📰ДомівкаNews🐈🦉

Зміни в нирках, осад у жовчному, новоутворення в печінці, наднирнику та сімʼянику…😭💔Так хотілося отримати хоч трохи добрих новин після обстежень Колобка, але результати виявилися дуже важкими…Ми зробили УЗД, здали додаткові аналізи й тепер розуміємо, наскільки серйозний його стан.Окрім великої кількості глибоких укусів, які досі дуже тяжко загоюються, у Колобка виявили кілька пухлин. Організм виснажений, стареньке тіло буквально тримається з останніх сил, а попереду ще довге лікування, обстеження та боротьба за кожен день😓Коли дивишся йому в очі, то бачиш собаку, який уже пережив занадто багато. Але попри все, він досі не здається.. і ми теж будемо боротися за нього до кінця! Будемо лікувати, підтримувати, возити на обстеження і робити все можливе, аби він мав шанс.Але без вас нам не впоратися…Будь ласка, давайте допоможемо цьому хлопчику разом, бо зараз він дуже потребує нашої підтримки 🥺🙏🏻Просимо підтримки:5168752152962943 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/jnxz55375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/58FRC778mS

Зі зламаною ногою та виколотим оком.. Історія кози Кеші, яка вижила всупереч усьомуВи, мабуть, пам’ятаєте про неї, бо ми не раз робили оновлення про стан конкретно Кеші - власне з неї свого часу і почався весь розголос ситуації. Ми забирали її з Київщини від живодера, який просто зламав тварині ногу і виколов око. Коли Кеша потрапила до нас, стан був дуже важкий.. вона взагалі не вставала й ходила під себе в туалет.На неї чекав довгий і складний шлях.. спершу виснажливе лікування на загальному карантині, потім тривалий період на карантині в конюшні, де ми крок за кроком виходжували її. Як взагалі можна було так вчинити... для нас назавжди залишиться загадкою, нам ніколи не зрозуміти людей, які кривдять тварин. Але наша робота постійно доводить: попри все пережите жахіття, вони з часом все одно починають знову довіряти й іти до рук. Кеша - дивовижний приклад цього. Вона просто обожнює, коли до неї говорять, любить увагу і підходити, щоб почухатися.І нарешті настав той день, коли Кеша переїхала на нашу другу локацію в село, на Тичок! Зараз вона вже на випасі, жує собі спокійно зелену травичку і більше ні про що в цьому житті не турбується. Наразі вона ще поки що гуляє окремо від усіх інших, бо триває адаптація, але ви просто гляньте, яка вона щаслива і як добре собі бігає. Більше її ніхто й ніколи не образить, вона вистояла і тепер просто насолоджується життям. А ми поруч, щоб у будь-який момент допомогти 🥰

‼️ Оновлення про кішку, яку збило авто ‼️Окрім підозри на важку черепно-мозкову травму (через яку вона й ходить по колу), УЗД показало, що всередині тварини відбулася катастрофа... У неї сильна контузія (удар) сечового міхура - стінки потовщені, а всередині вже збираються згустки білка через травму. Але це ще не все.. Швидше за все кішка зовсім нещодавно народила на вулиці, і зараз у неї почалося гнійне запалення матки (підозра на піометру), а лімфовузли в животі сильно збільшені через потужний запальний процес 😭Її організм зараз просто розлітається на шматки від наслідків ДТП та інфекцій....Поки ми тут заглядаємо в очі лікарям і тримаємо кулаки за кожен подих цієї малої, у стрічці соцмереж досі з’являються дописи від турботливих господарів, які дають тваринам примарну свободу, випускаючи на самовигул.. Це боягузливе і водночас нахабне виправдання власної безвідповідальності.. Яка, в біса, свобода?! Вийти на вулицю, щоб отримати від удару машиною відбиті внутрішні органи, згасати від набряку мозку, безкінечно народжувати в бруді й холоді, а потім заживо гнити зсередини від гнійного запалення десь в кущах?Ця кішка теж просто гуляла... Тварина не має критичного мислення... вона не знає, що машина може вбити, а вуличне життя приносить смертельні хвороби та гнійні інфекції. Ви б випустили дворічну дитину саму на трасу, бо вона хоче свободи? Ні. То чому з котами це так працює?!Самовигул це завжди одне з найгіршого що допускають люди, це злочин проти тих, кого ви взяли під свою відповідальність, а ще точніше - повільне вбивство..Зараз кішка залишається у нас. Складне лікування, крапельниці та суворий контроль.. але як би важко не було - ми не відступимо. Ми зробимо абсолютно все, що від нас залежить, усе необхідне і можливе.. Та без вас це буде набагато складніше 🙏🏻🙏🏻Просимо підтримки:5168752152962943 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/jnxz55375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/58FRC778mS

