сходила на масаж. заснула. і хочу порефлексувати про розмову з подругою сьогодні. вона лікар, але вже давно вийшла за межі сприйняття тіла окремо від психіки. я виразила свою думку, що зараз українцям катастрофічно необхідний спокій. масштаб дій для цього у кожного свій буде. хтось обере переїхати (як я наприклад), хтось відмовиться від залу на користь денного сну, хтось змінить роботу на менш стресову. але вектор точно у нас всіх один. мінімізація зовнішнього та внутрішнього стресу там, де вплив та влада ще у наших руках. подруга поділилась, що була на зустрічі з психіатрами, які відкрито кажуть, що антидепресанти показані зараз майже всім українцям в звʼязку з астенією (виснаження нервової системи). і я погоджуюсь тут теж на 100%. неможливо дбати про себе повноцінно, коли тіло та нервова система на нулі.поки не настав понеділок, подумайте, як в новому тижні ви могли би організувати собі більше спокою:- замінити масаж з лікувального на релакс- вранці замість телефону взяти паперову книгу - видалити канали новин- поїхати на захід виспатись- поспати на обід- записатись до психіатра- прийняти ванну з магнієм- прокинутись без будильника - лягти вперше, коли позіхнули і тд. подбайте про себе ❤️
Чому я видалила Instagram та threads? І чи помітила я щось одразу? Тут міг би бути довгий пост про швидкий дофамін, дофамінову дієту, турботу про себе.Але хочеться в пʼятницю розказати все простіше. Так захотіла 😅Літо для того, щоб відчувати себе. Чим я власне і займаюсь. В якийсь момент запитала себе: а я хочу сидіти в соціальних мережах чи це просто звичка, навіть якщо я зараз там не працюю?
І відповідь відчула одразу: «не хочу». Можна було б усвідомлено туди не заходити і тд. Але враховуючи, що блог – це і робота, то я точно б відповідала на повідомлення. І читала блоги колег, університетів і тд. Тому я вирішила піти на справжні канікули. Чи помітила я якусь різницю за 3 дні? Так. Ще в перший. День довший. Екранний час мій був 1,5-2 години в середньому в день. А тепер проста математика:24 год - 9 год сон - 2 год душ/їжа/рутина - 2 год син - 1 год побут - 2 год чоловік - 5 год робота та навчання і лишалось для себе на все про все 3-4 години. Тобто 40-50% справді вільного часу йшло на соціальні мережі. Але порахувала вже після того, як видалила) Телеграм і досі залишається місцем, де я тільки створюю, спілкуюсь, але нічого не споживаю. Як ваше літо? Показати книги, які читаю зараз? 🔥
Ну що ж. Подивилась. Подушню перед сном. Фільм Диявол носить Прада 2 — це жива ілюстрація того, що буває, якщо нічого не міняти у психіці. У Енді так і не зʼявилось стабільної самооцінки і здорової агресії, тільки пасивна. Вона продовжувала рятувати всіх підряд, крім себе. Біле пальто про яке їй всі кажуть, вона в свої 40+ по фільму заперечує та моралізує. Тінь абсолютно витіснена.Мазохістам взагалі важко хоча б якось змінити сценарій без допомоги та освіти про свій тип особистості. Загалом у фільмі показали ВТОМЛЕНУ ПСИХІКУ, ригідну, не гнучку. З першого касту там тільки у Найджела ще хоча би трохи залишилось живої частини.Емілі, Міранда, Енді і її друзі (крім жінки з галереєю) — всі вони знаходяться в супротиві до реальності, до своїх можливостей та обмежень, до того, що все закінчується і вчасно потрібно вміти завершувати один етап і перелаштовуватись на інший. А також, у всіх криза ідентичності. Дуже тонко проілюстровано підтримку фантазії.Як сказав Найджел: «Ми просто продовжуємо робити вигляд, що Подіум все ще існує таким, яким ми його створювали». А ще, додам про мазохіста:Мазохіст — це садист, який направив всю свою агресію на себе. Тобто вони з Мірандою однакові і різні одночасно. Про що Міранда неодноразово їй підкреслює, все таки психопати та нарциси вміють помічати слабкості та тіні інших 😈Хто дивився, як вам? Який розбір цікавіше — Майкла чи Prada? 👇
Невротична психіка вміє робити все поступово. Крок за кроком. Колись я вважала це «нудним» і хотіла жити «в потоці», бо рамки мене обмежували. Насправді, саме кордони (обмеження), які ставила мені професія, чоловік, терапевти, обставини — допомогли мені підзібрати свою психіку. Багато людей не вміють адекватно і обʼєктивно оцінювати реальність: - час- обставини- наслідки - ресурси - компетенції Це межовий коридор, де є багато драйву, амбіцій, фантазій, але дуже погана оцінка реальності. Так от. З цього тижня я додала в життя пілатес.Колись я би планувала його одразу після переїзду. Як і зустрічі з друзями, кіно, театри, роботу, лікарів, адаптацію сина і тд. Звичайне сплановане рутинне життя — це те найкраще, що наше покоління може організувати собі. Поступове додавання в життя нового та важливого. Регулярність замість наскоку. Маленькі реальні зміни замість великих фантазій. Відпочинок сьогодні замість хвороби через місяць. Але за реальне справжнє наповнене змістом життя доведеться завжди заплатити. Чим? Фантазіями. Про швидко. Про масштабно. Про тут і зараз. Про все і одразу. Про постійний рай і ідеальних людей. І ще — перейти від хаосу до системи, від страху до правильних дій, від тривоги до спокою ми не можемо без Іншого. Хто покаже нам, як ми самі себе плутаємо в трьох соснах знову і знову. На фото я і моє нове хобі. Скільки років пройшло, але я знову і знову повертаюсь або до пілатесу, або до йоги. Це те, що потрібно тривожному мозку.
