говорити про себе відкрито і пишатися собою.5. Знати, що близькі люди тебе завжди підтримають і не осудять.6. Важливість йти за своєю мрією і не звертати уваги на проблеми. ВисновкиХоч і книжка зовсім не про кохання і удачу, а більше про дружбу, самореалізацію і важливість спілкування, ну і про подорож, то загалом за важливий меседж для підлітків я би не занижав оцінку твору. Але от вирізки з путівника мене вибісили так нормально. Їх би я взагалі вирізав нахєр з книжки. Вони такі уйобскі, що мене досі від них тіпає.Якщо ви шукали романтичну історію, то будете конкретно розчаровані. Вибачте, але так воно є. Якщо вам потрібна легка історія про подорож друзів, то можу її порадити. Але це точно не на літо. Більше на осінь, напевно😅🌟🌟🌟🌟⭐️ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Котаро Ісака — КоникЖанр: Кримінал, ТрилерВидавництво: @Book_ChefТой випадок, коли навіть вбивцям починаєш співчувати. Ісака створює світи, в яких немає позитивних персонажів, проте за кожного хвилюєшся, ніби від нього залежить фінал історії. І, в принципі, десь з цього, напевно, правда😅Історія нам розповідає про Сузукі, який після втрати дружини вирішує залучитися до кримінального товариства «Фройляйн», в надії знайти вбивцю — Тарахарі — сина головного цієї мафії. Чи зможе Сузукі добратися і втілити свою помсту? ВраженняКотаро Ісака, як завжди, мене захоплює прямо з перших же сторінок, через що світ перестає існувати поряд. Читається легко і зрозуміло, навіть попри те, що інколи назви районів, міст, імен можуть бути незвичними. Все ж таки це не Джони з Мері якісь😁Правда, і імена він використовує зрозумілі будь-якій аудиторії, а це вже говорить про далекоглядність автора. Ну і плюс дуже легко перекласти імена, коли в культурі майже на будь-яке імʼя є своє конкретне значення. Таким чином ми можемо побачити ключових персонажів: Сузукі, Кит, Цикада, Чорний і Жовтий тощо. Правда є і такі: Іваніші, Хійоко, Асагао (оце може бути спойлером для тих, хто ще не читав «Швидкісний Поїзд»🤭, але не такий прям важливий, якщошо)До речі, про «Швидкісний»: «Коник» — це в нас такий собі приквел до «Поїзду». Довго думав і намагався знайти хоч щось знайоме. Навіть пішов порівнювати змісти книжок, шоб хоч якісь знайомі обличчя та імена побачити. Не побачив. Поки не зустрівся з одним персонажем, якого я вже тут згадав. А хто це, вам вже доведеться виявити під час прочитання😉Мені дуже подобається, як Ісака упаковує історію. Кожен з негативних персонажів — нічосі — Негативний👀😅 І все одно дуже цікаво спостерігати за ними, тому що кожен з них все одно знаходиться достатньо в небезпечних умовах. І до кінця не знаєш хто як вирулить з тієї чи іншої ситуації. І чи вийде взагалі живим.Цікавий погляд автора на побудування світу, в якому перебувають кілери. За його задумом, в цьому темному світі існують люди, які виконують конкретні задачі. Так, я розумію, що хтось вбиває пострілом, а хтось там може порізати чимось чи щось типу такого. У Ісака трішки інший підхід. Цікаво звідки він то всьо взяв. Чось мені здається, що то всьо не просто з башки взято. Так-от, існують конкретні «штовхачі» — це люди, яких замовляють, коли треба в прямому сенсі штовхнути людину в потрібний момент; існують актори, які створюють масовку для жертви, а вже виконавцем може бути хто завгодно; існують отруювачі (ну тут все зрозуміло); є люди, які займаються самогубствами — і це не просто, по типу зробити, шоб це так виглядало — вони напряму впливають психологічними методами на жертву таким чином, що вона приймає рішення покінчити життя самогубством; є люди, яких замовляють вирізати сімʼї — прям відморожені на всю голову, з низькими моральними принципами. Тобто на кожну задачу знайдеться свій кілер, який зробить роботу чисто, красіво і точно так, як того потребує замовник. Стрьомненько трошки😅 ВисновкиТвір не претендує на Пулітцера, проте це дуже якісна робота, яка сподобається фанату жанру. Це офігезні години динамічних і детальних сцен кримінального світу Японії. Я в захваті! Висновків для себе тут багато не зробиш, проте і не потрібно воно прям кожен раз. Можна ж просто читати заради задоволення, ю ноу😎✍️Так, оцінка може і не відповідає моєму захвату, але «5» я ставлю далеко не кожному твору. Емоцій я відчув під час прочитання багато, але це все одно як перегляд дуже класного кіно, проте не щось неймовірне, після якого ще можна годинами обговорювати сцени. Це для «релаксу». І цю оцінку вважаю достойною для кримінального жанру.