ЛЕСИК

Кейт Еліс Маршалл «Що Приховує Ліс»Нарешті дочитано) Тиждень для цієї книжки — забагато. Проблема в тому, що вона недостатньо чіпляє, шоб сидіти з нею в руках з ночі і аж до ранку.Багато разів хотілося спати через одноманітні описи. Така величезна кількість описових сцен👀 Ояїбу!Наче і авторка хотіла наситити оповідання кіношними «планами» та «кадрами», але мене особисто це тільки ще більше дратувало, тому що деталей декорацій багато, а фігури не рухаються. Бооорііііінг!!!В якості дебютного роману для дорослої аудиторії письменниці, які раніше писала дитячі жахастики — ок. Сподіваюсь, далі буде цікавіше. Проба пера вдалася, якщо оцінювати обʼєктивно.Субʼєктивно ж: не можу сказати, що історія хоч чимось зачепила. Десь з першої третини я вже відчував хто пахне ванючєю бздою. Так, декількох персонажів не вгадав, але центрових — одразу. Деталі і умови — то деталі і умови — кожен сценарій або сюжет може мати купу шаблонних поворотів. Чи це погано? Та ні. Просто мене не зачепило.Для мене це гібрид «Останні Дівчата» та «Прислухайся до Брехні». У Маршалл мало бути темніше і більш тягучо. Так, вийшло, проте конкретний читач сильно стомився і вже ненавидів абсолютно всіх.Бачив коментарі, що там попереду мене чекає таааакооооооє, а очікувало на мене нічого такого😁Маршалл вміє писати. І видно, шо любить цю справу. Я їй зичу тільки найкращого майбутнього. Просто я хотів, шоб книжка мене наїбала і дала мені вбивцю, який криється, шо криса: наче і на віду, але його постійно не помічаєш, а потім він кокає головну героїню — оце фінал під стать жанру😁 Кейт, треба бути більш безжальною. І трішки сміливіше😉

Хочу бути собоюНапевно, саме так варто охарактеризувати побажання на наступний рік. І для цього блогу також. Заради переглядів, уваги, коментів і всього іншого я намагався і дарувати книжки, і обирати, що саме буде подобатися аудиторії, і купувати якісь нові і гучні новинки задля написання чергового нового огляду. А от шоби шо? Коментарі, вподобання, реакції? Не знаю. Це можна вимкнуть в будь-який момент😁Важлива ціль під назвою «нашо ти це робиш?»Майже весь рік читав і писав десь посерединці. І ні собі, ні вам. І від цього ніякого комфорту чи вайбіка. Ну, камон. Це і так видно по тих, хто приходить і майже одразу виходить))А чому?А то шо є правила ринку. Треба обовʼязково писати і читати багато, жити своїм блогом, обовʼязково не забувати про корисність (промокоди, акції і т.п.), а мені особисто, як користувачу, абсолютно похєр на це все😁 Я не читаю огляди, не дивлюсь огляди, не вишукую акції чи якісь мега актуальні новинки, які можуть примножити аудиторію, не дивлюсь за новинами видавництв. Так нахіба мені самому це робити?І от пріколЯ намагався. Реально намагався. Але ж дрісня вийшла) І це не через те, що я якийсь не такий чи чогось не вмію, а просто тому, що мені це не близьке. Але все одно продовжував піляти ці огляди на кожну наступну книжку. Нашо? Коли ти пишеш огляд за всіма правилами, які можуть потенціально зацікавити видавництва чи авторів, чи ще когось, то сидиш над ним, як над кожним новим проєктом, який має мати мету і особливі налаштування. А це пиздець яка титанічна робота. Кожен раз сидиш і вигадуєш тайтл смішний, який відповідає твоїй сутності, потім придумати треба нетривіальний, але короткий діскріпшн для книжки, а потім ще структурувати враження та написати коротенький висновок, тошо не кожнен хоче читати многабукав. І я повністю розумію)Я за останні декілька днів проаналізував десятки каналів з буктубу, буксрецю, буквіту, буктоку, букстаму і все інше. І після цього зрозумів, що взагалі цим не хочу займатися от прям так. Воно таке однотипне. І таке нецікаве. Там немає особистостей. Там немає нічого. Більшість каналів побудована на хайпі і утримуванні аудиторії в конкретних трендових жанрах. Скукатіщщщща.Я не хочу такЯ хочу бути справжнім і нарешті бути собою. Далі буде пост-відкритість. Почнемо все спочатку;) В ній якраз розпишу чого очікувати діла від каналу. Якщо вам це буде неблизько, то я все розумію))Іще раз: книжки залишаться основною темактикою каналу;)

