Статистика telegram channel - @kurinska_a

Ми вже пройшли стадію прийняття, тож проєкти про війну рухаються у напрямку: «Що буде опісля?»Саме таким є «Війна: зворотна перспектива». Створюючи виставку, організатори ставили собі запитання: «Якою буде Україна після війни? Коли ми почнемо жити своє мирне життя?». Оскільки правду ми дізнаємося далеко у майбутньому, то нас і запрошують переміститися в уявне прийдешнє, звідки ми зможемо засвідчити зміни. Розмістивши експозицію у просторі, де раніше була представлена постійна виставка Музею історії України у Другій світовій війні, куратори роблять крок до переосмислення меморіалізації як такої. Важливе питання, котре нині підіймається у кількох мистецьких інституціях столиці, тут не лише обговорюється й виноситься на загал, а й якоюсь мірою втілюється. Українське суспільство має прийти до власного, відмінного від радянського, способу плекання пам'яті. Це питання, яке не можна відкладати на потім, до Перемоги. Це має вирішуватися вже зараз.Музей історії України у Другій світовій війні (карти)«Війна: зворотна перспектива»Вхід — 30/70 грнВиставка діє до кінця 2024 року#куди_сходити_у_жовтні#куди_сходити_у_листопаді#куди_сходити_у_грудні

«Кінцуґі: поетичне лагодження» Онні Кемске Кінцуґі або кінцукуроі — метод єднання золотом, покликаний зберегти історію виробу і навіть підкреслити сліди, які лишив час.Ви певно вже не раз чули про цей спосіб лагодження, однак я б хотіла зауважити на іншому. Кінцуґі — це значно більше за просте ремонтування, це ціла філософія. До того ж, завдяки своїй метафоричності, термін вже просочився у чимало сфер і став всеосяжним. Аби у повній мірі збагнути, що мається на увазі під цим поняттям, треба відслідкувати витоки. Японці навчилися цінувати та зробили частиною своєї естетики тріщини. Цьому зокрема сприяло місцерозташування країни, у якій щороку відбувається понад 1500 землетрусів. Якщо навіть світ навколо постійно руйнується, до цього треба призвичаїтися і розпочати цінувати, віднаходячи прекрасність у цій особливості. Важливо також відзначити, що кінцуґі це аж ніяк не про повернення до попереднього стану речей. Це радше створення нового, з залишків переосмисленого старого. Не рідко, відновлений об'єкт стає набагато ціннішим за першопочатковий. Завдяки цій праці ви дізнаєтесь, що кінцуґі насправді має чимало різновидів, а також подібних до себе технік, що для кожної роботи застосовується індивідуальний підхід, який підійде саме їй, що відбувається у сучасності, як ця техніка розвивається і знаходить себе у різних проявах (наприклад арт-терапії та приверненні уваги до соціально важливих тем).Дуже раджу! Придбати можна тут.#мистецька_бібліотека

Від Національного музею я очікувала більше У моєму розумінні саме в цій установі представлені найцінніші надбання, що приваблюють туристів, але може то мені просто не відгукнулося.Національними музеями називають кілька найбільших установ подібного штибу в Польщі. У Кракові знаходиться головна філія, котра була заснована ще у 1879 році, але знаходиться у сучасному приміщенні з 1992, адже саме тоді закінчили його будівництво.З примітного, установа є одним з 3-х найвідвідуваніших музеїв Польщі, а ще тут зберігається єдина у країні картина Леонардо да Вінчі — "Пані з горностаєм".Представлені експонати оповідають історію сучасного та класичного польського мистецтва, вплітаючи їх у світовий контекст. Окрім того, діють тимчасові експозиції, серед яких мені найбільше сподобалася присвячена путті.Наостанок розкажу, що якщо завітати у вівторок, вхід на постійні експозиції — безкоштовний.Фото:1-4 — експонати з тимчасової експозиції присвяченої путті5 — вітражі з релігійними мотивами6-7 декоративно-прикладне мистецтво 8 — "Невідома записка", Яцек Мальчевський, 19029 — "Портрет Тита Чижевського", Збіґнєв Пронашко, 192010 — Аліна Шапочнікова, роботи з серії "Гербарій", 1972Національний музей у Кракові (карти)#мистецька_подорож_Краковом

Виставка Пінзеля у Краківському Вавелі!«Емоції. Львівська скульптура в стилі рококо» — це вже друга виставка волинського майстра, котра експонується у Краківському замку на Вавелі. У рамках нинішньої події представлені врятовані скульптури з Городенки. Вони були виконані Йоганом Пінзелем та його майстернею у 1755-1757 роках, на замовлення архітектора Церкви непорочного зачаття Пречистої Діви Марії — Бернарда Меретина, для оздоблення її інтер'єру.Відвідувачів зустрічають шість попарних фігур, котрі увінчували головний вівтар: Йоахим, Єлизавета, Анна, Йосип та два янголи (фото 1-5). За ними слідує сцена неймовірної краси — путті, котрі, наче в танці, розташовані навколо джерела світла, що колись було вікном з зображенням Пресвятої Діви Марії (фото 6). Зовсім поряд знаходяться ще дві скульптури з амвону церкви (фото 7-8), котрі насправді є лиш невеличкою, збереженою від первісного задуму, частиною.Експонати виставки супроводжуються документальними знімками, котрі дають змогу зрозуміти, як скульптури поєднувалися з архітектурним вирішенням храму, а також поглянути на колишню велич робіт, що вражають понині. Кілька світлин лишу в коментарях.Королівський замок на Вавелі (карти)Виставка діє до 15 вересня#мистецька_подорож_Краковом

Про цей музей я довідалася завдяки рекламі поблизу ринкуНасправді, мене неабияк здивувало, що у Кракові є музей Бенксі. Звісно, це лише майстерно відтворені копії, однак зібрати стільки творів митця в одному приміщенні, вправно відтворивши атмосферу вулиці, котра не полишає навіть коли ви виходите з музею — велика праця.Більшість робіт містять етикетаж, де не лише зазначена назва, а й пояснено контекст, у якому створювався малюнок. Оскільки графіті Бенксі в основному трактуються саме завдяки середовищу, при перенесенні стінописів у галерейний простір дуже важливо надавати глядачам додаткову інформацію для розуміння.Символічно, що вихід з установи — через сувенірну крамницю. Саме так ("Вихід через сувенірну крамницю") називається документальний фільм про митця, котрий вийшов у 2010 році, і навіть був номінований на Оскар у 2011-му.Експозиція складається з понад 150 репродукцій вуличного художника, котрі розмістилися на колишній Фабриці пластин, срібла та металевих виробів Марціна Ярри. Завод був заснований та зведений у 1886 році, а його загальна площа — більше за тисячу метрів квадратних.Так склалося, що в час перебування у Польщі я якраз працювала над написанням статті про Бенксі, а знайдені у музеї відомості допомогли мені доповнити цей матеріал. Тож запрошую до ознайомлення!Музей Бенксі (карти)Експозиція постійна#мистецька_подорож_Краковом

Кілька годин тому я перетнула кордон Польщі і нині прямую до Братислави.Моя подорож вийшла спонтанною, і все тому, що я раптово дізналася про виставку Пінзеля у Краківському Вавелі й української сецесії у Словацькій національній галереї. Обидві тривають до вересня, тож зволікати ніяк не можна було. До того ж, експозиція "В епіцентрі бурі" вже раз була зовсім поряд, адже відкрилася в Австрії, за тиждень після мого від'їзду з Відня (#мистецька_подорож_Віднем). Це був виклик!У дорозі завжди знаходиться час подумати і осмислити, у моєму випадку — пережитий за два попередніх дні досвід. Перший день у Кракові я вивчала місто, а наступного вже гасала по галереях. Мені вдалося відвідати майже (бо в останню лиш зазирнула на хвильку) 6 інституцій. Та нині я не хочу розповідати вам у деталях, адже кожна місцина, як на мене, заслуговує окремої уваги і про це буде трохи згодом. Цей пост радше покликаний окреслити загальне враження.Скільки разів я зупинялася, аби зробити світлину гарного балкончика, віконця, чи будівлі загалом, годі лічити. Схожі відчуття під час прогулянки містом я мала хіба що у Празі, котра припала мені до душі настільки, що я б хотіла там деякий час пожити. Вулиці майже без підйомів, а пішохід — явно привілегійованіший за автомібіліста, певно тому автівок тут доволі мало.Вежа Ратуші, Суконні ряди, Базиліка Святої Трійці, Собор Святого Петра і Павла — одні з численних пам'яток, котрі мені довелося побачити, однак я не вишуковувала їх навмисне, а просто гуляла старим містом і вивчала очима) Як завжди порадував стан будівель, є з чим порівняти і до чого прагнути.Планую неодмінно сюди повернутися. Вже розумію, що місто заслуговує значно більше ніж два дні.#мистецька_подорож_Краковом

