Статистика telegram channel - @kurinska_a

Якщо донедавна я жартома казала про те, що львівські митці успішно заполоняють мистецькі простори Києва, тепер це серйозно!!!Днями я завітала до артфундації «Дукат» (фото 1-4). Нині там експонуються роботи львів'ян — графіка Мирослава Ягоди та скульптури Володимира Семківа.Виставка має назву «Світломорок» і саме світло та морок, у буквальному та переносному сенсі, можна віднайти у роботах митців. Здається, я вперше побачила настільки експресивну графіку і була пронизана силою скульптури: виринаючи з емоційного стану одного з митців, враз поринала в той, що транслює його опонент. Ще один проєкт за участі Володимира Семківа — виставка «Найтемніша ніч перед світанком», яка нещодавно відкрилася в Imagine Point (фото 5-8). Тут скульптури поєднують з живописом Петра Сметани і, як зазначають самі митці, «проєкт — це запрошення заглянути глибше у пейзаж, особливо той, у який вписане наше сьогодні». Звісно, важко не погодитися, що створене під час війни має її вплив, однак увесь текст експлікації (фото додам у коментарях), сповнений складних метафор і порівнянь, мені здався притягнутим за вуха.Перегук між живописними полотнами та витесаними з дерева скульптурами утворювався лише завдяки чорному кольору, його темряві, що поглинає. Однак я зовсім не збагнула ідейного зв'язку між роботами й причин розміщення кількох з них у цій експозиції. Живопис видався мені фоновим, а скульптури стали єдиним дійовим персонажем.Дукат (карти)«Світломорок»Вхід — вільний Виставка діє до 20 грудняImagine point (карти)«Найтемніша ніч перед світанком» Вхід — вільний Виставка діє до 7 грудня#безкоштовно #куди_сходити_у_листопаді#куди_сходити_у_грудні

Про цю подію певно написали вже усі. Та я відчуваю гостру потребу додати щось своє, хоч і з запізненнямНаприкінці жовтня у Мистецькому Арсеналі відбувся довгоочікуваний вернісаж нового проєкту. З моменту перших чуток про те, що це персональна виставка, я все думала над тим, яких масштабів (у переносному і прямому сенсі) має бути митець/мисткиня, аби заповнити своїми роботами приміщення подібного штибу. Це питання перестало мене турбувати щойно я потрапила до першої зали. Воно змінилося іншим: як можна зробити щось настільки монументальне з такого крихкого як папір?Інсталяції львівської міждисциплінарної мисткині Олени Турянської вражають не лише завдяки своїм розмірам, а й взаємодії з простором. Вдало вибудоване освітлення робить тіні не просто акцентом, а й повноцінним дійовим персонажем. Це дуже впливає на сприйняття робіт: достатньо змінити ракурс чи затулити джерело світла і все зміниться кардинально.Здається, вперше під час гамірливого відкриття можна було відчути спокій. Він випромінювався роботами, які увібрали його від своєї розважливої авторки. Кожна крихітна деталь здавалася мені вивіреною і сповненою сенсу та гармонії. Певно, саме цим можна вирізнятися серед сучасних митців.Мистецький Арсенал (карти)«Олена Турянська. Агапе. Абсолютна любов»Вхід — 60/120 грн (завтра, 14.11, день відкритих дверей і відвідування події — безкоштовне)Виставка діє до 2 лютого#куди_сходити_у_листопаді#куди_сходити_у_грудні#куди_сходити_у_січні#куди_сходити_у_лютомуКияни, активізуйтеся! Бо львівські митці заполоняють мистецькі простори столиці, і їм це чудово вдається! 😃

Виставка фотоархіву наївної мозаїки. До чого тут чипси?Упродовж 2013-2023 років Євген Нікіфоров віднайшов майже 10 000 мозаїчних робіт. Близько 6000 з них він сфотографував. І лише 10% від того, що потрапило у фотоархів, представлено на виставці «Чипси: Українські наївні мозаїки», яка розширює оптику однойменної книги. Порівнюючи наївні мозаїки з крихтами чипсів на дні упаковки, що часто лишаються не поміченими, фотограф виокремлює мозаїчні композиції, що здебільшого зроблені для урізноманітнення простору місцевими жителями, а не професійними митцями, та представляє їх загалу, аби ми могли переосмислити їх справжню цінність.На перший погляд здається, що експозиція побудована хаотично, однак вивчивши її детальніше, можна віднайти спорідненість за сюжетами зображеного, а відтак, виокремити кілька груп. Саме ж розташування світлин також чимось подібне до мозаїк, які у цьому випадку викладені прямокутними фотокартками. Я була вражена радше масштабами, аніж окремими роботами. Як мало насправді помічено і досліджено.thesteinstudio (карти)«Чипси: Українські наївні мозаїки»Працює щодня, з 11 до 19Проєкт діє до 19 листопада#безкоштовно #куди_сходити_у_листопаді

