Статистика telegram channel - @ilatanka

📚 Хочете читати більше? Ні, я не пропоную вам пройти курси зі швидкого читання. 😁 Але! Раджу підписатися на тематичні телеграм-канали, бо так ви не тільки будете в курсі книжкових новинок, дізнаватиметеся цікаві факти про письменників, а ще регулярно отримуватиме порцію натхнення, щоб читати більше. 👇Книжкова мандрівка — Запрошую у світ дитячої книги українською. Книжкові новинки, відгуки та огляди.Запекла книгожерка — Канал про темні книжки, комікси, кино та вбивчі історії про письменників.Книжкові історії — Авторський канал від журналістки про книжки і тексти. Окрім відгуків на книги, є ще підбірки подкастів та статей, які буде цікаво послухати і почитати.Літературний лаунж — Канал про книжки і довколалітературний двіж. Анонси видавництв, відгуки на книжки, читацькі болі і лайфхаки. Bookworm — Канал з книжковими рецензіями. Книжкова наука — Наукові та публіцистичні матеріали про книжковий ринок України, нові медіа та книгу як медіум. Для студентів, журналістів та просто читунів, для кого книга — це щось більше, ніж текст та красива палітурка.dolliтературне — Анонси книжкових подій, думки в процесі (та після) читання та підслухані в книгарнях розмови.

​​Цей роман мав усі шанси пройти повз мене — в анотації написано, що він про розробників відеоігор. Де я? 👀 Де відеоігри? Ми точно в різних системах координат.Однак Амазон наполегливо мені його радив. Зрештою я здалася.«Завтра, завтра, завтра» — це історія про роботу та любов. Тільки не подумайте, що це черговий любовний роман. Ні. Тут не обійшлося без романтичного кохання, але значно-значно іншої любові. Любові до відеоігор. Любові до спільної творчості. І найголовніше — любові між друзями, яка об’єднує на понад 30 років попри всі образи й непорозуміння.А починається все з лікарні. Там знайомляться Сем (хлопчик, який відновлюється після страшної аварії) і Сейді (дівчинка, сестра якої лікується від страшної хвороби). Вони відразу зближуються через спільне захоплення відеоіграми. Пройдуть роки — вони знову зустрінуться й почнуть разом створювати відеоігри. До них приєднається Маркс — той рідкісний випадок, коли третій точно не зайвий.«Що таке [відео]гра?», — запитує Маркс. — «Це завтра, і завтра, і завтра. Це можливість нескінченного переродження, нескінченного порятунку. Ідея про те, що якщо ви продовжите грати, то зможете виграти. Жодна втрата не є постійною, тому що ніщо не буває вічним».На жаль, таке буває лише у вигаданому світі.Мені цікаво було спостерігати, як герої цілковито віддаються створенню ідеального світу, коли в реальному — часто все летить шкереберть. Перевірка шаленим успіхом і поразки, закоханість, нерозділене кохання і втрати, самотність через приналежність до двох рас, фізичний біль і складність прийняття себе через інвалідність, непроговорені очікування-підозри-образи — це далеко не все, що чекає на героїв.Один із героїв видався мені майже ідеальним, чого не скажеш про Сема й Сейді. Ці двоє максимально нагадували живих людей — з тягарем минулого й тарганами в голові. Часом вони викликали в мене співчуття, часом — захоплення, часом — бісили.Але головне — я до останньої сторінки не могла відірватися!Це той роман, що викликає багато роздумів, який хочеться обговорювати, який запам’ятовується. 😌P. S. Читала англійською, тому про особливості українського перекладу не знаю.