Майкл Ондатже «Світло Війни»🎵🎤Midwinter «Blood Bag»📖КСД#️⃣РоманІсторія нам розповідає про післявоєнні часи Другої Світової. Брат з сестрою залишаються без батьків на якогось їхнього таємничого знайомого за клікухою Метелик. Їхнє життя тепер буде оточене дивними людьми, а можливо вони навіть мають якесь відношення до криміналу. А можливо і не мають… ВраженняНууу, наче непогано. Відчувається стиль американської сучасної літератури 20-го століття (хоча написана в наші часи), але якась вона дивнаНаче і сімейна драма, але її не вистачає, наче і психологічна подорож спогадами головного героя, при цьому якось і цього не вистачає Але при цьому розумію, шо чому він потрапив до довгого списку Букера. Текстом дійсно передає сумніви нашого оповідача з приводу його спогадів. Знаєте, коли співрозмовник розповідає якусь історію, але періодично переходить з однієї події на іншу, ще й більш детально розкриває подробиці несуттєвих деталей — от так і тут.Якщо обʼєктивно, це цікава робота, якщо субʼєктивно — нот май кап оф ті (але конкретна ця історія — зазвичай я таке люблю. І американську літературу 20-го століття. Просто цього разу шось не склалося до купи🤷‍♂️) ВисновкиЯкщо ви любите складні нелінійні книжки, то ця може сподобатися. Чітко розумію чому її хвалять критики, але при цьому немає тієї любові аудиторії, тошо серед читачів не так багато поціновувачів колупання в мізках і ненадійних оповідачів. Загалом непогана робота. Написана технічно круто. Була можливість порівняти реліз «Віват» і реліз «КСД»: Віват читається набагато легше. Історія — сипучі піски. Проте чим більше пручаєшся, тим більше не бачиш, а звідти і спогади про цю подію будуть не такими і детальними, як і у нашого ГГ. Не позаздрю такому життю, канєш. Можливо її треба буде залишити на потім і ще раз пробіжатися текстом.🌟🌟🌟⭐️⭐️ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Джеймс Паттерсон, Тед Сафран «Дванадцять Шалених Днів до Різдва» #засніженаПолиця🎵🎤Foxblood «Die Young»📖Віват#️⃣РомкомІсторія нам розповідає про сімʼю, в якій після смерті матері під Різдво, його вже не існує як декілька років. Батько, хоч і виконує свої обовʼязки, знаходиться в глибокому траурі, а діти — це просто діти — вони хочуть подарунків. Тому вирішують, що варто батька зареєструвати на сайті знайомств. Тоді і життя налагодиться😁 Проте не все так просто: якимось чином на неоплачений акаунт написала в ПП Пані Любов….👀 ВраженняДуже радий, що відкладав цю книжку майже цілий рік до Різдвяного грудня🥰Сподобались діти в цій історії. Такі живі і цікаві. У кожного свої проблеми, свої «хочу», свої мрії, але попри все брат з сестрою дружні та єдині. Також відчувається їхній сум за веселим і стабільним батьком.Книжка про Різдвяне Чудо, яке приходить до тебе, коли ти його дуже очікуєш і не очікуєш одночасно) Якраз в такому оформленні, що краще б і не відбувалося взагалі ніколи😁Чому така назва книжки?Це колядка, яку мама дуже любила співати, очікуючи свята. Сімʼї починають надходити посилки з подарунками кожен день. І чим далі, тим все стає важче. Проте саме в хаосі знаходиться істина і розуміння порядку і спокою.Звісно, що батько в нас закохається. Це ж все-таки романтична комедія в нас в руках. Але саме в кого і як саме, вам вже доведеться дізнатися про це самостійно.