Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: bbcnk54@gmail.com
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR

Статистика telegram каналу - @christian_poems_2

Логотип телеграм спільноти - Християнські вірші 🌿 2025-01-06

Християнські вірші 🌿

Кількість підписників:
1624
Фото:
Відео:
 
Посилання:
Категорія:
Релігія
Опис:
Тут християнські вірші для душі ✨🤍

Кількість підписників

День: +2
Тиждень: +9
Місяць: +124
Всього:
1 624

Середній перегляд на повідомлення

День: +1200
Тиждень: +863
ERR: 51.18%
ERR (24): 73.89%
Середній за 30 днів:
831

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2025-01-08

Стіна канала Християнські вірші 🌿 - @christian_poems_2

Затишний християнський канал 🫶🏻
Де ти знайдеш цитати для душі❤️‍🩹
Заходьте👇🏻
https://t.me/Godismyhopee

313
25-03-28 08:03

Іди до Мене, не дивись на хвилі,
Дивись на Того Хто тебе зове,
Ти будеш по воді ходити в вірі,
Бо Він з тобою Він тебе веде!
Іди по морю, шторм реве, не бійся!
Мені підвладне небо і земля,
Дивись на Мене, так завжди дивися,
Бо Я серед стихій поміч твоя!
Ступай із вірою, нічого не лякайся,
Я твій Творець, дитя, не забувай!
Лиш взір свій в небо направляй і не вагайся,
Ступай по хвилях, Петре так ступай!…
І ось вже ноги по воді ступають,
Такого чуда ти не знав в житті
І очі на Ісуса споглядають,
Ідеш ти по воді як по землі…
Та злії буревії не стихають,
І шторм реве, наводить жах і страх,
Та що це ?Твої ноги утопають,
Спаси лиш закричав тону в штормах!
О маловірний чом ти усомнився,
Чому від Господа ти погляд свій відняв
ти йшов по морю, на Христа дивився,
Поглянувши на шторм, тонуть почав!…
Так в нашому житті часто буває,
В човні життєвім ми с Христом пливем
І бурі, шторми Він всі усмиряє ,
По хвилях до Христа тихенько йдем.
І очі наші звернені до Бога,
Хоч бурі урагани на шляху,
Коли поглянем вниз на бурні води,
Спаси ми кричимо, Ісус тону!
А віру Бог у штормі провіряє,
У бурях, у пустелях , в тісноті,
Питання як ми Богу довіряєм,
Чи можемо тоді йти по воді?
До неба нелегкою є дорога,
І часто виє вітер і штормить,
Якщо дивитись будем ми на Бога,
По морю будем наче по землі ходить!
Марина Візнюк.

363
25-03-28 03:39

ПЛАЧЕ МОЯ ЗЕМЛЯ
Плаче моя земля, сльози не вгамувати.
Плаче мале дитя, плаче старенька мати.
Гірко плаче вдова - коханого не забути...
Невтішно рида сирота - батьків вже не повернути.
Це наробила війна... Стогне земля від болю.
Радіє лиш сатана - нищить людей в двобої...
Та армія є Христа, вона завжди на колінах.
Вона, у Христі, свята. У Ньому вона єдина.
В молитвах іде на брань, йде на допомогу людям.
Всім безліч несе сподівань, що Бог завжди поруч буде.
Біді покладе кінець, як всі на коліна стануть.
Як ще багато сердець до Нього прийдуть в проханні.
Ти бачиш всі сльози, Отець. Ти чуєш душі ридання.
Пробач нашу землю за все, Тобі що були неслухняні.
Не славили у добрі і не величали Бога.
Усе у гріхах брели, по грішних своїх дорогах.
Помилуй, Господь, пробач! Молитви вже в небо линуть.
Всю силу ворог зібрав, щоб знищити Україну.
Та Ти - милосердний Бог! І Люблячий, і Справедливий!
І ти не залишиш ніколи, орду ворожу зупиниш.
Надія на Тебе вся, у Тебе в руках вся влада.
Почуй нас - молимося! Почуй нас Ісуса ради!
Почуй нас Отець небес! Спини це велике горе.
Ти чуєш стогін сердець, до Тебе вони говорять.
Тіла і душі врятуй від ворога злого сили.
Почуй нас, Боже, почуй! Вступись за нас і помилуй!
Я вірю, настане день і Ангелів легіони
На землю мою пошлеш і піде назавжди ворог.
Автор Л. Шпак

