Повідомлення telegram каналу - @ilatanka

🗣 Готуюся до зустрічі книжкового клубу, переглядаю «Записки Кирпатого Мефістофеля» Винниченка, якого будемо обговорювати. Виписала деякі провокативні цитати, які дуже хочеться обговорити… 😈
«Ні, я думаю про те, що я страшенно самотній. Самотній же тому, що нікого не люблю. Найпевніща ознака самотніх та, що вони нічого й нікого не люблять. І коли я слухаю людей, що жаліються на самотність і запевняють, що вони люблять, я думаю про себе: бідолахо, тобі для чогось хочеться переконати мене, що в тебе в гаманці одночасно порожнеча й цілі скарби».
«"Як дивно: я люблю світ, я люблю людей так, як ніколи не любила. Від чого ця жалість у мене, і зворушення, і така хороша печаль? Я вже не боюсь загубити тебе, бо це ж неможливо, правда? Ми так вросли одне в одного, що я вже не розумію слова "загубити". Кого загубити? Себе?" Тоді я бачу, що вона знає, що таке любов. Тепер ми не можемо ні загубити, ні звязати себе».
«Соня — женщина гарна, розумна, чесна, але… але, коли чесна женщина не любить, то життя з нею в тисячу раз тяжче, ніж з дурною й підлою».
«Та не може ж бути, щоб ви ніколи не думали про це, щоб ви не мали цеї плачучої туги матері, щоб ви не любили цею чудною, незрозумілою, прекрасною любов'ю ці крихітні руки, голівки, ці здивовано розплющені на світ оченята. Та не каліка ж ви! Подивіться, що найтісніще, найдужче в'яже людей! Ідеї? Наука? Професія? Ні! Родина, діти — от ця незрозуміла, могутня сила, яка часто ламає всі закони нашої логіки, всі розуміння розумного, цільного, гарного. Боже мій, як ви не розумієте цього?!»
«Що ж таке моральність? Моральність — це рожева пудра на законах природи».
«Через те припудрені так гаряче й боронять пудру, яка помагає їм тримати дурнів у руках.
Моральність — це стіна, яку вивели припудрені між основними законами життя й вищим його проявом — розумом. Увесь моральний поступ людськости є в тому, що люде по камінчику стараються знищити цю свою власну стіну. Але припудрені, зі свого боку, дбайливо бережуть її, причому їм ретельно допомагають дурні, яких вони доять. У моральному змислі соціалізм є скасування стіни, приведення людини до вищої, природної одности, є поєднання законів природи з розумом».
«Все дурниця: і мораль, і кохання, й життя, є тільки один біль. Та ще хіба смерть. Через кілька десятків літ і я, й Шапочка, й мільйони чесних і нечесних, розумних і дурних, рабів і панів — усі будемо лежати в землі і гнити. Чи варто ж ради такої коротенької хвилини хвилюватися, стидатись, виправдуватись? Рятуйся, хто може! От єдиний справедливий закон! Навіщо мені якісь Шапочки з їхньою чесністю? Навіщо якісь там гармонії? Бути мерзотником з дужими пазурами теж не кожний зможе. Та й к чорту, і це неважно. Тільки б не було цього болю. Ладен навіть моральним стати, аби спинилася ця мука».
«Треба творити шлюб, Ганно Пилипівно. От у чому вся причина. Творити свою любов. Закоханість не є любов. Любиш те, що знаєш, чого прагнеш, про що мрієш. А любов приходить тоді, як одходить закоханість. І приходить не сама, а з нами, з нашим хотінням, волею, впертостю, гордістю. От ви закохані в кого-небудь. Вас тягне до тої людини, ваше тіло співзвучне з нею. Хіба це є підстава для шлюбу, для народження нових людей? Ні, ви пізнайте людину в цім тілі, полюбіть її! Пізнайте у дрібничках, у звичках, у найменших і найбільших проявах її, сплетіть себе з нею неподільно. І тільки тоді, як це буде, ви матимете маленьке право сказати, що ви дещо зробили для творення шлюбу, справжнього, гідного теперішньої людини».