Вчора відбувся урок про захисні механізми, одна з багатьох практичних зустрічей в Психосканері.А я згадала, що витіснила показати шматочки життя, яке зараз проживаю. Привіт, захист.Мабуть був внутрішній конфлікт — чи варто. Я взагалі багато тримаю за кадром і досі вважаю це правильним рішенням для себе. Я інтроверт, і те, що я взагалі веду соціальні мережі — моя велика робота з цінностями, конфліктами, пошуком своїх форм. За менше ніж 2 місяці в Чернівцях я схудла вже на 6 кг. Цілі такої не було, але я знала, що тіло видихне. Зараз я живу найбільш дисциплінований період свого життя:- син- побут- 12 клієнтів - Психосканер 3.0 на 64 студента- сесія в університеті - навчання психоаналізу Але цей період також самий спокійний за останні 5 років. Я сплю завжди, коли хочу і 8-10 годин. З психіатром відновлюю нервову систему. Майже не вживаю кофеїн. Читаю паперові книги щодня. Гуляю щодня. Ходжу на масаж, манікюр, в кафе, скоро приїде мама чоловіка і додам ще театр та кіно. Все виглядає чудово.Але. Перед цим була велика криза. Виснаження. Втрата всіх сенсів. Відсутність задоволення. Куди я далі піду — не знаю.Зараз я живу, відчуваю, бачу, чую.Питань стало більше, а отже я в правильному напрямку.
Вперше за 1,5 місяці їдемо до чоловіка 🔥На близькі стосунки на відстані (саме близькі, не функціональні) здатна тільки невротична та близько невротична психіка. Для межового рівня — це випробування, яке закінчується знеціненням обʼєкту та розщепленням всередині. Істериками, образами, накрутом. Років 8 тому, я памʼятаю, що мені важко було утримувати образ свого чоловіка як люблячого, надійного навіть 3-4 дні, коли він їхав кудись у відрядження. Коли він повертався, я могла бути без видимої причини ображена, холодна, колюча — він жартував, що «ти ніби забуваєш, що я твій чоловік і мені треба знову чекати, щоб ти звикла». Але це був не жарт. Для моєї психіки зовсім не жарт. Так, я мала верхній межовий рівень, що дозволяло все таки утримувати контакт згодом, не робити дурниць, коли ми не разом. Якби не вивчення своєї психіки та терапії — я була би нещасна у стосунках як і всі жінки в моїй сімʼї. Сьогодні ввечері урок про рівні організації. В цьому потоці буде велике клінічне само інтервʼю. Про те, як допомогти собі бути більш цілісною в різних сферах свого життя.Які є виклики на кожному рівні. Це те, що МОЖНА ЗМІНЮВАТИ І НА ЩО МОЖНА ВПЛИВАТИ. А повірте, таких конструкцій в психіці небагато, на які реально можна впливати. Останній шанс зайти. Готові ще взяти 2 людей, хоч потік вже і закритий повністю, але відчуваю, що комусь точно треба було це прочитати. Посилання 🔗 https://anastasiiakorol.in.ua/psihoskanerАбо пишіть @dimabezh, в нас цього разу жодної відмови від розтермінування, усім пішли назустріч.