🌟🌟🌟🌟⭐️ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Кирило Половінко — ЛімбЖанр: Фікшн, ДрамаВидавництво: @laboratoryuaЯк повернутися додому і не зануритись в забутий стан? Липка, брудна, неприємна, кримінальна, тягуча, ніби сипучі піски, історія, яка не зможе викликати ніяких емоцій, хіба тільки у зумера😁 (ніякого ейджизму, чісто по фактах)Історія нам розповідає про середину 00-х. Місто мільйонник. Схід України. Кирило повертається додому після довгих років відсутності. Він збирається вирішити питання спадку та скоріше забратися звідси, поки цей «Лімб» не затягнув в минуле — контакти, події, спогади. Сподіватися на швидке вирішення питань герой може скільки завгодно, проте місто так просто його не відпустить… ВраженняЯ вражений до глибини душі! Це однозначно 15 з 10! Нє, це 100 з 10! Оцей стан покинутості, страху, депресії перебування в своєму старому місті, коли повертаєшся в нього через роки, а нічого не змінилося: все ті ж пепси, все ті ж безхатьки та алкоголіки, яки валяються на підлозі, все ті ж хитровиїбані бомбіли. Місто зустрічає з посмішкою і з ножем в руці, який тримає за спиною. Коли сюди повертаєшся, то згадуєш чому тебе не було так довго. Кирило, друзі, мєнти, оточення, місцевість, клуби, генделі, хати, махачі, «банди» прописані яскраво і чітко. Взагалі немає сумнівів в тому, про що говорить нам автор. Йому повністю довіряєш і відчуваєш кожнісіньку букву, кожнісінький грам горілки, кожнісінька нотка парфумів спітнілих тіл на вечірці в клубі, кожнісінький ковток крові після бійки… Ніякої тобі шмаркливої романтизації кримінальщіни, яку можна побачити у Дуглас😁 Це справжні відморозки на всю голову, яких і досі можна побачити в кримінальних районах міст, з якими стикатися немає ніякого бажання.Атмосферу автор нам будує таку, шо читач достеменно не знає чи в реальному житті знаходиться Кирило, чи то його спогади, перебуваючи безпосередньо у Лімбі. Трохи війнуло вайбами Павлюка «Я Бачу Вас Цікавить Піти Нахуй Пітьма». У випадку «Лімбу» може і немає прямого містичного контексту, проте натяки на це періодично зʼявлятимуться. Особливо після одного з фінальних розділів. Думаю, для міцних емоційно, я би міг радити цю книжку на книжковий клуб. Тут однозначно буде що обговорити. ВисновкиЯкщо вам подобаються темні і брудні історії, то це однозначно ваша зупиночка. І я раджу тут затриматись та емпатувати кожну сторінку. Після «Лімбу» читач не виходить дотеперішнім. Якщо якимось чином ви застали ті часи, або були у складі таких дрібних групіровок, то позгадувати і свій досвід доведеться під час прочитання. Це не дуже приємна ностальгія, але отаким збоченцям, як мені, дає максимум задоволення🤭Хочу виразити подяку письменниці Юлії Лаба за щиру рекомендацію! Взагалі не пожалкував. Тепер чекатиму на новий реліз від Кирила Половінка. А наступного місяця берусь і за Ваш твір♥️🌟🌟🌟🌟🌟ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Лаура Барроу — Покличте Канарок ДодомуЖанр: трилер, фікшнВидавництво: @Book_ChefОчікувалась за обкладинкою сімейна драма, обіцявся трилер, отрималось шось десь посередині. Таємничий, але не дуже темний, збиваючий з ритму, але непоганий сімейний трилер на пару днів читання.Історія нам розповідає про сестер, які повертаються в хоумтаун для зустрічі з бабусею, а також для виконання домовленості, який вони дали одна одній 25 років тому — повернутись та викопати капсулу часу.І от, в принципі, і всьо. Чи пахне тут трилером? Та ні. Але ж він буде? Агась. Але так, номінально. Зараз все розповім ВраженняДобре-добре, мій опис книжки не є офіційною анотацією, в якій дійсно згадується завʼязка сюжету, що одна з сестер зникла, що дівчата в капсулі часу знаходять знайоме обличчя жінки, у якої може бути інформацію про той день енд соу он. Але це майже половина книжки. Поки читач добирається до самої суті, то вже починаєш думати, що тебе автор просто ґазлайтить на рівному місці))А все через структуру оповідання: ми маємо оповідь від декількох осіб — сестри (сьогодення) та бабуся (минуле). До речі, історія бабусі мені більше сподобалась за основний сюжет. Там якось було набагато більше драми та емоцій; натомість в оповіді від особ кожної з сестер відчувається проста бєзнадьога і нічо такого — кожна з чувіх по-своєму якось страждають через своїх демонів. Ну, окей. І саме через цю структуру ти не встигаєш пройнятися жодним з персонажів. Розділи короткі. І сама історія не так шоб масштабна була. Майже все завʼязано на емоціях і особистих стражданнях персонажок. В результаті отримуємо те, чого і так кожна з них могла би очікувати (та і читач також). І виходить, що і зламу нема, і ми просто приходимо до чогось в кінці, що раніше і так очікували. Мені в поганому значенні «Покличте Канарок Додому» нагадало «Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової, але у випадку з «Мієчкою» ми отримуємо класну історію, в якій є сімейна драма, яка в результаті розбиває серце, через що хочеться потім і поплакати, і позгадувати, і порефлексувати. Після «Канарок» взагалі нічо не хочеться. А нє, брешу. Просто хочеться перейти до наступної книжки.Багато чого могло би бути в цій історії, але розкриття таке неповне, що і зачепитися нема за що🤷‍♂️ ВисновкиПрям радити я не можу книжку до прочитання. І зупиняти вас читати її також не можу. Якось так. Чи варта вона уваги? Не знаю. Чи варто на неї прям фукать? Та також ні. Просто пофігу. Не дуже люблю такі відчуття після прочитання. З.І.Хотів ще додати, що на сайтах продажу книжок є «схожі товари». Зазвичай там плюс-мінус все підходить, коли собі шукаю щось на кшталт того, що вже раніше було прочитано. В цьому випадку я бачив такі дивні рекомендації, які наштовхували на незрозумілі очікування, так як «Канарок» іноді можна побачити в одному рядку і з Жаданом, і з Брауном, і Павлюком, і Веа.Лаура Барроу, шо ти за звєрь такий?😅🌟🌟🌟⭐️⭐️ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки.