6 січня 1938 року в селі Рахнівка Вінницької області народився Василь СтусПропоную вашій увазі спогади про його «щасливе дитинство». Це був період Другої світової війни та відбудови. У той час Україна пережила третій голод організований СРСР. «Коли мені було 9 літ, ми будували хату. І помирав тато - з голоду спухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам’ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама, а мені від них геть боліла голова». «То був мій 3-4 клас. Тоді, на тій біді, я став добре вчитися. Вже 4 клас скінчив на відмінно - і до кінця школи мав похвальні грамоти, де в овалах були портрети Леніна і Сталіна.Усе дитинство моє було з тачкою. То везли картоплю з поля, то з мішком я ходив на городи - рвав траву чи то для корови, чи то для кози, то возив вугілля, збиравши на териконі. Тяжко - жили мало не лопали. А мусиш пхати тачку.Пам’ятаю, як плакала мама, бо в неї була одна подерта - латана-перелатана сорочка, а ми з Марусею ходили бозна у чому.Пам’ятаю, як 1946-1947 рр. пас чужу корову - за це мене годували. Я знав, що мама голодна - і не міг їсти сам, просив миску додому, аби поїсти з мамою разом. Колись поніс миску, а мама стала сварити мене дуже тяжко, плакала, казала, аби я так не робив більше. Бо їй дуже хотілося їсти - і дивитися на їжу їй було тяжко. А мені ложка не лізла до рота.»Більше спогадів можна прочитати за посиланням.Шкільне фото Василя Стуса