😭 Народ, ми вже в клініці...Його оглянули, дали знеболювальне та антибіотик.. На лапи він досі не встає, вони ПОКУСАНІ та набряклі, тому йому боляче навіть просто рухатися..😭Зробили рентген.. На щастя, переломів немає. Також здали аналізи й тепер чекаємо результатів, щоб зрозуміти, що відбувається з організмом загалом...Є підозра на люмбосакральний стеноз.. це проблема в ділянці хребта, коли стискаються нерви, через що собака може відчувати сильний біль, слабкість задніх лап і мати труднощі з рухом. Але поки що це лише підозра, тому попереду ще дуже багато обстежень 😖Сьогодні не вдалося зробити УЗД... Клініка теж не резинова.. окрім нього там ще багато тварин, які також потребують допомоги. Тому УЗД плануємо вже на завтра і тоді ж дамо вам всі можливі апдейти..Знаєте.. поки їхали в клініку, вкотре думали про захоплення людей породами..Бо це ж не вперше.Не вперше ми бачимо стару породисту тварину в такому стані.. Дивишся на нього і розумієш, що колись його, мабуть, обирали. Можливо, довго шукали саме таку породу. Можливо, заплатили за нього чималі гроші. Комусь він був дуже потрібен.. А зараз він потрібен кому? Хіба що нам..Цей старий пес лежить виснажений, не може нормально піднятися, має болючі рани і засинає просто на руках від безсилля.Вкотре переконуємося, що проблема ніколи не була в породі..Коли тварині погано, коли вона хвора, стара чи потребує допомоги, людині стає байдуже на той родовід і "переваги"..Така правда 😭Ну а ми поки продовжуємо його обстеження і дуже просимо вашої підтримки, бо інакше просто не стягнемо 🙏🏻🙏🏻Просимо підтримки:5168752152962943 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/jnxz55375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/58FRC778mS

Вчорашній наш виклик: кішка і п’ятеро кошенят, які жили в закинутому авто… Маленька котяча сім’я ховалась серед бруду, сміття й купи металу. Цей старий покинутий автомобіль став для них єдиним місцем, де мама-кішка могла хоч якось сховати своїх малих від дощу, собак і постійної небезпеки вулиці..Але найсумніше – те, що вони зовсім не дикі😔 Кішка тягнеться до людей, не шипить, не тікає в паніці, а навпаки дуже спокійна та контактна. І це майже завжди означає одне – колись вона була домашньою.Колись вона жила вдома, спала в когось на ліжку, муркотіла на руках… А потім опинилась народжувати кошенят у старій машині серед вулиці.Ми ніколи не зрозуміємо, як так легко люди викидають тварин зі свого життя. Просто лишають, забувають і ці домашні, довірливі тварини вчаться виживати як можуть 🥺Зараз сім’я вже в Домівці. У теплі, безпеці й без постійного страху, що їх проженуть або з ними щось станеться. Мама нарешті може спокійно лежати біля своїх дітей, а не насторожено прислухатись до кожного звуку навколо.Кошенята поки ще зовсім маленькі, але коли трохи підростуть, ми почнемо шукати для них родини. І дуже хочеться вірити, що цього разу вони будуть справжніми та відповідальними, бо кожна така історія – це не лише про порятунок, а ще й про наслідки людської безвідповідальності!

