6 січня 1938 року в селі Рахнівка Вінницької області народився Василь СтусПропоную вашій увазі спогади про його «щасливе дитинство». Це був період Другої світової війни та відбудови. У той час Україна пережила третій голод організований СРСР. «Коли мені було 9 літ, ми будували хату. І помирав тато - з голоду спухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам’ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама, а мені від них геть боліла голова». «То був мій 3-4 клас. Тоді, на тій біді, я став добре вчитися. Вже 4 клас скінчив на відмінно - і до кінця школи мав похвальні грамоти, де в овалах були портрети Леніна і Сталіна.Усе дитинство моє було з тачкою. То везли картоплю з поля, то з мішком я ходив на городи - рвав траву чи то для корови, чи то для кози, то возив вугілля, збиравши на териконі. Тяжко - жили мало не лопали. А мусиш пхати тачку.Пам’ятаю, як плакала мама, бо в неї була одна подерта - латана-перелатана сорочка, а ми з Марусею ходили бозна у чому.Пам’ятаю, як 1946-1947 рр. пас чужу корову - за це мене годували. Я знав, що мама голодна - і не міг їсти сам, просив миску додому, аби поїсти з мамою разом. Колись поніс миску, а мама стала сварити мене дуже тяжко, плакала, казала, аби я так не робив більше. Бо їй дуже хотілося їсти - і дивитися на їжу їй було тяжко. А мені ложка не лізла до рота.»Більше спогадів можна прочитати за посиланням.Шкільне фото Василя Стуса
Українські підручники з історії галюцинують не гірше чату GPT.Так, готуючи матеріали з історії для своїх любих 10-класників, натрапляю на такий абзац:«В умовах окупації тисячі шкільних приміщень було спалено, пограбовано, перетворено на склади, шпиталі, казарми. Утім, навчальний процес почався у 1942 р. і провадився за складеними німецькими чиновниками програмами. Своє ставлення до освіти українців відверто висловив Гітлер. «Краще, — заявляв він, — не вчити їх навіть писати».»І наче все звучить чудово та логічно, проте є малесенька проблемка. Гітлер не говорив фрази щодо українців «Краще не вчити їх навіть писати».Натомість є чудова цитата Генріха Гіммлера, котра зафіксована у службовому меморандумі і, як на мене, вона краще ілюструє реальність, ніж вигадана цитата Гітлера:«Якщо вони [місцеві мешканці Сходу] вмітимуть читати дорожні знаки — цього цілком достатньо. Навчання рахунку понад сто — це зайва трата часу. Ми повинні стежити, щоб вони не отримували знань, які могли б використати проти нас».Ну і якщо вам цікава назва підручника, то це Історія України. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Власов.Загалом це чудова книга для навчання, просто інколи бувають дивні моменти.
3 частина біографії Степана Андрійовича БандериСьогодні ми поговоримо про перше тюремне ув’язнення.Ви вже знаєте, що з 1929 року Степан Бандера долучився до ОУН. Його першим завданням було поширення підпільної націоналістичної літератури на території рідного Калуського повіту, а також серед львівських студентів.У цей час він був кореспондентом підпільного щомісячного сатиричного журналу «Гордість нації», що виходив у Празі. Свої статті він підписував псевдонімом Матвій Гордон.На початку 30-х років його декілька разів заарештовувала польська влада. Найбільш гучним було звинувачення у вбивстві польського комісара Чеховського. Тоді він провів у львівській в’язниці три місяці. Але про цей епізод збереглося дуже мало інформації.З 1933 року Степан Бандера стає крайовим провідником ОУН на західноукраїнських землях. Загалом існувало 5–6 осередків, якими керував Євген Коновалець.У цей час діяльність ОУН набирає більш радикальних форм. Це можна пояснити жорсткішою політикою, яку проводила Друга Річ Посполита. Про один із таких епізодів можна прочитати ТУТ.Так, у 1933–1934 роках відбуваються три політичні вбивства. Найгучніше з них — знищення міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. Він був відповідальний за репресії проти українців.Цікаво, що Бандеру було заарештовано ще за день до вбивства міністра. І саме він став головним підозрюваним в організації операції. На лаві підсудних опинилися 12 членів ОУН. Розслідування та судовий процес тривали до 1936 року.В історію ці події увійшли як Варшавський процес. Українська преса в діаспорі переконувала читачів, що це політичний процес, а саме вбивство є відповіддю на політику пацифікації. Через значний резонанс судового процесу смертний вирок трьом учасникам, серед яких був і Степан Бандера, замінили на довічне ув’язнення.У 1939 році Степан Бандера перебував у Брестській тюрмі. Після початку Другої світової війни охорона та адміністрація тюрми залишила свої пости, і Бандера разом з іншими в’язнями вийшов на волю.Далі буде…
