Леонід Нєвзлін

Представники прем’єр-міністра Нетаниягу минулого тижня запропонували припинити використовувати слово «різанина» щодо нападу ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. Натомість пропонується вживати слово «події».Це справжній плювок в обличчя ізраїльському суспільству, яке продовжує переживати травму 7 жовтня. Колишні заручники розповідають про звірства, які їм довелося пережити. Рідні загиблих заручників ледь встигли поховати їхні тіла. А в «Лікуді» вже переписують історію.Впродовж двох років війни Нетаніягу та весь ізраїльський уряд не втрачали нагоди нагадати світу про жахи 7 жовтня. Цей день справедливо назвали найкривавішим днем в історії єврейського народу після Голокосту. Сам Нетаніягу називав його «другим Голокостом» і аж ніяк не уникав слова «різанина».Що ж змінилося? Раніше ізраїльський прем’єр апелював до міжнародної спільноти, ООН, міжнародних судів. 7 жовтня було виправданням для подальших дій у секторі Газа.Тепер Бібі та його союзники звертаються до внутрішньої аудиторії. До тієї самої, що вимагає від лідерів взяти на себе відповідальність за трагедію. І ось з’ясовується, що жодної трагедії не було. Так, «події».Це не перший раз, коли Нетаніягу намагається переписати історію. Зовсім нещодавно він — за допомогою вирваних із контексту цитат — переконував усіх у тому, що давно виступав за ліквідацію ватажків ХАМАСу, але йому нібито не дозволили керівники армії та спецслужб.Раніше його оточення навіть поширювало теорії змови про те, що 7 жовтня стало результатом змови у верхівці армії, ШАБАКу, «Моссаду». А родичів заручників та інших протестувальників проти дій уряду звинувачували у зв’язках із ХАМАСом.Загалом Біньямін Нетаніягу успішно вчиться у свого давнього друга Дональда Трампа маніпулювати реальністю. А можливо, навпаки, дає йому уроки.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Володимир Зеленський дав інтерв’ю Саймону Шустеру, у якому заявив, що радше не підпише жодної мирної угоди, ніж змусить українців прийняти погані умови. Це не дипломатичний маневр, а інстинкт виживання держави, чиє існування намагаються підпорядкувати американському електоральному циклу.Але якщо війна прив’язана до дат Вашингтона, хто тоді визначає її фінал? Україна не програє, але й не перемагає. Країна виживає. Проте навіть найпотужніший героїзм потребує перепочинку. Питання лише в тому, на яких умовах він настане.Перемир’я без гарантій безпеки — це не мир, а технічна пауза, яка дає Москві час перегрупуватися. Воно має сенс лише тоді, коли буде вибудувана надійна система постачання зброї, санкційного тиску, захисту неба та критичної інфраструктури. Але, схоже, взяти на себе такі зобов’язання ніхто не готовий.Росія, у свою чергу, не руйнується, але живе в умовах постійної напруги. Ідеальний варіант для Москви — перемир’я без жорстких гарантій Києву: зафіксувати завойоване, знизити інтенсивність бойових дій, зберегти важіль тиску. Раціональність цієї позиції Путіна робить її політично переконливою для йому подібних.У цьому — головний нерв інтерв’ю Зеленського. Скарг у його словах немає, але є визнання залежності, яку жодна система гарантій не здатна остаточно усунути. Поки Вашингтон рахує час до наступних виборів, Київ змушений рахувати час до наступного удару. Через день чи через рік — не так важливо, якщо іншого захисту, окрім того, що є зараз, не існує.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Минулої ночі РФ продовжила тероризувати жителів найбільших міст України. «Шахедами» та балістичними ракетами путінські війська били, зокрема, по об’єктах теплової генерації.Після цієї атаки ще 2600 житлових будинків у Києві залишилися без опалення. Ще 1100 будинків у столиці залишаються без тепла через попередні масовані обстріли та пошкодження інфраструктури. Водопостачання та водовідведення працюють, однак мешканців просять запасатися питною й технічною водою на випадок можливих ударів і по цій інфраструктурі.За інформацією влади, в Одесі через знеструмлення без водопостачання залишилися близько 300 тисяч людей, а без тепла — майже 200 будинків. У Дніпрі внаслідок масованої атаки припинено теплопостачання для 10 тисяч абонентів.З одного боку, Москва намагається зламати волю до спротиву та змусити капітулювати український тил. З іншого — зробити найбільші міста країни непридатними для життя й спровокувати масовий відтік населення. Яке ж «слово» тримає Путін у розумінні адміністрації США, яка заплющує очі на цей терор? Обіцянку про «остаточне вирішення українського питання»?Підписатися: Леонід Нєвзлін

