Статистика telegram channel - @kurinska_a

Я переконана, що збагнути чиюсь творчість неможливо без розуміння особистості. Однак, як часто у нас випадає нагода познайомитися з українськими митцями? Відтепер — щотижня. Зустрічайте нову рубрику: #знайомство_з_митцемНаша перша гостя — Крістіна Кіхно, у соцмережах відома під ніком pidmurok. Нині мисткиня зосереджена на графіці, зокрема на діатипіях, а також нещодавно повернулася до свого фаху, живопису. Окрім того, Крістіна створює керамічні вироби та прикраси.Як ти прийшла до своєї мистецької практики?Я завжди була спостерігачкою. Спочатку взялася за фотографію та відео, а згодом почала малювати. Тож змінилася лише форма, а тяжіння до чогось творчого було завжди. Нині я найбільше зацікавлена в екзистенційних та містичних темах, тому моя практика побудована на них.Які твої прагнення у творчості?Для мене творчість — спосіб познайомити глядача зі своїм світоглядом і знайти нутрощам форму, певний мій підмурок (власне тому така назва). У своїх роботах я дивлюся на наше буття глибше і прагну бути чесною, аби знаходити однодумців.Чи ставиш ти за мету реалізуватися в артсфері?Так, я хочу реалізуватися як мисткиня. Не маю на меті конкретної точки, але, гадаю, персональна виставка була б доволі значущим моментом для мого становлення.Про що ти зараз мрієш?Далі продовжувати робити те, що хоче душа і могти з цього існувати.Якщо вам цікаво довідатися про Крістіну більше, ставте своє запитання у коментарях, а ще неодмінно зазирніть у її інстаграм.

Одна з моїх цілей на рік — усіляко покращувати навички з письма та подачі матеріалів. Саме тому в моїх руках опинилася новинка видавництва Stretovych — «Енциклопедія копірайтингу» Стаськи ПадалкиЗнайомлячись з працею, мені передусім було важливо зрозуміти, що авторка вміє робити те, про що розповідає. У компетентності Стаськи я не сумнівалася вже з першої сторінки. Лаконічно, щиро, кумедно, цікаво і корисно (усе те, чого прагну і я).Падалка уявляє собі копірайтера як біологічну істоту. Тож книга має відповідні ілюстрації та розділи: копірайтер як вид, що роблять копірайтери, з ким і де водяться. Та й загалом книга містить ще безліч креативних рішень.Уже на другій частині я зрозуміла, що повертатимуся до численних корисностей. Тому окрема вдячність за розширений зміст та алфавітний покажчик (усе, як у справжній енциклопедії!). Якщо говорити про загальні враження, то для мене це книга про подорож за лаштунки. Про зміну ролі зі споживача, на людину, що працює для нього. Про глибинні сенси, що вкладають копірайтери у безліч дрібниць, які часто лишаються поза увагою.І наостанок, головним проєктом, до якого я планувала застосовувати знайдені тут поради, був цей канал. Тож ще у процесі прочитання у мене виникла ідея нової рубрики, яку я презентую вам уже завтра!#мистецька_бібліотека

Книга, насолоду від якої отримуєш лише при повному зануренні«Ерос і Психея» — праця філософа Володимира Єрмоленка, яка перебуває на межі кількох дисциплін: образотворчого мистецтва, архітектури, літератури, історії, і, власне, філософії. Простежуючи трансформацію любові та кохання, ми разом з автором здійснюємо подорож з Відродження до кінця 20 століття, ба навіть до сучасності, яка згадується вряди-годи. Георграфічно ми перебуваємо в Європі, і я щиро вдячна Єрмоленку за те, що українське тут вплетено у загальну канву розповіді, як воно і має бути, а не винесено окремо.Кожен розділ книги вводить у контекст і настрій епохи: оповідач занурює читача у час, про який йтиметься, і береться розповідати про модель ставлення до почуттів, яка тоді культивувалася. Насамкінець можна ознайомитися з переліком праць для ще глибшого розуміння щойно прочитаного.Єрмоленко пише надзвичайно гарно: зрозуміло й поетично. Тож читаючи, отримуєш справжню насолоду, єдине, що для розуміння потрібно перебувати у стані неймовірної зосередженості: аби нічого не проґавити й усі деталі склалися воєдино.Люблю подібні книги, бо вони допомагають розпочати процес переосмислення усталених поглядів, або ж поглибити їх аргументацію. Раджу!#мистецька_бібліотека