Чому жінки 25-30+ зараз захлинаючись дивляться студентський серіал Off Campus? 🤤😁1. Потяг до життя і втрата іскри всередині 😐Головня героїня не просто хороша дівчинка, вона жива, а саме ближче 30 ми часто усвідомлюємо, що живемо не своїм шляхом. І якщо цим не займатись, то привіт депресивні стани, отже втрата якраз вогню та драйву всередині. 2. Бажання нарешті отримувати задоволення в сексі 💦Парадокс. В університеті хороші дівчата або не займаються сексом або займаються їм, щоб задовільнити чоловіка, вразити, втримати, заслужити увагу, любов. Ближче 30-35 при роботі з психікою жінки потроху дають дозвіл собі саме отримувати задоволення. Досліджувати його в сексі. Але до цього віку вони вже часто глибоко в шлюбі і зʼявляється сум, що деяким фантазіям вже не збутись (наприклад секс на кафедрі з гарячим футболістом 😈). 3. Останній, але мабуть найбільш сумний пункт 😭Жінки з певним психотипом, навіть будучи вже далеко за 40-50 все ще мріють про принца, про того, хто захистить, врятує, все вирішить. Тому всі романтичні фільми та книги їх «заколисують», дають змогу хоча би там розчинитись у своїй фантазії. Нажаль, в реальному житті часто такі жінки почувають себе глибоко самотніми та розчарованими, жертвами обставин і тд. І не знають як собі допомогти. В цьому серіалі героїня ще й має тип особистості, який дуже близький до нашого колективного 💔
Коли починається терапевтичний процес насправді?Той, який дійсно допомагає нам зустрітись з собою. Інколи до цієї точки може пройти кілька років, а інколи людина вже готова. Є кілька критеріїв:1. В людини з’являється запит до пізнання свого несвідомого.«А чи є щось, що я про себе не знаю?»«Можливо я зовсім не така, якою себе вважаю?»«Цікаво, що ще я можу про себе не знати?»2. Людина починає бачити, що вона унікальне творіння, яка вона сама ще не пізнала. Чому ці два пункти важливі? Бо тоді ми бачимо, що людина починає виходити трохи далі за межі ставлення до себе як до функцій. Тільки коли людина починає сама вірити, що вона не набір функцій, навиків, сильних і слабких сторін. Що її щастя тільки у проживанні свого власного життя, яке майже завжди не вписується в стереотипи суспільства чи очікування батьків. Тоді починається справжня співпраця клієнт-терапевт. До навчань я вважаю це так само можна застосувати. Поки ви йдете вчитись, що змінити себе, покращити, комусь щось довести — ви тільки віддаляєтесь від себе. І ваша внутрішня Дівчинка знову залишається не почутою і не побаченою 💔
Як би я описала справжню терапію?Тебе нарешті бачать. Тебе чують. Від тебе не відмахуються. Тебе не знецінюють. Твою думку поважають. Тобі допомагають знайти втрачену силу. Тебе і твій біль нарешті витримують. Ти нарешті розумієш чому ти така і чому так довго грала не свою роль. Чи буває швидкий ефект?Ні.Ми всі всередині як ранені собаки, спочатку не довіряємо, підозрюємо, тримаємо захисти напоготові, відмахуємось, чекаємо нападу. Більшість звикли, що фрустрація в терапії — це коли ви розумієте, що ви вже доросла і все у вашому житті наслідок ваших рішень, часто несвідомих. Але.Як терапевт зі стажем. І клієнт зі стажем.Скажу 👇Найбільша фрустрація – це прийняти те хороше, що може дати вам терапевт. Повірити, що він бачить вас окейною не тому, що ви йому заплатили. Що ви йому цікаві не за гроші. Що виявляється вас завжди було достатньо. І ось тоді відгорювати, що це вам вдалось пережити аж в 20,30,40,50 років, а не в 1,5,10, коли це мало бути базою. За глибиною — приходьте. За критикою та знеціненням — це до інших тренерів. І інколи треба ще раз прожити знецінення й зверхність, щоб точно зрозуміти, що це не те, що ви шукаєте. Мої двері відкриті. Психосканер 3.0 це 3 місяці в здоровому оточенні, це не замінює терапію, але пришвидшує її на 1,5-2 роки. Бронюйте своє місце 👇https://secure.wayforpay.com/button/b31d8dc6c1b90
Розкажу історію-казку про дівчинку Оленку. Жила-була дівчинка Оленка, прийшла вона якось до психолога із запитом «хочу проявлятись в роботі, щоб більше заробляти». Говорила Олена тихо, виглядала скромно, майже кожну сесію казала, що все добре і починала розповідати різні історії. І тільки під кінець сесії десь мимохідь вона могла проронити, що чоловік не ночував вдома, чи що син обізвав, чи що на роботі скорочення. Олена хотіла, щоб їй допомогли, але заборона «жалітись», заборона «виносити сміття з дому», заборона «говорити погано про своїх»— змушували її просити про допомогу своїм виглядом, станом, але не словами. І не говорити зайвого. Навіть психологу. Така ізоляція зводить з розуму. В прямому і переносному значенні. Всередині наростає відчуття безсилля і самотності. А потім як наслідок зʼявляється карʼєризм, бажання бокальчика, скроллінг, уникання зустрічей з друзями, незрозуміла тривога, солодке, серіали і книги запоєм. Олена як і більшість клієнтів прийшла із соціально схвальним запитом. Маючи всередині дуже багато не сказаного. Так і зʼявляється заплутаність:Що є норма? Яка я справжня? Чого я дійсно хочу?Повірте, повернути собі здатність бачити реальність — це довгий шлях. Набагато легше закривати очі, бо так звично. Бо тоді ніби на хвилину і не боляче. Ага тільки усвідомлюючи реальність ми можемо на неї впливати. Як вам розбір? 🔥
TGLIST.COM.UA