464
25-03-26 22:06

БЛАГОВІЩЕННЯ
Благовіщення - добра новина!
Я усіх вас вітаю з цим святом!
Й хочу з вами в цю радісну днину
Ту подію святу пригадати.
Назарет... Галілейське містечко, -
Проживала там діва Марія,
Яка Бога любила сердечно
Й покладала на Нього надію.
Богобійна і духом смиренна,
Непорочна і совістю чиста.
З нею сталася річ незбагненна -
Ангел Божий звістив їй врочисто:
"Бог з тобою! Радій, благодатна!
Ти знайшла у очах Його милість,
Бо тебе поміж інших обрати
Зволив Він..." - А вона розгубилась...
І подумала: "Що все це значить?"
Ангел каже: "Не бійся, Маріє!
Бог твоє чисте серце побачив,
Ти зачнеш і народиш і Месію...
Йому ім'я - Ісус мусиш дати,
Сином Господа Він наречеться,
Й над Ізраїлем всім царювати
Буде вічно, і світ Ним спасеться..."
А Марія у відповідь каже:
"Як це станеться? Не розумію...
Народить Дитя, мужа не знавши?...
Як відбудеться вся ця подія?"
"На тебе зійде Дух Святий з неба
Та обго́рне Всевишнього сила
І, Дитя, що народиться в тебе,
Буде зватись святим Божим Сином.
Поділюся з тобою секретом:
Неможливого в Бога немає!
Й твоя родичка Єлизавета
В своїй старості сина чекає..."
І Марія промовила знову:
"Я - Господня раба! Хай же стане
Мені згідно з твоїм святим словом..."
Й відступився від неї враз ангел...
З року в рік християни всі радо
Відзначають цю славну подію.
Разом з ними і я у це свято
Утішаюсь і щиро радію.
Як Марія, скажу я сьогодні:
Величає душа моя Бога,
Бо й мене врятував Він з безодні,
В світ пославши до нас Сина Свого.
За Спасителя дяку і шану
Щиросердну Творцеві приношу,
І в святкову цю днину весняну
Для Вкраїни я миру попрОшу...
Боже! Глянь на мій край, на руїни!
Скільки крові невинної ллється!
Підніми з тих руїн Україну,
Я прошу Тебе щиро, від серця.
В це величне і радісне свято,
Отче! Вчуй усі наші моління!
Хай прийде спокій, мир в кожну хату!
Хай настане в серцях воскресіння!
Катерина Бойко

601
25-03-25 06:06

Жили собі люди. Жили собі в мирі.
Хтось в свому будинку, хтось своїй квартирі.
Хтось в місті своєму, а хтось у містечку,
А хтось у селі від тих міст недалечко...
Хтось хліб випікав. Хтось дітьми опікався.
Хтось дім будував. Одружитись збирався.
Хтось мріяв про море, про подорож літом,
А хтось для окраси висаджував квіти...
Хтось вчився ходити, а хтось на вітрини
Свої виставляв кольорові картини.
Хтось думав про вічне блукаючи парком,
А хтось все крутився знаходячи шпарку.
Хтось серце старе запускав по новому,
А хтось добирався до рідного дому.
Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився.
Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився.
Хтось щось купував й віддавав безкоштовно.
Хтось справи вирішував всі полюбовно.
Хтось палко кохав. Хтось не знав ще кохання,
А хтось від невдачі приймав покарання.
Хтось вірив, хтось знав, бо надію мав зримо,
А хтось вже роки рахував за плечима.
Хтось бачив себе у маленьких онуках,
А хтось тамувався в сердечних розлуках.
Хтось мчав на авто у незвідані далі,
А хтось залюбки напирав на педалі
Стежками рідненькими рідного краю
І тішився:« Кращого в світі немає...»
І все обірвалось. За мить. За хвилину.
Насунула чорна війна на країну.
То ворог піднявши себе величаво
Собі щось надумав, що має він право
На долі людські, на людські почуття.
На землі чужі. На безцінне життя...
Хтось дім залишав. Переборював втому.
А хтось вже не мав ні квартири, ні дому.
Хтось хліб випікав, щоб життя не скінчилось.
Комусь народитись на світ не судилось.
Хтось тихо сидів у підвалах закритих,
А чобіт ворожий топтався по квітах...
Хтось Богу молився за брата, за тата.
Хтось сина свого проводжав воювати.
Хтось слізно хрестив чоловіка у спину,
А хтось малював в чорних фарбах картину.
Хтось все необхідне складав для потреби,
Тому, хто не бачив ні сонця, ні неба.
Хтось щиро ділив хліба краєць в долоні,
Свій краєць, чужому синочку і доні.
Хтось йшов на ворожі бляшанки відкрито,
А хтось в полі сіяв пшеницю і жито.
Хтось сіяв життя на смертельнім плацдармі.
Хтось п’яту добу на ногах у лікарні
Витягував з пащі смертельної долю
Того, хто боровся за віру і волю.
За нашу любов до чарівного краю,
Бо кращого в цілому світі немає...
Прийде перемога і згине навіки
Ворожий народ. Безіменний, безликий.
Гонимий він світом буде звідусюди.
І з часом, такого народу не буде.
Бо хто йде з війною на вільну країну
Той сам від ненависті свої загине...
Людмила Григоренко

695
25-03-23 03:11

ОСТАННЯ ВЕЧЕРЯ
Ісус узяв хліб, і поблагословив, 
Поламав, і Своїм учням давав: «Прийміть, споживайте,"- сказав;
Так само і з вином вчинив.
Це Заповіт Новий Він постановив!
Господь Ісус наперед знав, 
Що Йому неминучі страждання,
Через людей грішні діяння.
Він на хресті наше зло розпинав. 
Гріх - це біда споконвічна;
Творець з давніх давен говорив до людей:
"О, коли б ти прислухався до Моїх заповідей,
То був би твій спокій, як річка..."
Та не прислухавсь народ, не почув.
Та й не повірили, як і Христос  прийшов
Відкупити від гріхів і дати покров,
І прощення усім, хто віру б набув.
Перед жахливими стражданнями Христа,
Він Паску споживав з учнями разом, 
Яких назвав дітьми,  Своїм чадом...
Бо любить нас Господь, тому й спаса.
Він Новий Заповіт учням дав:
В хлібі і плоті, в вині і крові.
А потім зазнав колючки тернові
Насмішки... хрест...і життя віддав.
Про що ти думаєш, причастя приймаючи?
Поміркуй: про втілення Христа,
Про приклад Його святого життя,
Смиренням Бога прославляючи!
Із неба зійшов Він для добра людства,
Заради відкуплення наших гріхів, 
В цей час поміркуй: про вірність своїх шляхів,
Та про ціну Божого людинолюбства!
Автор невідомий

