Про в’язницю неподоланої журби«Більшість із нас страждає, бо отримує те, чого не хоче мати, або хоче того, чого не має». «Жаль — це бажання змінити минуле. Саме жалю ми зазнаємо, коли не зможемо визнати, що безпорадні, що дещо вже сталося, що ми не здатні цього змінити». «Коли ми маємо неподолану журбу, то часто живемо і з непереборним гнівом». «Щоби подолати печаль, потрібно звільнитися від відповідальності за те, що від нас не залежало, та примиритися з ухваленими нами рішеннями, що їх не можна скасувати». «Замість того, щоб помирати заради померлих, я можу жити заради них». «Провина не народжує любові. Ніколи». «Журба може підштовхнути нас переглянути пріоритети та вирішити, чи відновити радість та мету, чи бути кращою версією себе знову, чи прийняти напрям, у якому тепер скеровує нас життя». «Так багато причин чому — чому сталося чи не сталося те чи інше, чому ми там, де ми є; чому робимо те, що робимо. Журба підштовхує нас з’ясувати, що в нашій владі, що у вашій, а що лише у владі Бога». «Ви можете змиритися з тим, що сталося і чого не сталося. І здатні зосереджуватися не на тому, що втрачено, а на тому, що залишилося. Ви досі маєте вибір проживати кожну мить як дар, прийняти те, що є». #ЕдітЕґер_Дар