«Космічна містерія життя» Івана МарчукаЦе понад 180 робіт з 15 циклів митця, що створювалися від 60-х років ХХ століття до наших днів та були відібрані з фондів 7 музеїв та понад 20 приватних колекцій.Ретроспектива, приурочена до 33-ї річниці незалежності України, прагне познайомити глядача з генієм сучасності зусібіч. Додавши декоративні елементи, що перегукуються з авторською технікою митця, куратори створили експозицію, яка переплітає реальний простір з полотнами. Варто відмітити й цікавий підхід, який вигадали для презентації репродукцій, адже не всі картини вдалося отримати в оригіналі. Нью-йоркський період помістили у портальні труби, відчути магію яких можна, зазирнувши в середину. Роботи, написані за останні роки еміграції у Відні, за допомогою проєктора відображаються на полотнах. Дійство доволі динамічне і заворожуюче.Масштаби перекривають здебільшого всі недоліки, але вони все ж присутні: простір не до кінця продуманий з точки зору місць найбільшого скупчення людей, а на деякі роботи хотілося б подивитися більш уважно, чи відокремлено, що унеможливлює відстань до картини та їх близьке розташування.Дуже порадувала кількість відвідувачів, адже останнім часом, якщо звісно не враховувати відкриттів, наша команда ентузіастів часто опиняється чи не єдиними поціновувачами мистецтва. Сподіваюся, ця подія стане частинкою ваших планів!Музей історії Києва (карти)«Космічна містерія життя»Вхід — 100/200 грнВиставка діє до 29 вересня#куди_сходити_у_серпні #куди_сходити_у_вересні#День_Незалежності

Сподіваюся, що вчорашній анонс вас заінтригував, адже сьогодні я розповім вам про Музей сучасного українського мистецтва Корсаків!Мистецький простір відчинив свої двері у 27-му річницю з Дня незалежності України. Ідейно, установа була закладена ще у 2014-му: саме тоді розпочала роботу Галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра», на базі якої збиралася колекція майбутнього музею. Установою опікуються та фінансують її фундатори — родина Корсаків. Трохи про цифри, для розуміння масштабів:🤩 загальна площа — 12000 кв.м., площа постійної експозиції становить 3000 кв. м., змінної — 460 кв. м.;🎨 тут представлено роботи понад сотні іменитих сучасних українських митців, котрі творили у проміжок часу з 1930-го до сьогодення;🖼 у колекції музею знаходиться близько чотирьох тисяч арт-об'єктів;🎨 в окремому павільйоні Петро Антип створює найбільшу картину у світі — 2000 метрів кв.! (фото 4-6)Мене дуже вразило устаткування приміщення та побудова експозиції, що абияк непросто зробити, працюючи з інституцією такого розміру. За дві години відвідин я встигла оглянути лише 3/4 простору, проте навіть цього було достатньо. Тут представлені роботи майже усіх митців, котрих я "зустріла" впродовж року активного відвідування виставок у Києві 0_0Приємною несподіванкою стала бібліотека, що знаходиться на верхньому поверсі. Це одна з найбільших збірок мистецької літератури, котру мені доводилося бачити! На мою думку, музей у повній мірі слідує своїй місії: будує музейну інституцію найвищого рівня, яка змінює минуле, рефлексує теперішнє та творить майбутнє, що сприяє розвитку духовності нації та пропагує українське мистецтво у світі.Неодмінно завітайте сюди, як будете в Луцьку!Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (карти, працюють щодня)Вхід — 50/100 грн, у середу — безкоштовно (!)#мистецька_подорож_Луцьком