Ми з мамою вже завітали, а вам пропоную неодмінно відвідати Stedley Art Fundation, аби познайомитися зі світами Олександра Аксініна2 жовтня львівському графіку Олександру Аксініну мало виповнитися 75 років, однак він трагічно загинув в авіатрощі. Кураторка виставки Катерина Цигикало, спираючись на тексти митця, говорить, що Олександр сприймав смерть як частину життя, без якої неможливо повною мірою його пізнати. Однак нас не полишає сум за цією неймовірною втратою. Художник багато філософствував і вкладав ці роздуми у свої твори. Кожен його рисунок насичений образами й символікою, для трактування яких доведеться докласти чимало інтелектуальних зусиль. Відвідувачам пропонуються лупи, крізь які можна подовгу вдивлятися у скрупульозні елементи. Переконана, що цей особливий акт знайомства може чимало сказати й про самого митця: його натуру й відданість творчості, яка не сприймалася тодішнім соціумом.Не хочу говорити багато, бо краще побачити все на власні очі. Тож це і є мій обіцяний анонс. Цієї суботи, з 12 до 15, я радо чекатиму на вас у Stedley Art Fundation. Запис через інстаграм галереї, вхід — вільний. Або ж можете завітати самостійно, в інший день (також потрібен буде запис, адже це галерея закритого типу).Фото — Руслан СингаєвськийStedley Art Fundation (карти)«Світи Олександра Аксініна»Вхід — вільнийВиставка діє до 22 грудня#безкоштовно #куди_сходити_у_листопаді#куди_сходити_у_грудні

Виставка «Ті, хто поряд» утворює перегук сенсів з проєктом «Структури взаємности», адже також торкається теми спільнот Організатори стверджують, що експозиція «актуалізує проблему уваги до оточення, співіснування людини у різних екосистемах: поміж людей, у місті та поміж духів, що населяють навколишній світ». Для реалізації проєкту залучено чотирьох митців, що працюють з різними медіа: художнє скло (Руслан Лучко) та метал (Петро Грицюк), живопис (Артур Солецький) та скульптуру (Сергій Дробишевський). Твори авторів безпосередньо не контактують один з одним, кожному відведена окрема зала, проте одним із завдань виставки — зрозуміти як нам (глядачам і митцям) у такому діалозі.Мені ж не вистачило взаємодії. Не між художниками, а між роботами кожного окремого автора у його просторі. Цільність експозиції втрачається передусім через незадіяні лакуни, що частково спричинено геометрією самого центру. Знайомлячись з проєктом, у мене виникло величезне бажання перемістити роботи, аби вони нарешті «заговорили» одна з одною, а не мовчали на самоті.Центр інтелектуального мистецтва «Меркурій» (карти) «Ті, хто поряд»Вхід — 160-440 грнВиставка діє до 3 листопада#куди_сходити_у_жовтні#куди_сходити_у_листопаді#мистецька_подорож_Львовом

Готова побитися з вами об заклад: ви такого ще не бачили (та і я також)У Voitok Gallery створили експозицію з кадрів фільму Анастасії Фалілеєвої — «Я померла в Ірпіні». Мисткиня намалювала вугіллям близько 12 тисяч аркушів, які поєднала з документальними кадрами, аби оповісти свою історію аб'юзивних стосунків під час війни. Поринаючи у події, котрі довелося пережити мисткині на початку широкомасштабного вторгнення, ненароком пригадується власний досвід. Надзвичайно особиста історія, виклад якої став терапією для самої Анастасії, може мати зцілювальний ефект і для глядача. Це підмітив й куратор виставки, Сергій Войток, створивши «кімнату сповіді», де ви анонімно можете поділитися своїм травмуючим досвідом.Єдине моє розчарування — неможливість побачити стрічку, за винятком відвідин кураторської екскурсії, адже її просто немає у вільному доступі. Тож намагатимуся викроїти час, аби завітати до галереї ще раз.Voitok Gallery (карти)«Я померла в Ірпені»Вхід — вільний Виставка діє до 2 листопада#безкоштовно #куди_сходити_у_жовтні #куди_сходити_у_листопаді

У Музеї історії Києва експонується виставка «Злиття світів», і ось чому я думаю, що проєкт невдалийПередусім розповім, про що власне подія. Експозиція складається з живописних серій Макса Вітика та Ганни Криволап — «Відсолонення» і «Галицьке Бароко». Вітик за освітою геолог, тож його картини нагадують шари земних надр. Криволап же звертається до скульптурної творчості Георга Пінзеля, відтворюючи на своїх полотнах експресію форм скульптора (про це навіть не згадується в експлікації!). Макс Вітик та Ганна Криволап позиціонують свій проєкт як діалог та дослідження зв'язку «між чоловічим та жіночим началами». Це один з тих випадків, коли сенси сфальсифіковані для події. Представлені серії зроблені зовсім з іншою метою та задумом, ще нещодавно Ганна представляла свої роботи в іншій обгортці. Головна проблема полягає у тому, що зв'язок у цих роботах відсутній, а їх експонування поряд виглядає недолугим. Потрапляючи в першу кімнату експозиції, ми майже не помічаємо робіт Вітика (фото 3), вони стають відпочинком від контрастних полотен Криволап і загалом не викликають цікавості. Картини, розміщені у другій залі, вже більше поєднуються за кольорами, та все ж досі лишається відчуття сумбурності.Думку, що роботи Вітика тут фонові, підтверджує єдина спільна робота митців (фото 10). Яскравий образ, створений пензлем Ганни Криволап, розташований на текстурному, геологічному, тлі, виконаному Максом Вітиком.Зауважу, що моїм основним невдоволенням є саме поєднання цих робіт, а не творчість митців.Можливо ви вже відвідали цю виставку, тож яка ваша думка?Музей історії Києва (карти)«Злиття світів»Вхід — 80/160 грнВиставка діє до 20 жовтня#куди_сходити_у_жовтні