Блукання по колуГоворячи про втрату дому, митці часто звертаються саме до такої метафори. «Безкінечне повернення виникає, коли настає нерозуміння, що ти вже повернувся, бо місця звідки ти їхав уже не існує», — напис, що додала художниця Даша Чечушкова до своєї роботи з серії «Посібник перед сповіддю» (фото в коментарях). «Повторювані цикли або ходіння по колу» — назва виставки фотографа з Лисичанська (Луганська область) Віталія Махна, у якій ми теж зустрічаємо цю метафору. Відчуваючи, ніби його вирвали з корінням, Віталій знимкував з вікна поїзда Укрзалізниці усе, що було йому схоже на дім. Адже рідні пейзажі, які він колись добре пам'ятав, тепер розмилися у пам'яті, і стали абстрактними спогадами.Експозиція вчергове нагадує нам про втрати, які вже сталися, і які ще неминуче будуть. Однак саме представлення, винесення на загал свого болю (який насправді є колективним), допомагає відчути тим, хто пережив щось подібне, підтримку і стати на шлях зцілення.Мала Галерея Мистецького арсеналу (локація)середа – неділя, з 12:00 до 19:00«Повторювані цикли або ходіння по колу»Вхід — вільнийВиставка діє до 9 березня#безкоштовно #куди_сходити_у_лютому #куди_сходити_у_березні

«Колекція. Олександр Гнилицький, Олег Тістол»У Dymchuk Gallery вже другий рік триває проєкт у рамках якого демонструються роботи з колекції галериста Анатолія Димчука. Цього разу нам пропонують поглянути на твори Олега Тістола та Олександра Гнилицького, адже вони стали одними з тих, чия творчість сформувала культурний ландшафт України 1990-х — генерацією «Нової хвилі». Гнилицький часто працював з власним образом, зображуючи себе у дзеркальних поверхнях, які викривлювали дійсність. Його творчість представлена на виставці трьома роботами, які були створені в останній рік його життя.Тістол створює серії, до яких звертається роками, серед них — «Ю.Б.К.» та «Гори», обидві про Крим: з пальмами і вершинами. Звісно, що це не єдина віха творчості митця, однак вона надзвичайно для нього важлива.Проєкту вдалося викристалізувати те, що розповість про митців якнайкраще. Раджу завітати!Dymchuk gallery (локація)«Колекція. Олександр Гнилицький, Олег Тістол»Вхід — вільний Виставка діє до 2 березня#безкоштовно #куди_сходити_у_лютому #куди_сходити_у_березні

У Національному художньому музеї триває виставка «Р.Е.П. Історія»Збагнути значення цієї групи мені допоміг наступний пасаж Аліси Ложкіної з її праці «Мистецтво України»: «Системній і самобутній групі "Р.Е.П." доволі швидко вдалося вирватися на міжнародну арену. Це була перша група художників з України, уже жодним чином не пов'язаних із пізньорадянським мистецтвом».Експозиція в НХМУ занурює глядача в атмосферу часів між двома революціями 2004 і 2014 років. Відвідувачів зустрічає знаковий проєкт «Патріотизм», який група розпочала ще у 2006 році. Ложкіна зауважує, що це найрезонансніший втілений задум «Р.Е.П.». Він являє собою набір піктограм, який можна декодувати завдяки словнику. Починаючи виставку саме з такого, партисипативного, експонату, музейникам вдалося одразу залучити відвідувачів до взаємодії і заохотити з цікавістю прямувати далі. Там розміщений ще один проєкт — «Євроремонт». Він про осмислення радянської спадщини: спроби трансформувати приміщення, що успадковані від минулого устрою. Наступні кімнати присвячені подіям «Помаранчевої революції» та «Революції гідності», нашому спільному досвіду виборювання своїх прав. Таким чином, проєкт насправді уособлює історію не лише художнього об'єднання, а й загальнонаціональну.Національний художній музей України (карти, через службовий вхід музею, з правого боку будівлі)Графік роботи виставки — пт-нд, з 12 до 18«Р.Е.П. Історія»Вхід — 100/250 грнВиставка діє до 1 березня#куди_сходити_у_лютому#куди_сходити_у_березні

Двічі на рік я вирушаю до Львова, і дуже сумую, коли пропускаю класні мистецькі заходи, що відубваються в інший часНаступна подорож запланована на ранню весну, однак можливо ви маєте знайомих, або ж самі нині там, і наступна інформація буде для вас корисною:🖼 У Jam Factory Art Center проходить набір на дводенний практикум, що відбудеться 14-15 лютого: «Як будувати освітню програму в мистецьких інституціях» від експертки у сфері музейно-мистецької освіти Софії Рябчук.Практикум проходитиме наживо у форматі лекцій, екскурсій та практичних завдань у групах у просторах артцентру. Впродовж двох днів ви:👉🏻 розглянете, як будувати освітню програму в неосвітній інституції (на прикладі артцентру «Фабрика повидла» відповідно до його місії та цінностей).👉🏻 обговорите методи залучення різних аудиторій і роботу з ними, враховуючи їхні потреби.👥 Захід створений для людей, які працюють або прагнуть працювати з освітніми програмами в мистецьких інституціях. Попередній досвід необов'язковий. 🗓 Дедлайн заповнення заявки – 9 лютого до 23:59, відповіді щодо відбору надійдуть до 10 лютого на вказану поштуРЕЄСТРАЦІЯ

