Кирило Половінко — ЛімбЖанр: Фікшн, ДрамаВидавництво: @laboratoryuaЯк повернутися додому і не зануритись в забутий стан? Липка, брудна, неприємна, кримінальна, тягуча, ніби сипучі піски, історія, яка не зможе викликати ніяких емоцій, хіба тільки у зумера😁 (ніякого ейджизму, чісто по фактах)Історія нам розповідає про середину 00-х. Місто мільйонник. Схід України. Кирило повертається додому після довгих років відсутності. Він збирається вирішити питання спадку та скоріше забратися звідси, поки цей «Лімб» не затягнув в минуле — контакти, події, спогади. Сподіватися на швидке вирішення питань герой може скільки завгодно, проте місто так просто його не відпустить… ВраженняЯ вражений до глибини душі! Це однозначно 15 з 10! Нє, це 100 з 10! Оцей стан покинутості, страху, депресії перебування в своєму старому місті, коли повертаєшся в нього через роки, а нічого не змінилося: все ті ж пепси, все ті ж безхатьки та алкоголіки, яки валяються на підлозі, все ті ж хитровиїбані бомбіли. Місто зустрічає з посмішкою і з ножем в руці, який тримає за спиною. Коли сюди повертаєшся, то згадуєш чому тебе не було так довго. Кирило, друзі, мєнти, оточення, місцевість, клуби, генделі, хати, махачі, «банди» прописані яскраво і чітко. Взагалі немає сумнівів в тому, про що говорить нам автор. Йому повністю довіряєш і відчуваєш кожнісіньку букву, кожнісінький грам горілки, кожнісінька нотка парфумів спітнілих тіл на вечірці в клубі, кожнісінький ковток крові після бійки… Ніякої тобі шмаркливої романтизації кримінальщіни, яку можна побачити у Дуглас😁 Це справжні відморозки на всю голову, яких і досі можна побачити в кримінальних районах міст, з якими стикатися немає ніякого бажання.Атмосферу автор нам будує таку, шо читач достеменно не знає чи в реальному житті знаходиться Кирило, чи то його спогади, перебуваючи безпосередньо у Лімбі. Трохи війнуло вайбами Павлюка «Я Бачу Вас Цікавить Піти Нахуй Пітьма». У випадку «Лімбу» може і немає прямого містичного контексту, проте натяки на це періодично зʼявлятимуться. Особливо після одного з фінальних розділів. Думаю, для міцних емоційно, я би міг радити цю книжку на книжковий клуб. Тут однозначно буде що обговорити. ВисновкиЯкщо вам подобаються темні і брудні історії, то це однозначно ваша зупиночка. І я раджу тут затриматись та емпатувати кожну сторінку. Після «Лімбу» читач не виходить дотеперішнім. Якщо якимось чином ви застали ті часи, або були у складі таких дрібних групіровок, то позгадувати і свій досвід доведеться під час прочитання. Це не дуже приємна ностальгія, але отаким збоченцям, як мені, дає максимум задоволення🤭Хочу виразити подяку письменниці Юлії Лаба за щиру рекомендацію! Взагалі не пожалкував. Тепер чекатиму на новий реліз від Кирила Половінка. А наступного місяця берусь і за Ваш твір♥️🌟🌟🌟🌟🌟ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки