Статистика telegram каналу - @dobrovolchik
2022-02-02
Добровольчик
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Історія змін назви
Історія зміни типу аккаунта
Історія зміни статуса
Стіна канала Добровольчик - @dobrovolchik
У фб подруги Oksana Bailo побачила цей короткий уривок з інтерв’ю тьоми лєбєдєва. І мене вкурвило до неба - дивіться нижче цього тексту відео⬇️⬇️⬇️
Там він каже що Одеса «рське горад», де «нікакіх укрАїнцев канєшна нікагда нє било». Я розумію, що його одеські кенти не водили тьомощку на екскурсії на старовинне козацьке кладовище, їм було не до того, вони всі разом були зайняті більш цікавими для них справами. Але то таке.
Чому я взагалі коментую цю тему. Раніше писала в тг, що автором лого Одеси як раз і є студія лєбєдєва. Отой якорьок, який пхають на весь одеський мерч і не тільки. Але на поточний момент презентація цим лого українського міста (ЯКЕ ДОВЕЛО ВСІМ, що воно українське ще у травні 2014) - це якийсь дурний тон. Причому слово «дурний» тут не лише в контексті правил поведінки, а в буквальному сенсі.
І пішло поїхало. Полізло фонтаном. Бо принциповість та мімікрія деяких людей закінчується там, де починається «українське питання». Виявляється, що, неможливо прибрати те лого бо от бач закордоном до нього щось там люди приносять квіти. А чого не можна? Звільняти захоплені міста та села від окупації можна, а провести відкритий конкурс серед українських фахівців без трупних плям на репутації на створення нового лого не можна? Не всьо так однозначно? А чому? А що саме вам неоднозначно?
Про свіжий і давній українофобський анамнез лєбєдєва неодноразово писала, а не так давно був пост в телеграмі. Чому Одесу як бренд має презентувати якорьок накаляканий рснй, яка фоткалась на тлі окупованої Запорізької АЕС? Я не бачу жодних переконливих причин, так само як і переконливих пояснень від уповноважених осіб з міської влади. Пацани, не треба вмикати аргументацію з серії «сам дурень», цей кінь так не ходить, тому що головне питання все одно буде «що по лєбєдєву?». Бо цей якір в такому разі виглядає як балалайка.
Вони там дивляться як летить ракета і гундять «за шчьто?». Всмислі за што? Це мені на день народження!
Дуже щемка пісня і відео, що розриває серце. Цю пісню гурт Imagine Dragons присвятив підтримці України. Читайте титри на відео.
https://youtu.be/KSav7HayxtI
Цей текст представниці мовного омбудсмена в Одесі, яка опікується також ще декількома областями, вартий уваги. Я вважаю, що Одесі дуже пощастило з Ярославою Вітко-Присяжнюк. Дуже рекомендую прочитати:
Вчора Уповноважений із захисту державної мови опублікував річний публічний звіт про стан дотримання Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” у 2022 році.
Безперечно, минулий рік можна назвати переломним у поширенні українського слова, і для Одещини зокрема. Я завжди наголошувала на тому, що наше місто й регіон загалом був ключовим для рф і саме тому сюди й були кинуті потужні сили в інформаційній, гібридній війні. Одеса мала стати столицею проєкту “новоросія”, тому тут настільки активно працювала так звана “п’ята колона” кремля задля насадження ідей “рускава міра” та штучного втягування нашого регіону в російську мовно-культурну парадигму.
Після повномасштабного вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року значно зросла національна самосвідомість українців. Ключову роль у цьому “загостренні” й своєрідній сепарації від ідей “рускава міра” зіграла мова. Української стало більше як у суспільному просторі, так і в приватному житті наших співгромадян. Водночас українці почали дедалі різкіше та ретельніше реагувати на порушення мовного закону.
Так, за 2022 рік до Уповноваженого із захисту державної мови із Одеської області надійшло 192 звернення, що на 18% було більше, ніж у 2021 році. Повідомлення стосувалися порушення відсутності українськомовної версії веб-сайтів, мови сфери обслуговування, вивісок, освіти, охорони здоров’я, культури, органів місцевого самоврядування тощо. Крім того було проведено 28 заходів державного контролю за застосуванням державної мови, що стосувалися суб’єктів господарювання, діяльність яких здійснювалася в Одеській області. Водночас наголошу, що збільшення кількості звернень пов’язане перш за все не зі збільшенням кількості порушень, а зі зростанням правової свідомості наших співгромадян та своєрідною нетерпимістю до прушень мовного законодавства.
Окремо хотілося б звернути увагу на своєрідний поступ у поширенні української мови у сфері культури. Практично в усіх українських державних і комунальних театрах, в яких до лютого 2022 року вистави виконувалися переважно російською мовою, разом із деколонізацією назв відбувалося переформатування репертуару. Колишній Одеський російський драматичний театр змінив назву на "Одеський обласний академічний драматичний театр", відкрив театральний сезон виставою, яку переклали українською мовою, і повідомив, що відтепер увесь репертуар складатимуть українськомовні вистави.
Також відзначу Одеський театр юного глядача імені Юрія Олеші, який після 24 лютого 2022 року показ всіх вистав здійснює виключно державною мовою. На жаль, водночас із цим, найбільша кількість показів вистав недержавною мовою відбувалася в Одеській (48,6% вистав) та Харківській (43,9%) областях. Репертуар КУ "Одеський академічний театр музичної комедії ім. М.Водяного" на 72,6% також складався з вистав недержавною мовою. Дещо менше таких вистав мав КЗ "Одеський академічний обласний театр ляльок" – 59,3%. Маю сподівання, що надалі ці показники виправляться.
Зі своїх спостережень відзначу, що після 16 липня 2022 року порушень мовного законодавства майже не було зафіксовано зі сторони представників місцевого самоврядування та органів влади. Водночас такі порушення мали місце бути в першій половині 2022 року.
Завдяки спільній роботі у 2022 році розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації затверджено програму розвитку та функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя в Одеській області на 2023-2025 роки. Сподіваюся, що 2023 рік ознаменується яскравими ініціативами щодо виконання цієї програми.
Із повним звітом можна ознайомитися за посиланням: https://mova-ombudsman.gov.ua/richnyi-publichnyi-zvit-za-2022-rik
Перечитала зараз свої дописи за минулі роки про 2 травня в Одесі.
Минулоріч навесні у Львові, таксист що підвозив мене на вокзал, не міг пригадати, а що ж такого сталося в Одесі 2 травня 2014. Прямо так і спитав. Я злегка прифігіла, бо не знала як зреагувати. Потім вдруге прифігіла, бо не знала з чого почати, щоб відповісти.
З якого моменту починати. З того, коли декілька місяців поспіль моїм містом ходили оці страшні і небезпечні кодла з триколорними ганчірками.
Чи може з 19 лютого 2014, коли під будівлею ОДА сталося побиття людей, що опинились фактично у пастці, організованими групами тітушні, яких привезли автобусами з південної частини Одещини.
Чи може почати з 3 березня 2014, коли купка відчайдушних людей відстояла український прапор на щоглі перед державною установою, де в цей час мала відбутись сесія облради, на якій зрадники зробили спробу «проголосувати» за «онр» (до речі, є похвилинний часопис тих подій).
Чи може почати з маршу футбольних фанів, які 2 травня зібралися на Соборній площі, беззбройні, лише з жовто-блакитними прапорами. Вдягнені не для вуличних боїв. І натомість організовані колони проросійських бойовиків, екіпійованих, готових до бійок, в супроводі продажних міліціантів (це вже потім вони стали називатись поліцією, велика частина з них пізніше не пройшла переатестацію, але поновилася через суд). Чи може почати з Ігоря Іванова, хлопчини з Правого Сектору, який загинув першим в тому замісі, що став кульмінаційним в цьому протистоянні. Чи може з дівчат та жінок, які носили бруківку в прапорах, передаючи цю нехитру зброю захисникам української Одеси. Та майстрували коктейлі Молотова в пляшках з-під пива.
Я не знала з чого почати. Моя відповідь була не такою стройною, як колони російських бойовиків в центрі міста в той день. Моя відповідь не могла передати всю важливість того що сталося, коли звичайні хлопці, серед яких була купа моїх знайомих, поставили крапку на сторінці під назвою «рская вєсна».
Але щороку це фантомні болі.
Щороку доводиться пояснювати одне і те ж, як робот, тим, хто гундить про трагєдію, в якій «пагіблі люді» (маються на увазі ті, хто декілька місяців на куликовому полі намагався підірвати державний устрій).
Ви відверто заколібали.