🗣 Готуюся до зустрічі книжкового клубу, переглядаю «Записки Кирпатого Мефістофеля» Винниченка, якого будемо обговорювати. Виписала деякі провокативні цитати, які дуже хочеться обговорити… 😈«Ні, я думаю про те, що я страшенно самотній. Самотній же тому, що нікого не люблю. Найпевніща ознака самотніх та, що вони нічого й нікого не люблять. І коли я слухаю людей, що жаліються на самотність і запевняють, що вони люблять, я думаю про себе: бідолахо, тобі для чогось хочеться переконати мене, що в тебе в гаманці одночасно порожнеча й цілі скарби». «"Як дивно: я люблю світ, я люблю людей так, як ніколи не любила. Від чого ця жалість у мене, і зворушення, і така хороша печаль? Я вже не боюсь загубити тебе, бо це ж неможливо, правда? Ми так вросли одне в одного, що я вже не розумію слова "загубити". Кого загубити? Себе?" Тоді я бачу, що вона знає, що таке любов. Тепер ми не можемо ні загубити, ні звязати себе».«Соня — женщина гарна, розумна, чесна, але… але, коли чесна женщина не любить, то життя з нею в тисячу раз тяжче, ніж з дурною й підлою». «Та не може ж бути, щоб ви ніколи не думали про це, щоб ви не мали цеї плачучої туги матері, щоб ви не любили цею чудною, незрозумілою, прекрасною любов'ю ці крихітні руки, голівки, ці здивовано розплющені на світ оченята. Та не каліка ж ви! Подивіться, що найтісніще, найдужче в'яже людей! Ідеї? Наука? Професія? Ні! Родина, діти — от ця незрозуміла, могутня сила, яка часто ламає всі закони нашої логіки, всі розуміння розумного, цільного, гарного. Боже мій, як ви не розумієте цього?!»«Що ж таке моральність? Моральність — це рожева пудра на законах природи». «Через те припудрені так гаряче й боронять пудру, яка помагає їм тримати дурнів у руках.Моральність — це стіна, яку вивели припудрені між основними законами життя й вищим його проявом — розумом. Увесь моральний поступ людськости є в тому, що люде по камінчику стараються знищити цю свою власну стіну. Але припудрені, зі свого боку, дбайливо бережуть її, причому їм ретельно допомагають дурні, яких вони доять. У моральному змислі соціалізм є скасування стіни, приведення людини до вищої, природної одности, є поєднання законів природи з розумом».«Все дурниця: і мораль, і кохання, й життя, є тільки один біль. Та ще хіба смерть. Через кілька десятків літ і я, й Шапочка, й мільйони чесних і нечесних, розумних і дурних, рабів і панів — усі будемо лежати в землі і гнити. Чи варто ж ради такої коротенької хвилини хвилюватися, стидатись, виправдуватись? Рятуйся, хто може! От єдиний справедливий закон! Навіщо мені якісь Шапочки з їхньою чесністю? Навіщо якісь там гармонії? Бути мерзотником з дужими пазурами теж не кожний зможе. Та й к чорту, і це неважно. Тільки б не було цього болю. Ладен навіть моральним стати, аби спинилася ця мука». «Треба творити шлюб, Ганно Пилипівно. От у чому вся причина. Творити свою любов. Закоханість не є любов. Любиш те, що знаєш, чого прагнеш, про що мрієш. А любов приходить тоді, як одходить закоханість. І приходить не сама, а з нами, з нашим хотінням, волею, впертостю, гордістю. От ви закохані в кого-небудь. Вас тягне до тої людини, ваше тіло співзвучне з нею. Хіба це є підстава для шлюбу, для народження нових людей? Ні, ви пізнайте людину в цім тілі, полюбіть її! Пізнайте у дрібничках, у звичках, у найменших і найбільших проявах її, сплетіть себе з нею неподільно. І тільки тоді, як це буде, ви матимете маленьке право сказати, що ви дещо зробили для творення шлюбу, справжнього, гідного теперішньої людини».