Найважливіше в кінці. І сліз буде багато. ВисновкиБачив коментарі на Гудрідс, що затягнута книжка, але з цим взагалі не погоджуюсь. Як на мене, баланс тут чудовий, дійових осіб не мало, а подій з ними відбувається ще більше. Дуже класно все описано і переживається читачем особисто. Особливо фінал історії. Смішна, динамічна, святкова книжка про втрату любові (і про те, як на неї знову наважитись).🌟🌟🌟🌟🌟ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Карстен Генн «Книгоходець»🎵🎤 Lost in Separation, LIMBS «Seeing Red»📖КСДІсторія нам розповідає про старого працівника книгарні, у якого є вечірній ритуал — доставляє книжки покупцям прямо додому. Одного дня він зустрічає активну і цікаву маленьку співрозмовницю, Шашу, яка бачить його зі свого вікна кожен день, а саме сьогодні вирішила доєднатися до його доставки. Схоже, що ця зустріч повністю змінить життя нашого ГГ. ВраженняХто читав «Славетне Життя Ей-Джея Фікрі» (і кому вона сподобалася), то обовʼязково варто звернути увагу на «Книгоходця»!Так, це стандартний сюжетний шаблон і набір персонажів. Але от умови достатньо цікаві. Події розвиваються динамічно, попри середню швидкість оповідання. Шаша забирає на себе більшу частину уваги. І це круто) Люблю таких персонажів — весела, гіперактивна, не по роках розумна і мудра. Дуже класна!Історія — класична зміна погляду ГГ на життя. Якраз тоді, коли почне сипатись його рутина і повністю мінятися життя — і він до цього взагалі не буде готовий. І саме маленька дівчинка врятує його від нього самого. І ще купу всього класного для Книгоходця зробить))Твір показує наскільки важливо любити не тільки книжки і героїв неіснуючого світу, а ще й звертати увагу на тих, хто тебе оточує і бути більш відкритим до інших — вони цього не забудуть.Прикольна клікуха для кота — Пес😁 Фігурує декілька разів. Аж самому захотілося завести собі котика і назвати його Псом😁 ВисновкиТепла, світла, маленька і дуже класна книжка, яка може сподобатися більшості. Ну, напевно, тільки може роздратувати гейтерів гіперактивних дітей😁 Майже з самого початку розумієш на шо можна очікувати від твору, але при цьому все одно дуже важко відірватися. Особливо раджу книголюбам, хто любить книжки про книжки і людей)🌟🌟🌟🌟🌟ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Шарі Лапена — Подружжя по Сусідству🎵📀 Lucivora «Coven»📖 КСДНе бухай, тоді і не профукаєш😁Історія нам розповідає про Анну та Марко, які залишили піврічну дитину заради вечірки у сусідів. Повернувшись подружжя знаходить двері дома відкритими, а нагорі — порожнє ліжечко, де зовсім нещодавно мирно спала їхня маленька донечка. Хто її забрав і для чого? ВраженняМені подобається як просто і дієво пише Шарі Лапена. Від неї ви точно не отримаєте якихось складних текстів, які дотошно варто розбирати на цитати, зате можете бути певні, що проведете декілька годин достатньо цікаво, динамічно і захопливо. Початок був трошки повільним і незрозумілим — якраз під стать стану Анни — в дрова від випитого. По ходу тверезіння сюжет набуває ритму, а під кінець все швидше набирає оберти, фігури рухаються все динамічніше, підводячи читача до неминучої розвʼязки. Зізнаюся, я не детективний сноб, тому часто можу не очікувати результатів фіналу. Зате чісто по кайфу майже кожен раз😁, зате мене рідко детективами та трилерами можна розчарувати (якщо ти не Бенджамін Стівенсон🤭).Перший час доведеться поламати голову, розкинути мізками, і шо там з ними ще роблять детективи задля вирішення задачки, поки не отримаємо чітку відповідь по ходу оповідання. Піснєц неочікувано, ага?