Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ

Народився святий 8 січня 1849 року в Київській губернії в бідній родині, при хрещенні був названий Георгієм. У дванадцятирічному віці осиротів. Здобув освіту в сільській школі. У юнацтві здійснив паломництво по святих місцях Київської губернії, виконуючи обітницю, дану під час важкої хвороби. Паломництво сильно вразило Георгія, і він приєднався до братії Феофанівської пустині, що знаходилась під опікою київського Михайлівського Золотоверхого монастиря.У 1867-68 роках Георгій здійснив паломництво в Єрусалим, потім на Афон, де залишився, прийнявши чернечий послух у скиті святого пророка Іллі (Свято-Іллінський скит). У 1869 році після відповідних випробувань прийняв чернечий постриг з ім’ям Гавриїл – на честь Архістратига Гавриїла.У 1887 році святий прийняв управління Свято-Іллінським скитом. У 1891 році був возведений у сан архімандрита Константинопольським патріархом Іоакимом III.Старець Гавриїл сприяв благоустрою Свято-Іллінського скиту. За ініціативою преподобного Гавриїла в 1894-96 роках в Одесі було побудовано подвір’я Свято-Іллінського скиту – Іллінське подвір’я – з трьохпрестольним храмом у візантійському стилі і великими приміщеннями для перебування наших поломників, що прямують на Афон і в Єрусалим. Частина каменів для будівництва храму була привезена архімандритом з Афона на кораблі «Святий пророк Ілля». У 1894-98 роках за вказівкою Гавриїла в Святоільінскому скиту був побудований чернечий корпус, в 1899 році розпочато спорудження нового собору.У 1901 році святий відправився на батьківщину для відвідування подвір’їв Свято-Іллінського скиту в Одесі, Таганрозі і Станиці – Новомиколаївській. У середині жовтня під час перебування в Станиці-Новомиколаївській стан здоров’я преподобного Гавриїла різко погіршився і 19 жовтня він помер. Тіло архімандрита було перевезено до Одеси, де 2 листопада було поховано в склепі храму Свято-Ільїнского подвір’я.

Звернення Блаженнішого Митрополита Онуфрія з нагоди Дня української державності.Дорогі брати і сестри!Шановні українці!Сердечно вітаю всіх вас з Днем української державності!Сьогоднішнє свято хоч є недавнім щодо дати його встановлення, однак історія нашої славної Держави сягає в глибину століть. Древня Київська Русь, спадкоємницею якої є сучасна Україна, закарбувала в нашій пам’яті імена славетних князів та воєначальників, які трудилися над розвитком та захистом нашої держави. Неоціненним скарбом, який здобули і передали нам наші предки є християнська віра, яка освятила душу українського народу та стала для нього благодатною силою в державному, духовному, культурному та освітньому розвитку.Християнин покликаний до здобуття Царства Небесного, але кожний послідовник Христа є також і громадянином своєї земної Батьківщини. Господь подарував нам благословенну українську землю із багатими надрами та родючими ґрунтами, аби сумлінною працею ми могли здобувати достаток плодів земних, проводячи життя мирне. Проте мирне життя це те, чого вже не один рік поспіль не знає наша Батьківщина. Російська військова інтервенція порушила мир і спокій нашого народу, забираючи життя наших співвітчизників.Мужнє українське військо, в рядах якого воюють і віряни Української Православної Церкви, хоробро захищають кордони нашої Держави. Славні нащадки давньокиївських дружинників та запорізьких козаків — наші військовослужбовці — щомиті несуть свій ратний подвиг і відстоюють та боронять нас і нашу землю, дієво являючи приклад жертовного виконання заповіді Христової щодо любові до ближнього (пор. Мф. 22, 39).Сьогодні слід особливо згадати видатного просвітителя нашого рівноапостольного князя Володимира Великого. Саме його зусиллями постала могутня Київська держава, сила якої була в єдності духу, при якому наші предки полюбили Живого Бога і відтоді почали поважно відноситися і один до одного, незважаючи на своє різноманіття. Ми, як нащадки славетного князя, також покликані до єдності, особливо ж в такий доленосний час, коли будь-які розділення в нашому суспільстві ворог воліє використати проти нас.Українська Православна Церква, будучи історичною Церквою українського народу, невідступно перебуває зі своїм народом, звершуючи свою спасительну місію на всіх теренах нашої Батьківщини. В цей день наші серця і молитви є нашим народом і особливо з нашим духовенством, а також братами та сестрами, які перебувають на окупованих територіях, повернення яких ми з нетерпінням очікуємо.Дорогі брати і сестри! Наша сила в єдності! Лише в єдності, любові до Бога та взаємоповазі один до одного, нам під силу здолати противника та відбудувати квітучу Україну мирного майбутнього!Ще раз вітаю вас зі святом і закликаю на всіх Боже благословення!ОнуфрійМитрополит Київський і всієї УкраїниПредстоятель Української Православної Церкви