Продовжимо розгляд біографії Степана Бандери!Сьогодні поговоримо про юність!У 1927 році Степан Бандера успішно закінчив Стрийську гімназію. Нині вона носить ім’я Андрея Шептицького.Детальні відомості про його оцінки не збереглися. Відомо лише те, що він склав матуру — це спеціальний іспит тих часів — і готувався до вступу в Українську господарську академію, яка знаходилась у місті Подєбради. Тоді це була Чехословаччина, а нині — Чехія. Проте польська влада не видала Степанові закордонного паспорта. Це можна розцінювати як покарання за активну громадянську позицію…У 1928 році Степан Бандера успішно вступає до Львівської політехнічної школи, де навчається на агронома. Гадаю, на цьому моменті мені вдалося вас здивувати.Навчався заочно і значну частину часу приділяв громадській роботі. Зі створенням ОУН (1929 р.) відразу долучається до її діяльності. Поширював нелегальну націоналістичну літературу та залучав нових членів до організації.Він був членом українського студентського товариства політехніки «Основа» та входив до управи гуртка студентів-рільників. Деякий час працював у бюро товариства «Сільський господар», що сприяло розвитку агрокультури на західноукраїнських землях. Співпрацюючи з товариством «Просвіта», щонеділі та у святкові дні він відвідував навколишні села Львівщини, виступаючи з доповідями та допомагаючи в організації культурно-освітніх заходів.Проте завершити навчання не вдалося. Степана Бандеру заарештували 15 червня 1934 року, напередодні державного іспиту у Львівській політехніці, після якого він мав отримати дипломПідтримати автора можна тут
У середньовічній Європі білий колір вважався кольором жалоби. При французькому королівському дворі існував усталений звичай, відомий як deuil blanc — «білий траур». Білий символізував втрату, порожнечу та відсторонення від мирського життя, тому саме його носили королівські вдови та жінки найвищої знаті після смерті чоловіків.Саме в цьому контексті особливого значення набуло весілля Анна Бретонська, вдови французького короля Карл VIII. Перебуваючи в офіційній жалобі, 8 січня 1499 року вона вийшла заміж удруге — за Людовик XII — будучи вбраною в біле. Таким чином білий колір уперше був чітко зафіксований як весільний колір у королівському контексті, попри його траурне значення. Цей вибір був перейнятий французькою аристократією й закріпив новий символічний образ білого в урочистій культурі.Остаточне утвердження білого як весільного кольору відбулося в XIX столітті. У 1840 році королева Вікторія з’явилася на власному весіллі в білій сукні, зробивши цей вибір нормою для європейських монархічних дворів. На фото весільний портрет королеви Вікторії.
Хто придумав святкувати Різдво 25 грудня?Почнемо з того, що у Біблії дати народження Ісуса Христа немає.Також відсутні будь-які історичні документи 1-3 ст. н.е., в яких було написано : 25 грудня 1 року у селі Верхній Коропець під Мукачево народився Ісус Христос.Перші розрахунки того, що Христос міг народився 25 грудня зробив християнський історик Секст Юлій Африкан. Він нафантазував, що момент зачаття та смерті відбувся в один день - 25 березня. Ну і додаємо 9 місяців й отримуємо дату народження Ісуса. Взагалі Секст Юлій Африкан відомий своє працею «Хроніки», у якій розташував біблійні та політичні події від створення світу до 221 року. Далі ще цікавіше!У ІХ ст., було підроблено лист папи римського Юлія І, що він всім наказує святкувати Різдво 25 грудня. А він був папочкою ще у IV ст. Достеменні причини підробки невідомі, проте це далеко не єдиний випадок, коли папська канцелярія підробляла собі документи. З іншої сторони перша задокументована згадка про святкування Різдва 25 грудня була укладена 354 році. Це було прописано в першому ілюстрованому хронографі. А це означає, що і попередні 10-20 років Різдво відзначали в цей день.Взагалі в перші століття християнства не існувало єдиної дати святкування Різдва. Панував хаос та різноманітні варіанти. Просто до нашого часу дійшло тільки два варіанти - 25 грудня та 6 січня. Останнє не плутайте із 7 січня! То помилка календаря, а не окрема дата.