😅 А не все так просто) Навіть, коли ми дізнаємося наче всю правду, виявиться, що це тільки половина. А там вже накрутіла-навєртєла авторка))Мені дуже сподобалася історія. Я наче невеличкий серіал подивився, поки хрумтів чипсами та запивав Кока-Колою)) ВисновкиЯкщо ви любите цікаві історії, де персонажі тісно повʼязані одне з одним, де в кінці вам розкажуть перебіг подій з самого початку (як це зазвичай робиться в детективах, ю ноу😁), то не думаю, що будете розчаровані. Це другий твір Лапена в руках, до цього читав «Нещаслива Родина», яка мені також була по кайфу. Сподіваюся, і вам також буде;)🌟🌟🌟🌟🌟ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Враження Ч.2З однієї сторони, хотів би подякувати Сергію Сингаївському, що замотивував піти та почитати про цей розділ історії, а також нагадати нам, що держава може стати крихкою, коли можновладці зіштовхують носами громадян — може початися повний піздорєз, чого зараз ніяк не можна допустити!!!! Ми маємо стояти одне за одного! Хоч на полю бою, хоч в тилу.З іншої сторони, я не дуже задоволений, що витратив аж цілий тиждень на прочитання цього роману. Якщо би Забужко свого часу сама не розказала про «Дорога на Асмару», то додруку через «Комору» і не було б. І ніхто нічо би не втратив від цього. Ну, окрім якоїсь додактової доходності автора (якщо вона там взагалі є), враховуючи, що роман не став якимсь ультрабестселером🤷‍♂️Не маю жодного уявлення як то всьо оцінювати, тому що обʼєктивно і субʼєктивно в мене є претензії до твору. А оцінювати чисто за параметром «автор вміє складати букви в слова, а слова в гарні і складні речення»…нуууу, я навіть не знаю😅 ВисновкиЯк пишуть оглядачі, роман написаний для інтелектуалів. А мені такі вислови пахнуть душнільством, літературними нітакусями, псевдоестетством. Якщо інтелект вираховуєтся такими книжками, то краще спокійно і в задоволення житиму своє життя, переглядаючи чергову частину Форсажу і жартуватиму на тему педофілії в католицьких церквах, ніж оце обсмоктування метафор, дивлячись на поп-корнових читачів з кислим їбліщєм і жовчю на губах😁🌟🌟🌟⭐️⭐️ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Кейт Бромлі — Поки БувайНаписано під альбом 5 Seconds of Summer «Everyone’s a Star»Дуже багато «недо» для однієї історіїТвір нам розповідає про Віолу, яка потрапила зі своїми друзями-однокурсниками в Італію на стажування до модного бренду. Після виснажливого місяця вони мають навчитися азам, спробувати себе в різних ролях в різних департаментах, а також паралельно розробити свою колекцію та представити на конкурсі наприкінці навчального етапу. Переможець отримає омріяну роботу! Проте, як кажуть: «як тиждень почнеш, так і продовжиш» — от і у Віоли не задалося — в перший же день в кавʼярні обливає кавою гарного італійця і ламає йому ноут… Схоже, ця зустріч була визначена небесами) ВраженняЯ розчарований трішки сильніше, ніж хотілося би. Мужик наче непоганий, але якийсь тютя, а ГГ місцями підбішує знатно, проте оцінка самого твору буде відокремлена від особистих вподобань характерів персонажів.Чому дуже багато «недо» для однієї історії? 1. Ми в Італії. І тут її не вистачає. Дуже мало. Наче і знаходимось серед італійської краси, але більше схоже на декорації до театральної постановки — тут тобі і моцарелла з картону, і апельсини на деревах намальовані. НедоІталія. 2. Акцент оповідально авторка зробила більше на діалогах між дійовими особами, майже повністю забуваючи, в яких умовах вони знаходяться. Приїхали на місяць, але він так швидко минає, що після першої половини ми вже готуємося до відбуття знову в США. Ну такоє. Недобаланс. 