У Музеї Ханенків щось цікаве...«Ковчег» — проєкт, присвячений творчості київського митця Віктора Гукайла. Експозиція складається з 77 графічних робіт, котрі художник створював упродовж свого життя.Назва виставки натякає на наскрізний символ у малюнках Віктора. Звертаючись до відомого біблійного сюжету, митець, за аналогією з Ноєм, будує власний Ковчег для спасіння. Війна вплинула на твори митця: його рятувальний корабель набув вигляду зруйнованих будинків. Я ж постійно бачила у роботах Гукайла Каховську ГЕС. Хотілося, аби той уявний Ковчег з'явився наяву і порятував усіх, передвіщаючи біду.Окрім історії про Всесвітній Потоп, художник також звертається до інших біблійних сюжетів. Найчастіше можна зустріти образ риби, а саме так зображали Ісуса Христа у катакомбах у період зародження християнства (стверджувати, що таке трактування заклав Гукайло не візьмуся). Оглядаючи доробок митця, я мандрувала минулим, котре легко можна співвіднести з сучасністю. Виставка стала ковтком свіжого повітря, принесеним з давнини.Музей Ханенків (карти)«Ковчег»Вхід — 50/100 грнВиставка діє до 16 жовтня#куди_сходити_у_жовтні

Віталій Кравець — графік, котрий звернувся до живопису аби осмислити війнуНещодавно я побувала на персональній виставці митця — «Країнг» у Stedley Art Foundation. Це галерея закритого типу, тому перед відвідинами вам потрібно завчасно записатися. Цей, так би мовити, підготовчий акт налаштовує на зустріч з мистецтвом, що є доволі цікавим досвідом самим по собі. Я крокувала у передчутті й очікуванні побачити те, що навряд чи відкрилося мені за випадковим збігом обставин. Насамперед зазначу, що експозиційний простір настільки непримітний, наскільки це можливо. І це чудово! Увесь акцент спрямований на твори, а це дозволяє відбутися магії. Я ніби сховалася від гамірливого навколишнього середовища у цій затишній кімнатці й змогла «прокумунікувати» з роботами, що виміщають біль їх автора. Довгий час Віталій Кравець працював саме як графік, однак з початком повномасштабного вторгнення розпочав писати живописні пейзажі. Працювати над цією серією митець планує до закінчення бойових дій.Земля, певно, прийняла на себе найбільше болю. За час усіх воєн, що відбувалися на території нашої країни, її шматували, грабували, у ній ховали. Митець не зображає на своїх творах нічого окрім землі та безкрайого неба. Так просто й небанально він говорить про війну. Його горювання за втратою є загальнонаціональним, тож певно тому, це відгукнулось і мені. Stedley Art Fundation (карти)«Країнг»Вхід — вільнийВиставка діє до 20 жовтня #безкоштовно #куди_сходити_у_жовтніВідвідати галерею можна записавшись через інстаграм. Там така подія буде у суботу!

канал митецького призначеннячерговий раз задумуюсь куди я рухаюся зараз. загадала, як усе починалося. зовсім не тямлячи у сучасному виставковому світі я гасала по всьому Києву, відвідавши за два місяці близько сотні виставок. з того часу пройшов понад рік, побільшало вас, людей, котрі майже щодень могли щось дізнаватися про новий проєкт і завітати туди самому. і я безмежно щаслива, що стільки особистостей поділяють мою пристрасть.та я втомилася. втомилася писати сьогодні про виставку, бо запланувала, писати зовсім трошки, бо не маю чого сказати, а розповісти треба, писати текст без своєї думки, бо що якщо з нею не погодяться.... то що? а дійсно, що такого трапиться, якщо я скажу, що ця картина, митець, експозиція мені не до смаку. просто так, суб'єктивно, навіть не називаючи аргументів, я маю право висловити цю думку, бо врешті-решт блог мій)Я хочу трансформувати діяльність каналу. Це більше не новинний канал, звідки ви довідаєтеся про чергову виставку (хоча і це не виключаю), це мій блог, де я висловлюватиму свої чесні й суб'єктивні думки (і часом ділитимусь чимось корисним). Ласкаво прошу!Ава ознаменує новий етап