Дійсніть, що постала з уяви про прийдешнєВиставка оповідає нам міркування про майбутнє й теперішнє у час, коли все безупину мчить вперед, а також досліджує вигадані світи, котрі зовсім скоро можуть стати реальністю. Експозиція розпочинається з творів Антолія Ганкевича, виконаних у різних медіа. Певно, найбільш вражаючою стали роботи, виконані в авторській техніці митця, завдяки якій він здобув популярність — імітація мозаїки (фото 1-3, 4 (права і ліва частина триптиху)). Скажу вам відверто, якби виставка закінчувалася тут, мені й цього було б досить. Здавалося, що полотна випромінюють якусь магічну енергію, а правильне освітлення лише сприяло каталізації цього ефекту. За цим слідували фотоколажі (фото 4 (центральний елемент), 6) й інсталяція (фото 5), котрі зовсім по іншому розкрили можливості автора. Наступна зала, що своєю яскравістю й сучасною естетикою різко контрастує з таємною чарівністю попередньої, об'єднала одразу трьох митців. Українець, що нині мешкає у Німеччині — Aljoscha, був представлений інсталяцією (фото 8), що будується на концепції біоїзму ( — створення нових візуальних форм, які могли б бути живими організмами). Гіперреалістична скульптура (фото 7) лондонської міждисциплінарної художниці японського походження — Меґумі Охати, котра виконана у натуральному розмірі й має на меті викликати відчуття тепла та обіймів від власної шкіри, завдяки схожісті у втіленні вступила у діалог з відеоінсталяцією китайської художниці Фей Чао, у якій вона поєднала тему розкриття реальності та мрії і продемонструвала уявне майбутнє.Другий поверх — доволі мінімалістичний. Основний простір відведено графічним роботам Анни Миронової (фото 10), що досліджують пам'ять Всесвіту й людини, а головним акцентом стають «Чоловіки - сірники» німця Вольфганга Стіллера (фото 9), через яких він звертаються до тем виснаження та вигорання. Окрема кімнатка також присвячена всесвітньо відомому медіа-художнику — Рефіку Анадолі.Усе побачене було для мене доволі незвичним. Тому я маю над чим поміркувати і радію отриманому досвіду. Дуже раджу завітати і вам!М17(карти)«Сади мрій»Вхід — 70/100 грнВиставка діє до 29 вересня#куди_сходити_у_серпні #куди_сходити_у_вересні

Учасників проєкту попросили відповісти на наступне запитання мовою тіла: «Як танцювати в зоні війни?»Так заклався початок мультимедійної виставки «Танець у зоні війни», що нині проходить в Національному художньому музеї України. У такий спосіб організатори прагнули відійти від стереотипного уявлення про танець і показати, що у сучасному контексті, він — не лише про естетику. Для когось — це терапевтичні рухи, а хтось, у такий спосіб, готує своє тіло фізично: тактична хореографія.Танцюристи обирали локацію в залежності від власного досвіду, пережитого під час вторгнення, а їх перформанс супроводжують реальні звуки бойових дій. Цей потужний меседж зафіксували у двох станах: статиці — кадрові світлини, котрі ловлять яскраві моменти, й динаміці — відео, що виступає єднальним та фінальним експонатом. Проєкт подорожує і нині знаходиться на своїй другій локації, а восени прямуватиме до Львова. Попри те, що відвідати експозицію можна лише три дні на тиждень, програма дуже насичена: 2 серпня (Пт), 16:00 – тілесна практика у музеї із Віктором Рубаном.3 серпня (Сб), 15:00 – воркшоп із Марією Фалконер та Полом Гілом (англійською).8 серпня (Чт), 16:00 – фахова дискусія “Музей та живе мистецтво – виклики і важливість”.9 серпня (Пт), 16:00 – кураторська екскурсія від митців зі Світланою Олексюк.10 серпня (Сб), 12:00 – воркшоп із Крістіною Шишкарьовою.16 серпня (Пт), 17:00 – тілесна практика у музеї з Марією Сало.17 серпня (Сб), 16:00 – Зустріч із митцями – рефлексії і закриття.Національний художній музей України (карти)«Танець у зоні війни»Вхід — 100/150 грнВиставка діє до 17 серпня#мистецький_анонс #куди_сходити_у_серпні