3. Троп енеміз фром лаверз. Але вони при цьому і недоенеміз, і недолаверз. Якось дивно і стрімко розвиваються стосунки, і аж до самого зламу. Недокохання якесь 4. Наші герої знаходяться в умовах змагання, в дуже стресових робочих буднях. Про це все ми майже нічого не побачимо. В подяках Бромлі хоч і визначає одну консультантку, яка допомагала їй розібратися в тонкощах вироблення одягу, проте видно за текстом, що не вистачає консультантів саме з модної індустрії. Ми не побачили закулісся кухні. Недомодно.А далі перейдемо до субʼєктивного, з чого хочеться покєкать.Мужик (Метт)Наче і драма в нього є, але не передає він цього відчуття, шоб йому співчували. Тошо дуже закритий. Але якось неповністю) Якась недовідкритість і недозакритість. Тут він тобі весь такий плейбой, який прораховує наперед кроки, а через секунду вже стоїть стовпом. Ти шо, дядь, заснув? Ну давай шуруй далі!Якого хєра вона чиста після душу, а він просто стоїть на балконі? А в душ?)) Не повірю, що його гілочка пахне трояндами😁ГГ (Віола)Інколи через свої внутрішні конфлікти трішки підбішує, через що хочеться сказати: та реально? саме зараз??? Добре, що її оточують люди, які в найкращий момент зʼявляються і вправляють мізки. Це правильний меседж. Це мені сподобалось.Курйози мають бути смішними, але вони якісь дивні, а саме через склейки сцен🤷‍♂️ Інколи переходи передаються через третю особу, інколи ніяким чином не виділені. Не думаю, що це проблема нашого видавництва. Здається, так само це реалізовано в оригінальному тексті. Не люблю, коли мені доводиться задумуватись і спотикатися, а не просто плисти з історією.Загалом історія дисбалансована. Читачу багато чого недодають, через що друга половина історії виглядає так, що вона могла би бути класною заключною третиною, якщо б до цього було багато чого детально прописано. ВисновкиЗагалом історія непогана. Якщо в перерві між склом і психоделом, ок. Якщо брати зі сподіваннями отримати класну історію, від якої метелики пурхатимуть в животі, то точно ні. Середнячок.🌟🌟🌟⭐️⭐️ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Емілі Генрі — Люди, Який Ми Зустрічаємо у ВідпустціСеред натовпу людей я не відчуваю себе самотнім, але тільки якщо ТИ є порядІсторія нам розповідає про Поппі та Алекса. Їхня дружба почалася ще з першого курсу. Обоє такі різні, що дивуєшся кожен раз, як вони можуть взагалі знаходити спільну мову. Подорожуючи разом кожного року влітку, вони не тільки бачать гарні місця світу, а ще й пізнають одне одного все краще. Проте щось сталося два роки тому в Хорватії, через що друзі більше не спілкуються. Що могло порушити такі міцні дружні стосунки? І чи зможуть наладити їх хоч колись? ВраженняОфіційно заявляю! Емілі Генрі вкрала моє серденько і більше не віддає. Як читати інших авторок романтичної прози, якщо Емілі закриває всі мої хочу? Це було офігєнно! І смішно, і дуже цікаво, і щемко, і романтично, і тупо (а коли проблеми в стосунках не були тупими?🤭), і трошки перчинки було🌚Так, відкидаємо емоції по максимумуЦе третя книжка письменниці в руках. До цього читав «Пляжне Чтиво» та «Книголюби». І, ОМАЙГАД, сюрпризом не буде — мені вони також сподобались)І я точно можу зрозуміти чому її історії можуть комусь не подобатись. Це просто треба відчувати. Треба бути тим знудженим меланхолійно-апатичним міленіалом з синдромом самозванця; трошки зашуганим попереднім поколінням, який боїться ризикувати та робити хоч щось для свого комфорту, прибутку, розвитку. Це не просто книжки, це звернення такого ж міленіала до іншого, показуючи таким чином, що ти не один в цьому світі, що є такі ж люди, такі ж долі, такі ж думки; це для підлітків, яким вже далеко за 30.