Про головних і другорядних героївНе варто водити дружбу з головним героєм... Чому? 😅 «В історіях і піснях, книжках і фільмах немає переконливішої причини для помсти чи гніву, немає ефективнішого поштовху до дії, ніж убивство найкращого друга (чи його нащадка)».Персонажі є витвором уяви письменника й читача. Письменник окреслює обриси персонажа, а читач — сприймає й заповнює прогалини. Основні і другорядні, об’ємні і пласкі герої.«Літературний твір — це не демократія… персонажі далеко не рівні. Перемогу здобудуть один чи двоє, а решта існує виключно для того, щоб дотягнути їх до фіналу».«Мешканці вигаданого світу поділяються на об’ємних і пласких. Об’ємних персонажів можна назвати тривимірними, вони наділені різними рисами й внутрішніми суперечностями, сильними і слабкими сторонами; вони здатні рости й розвиватися. А пласкі персонажі — не дуже. Ці мешканці оповіді чи п’єси недостатньо розвинені й залишаються двовимірними, як умовні витинанки».Чому не всі персонажі об’ємні?▪️Щоб читач міг зосередитися на головному▪️Щоб автор не виконував зайвої роботи▪️Щоб не було плутанини з зайвими деталями▪️Щоб не перетворювати кожен текст на довжелезний трактат#НаПодумати 👇За Арістотелем, сюжет — це особистість персонажа, що розкривається в дії.За сучасним трактування, сюжет — це персонаж у дії; персонажі розкриваються й формуються в сюжеті.«Я не знаю ні душі, здатної цінувати й любити літературу більше, ніж критики, що вміють розібрати твір на запчастини. Як ви думаєте, чого ми взагалі надумали стати експертами? Бо любили читати. Розумні читачі можуть і насолоджуватися, й аналізувати водночас».#читайякпрофесор

«Читання — контактний вид спорту; ми врізаємося у хвилю слів усіма доступними нам ресурсами інтелекту, уяви й емоцій. Результат є плодом діяльності не лише письменника чи драматурга, а й — не меншою мірою — читачів».Про міфи в літературі«Міф — це корпус справді важливих історій».«Упізнавання (міфів) збагачує і розширює наш читацький досвід і робить його змістовнішим: значить, наші сучасні історії теж важливі й теж несуть у собі силу міфу».Про погоду«Якщо дощ чи сніг сипле, то це чомусь потрібно…»Я тепер буду уважніше з погодою в книжках! Бо, як пише автор, погодні умови майже завжди щось символізують. І найцікавіше — коли письменники підходять з іронією і перевертають усе з ніг на голову.Веселка — символізує божественну обіцянку й мир неба з землею.Туман — майже завжди символізує плутанину, так письменники натякають, що зір героїв затуманений, а справи непевні.Дощ — очищає («якщо ви хочете, щоб ваш герой символічно очистився, то хай кудись прогуляється під дощем»), повертає сили (коли асоціюється з весною), може дарувати життя, зростання, а може бути джерелом застуди, нежитю, пневмонії і смерті.Завдання собі:🎯 Перечитати давньогрецькі міфи🎯 Прочитати Тоні Моррісон «Кохана» і «Пісня Соломона»#читайякпрофесор

Про в’язницю непрощення«Ми прощаємо не заради людини, яка нас скривдила. Ми прощаємо заради самих себе, щоб більше не бути жертвами чи ув’язненими минулого, щоб скинути з себе тягар, що містить наш біль».«Пробачити не означає дозволити й далі завдавати вам болю. У кривді немає нічого нормального. Але що сталося, те сталося. І ніхто крім вас не може зцілити вашу рану».«Без гніву не буває прощення».«Придушений гнів руйнує вас ізсередини. Якщо ви не робите активних, свідомих, навмисних дій, щоб позбутися гніву, то утримуєте його в собі. І це не доведе вас до добра».«Ви маєте право відчувати лють… Тож коли ми не в змозі вивільнити лють, то заперечуємо або те, що нас скривдили, або те, що ми люди».«Лють — це другорядне почуття, захист, броня, під якою ми ховаємо первинне почуття. Ми маємо спалити лють дотла, щоб дістатися того, що вона ховає, — страху чи смутку.Лише тоді ми зможемо розпочати найважчу роботу.Простити себе».#ЕдітЕґер_ДарУсе. Дочитала.До кожного розділу авторка дає кілька завдань. Завтра викладу в коментарях, а то щось забувала.