І ті, хто плаче за «пагібшими», і ті, хто типу за Україну, але не можуть без спроб вигуляти свої білі пальта. Відверті та латентні ідеологічні інваліди.
Бо щороку одне і те саме - тема так званих «вшанувань».
Та давайте вже в кожному місті влаштуємо «вшанування» колаборантів *табличка «сарказм», які так хотіли померти в раші (їх мрія здійснилась, але є нюанс).
Для мене це день, коли я вшановую памʼять незламних одеситів, які довели всьому світові, що Одеса - це українське місто.
Цкрбрг повідомив мені, що видача моїх постів знижується на термін 31 день. Але час не чекає і я просто зобов’язана написати цей допис.
—Були часи, коли я так мріяла потрапити у Vogue. Здійснилось, але зовсім не так, як я собі уявляла, - каже мені Ірина Солошенко
Були часи, що і я так мріяла потрапити на Ukrainian Fashion Week. Коли гортала глянцеві журнали, сидячи в містечку, далекому від цивілізації.
Я навіть не могла тоді уявити, що буду товаришувати в фб (але колись же і в реалі станеться) з Володимир Нечипорук. І що нас познайомить війна.
Мріяти треба обережно, точнісінько формулюючи бажання, бо у Всесвіту іноді дуже специфічна уява про рецепт приготування обіду.
І от Іра разом з Володимиром і ще цілою командою дуже фахових людей, зробили крутий АртБук, героями якого стали справжні герої - ось така незворотня тавтологія.
Тендітна і завжди стильна, Іра - людина величезного масштабу і всі її проекти це космічна величина. Вона займається порятунком поранених (щоправда, одного разу вона врятувала і мене, але це вже зовсім інша історія). Те, що вона робить - це якісь неймовірні речі, що втілені в життя за її участю. Час від часу Іра ділилась зі мною якимись деталями технічного облаштування процесу евакуації важко поранених. Я не можу зараз це показати або розповісти, але повірте, це просто нереально круто.
Тепер триває розіграш АртБука за донат у 250 грн. І триватиме до 1 травня цього року. Кожен з вас може долучитись.
Іра пише:
«Хочу подякувати всім і кожному з 407 учасників. 154 077 грн. Це підсумки першого тижня розіграшу артбуку "Із полум'я зродились" за 250 грн.
Не зупиняємося!
Приз – примірник артбуку «Із полум»я зродились» із автографами героїв проєкту.
Джек-пот – 6 ліжок медичних з туалетом і функцією бічного перевороту для важкопоранених. Вартість одного ліжка – 37 000 гривень. 6 таких ліжок коштують 222 000 гривень. За них і боремось спільно.
Нагадую умови.
Артбук «Із полум»я зродились» - за 250 грн. Його можна виграти в нашому розиграші. Умови дуже прості. Поставити вподобайку сторінці нашого проєкту.
From the Flames we born
Перерахувати 250 грн на БФ КОЛО:
IBAN: UA843052990000026001046707165
ЄДРПОУ: 38813073
Одержувач: БФ КОЛО
АБО:
https://secure.wayforpay.com/payment/s26043fd71ff9
1 травня рандомним способом ми оберемо щасливчика.
#fromtheaflamesweborn
Зайве, мабуть, нагадувати, що кількість шансів збільшується із кожною проплатою в 250 грн. Тож не обмежуйте себе одним шансом.
Артбук містимить автографи від багатьох героїв проєкту» (с)
#fromtheflamesweborn
Мені стільки поп-корну не з‘їсти.
Із захопленням спостерігаю історію про лого Одеси. Отой якорьок, який скрізь понатикано в різних місцях і на одеський мерч. Оті футболочки і магнітіки.
Бісить прямо пропорційно тому, як бісить і прапор Одеси - жовто/біло/червоний. Цей прапор давно вже став символом одеської сєпарні, з тих пір, як за георгіївську стрічку вони почали отримувати піздюлін. Для гостей міста - якщо бачите в автівці, або в маршрутці оцей прапорець без жовто-блакитного прапора поруч, знайте, що це сєпарня. Символ дуже зручний, тому що легальний і формально до нього питань бути не може. Поки що.
Чому мене бісить лого Одеси? Ну, як мінімум тому, що в свій час його зробив такий собі тьомащка лєбєдєв і непогано підняв на цьому гроші. Не один, звісно, а зі своїми одеськими кентами. І в Одесі у нього був магазин, де весь цей мерч з цим якорьком продавався. Не перевіряла, але Гугл показує, що магазин наче на тому ж місці. Але назву з «награприл» змінив на українську.