Друзі, останнім часом ми отримуємо дуже багато повідомлень про лебедів із кільцями на шиї 🦢Люди хвилюються, думають, що це сміття або щось заплуталось і врізалось у шию птаха… І це абсолютно нормальна реакція, бо справді виглядає незвично.Але хочемо всіх заспокоїти 🙏🏻Це міжнародний метод наукового мічення (кільцювання). Такі кільця роблять легкими, безпечними і спеціально адаптованими для птахів. Вони не душать лебедя і не заважають йому їсти, плавати чи літати.Нашийні кільця орнітологи використовують, щоб бачити птаха здалеку, відстежувати його переміщення, маршрути міграції, місця зимівлі та гніздування, вивчати зміни популяцій, тривалості життя і т. д. Кожне кільце має свій номер або код, завдяки якому можна зрозуміти де саме цього птаха кільцювали і де його помітили потім.Тому якщо ви зустріли лебедя з кільцем на шиї, не потрібно ловити його чи намагатись зняти це кільце. Ми дякуємо всім людям, які не проходять повз і звертають увагу на стан тварин. Краще перепитати і переконатись, що все добре, ніж не зреагувати там, де справді потрібна допомога 💛

Серед усіх важких історій і щоденних викликів - такі моменти то дійсно ковток свіжого повітря! Сьогодні ми випустили в поле зайця, який приїхав до нас із зламаною лапою. Для дикої тварини така травма - величезна біда, бо в природі без швидкості, спритності вижити просто неможливо.Коли його тільки привезли ми дуже переживали. Попереду був довгий шлях лікування, відновлення та карантину. Ну не поясниш ти абсолютно дикій, наляканій тварині, що їй треба посидіти спокійно, поки лапа повністю заживе 🥹. Але, дякуючи всім нашим спеціалістам, лапка зажила чудово, заєць зміцнів і показав усім своїм виглядом, що в карантинному боксі йому вже ну дуууже тісно.Тож ми перемістили його в переноску і випустили в полі, подалі від доріг і шуму. Він не одразу рвонув, спершу трохи посидів, здивовано поозирався по сторонах, оцінив масштаби свободи, а вже потім накивав п’ятами у високу траву! Тільки вуха десь далеко миготіли на сонці 😍Ми неймовірно щасливі, бо кожне таке врятоване життя, яке повертається у свою стихію - це величезна спільна перемога. Це саме те, що повертає сили і доводить, що вся ця робота та переживання мають величезний сенс! Живи на волі, малий, бігай швидко і більше ніколи не ламай лапки!

Він єдиний, хто вижив 🥺Його знайшли у ставку.. зовсім самотнього, виснаженого і дезорієнтованого. Поруч не було мами, не було жодної опори чи шансу вибратися самостійно. І вже згодом стало відомо, що на цій території знайшли мертву дорослу лисицю та ще одне лисеня, яке, ймовірно, загинуло від нападу собак... його просто пошматували 😓😭 Точні обставини ми не знаємо, але очевидно одне - якби цього малюка не помітили вчасно, то його б чекала така сама доля…Маленьке лисеня подолало довгий і складний шлях із Рівного до Львова і тепер нарешті з нами в Домівці. Тут йому нічого не загрожує, і воно матиме шанс просто жити й рости далі...Такі історії завжди залишають дуже важкий осад.. Бо життя, яке обірвалося в стресі, страху і муках майже завжди має в собі людський слід...Дикі тварини масово стають жертвами нашого егоїзму. Коли люди бачать лисячу родину біля міст чи доріг, перша реакція - позбутися. Прибрати з очей, вивезти, отруїти чи зацькувати собаками. За цим стоїть усе що завгодно: від тупої паніки до свідомої жорстокості. Ми витісняємо їх, наче вони не мають права на це життя. А наслідки цих рішень потім неможливо виправити. Ні за які гроші, ніякими сльозами..Давайте нарешті визнаємо.. це не вони прийшли до нас! Це ми залізли на їхню територію, забудували їхні ліси й поля. І наша відповідальність тепер не тільки вчасно підбирати тих, хто вижив, а нарешті перестати нищити все навколо себе 😓