Про в’язницю закоснілостіТак, так! Я знову взялася за «Дар. 12 уроків, які врятують ваше життя».«Конфлікти — природа людини. Коли ми уникаємо конфліктів, то насправді наближаємося до деспотизму й віддаляємося від злагоди. Сам по собі конфлікт не ув’язнює. Справжня пастка — це закоснілі установки, що за допомогою них ми часто намагаємося владнати конфлікт».«Ґрати закоснілого мислення важко розпізнати, бо зазвичай вони вкриті позолотою добрих намірів».«Вам не обов’язково погоджуватися з думкою іншого. Ви не маєте поступатися власною правдою — і, будь ласка, ніколи цього не робіть! Свобода настає тоді, коли ви відпускаєте потребу мати рацію».«Ми не покращуємо становище інших — чи власне — коли вдаємося до скарг, коли кажемо щось на кшталт «дивися-що-ти-накоїв». Критика ніколи не сприяє зростанню. Тож усуньте її. Жодної критики. Ніколи. Зробіть це заради інших, і насамперед — заради себе, щоб звільнитися від ефемерних очікувань і злості, що поглинає нас, коли ці очікування не справджуються».«Чимало людей живуть так, ніби мають щось комусь доводити… Коли ви намагаєтеся довести, що маєте рацію чи хороші, то перетворюєтеся на людину, якої насправді не існує… Будь-яка людина припускається помилок. Ви не безпорадні, але й не святі. Ви не мусите доводити свою цінність. Натомість можете просто прийняти її та цінувати власну недосконалість і цілісність, бо іншої такої людини ніколи не було й не буде. Облиште цю звичку. Ви не вільні, доки мусите щось доводити».«Найкращий спосіб відпустити потребу в контролі — стати сильною. Сила немає нічого спільного з м’язами чи домінуванням. Сила — це мати сміливість відповідати, а не протидіяти, бути відповідальним за власне життя та рішення. Ви сильні, коли не віддаєте владу над собою».«Коли наше тіло болить, не карайте його, не мстіться йому і нічого від нього не вимагайте. Просто скажіть: «Я слухаю»».«Складні та болісні події, що стаються з нами, не мусять нам подобатися. Але щойно ми припиняємо пручатися та протидіяти, то отримуємо в залишку більше енергії та уяви, щоб рухатися далі, а не в нікуди».«Гнучкість — це сила… Тому щоранку прокидайтеся та розтягуйтеся. Розвивайте розумову рухливість — це сприятиме вашій свободі».#ЕдітЕґер_ДарНаступний розді має дуже цікаву назву:Чи хотіли б ви одружитися з собою? 😜

Про в’язницю неподоланої журби«Більшість із нас страждає, бо отримує те, чого не хоче мати, або хоче того, чого не має». «Жаль — це бажання змінити минуле. Саме жалю ми зазнаємо, коли не зможемо визнати, що безпорадні, що дещо вже сталося, що ми не здатні цього змінити». «Коли ми маємо неподолану журбу, то часто живемо і з непереборним гнівом». «Щоби подолати печаль, потрібно звільнитися від відповідальності за те, що від нас не залежало, та примиритися з ухваленими нами рішеннями, що їх не можна скасувати». «Замість того, щоб помирати заради померлих, я можу жити заради них». «Провина не народжує любові. Ніколи». «Журба може підштовхнути нас переглянути пріоритети та вирішити, чи відновити радість та мету, чи бути кращою версією себе знову, чи прийняти напрям, у якому тепер скеровує нас життя». «Так багато причин чому — чому сталося чи не сталося те чи інше, чому ми там, де ми є; чому робимо те, що робимо. Журба підштовхує нас з’ясувати, що в нашій владі, що у вашій, а що лише у владі Бога». «Ви можете змиритися з тим, що сталося і чого не сталося. І здатні зосереджуватися не на тому, що втрачено, а на тому, що залишилося. Ви досі маєте вибір проживати кожну мить як дар, прийняти те, що є». #ЕдітЕґер_Дар