У середньовічній Європі білий колір вважався кольором жалоби. При французькому королівському дворі існував усталений звичай, відомий як deuil blanc — «білий траур». Білий символізував втрату, порожнечу та відсторонення від мирського життя, тому саме його носили королівські вдови та жінки найвищої знаті після смерті чоловіків.Саме в цьому контексті особливого значення набуло весілля Анна Бретонська, вдови французького короля Карл VIII. Перебуваючи в офіційній жалобі, 8 січня 1499 року вона вийшла заміж удруге — за Людовик XII — будучи вбраною в біле. Таким чином білий колір уперше був чітко зафіксований як весільний колір у королівському контексті, попри його траурне значення. Цей вибір був перейнятий французькою аристократією й закріпив новий символічний образ білого в урочистій культурі.Остаточне утвердження білого як весільного кольору відбулося в XIX столітті. У 1840 році королева Вікторія з’явилася на власному весіллі в білій сукні, зробивши цей вибір нормою для європейських монархічних дворів. На фото весільний портрет королеви Вікторії.