18 грудня 1917 року уряд Центральної Ради створив Українську академію мистецтв. Її керівником було обрано Федора Кричевського. Вона стала першим в Україні вищим навчальним закладом, що формував професійну художню освіту на національному ґрунті й відкрив можливість системного навчання живопису, графіки, скульптури та архітектури.Академія об’єднала яскравих митців і педагогів, які створили власні майстерні та школи, а навчання відбувалося у тісному зв’язку з творчою практикою. Попри воєнні події, переїзди та розгром приміщень, заняття не припинялися. У 1918–1919 роках тут навчалося 140 студентів, а вже у 1921–1922 — близько 400.Серед вихованців та учасників академії були майбутні провідні постаті української культури: Олександр Довженко, Василь Седляр, Іван Падалка, Оксана Павленко, Тимофій Бойчук, Олександр Саєнко. І давайте проведемо з вами експеримент.Скількох художників на фото ви можете назвати?Відповіді пишіть у коментарях.Якщо жодного — задумайтеся, чому ми знаємо Далі й Пікассо, відрізняємо Моне від Мане, проте не знаємо власних митців.
Поговоримо про історію снігової баби?Точної інформації, коли люди почали ліпити сніговиків, немає. А сучасні історики не дуже поспішають копирсатися в цьому питанні. Тому за справу взявся американський письменник та карикатурист Боб Екштейн. Він у своїй книзі «Історія сніговика» доводить, що перші задокументовані свідчення про сніговиків сягають пізнього Середньовіччя. Таке зображення він знайшов у часослові 1380 року. Малюнок буде в першому коментарі.Вже з XV століття сніговики фігурують на картинах відомих художників, а їхні описи можна знайти у книгах.У 1494 році відомий скульптор Мікеланджело Буонарроті створив фігуру сніговика у Флоренції на замовлення родини Медічі.У 1511 році в Брюсселі провели фестиваль сніговиків, щоб заспокоїти голодних і бідних громадян. Однак замість звичних сніговиків люди збудували по всьому місту порнографічні скульптури.Найдавніша відома фотографія сніговика була зроблена приблизно у 1853 році валлійською фотографкою Мері Ділвін. Саме її ви зараз бачите.Якщо знає інші факти про сніговиків - поділіться ними в коментарях. Також нагадую, що підтримати канал можна тут.
Останніми днями читаю книгу (дочитую) Пітера Цукермана та Аманди Падоан «Поховані в небі: найсмертоносніший день на К2».Книга описує побут альпіністів та життя шерпів — це окремий етнос, що допомагає туристам підійматися на вершини Гімалаїв. Ну, і звісно, про підйом на найнебезпечнішу гору у світі - Чогорі (К2). За різними оцінками загинуло від 10 до 25 % альпіністів, які намагалися видертися на вершину.У книзі описаний доволі цікавий та специфічний спосіб поховання. Його здійснювали тільки в горах вище лісової межі, де вже не можна було знайти деревину чи інше паливо для кремації. Його офіційна назва — небесне поховання.«…Під час небесних поховань буддійські лами або інші особи, наділені релігійною владою, переносять тіло на платформу, яку встановлюють на пагорбі. Спалюючи фіміам і читаючи мантри, вони розчленовують тіло на шматки. Кістки розбивають каменем або молотком, плоть перемелюють до напіврідкої маси і змішують усе це з чаєм, маслом і молоком. Такі приготування приваблюють стерв'ятників: вони поїдають плоть і так відпускають дух у височінь, ховаючи його в небі, де йому й належить бути…»Якщо знаєте ще якісь цікаві книги про гори — пишіть їхні назви в коментарях.#географія
Гортаючи грецьку міфологію, знайшов доволі цікавий та дивний міф. Раніше не знав про нього, ну і, як завжди, вирішив поділитися із вами.У Фессалії проживав цар-богохульник Ерісіхтон. Одного дня він вирішив зрубати дерева у священному гаю, присвяченому Деметрі. Йому потрібна була деревина для будівництва великої зали, де він планував влаштовувати бенкети.Незважаючи на божественну заборону, цар зрубав найбільше дерево. З нього потекла кров німфи, що там проживала.Дізнавшись про цей злочин, Деметра наслала на Ерісіхтона прокляття ненаситного голоду. Відтоді цар відчував постійну, нестерпну потребу в їжі. Він їв без упину, але голод не слабшав. Запаси швидко вичерпалися, і Ерісіхтон почав продавати власне майно: худобу, землі та коштовності. Усе, що приносило хоч якийсь прибуток, ішло на купівлю нової їжі.Коли майна майже не залишилося, Ерісіхтон продав у рабство свою дочку Местру. Вона вміла перетворюватися на тварин та тікала з полону, а батько щоразу продавав її за батон...Щодня голод посилювався, і врешті-решт правитель з'їв власне тіло.#міфи
TGLIST.COM.UA