Ще в 2014 році до тьомочки було купа питань, бо він послідовно видавав у простір різну антиукраїнську хйню. Наприклад, ця патороч підтримала анексію Криму, заявивши, що його «взялі как пірожок с полкі». А вже зараз, під час повномасштабного вторгнення фоткалося в окупованому Маріуполі та окупованій Запорізькій АЕС.
І здавалося б, такі часи, коли весь притомний цивілізований світ канселить все, що має витоки з рашки.
Але в Одесі, як завжди, всьо сложно. Люди у нас хароші здебільшого, але якось так виходить, що у владі сидить різна хуйня, яка вважає, що тут у всіх амнезія. І ніхто не пам‘ятає, хто де був, що робив і що генерував у простір ротом і під час майдану, і всі ці роки російської агресії проти України. Бо бач, у них не Одеса, а Адєсса, держава в державі.
І тому міська рада, в особі деяких посадовців, вважає, що лого, яке створювала рсня, чіпати не можна тому що нхй пішли, ось чому. А може тому, що декому належить відсоток прав на цей якорьок - ну так злі люди кажуть.
Ні, пацани, це більше так не працює. Наш кінь так не ходить.
Одеса - таке ж українське місто, як і всі інші. І якщо ви так любите все російське, разом з гаслом «можем повторіть», то пам‘ятайте, що в цю гру можна грати вдвох.
Навіть якщо вам боляче, не стійте на шляху, бо навіть якщо вам здається, що ви зараз пропєтляєте, це тимчасово. Як і ваші теплі місця. Ви ж хочете на них досидіти без наслідків?
Скріни по темі нижче⬇️⬇️⬇️
Цукер, як ти дістав своїми викрутасами. Тому всі свої думки останнім часом пишу поки що тут. Хоч і купа нарікань на те що телеграм це не надто вдала платформа у сенсі безпеки. Але як вже є.
Коментарі в українському фейсбучіку виглядають приблизно так
Накину зараз про мову, хоч найменше я люблю брати участь у мовних срачах і це відбувається ситуативно і небажано для мене.
Десь у 2016 році я поступово почала переходити на українську в публічному просторі. Зараз українська займає 95% мого спілкування і в приватному житті. Це було моє рішення і часом мені бувало непросто. Тільки завдяки своїй впертості, та властивості не піддавати сумніву свої дії, я не зважала на глузування з боку критиків чистоти моєї мови. Випадки були різні і більш чутливих до зовнішніх образ вони б могли збити з цього шляху і нанести якісь травми. Але я і так травмована іншими речами та втратами і тому мені глибоко похер, що комусь щось там не подобається. Глузували з моєї мови здебільшого російськомовні і вони ніяким чином не могли вплинути своїми образами на мій вибір. На мій вибір можуть вплинути лише лічені люди, але і вони ніколи не дозволяють собі перетинати мої особисті кордони.
Втім, ситуація на 2016 рік і на зараз - це, як кажуть в Одесі, дві великих різниці.
Просто до мене дійшло розуміння деяких речей раніше, ніж до тих, хто схаменувся після лютого 2022. Але для мене загадка, як досі деякі люди залишаються в тому архаїчному стані заперечення очевидного. Вигадують псевдоісторичні аргументи, щоб чіплятись за зручну звичку. Оце небажання прийняти і усвідомити важливість цього питання, межує з ідіотизмом (так, кому не подобається, я нікого не тримаю в лавах своїх підписників, у нас вільна країна).
І яскравим маркером тепер для мене є те, що в нашому сегменті фб, деякі юзернейми вперто продовжують відповідати російською мовою на коментарі, написані українською.
(Маніпуляції російськомовними військовими залиште за кадром. Бо як почитати/послухати, то таке враження, що фронт розмовляє лише російською. Ніколи, до того ж, не вимагала від військових переходити зі мною на мову).
Але і відповідати російською мені вже буває вкрай дискомфортно просто на рівні фізіології. Так само як і слухати пісні російською, і бачити вивіски. Це вчорашній день і я дуже сподіваюсь дожити, коли він піде у небуття остаточно. І маю для цього всі підстави. Бо не бачити динаміку руху в цьому напрямку можуть тільки не дуже далекоглядні люди.