Поговоримо трішки про героївАлекс — типовий представник покоління, який бере на себе відповідальність з молодого віку: завжди поступає «як нада», дуже раціональний, в нього є ціль і він до неї йде, тому що просто так потрібно. Тому що так потрібно для сімʼї. Завжди облаштує комфорт іншому, замість зробити щось для себе.Поппі — вид міленіала, який більше за все хоче вирватись з хоумтауну і нарешті почати жити. І в першу чергу для себе. Проте не все так просто, тому що досягши мети, задає собі питання: «а шо я взагалі роблю? для чого? чому? навіщо? що мені робити далі?» — і через це страждає ще більше.Читач може себе впізнати в Алексі, а може і в Поппі, а можливо шматками і звідти, і звідти. Ми такі. Ми хочемо більше, але боїмося: а що, як не вийде? І неважливо де саме. Це стосується будь-якої сфери життя. Емілі Генрі змушує зануритися в цей стан. І якщо немає такого життєвого досвіду, а емпатично не вдається зануритися в емоційний стан дійових осіб, то йде супротив і нерозуміння — ось чому іноді можна не відчути меседж — просто не для кожного.Кінематографічна історія, тому сумнівів немає чому саме цей твір вирішили екранізувати. Сподіваюсь, не перепакостять і зроблять дуже красиву і романтичну історію. 9 січня 2026 року на Нетфлікс. Чекаємо. ВисновкиПопереду мене ще чекають «Кумедна Історія» та «Щасливе Місце». І чуйка мені підказує, що ні кумедно не буде, ні щасливо також. І я цього дуже чекаю😁 «Люди, Яких Ми Зустрічаємо у Відпустці» мені дуже сподобалася. Тут було про шо подумати, про шо посумувати, за шо поперейматись, про шо поплакати, про шо порефлексувати. Це чудова історія про пригоди двох. І про декорації навколо них.🌟🌟🌟🌟🌟ЛЕСИК — тут про книжки і не тільки

Отаким був мій книжковий вересеньНе на все я написав огляди.Іноді було майже нічого сказати, а в деяких випадках я просто затягнув настільки, що зараз тих емоцій вже не відчуваю, шоб писати повноцінний огляд.Дуже люблю осінь, але цьог року вересень видався максимально паскудним на події. Добре, шо хоч літературно від вдався. На існуючі огляди я зроблю посилання, а на інші твори напишу тут парочку рядків;)Альона Рязанцева — Афера Маршалл Б. Розенберг — Ненасильницьке СпілкуванняЕнн Тайлер — Плетений КолосокЯкщо вам подобається реалізм, по типу як пише Тейлор Дженкінз Рід або "Книга Балтиморів" Діккера, то твір Енн Тайлер має сподобатись. Щось конкретне не можу я звідти виокремити. Питання сімʼї і відносин дуже болюче для мене. З деякими людьми мені важко, з деякими трішки легше, а коли ще й показують в книжці, що є приклади, коли ніхто ні на кого не ображається, то дуже хочеться, шоб і в моєму житті таке було. Проте я не знаю як то побудувати. Щойно намагався, але не вийшло. Там така броня, шо хєр пробʼєш😁Кроч, якщо вам історії про людей, про сімʼї подобаються, то обовʼязково зверніть увагу. А ще тут вайби середини 20-го століття. Я його дуже люблю)Котаро Ісака — БогомолЄвгенія Кузнєцова — Вівці ЦіліПісля Славинської дуже важко щось іще додати на тему війни. Раджу просто прочитати. Як на мене, це найкраща книжка Кузнєцової. І не забудьте закинути 2 гривні на Русоріз;)Стівен Кінг — Довга ХодаФредрік Бакман — Ведмеже МістоФріда Мак-Фаден — СлужницяТут огляд без спойлерів не написати. Тому строчу пару рядків прямо в дайджесті) Взагалі не очікував, що буде така цікава історія. Читав заради перегляду екранізації. Тепер подивитися її ще цікавіше. І я дуже задоволений кастом, що обрали для стрічки. Фіналу такого не очікував. Правда, тепер розумію в наступних частинах взагалі інтриги не буде. Проте обовʼязково цього місяця спробую ще й другу прочитати. Сподіваюсь, Фріда плюс-мінус всі свої книжки так пише, тому що іноді потрібні історії по типу Нетфлікса: ввімкнув і погнав дивитись. Ірина Славінська — Повітряна і Тривожна КнижкаІван Байдак — (Не)Помітні