Сьогодні в ЗМІ активно обговорюється інформація FT, згідно з якою Україна розпочала підготовку до проведення президентських виборів одночасно з референдумом щодо можливого мирного договору з Росією.Видання стверджує, що адміністрація Трампа тиснула на Київ, вимагаючи провести обидва голосування до 15 травня — інакше країна ризикує втратити запропоновані гарантії безпеки. Водночас джерело в оточенні Володимира Зеленського заявило РБК-Україна: «Поки немає безпеки — не буде й оголошень про вибори».Проведення виборів — внутрішня справа України. Це демократичне суспільство, яке діє у власному правовому полі та здатне самостійно вирішувати питання виборчих процедур навіть у найтяжчих воєнних чи повоєнних умовах.Але якщо зовнішні сили справді намагаються тиснути на Київ, включаючи вибори до «мирних планів» і вимагаючи референдум під загрозою зриву гарантій безпеки, постає принципове питання: за що саме український народ має голосувати у найкоротші терміни?Москва хіба погоджувалася на якийсь проєкт мирної угоди? Чи українцям пропонують винести на референдум акт капітуляції, умови якого будуть продиктовані Путіним?Підписатися: Леонід Нєвзлін

Австралія зустріла президента Ізраїлю Іцхака Герцога масовими та насильницькими протестами. Тисячі людей вийшли на демонстрації в Сіднеї та Мельбурні, дехто з них нападав на поліцейських і скандував гасла на кшталт «Герцог — терорист» та «Є лише одне рішення: революція інтифади».Поліція застосувала сльозогінний газ, понад 20 осіб були затримані.Президент Ізраїлю — значною мірою церемоніальна постать; він не визначає державну політику. До Австралії Герцог прибув із гуманітарною місією — зустрітися та підтримати єврейську громаду, яка нещодавно пережила жахливий теракт під час святкування Хануки на пляжі Бонді в Сіднеї у грудні 2025 року.Але для австралійських протестувальників немає різниці між урядом і людьми, і навіть — між ізраїльтянами та євреями. Самі вони, звісно, назвуть себе антисіоністами. Та насправді це найочевидніший антисемітизм.Як благополучна Австралія стала розсадником цієї чуми? Як став можливим теракт у Сіднеї, а за два місяці — така потворна акція не лише проти президента Герцога, а й проти австралійської єврейської громади?Я сподіваюся, що влада Австралії теж ставить собі ці питання й відповість на них чесно. Хоча б — самій собі.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Цього тижня лідери ЄС мають намір обговорити одне з найскладніших питань — як перетворити Європу на сильного глобального гравця у світі, який стає дедалі жорсткішим, пише Politico. Йдеться про підвищення економічної конкурентоспроможності ЄС, скорочення залежності від США та підтримку України.Зокрема, заплановані зустрічі європейських міністрів оборони в Брюсселі, де представники України поінформують їх про першочергові потреби країни у протистоянні РФ. Після цього відбудеться зустріч лідерів ЄС, присвячена економічним проблемам, а наприкінці тижня пройде Мюнхенська конференція з безпеки.Видання зазначає, що неофіційне головне питання конференції — чи має ЄС взагалі шанс вистояти самостійно без допомоги Вашингтона. Експерти наголошують, що розвідувальні служби знову й знову попереджають європейців: Росія може бути готовою атакувати одного з європейських союзників, поки Дональд Трамп перебуває при владі.Для європейських лідерів нині особливо важливо не піддатися традиційній спокусі потонути в нескінченних нарадах. Континент змарнував роки, вважаючи, що протекторат США у сфері безпеки буде вічним, а у світі й надалі діють якісь усталені «правила гри».Тепер європейські політики ризикують припуститися ще однієї помилки — розраховуючи «пересидіти» Трампа. Але це не так: світ остаточно змінився, і якщо Європа хоче вижити як самостійний гравець, їй необхідно терміново надолужувати згаяний час.Підписатися: Леонід Нєвзлін

На вихідних Володимир Зеленський повідомив журналістам, що США прагнуть домогтися підписання мирної угоди між Росією та Україною до червня. Після цього, за його словами, увага Дональда Трампа може переключитися на проміжні вибори до Конгресу, пише Axios.Зеленський також заявив, що російська делегація в Абу-Дабі змінила риторику і замість «історичних аргументів» вела «конкретну» розмову про те, на що вона готова піти, а на що — ні. За словами українського лідера, Москва й надалі вимагає виведення українських сил з неокупованої частини Донбасу, однак вперше погодилася обговорювати американську пропозицію щодо створення вільної економічної зони в цьому регіоні.Бажання американців форсувати події цілком зрозуміле. Але насторожує інше: на тих самих переговорах США запропонували чергове «енергетичне перемир’я». Україна на це погодилася, а Росія відповіла масованим ударом по ключових електропідстанціях, які забезпечують роботу українських АЕС.Станом на цей ранок, за офіційними даними, енергоблоки атомних станцій і надалі вимушено розвантажені через серйозні пошкодження ліній електропередачі. Дефіцит в енергосистемі посилився: зокрема, у Києві електроенергія подається лише на 2–3 години на добу. Водночас цього тижня знову прогнозуються сильні морози.Фактично Москва зробила крок, близький до ядерної ескалації: варварські удари російської армії створюють ризик аварії на АЕС. Американці намагаються прискорити переговори, але не вживають жодних заходів у відповідь на поведінку Путіна. Така політика може лише заохочувати його до маніпуляцій і затягування переговорів.