Нашому Бісквітику більше не болить 😭😭💔Сьогодні один із тих днів, коли нестерпно важко навіть просто писати ці слова, бо разом із ними доводиться визнавати те, у що до останнього так не хотілось вірити.Бісквітик помер. Маленький, виснажений, знівечений більшим жахом, ніж має витримувати будь-яка жива істота. Крихітний котик, у якого майже не було шансу ще в ту мить, коли його знайшли. Повністю зламана щелепа. Рот, роз’їдений личинками. Нирки, які вже майже не справлялись. Тіло, яке мало би пізнавати тепло - замість цього вчилося виживати серед нестерпного болю та жаху... 😓Ми знали правду від самого початку. Знали, що шанси мізерні. Що, можливо, ми боремось уже не за порятунок, а за диво. Але як дивитися на це маленьке скалічене створіння й просто змиритися? Як прийняти, що його життя може закінчитись, так і не встигнувши стати хоч трохи добрим? Як не спробувати, коли перед тобою дитина, якій світ від самого початку показав тільки жорстокість??Тому ми боролись. До останнього подиху. Хапались за кожну крихту надії, за кожен шанс, за кожну хорошу зміну, навіть якщо вона була майже невидимою. Ми так сильно хотіли, щоб хоч раз усе було інакше... щоб він витримав, щоб вижив.. Щоб одного дня ми написали вам не цей текст, а історію про те, як котик, якому майже не залишили шансів, усе ж дочекався любові 😪Але дива не сталось 😭Чесно, сьогодні навіть немає сил вкотре говорити всі ті правильні слова про відповідальність, стерилізацію, самовигул і байдужість. Не тому, що це раптом стало менш важливим... А просто тому, що ми теж люди. І коли днями дивишся, як десятки життів згасають на очах - це страшенно боляче. Настільки, що іноді хочеться просто мовчати 💔Ми не віримо, що люди досі не знають, до чого призводять нестерилізовані тварини, самовигул чи викинуті кошенята. Про це сказано вже так багато, що, здавалось би, кожен мав би давно зрозуміти. Але якщо це досі продовжується, якщо такі історії, як у Бісквітика, стаються знову і знову, то значать одних слів усе ще недостатньо.Тому сьогодні ми просимо не тільки поспівчувати. Ми просимо діяти заради нього і таких, як він... Говоріть про це зі своїми сусідами, знайомими, родичами. Переконуйте стерилізувати, а не плодити приречених на страждання тварин. Не мовчіть, коли бачите безвідповідальність. Не проходьте повз. Бо поки закон не змушує, систему змінити можуть тільки люди, а особливо такі, як ми з вам 🥺Пробач нам, маленький 😭За цей світ, у якому тобі випало так мало любові й так багато болю. За цей світ, який ми так відчайдушно намагаємося змінити.. колись все буде по-іншому, але, на жаль, ти цього не зможеш побачити 💔💔😭

Близько 100 укусів та ран😭Ця козуля (а точніше самець козулі), має дуже сильне бажання жити.. бо ви гляньте, його кусали, їли, а він все одно вибрався і втік... Втік просто в місто, до людей 💔Шансів направду мало, але хто ми тоді, щоб не спробувати? Кістка - ціла, сухожилля - ціле.. І він так хоче жити.. Нам кажуть, що це знущання - не евтаназувати одразу, але повірте, коли вже точно нічого не вдієш.. ми знаємо що робити 😓 Ми розуміємо такі думки, бо мабуть легше дивитись на то все з екрану, коли ти не є поруч з твариною від початку, коли тримаєш її голову, її роги, коли її кров тече тобі по руках і це дихання, яке не сплутаєш ні з чим. Дихання чистого болю і безвиході, а одночасно покладання на тих чужих (а тобто - нас), хто зараз тебе тримає... це просто наш обов'язок, дати мінімум, якимй можемо - дати ШАНСТож лікарі поставили дренаж і зашили те, що змогли. Більше в ньому немає цієї наскрізної дірки, і розірваної шкіри, а далі - обробка ран, антибіотики та знеболення..Ми дуже віримо, дуже хочемо, щоб він жив, робимо все, що в наших силах.. Та все ж ви знаєте, які козулі тендітні створіння і передбачувати щось важко...Тож триматимемо в курсі 😓Дякуємо, що ви нас підтримуєте, поширюєте і донатите.. Це дійсно дає силу продовжувати 💔💔Просимо підтримки:5168752152962943 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/jnxz55375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/58FRC778mS