Кілька годин тому я перетнула кордон Польщі і нині прямую до Братислави.Моя подорож вийшла спонтанною, і все тому, що я раптово дізналася про виставку Пінзеля у Краківському Вавелі й української сецесії у Словацькій національній галереї. Обидві тривають до вересня, тож зволікати ніяк не можна було. До того ж, експозиція "В епіцентрі бурі" вже раз була зовсім поряд, адже відкрилася в Австрії, за тиждень після мого від'їзду з Відня (#мистецька_подорож_Віднем). Це був виклик!У дорозі завжди знаходиться час подумати і осмислити, у моєму випадку — пережитий за два попередніх дні досвід. Перший день у Кракові я вивчала місто, а наступного вже гасала по галереях. Мені вдалося відвідати майже (бо в останню лиш зазирнула на хвильку) 6 інституцій. Та нині я не хочу розповідати вам у деталях, адже кожна місцина, як на мене, заслуговує окремої уваги і про це буде трохи згодом. Цей пост радше покликаний окреслити загальне враження.Скільки разів я зупинялася, аби зробити світлину гарного балкончика, віконця, чи будівлі загалом, годі лічити. Схожі відчуття під час прогулянки містом я мала хіба що у Празі, котра припала мені до душі настільки, що я б хотіла там деякий час пожити. Вулиці майже без підйомів, а пішохід — явно привілегійованіший за автомібіліста, певно тому автівок тут доволі мало.Вежа Ратуші, Суконні ряди, Базиліка Святої Трійці, Собор Святого Петра і Павла — одні з численних пам'яток, котрі мені довелося побачити, однак я не вишуковувала їх навмисне, а просто гуляла старим містом і вивчала очима) Як завжди порадував стан будівель, є з чим порівняти і до чого прагнути.Планую неодмінно сюди повернутися. Вже розумію, що місто заслуговує значно більше ніж два дні.#мистецька_подорож_Краковом