3 частина біографії Степана Андрійовича Бандери

Сьогодні ми поговоримо про перше тюремне ув’язнення. Ви вже знаєте, що з 1929 року Степан Бандера долучився до ОУН. Його першим завданням було поширення підпільної націоналістичної літератури на території рідного Калуського повіту, а також серед львівських студентів. У цей час він був кореспондентом підпільного щомісячного сатиричного журналу «Гордість нації», що виходив у Празі. Свої статті він підписував псевдонімом Матвій Гордон. На початку 30-х років його декілька разів заарештовувала польська влада. Найбільш гучним було звинувачення у вбивстві польського комісара Чеховського. Тоді він провів у львівській в’язниці три місяці.

Але про цей епізод збереглося дуже мало інформації. З 1933 року Степан Бандера стає крайовим провідником ОУН на західноукраїнських землях. Загалом існувало 5–6 осередків, якими керував Євген Коновалець. У цей час діяльність ОУН набирає більш радикальних форм. Це можна пояснити жорсткішою політикою, яку проводила Друга Річ Посполита. Про один із таких епізодів можна прочитати ТУТ. Так, у 1933–1934 роках відбуваються три політичні вбивства. Найгучніше з них — знищення міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. Він був відповідальний за репресії проти українців. Цікаво, що Бандеру було заарештовано ще за день до вбивства міністра. І саме він став головним підозрюваним в організації операції. На лаві підсудних опинилися 12 членів ОУН. Розслідування та судовий процес тривали до 1936 року. В історію ці події увійшли як Варшавський процес. Українська преса в діаспорі переконувала читачів, що це політичний процес, а саме вбивство є відповіддю на політику пацифікації. Через значний резонанс судового процесу смертний вирок трьом учасникам, серед яких був і Степан Бандера, замінили на довічне ув’язнення. У 1939 році Степан Бандера перебував у Брестській тюрмі. Після початку Другої світової війни охорона та адміністрація тюрми залишила свої пости, і Бандера разом з іншими в’язнями вийшов на волю. Далі буде…