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Черговий раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією не продемонстрував ознак суттєвого прогресу. По суті, єдиним конкретним результатом, окрім довгоочікуваного обміну та повернення частини українських захисників додому, стала традиційна «домовленість домовлятися». Інших політичних сигналів наразі не простежується.Водночас показово, що в Абу-Дабі обговорювалася ще одна тема — продовження положень договору СНВ-III між США та Росією щодо контролю над ядерними арсеналами. Як пише Axios, сторони близькі до неформальної домовленості. За словами американського чиновника, термін дії договору формально сплив у четвер, а його продовження не буде юридично оформлене: «Ми домовилися з Росією діяти добросовісно та розпочати обговорення способів оновлення договору».Сам президент США Дональд Трамп заявив, що замість продовження договору «нам слід доручити нашим ядерним експертам роботу над новою, покращеною та модернізованою угодою, яка зможе діяти ще багато років».Основна причина скепсису Білого дому щодо продовження СНВ-III полягає в тому, що договір не обмежує Китай, ядерний арсенал якого менший, але стрімко зростає. Втім Пекін не виявляє інтересу до участі в угоді, яка обмежувала б його ядерну програму, і не має для цього очевидних стимулів, зазначає видання.З тезою про необхідність стримування китайського ядерного арсеналу важко не погодитися. Набагато більше запитань викликає те, що політика адміністрації США ґрунтується на припущенні про «добросовісність» Росії. Трамп стверджує, що Путін «дотримується слова» — навіть на тлі масованих ударів балістичними ракетами по Україні. Це вкрай небезпечне припущення: віра патологічним брехунам становить серйозну загрозу, особливо в контексті глобальної безпеки.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Цього тижня спливає термін дії останнього юридичного обмеження на розгорнуті ядерні озброєння Росії та США. Договір СНО-III, який обмежує кількість ракет і боєголовок у двох найбільших ядерних арсеналах світу, закінчується у четвер.Як пише FT, це потенційно відкриває нову епоху ядерного протистояння великих держав, а перспективи укладення нової угоди не проглядаються. Гонка Китаю з нарощування власного ядерного арсеналу додатково ускладнила переговори про контроль над озброєннями. «Пекін навряд чи розглядатиме ідею контролю доти, доки не досягне паритету зі США», — зазначається в публікації.Водночас цінність договору полягала не лише в чисельних обмеженнях на ракети й боєголовки, а й у закладених у ньому механізмах інспекцій та обміну даними. Однак процес інспекцій було заморожено під час пандемії коронавірусу, а згодом повністю припинено після того, як Путін у 2023 році призупинив участь Росії в договорі.Дефіцит довіри, як зазначає видання, посилюється появою нових видів озброєнь, не охоплених чинною угодою: Росія розробляє крилату ракету «Буревісник» і підводний безпілотник «Посейдон», а також гіперзвукові озброєння, зокрема «Орєшнік».До цього слід додати, що Москва не лише розробляє нові озброєння, а й випробовує їх у бойових умовах, застосовуючи ракети середньої дальності проти України. Йдеться не лише про сумнозвісний «Орєшнік»: минулого місяця Росія завдавала ударів по українських енергетичних об’єктах і гіперзвуковими «Цирконами». Проблема в тому, що Путін зайшов значно далі, ніж може здаватися: він фактично нормалізує бойове застосування озброєнь, контроль над якими світові держави намагалися встановити десятиліттями.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Партія «Лікуд» опублікувала заяву, в якій звинуватила «глибинну державу» у «спланованому та незаконному полюванні на відьом», спрямованому на повалення уряду.Під «глибинною державою» партія прем’єр-міністра Нетаніягу має на увазі державну прокуратуру, офіс юридичної радниці уряду та поліцію. Під «полюванням на відьом» — численні розслідування, пов’язані з діями самого Нетаніягу та його оточення.Зокрема, йдеться, вочевидь, про скандал «Катаргейт»: співробітників канцелярії прем’єр-міністра та його радників звинувачують у тому, що вони отримували гроші та лобіювали інтереси Катару, а також «зливали» у ЗМІ інформацію, яка могла становити загрозу національній безпеці Ізраїлю.«Усе це робиться для того, щоб завадити демократично обраному уряду виконувати свої обов’язки, очорнити його та спробувати скоротити термін його повноважень неналежними й незаконними засобами», — стверджується в заяві «Лікуду».Нетаніягу у своєму репертуарі: шукає винних замість того, щоб подивитися у дзеркало.Всі нові звинувачення та розслідування щодо його оточення — не підступи недоброзичливців, а нормальна робота державних інститутів. Але Нетаніягу вважає, як колись Людовик XIV, що «держава — це я». Держава — це він, а всі інші — вороги й зрадники, які заважають йому користуватися благами влади.Підписатися: Леонід Нєвзлін