Невротична психіка вміє робити все поступово. Крок за кроком. Колись я вважала це «нудним» і хотіла жити «в потоці», бо рамки мене обмежували. Насправді, саме кордони (обмеження), які ставила мені професія, чоловік, терапевти, обставини — допомогли мені підзібрати свою психіку. Багато людей не вміють адекватно і обʼєктивно оцінювати реальність: - час- обставини- наслідки - ресурси - компетенції Це межовий коридор, де є багато драйву, амбіцій, фантазій, але дуже погана оцінка реальності. Так от. З цього тижня я додала в життя пілатес.Колись я би планувала його одразу після переїзду. Як і зустрічі з друзями, кіно, театри, роботу, лікарів, адаптацію сина і тд. Звичайне сплановане рутинне життя — це те найкраще, що наше покоління може організувати собі. Поступове додавання в життя нового та важливого. Регулярність замість наскоку. Маленькі реальні зміни замість великих фантазій. Відпочинок сьогодні замість хвороби через місяць. Але за реальне справжнє наповнене змістом життя доведеться завжди заплатити. Чим? Фантазіями. Про швидко. Про масштабно. Про тут і зараз. Про все і одразу. Про постійний рай і ідеальних людей. І ще — перейти від хаосу до системи, від страху до правильних дій, від тривоги до спокою ми не можемо без Іншого. Хто покаже нам, як ми самі себе плутаємо в трьох соснах знову і знову. На фото я і моє нове хобі. Скільки років пройшло, але я знову і знову повертаюсь або до пілатесу, або до йоги. Це те, що потрібно тривожному мозку.