Сьогодні виповнюється 100 років з дня народження Віктора Зарецького!З цієї нагоди Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького відкрив у Музеї книги і друкарства виставку «Віктор Зарецький. Між рядків і полотен», де представлені графічні та живописні твори митця, які переплітаються з висловлюваннями самого художника і дослідни_ками його праць. Минулого року величезна увага була прикута до дружини Зарецького — Алли Горської: «Боривітер» в Українському домі зібрав понад півсотні глядачів. Тож, сказати по правді, я була трохи розчарована масштабами виставки у Музеї друкарства: вона геть не розкриває багатогранність постаті митця, лише трохи зацікавлює. Тож я покладаю великі надії на нещодавній #мистецький_анонс Національного художнього музею України. Адже у їхніх планах на цей рік — масштабна ретроспектива Віктора Зарецького, яка стане другою виставкою художника у стінах музею.З нетерпінням чекаю на цю знакову подію у НХМУ, а доти заохочую вас на, так би мовити, мистецький аперитив до Музею друкарства. Музей книги і друкарства (локація)«Віктор Зарецький. Між рядків і полотен»Вхід — 100 грнВиставка діє до 16 березня#куди_сходити_у_лютому #куди_сходити_у_березні

Історія мистецтва без чоловіківЯ навчаюся на мистецтвознавицю вже 3-й рік, і попри те, що у викладацькому складі переважають жінки, про мисткинь нам розповідають лише починаючи з ХХ століття (так, ніби раніше їх не існувало). Прагнучи компенсувати цей доволі відчутний гендерний дисбаланс, я взялася за книгу Кеті Гессел — «Історія мистецтва без чоловіків», яка нещодавно вийшла друком в ArtHuss. Праця покликана розширити вже викладену не раз історію мистецтва, включивши до неї тих, кого раніше оминали. Назва видання апелює до так би мовити біблії усіх, хто прагне вивчати мистецтво — «Оповідь про мистецтво» (оригінальна назва — «The Story of Art») Ернеста Ґомбріха, лише у шістнадцятому виданні якої з'явилась одна-єдина жінка. Як на мене, стиль викладу матеріалу також дещо подібний до вищезгаданої праці. Читаючи цю книгу, я перебувала у неймовірно захопливому настрої: було відчуття, ніби я разом з авторкою віднаходжу загублені сторінки історії (а може так воно й було насправді...). Часом, звісно, ставало соромно, що я досі про когось не знала. Бувало, обурювалась, відчуваючи шалену несправедливість. Розповідаючи про жінок, Кеті Гессел дуже часто оперувала словами «перша», «єдина», «вперше»: перша отримала художню освіту, єдина чорношкіра студентка, вперше відкрила власну майстерню. Мені здається, що раніше я чула як подібні прикментники вживають лише по відношенню до видатних відкриттів, а тут йшлося про базові речі, доступ до яких жінкам треба було вигризати, а чоловіки мали за замовчуванням. Надзвичайно потішило, що авторка прагнула розповісти не лише про жінок, а й про меншини, частиною яких вони є, зокрема — квір-художниці й темношкірі мисткині. Адже вони зазвичай зазнають множинної дискримінації. Їхні історії впліталися у загальний контекст, адже, як влучно зауважила Гессел наприкінці праці, це не тренд, це люди, які є частиною нашого суспільства і заслуговують бути згаданими. Усі мисткині мають бути в загальній історії мистецтв, а не лише відокремлені в самостійні праці. Тож сподіваюся, з'являться і такі видання.#мистецька_бібліотека

Сьогодні 110 річниця з дня народження митця Якова Гніздовського!Відзначаючи цю подію, у «Сенсі на Хрещатику» створили неймовірної краси виставку «Дванадцять птахів та інші зникаючі істоти», у рамках якої відбудеться онлайн-аукціон «Гніздовський для війська» (твори, які виставлені на аукціон, позначені чорною цяточкою на рамці).Експозиція налічує майже сотню графічних робіт автора, серед яких дереворити, ліногравюри та екслібриси. Назва проєкту натхненна серією дереворізів із зображенням зникаючих унаслідок людської діяльності птахів та інших істот. Виставка умовно розподілена на п'ять розділів, що демонструють нам розмаїтість творчого доробку майстра. Розуміння його особистості поглиблюють цікаві факти з біографії митця, що у хронологічному порядку викладені поруч з експозицією, у нішах біля вікон.Щиро захоплююся «Сенсом» та маю надію, що до їхньої планки в організації мистецьких подій підтягнуться і деякі галереї)На останній світлині Аліна Вовк закарбувала як я захоплено ознайомлювалася з життєвим шляхом митця.«Сенс на Хрещатику» (локація, виставка працює щодня, з 10 до 22)«Дванадцять птахів та інші зникаючі істоти»Вхід — вільнийВиставка діє до 2 березня#безкоштовно#куди_сходити_у_січні #куди_сходити_у_лютому#куди_сходити_у_березні