735
25-03-22 04:10

НА СЕБЕ ВІН ЗАБРАВ МОЮ ВИНУ
На Себе Він забрав мою вину,
За всі мої гріхи Він розплатився!
На хрест Голгофський дивлячись стогну,
До верху цвях в Його долоню впився.
Мій Цар і Бог в короні із шипів,
З любов'ю в мої очі споглядає,
Що падаю до ніг Його без слів,
І знов Святою Кров'ю омиваюсь.
Сьогодні, згадуючи Його смерть,
Беру шматочок хліба обережно
Життя так не важлива круговерть,
Так наодинці буть з Христом тривожно.
Він все зробив, щоб мене врятувать,
Коли промовив слово те: «Здійснилось»,
Він все зробив, а що я можу дать?
Як перед Ним душа моя схилилась?
А чи відкрита повністю Йому?
І чи виконую усі Його Завіти?
І що приношу, я щодня Йому?
Чи довіряю все Йому на світі?
О, мій Господь, дай руку і веди,
Я без Тебе нікчемний, дрібний атом,
Усім життям моїм керуй завжди,
Буть вірною дай серцем й жити свято.
Вина ковточок я роблю й скорблю,
Далеко так від мене досконалість...
Та Ти з любов'ю Кров пролив Свою.
І дарував блаженство мені й радість!
Ти витерпів побої і плювки,
Мою ганьбу від мене заховав Ти,
Розплутав всіх гріхів моїх клубки,
І добровільно Ти прийняв розп'яття.
Ти випив чашу гніву за мене
До смерті хресної Ти полюбив Своєї.
Схиляюся я низько до Тебе,
Ти став життям моїм і піснею моєю.
Подяку і хвалу Тобі несу!
І п'ю з Твоєї чаші щастя сладість.
Всім людям, в цьому світі говорю:
«Бог є любов, у Ньому справжня радість !»
Переклад Чернишової Ольги
(з російського вірша Любов Бондаренко)

827
25-03-21 06:10

ПОВЕРНИСЬ!
Нечасті зустрічі вже маєм,
До Мене більше не спішиш.
Зі Мною мало розмовляєш,
Тепер частіше лиш мовчиш.
Як жаль, що Ти вже не зі Мною,
Не потребуєш так Мене.
Весь перейнявся суєтою
І так буває кожен день.
Ти знаєш, що чекаю дуже
Розмов тих наших дорогих.
Коли до Мене кликав, друже,
Зі Мною часто говорив.
До Мене ближче буть старався,
І все на світі довіряв.
А Я дивився й посміхався,
''Дитя Моє'' -- Я повторяв...
Тепер ти зайнятий постійно,
Ти кажеш, часу так нема.
Але без Світла неодмінно
В твоїм житті настане тьма.
Ми рідко зустрічатись стали,
В житті твоїм нема Мене.
Лиш іноді, під вечір самий,
Два слова чую до Себе...
Ти в телефоні переписку
Ведеш із кимось все, а Я
Стояв біля тебе так близько--
Та ти Мене не помічав.
Як жаль , що ти забув, як разом
Шлях віри починали ми...
За Мене міцно ти тримався,
Боявся в сторону зійти.
Шукав Мене тоді постійно,
Як маму дитинча мале,
Вночі і вдень, це неодмінно,
Не міг й години без Мене.
Я пам'ятаю, як ночами
Що любиш, ти казав Мені.
Як обіцяв Мені з сльозами
Буть вірним і за Мною йти.
Любві такій пройшли пориви,
Та, як раніше, Я люблю.
І хоч душа твоя закрилась,
В очікуванні Я стою.
Так рідкі зустрічі вже наші,
Ти обітниці вже забув.
Невже то легше тобі стало,
Що шлях широкий полюбив?
Я знаю, що момент настане:
Прозріє знов душа твоя!
Коли опори враз не стане,
Ти пригадаєш, що є Я!
Ні, Я не хочу заставляти
На Мене очі щоб здіймав.
Та можу біди допускати,
Щоб знову ти Мене шукав.
Так хочу Я, щоб зрозумів ти,
Моя любов постійно жде.
Так хочу Я, щоб добровільно
Ти повернувся до Мене.
Мені ж душа твоя цінніша
Скарбів найбільших на землі.
І, якщо треба, то грізніше
Я говоритиму тобі...
Автор: Олена Куропаткіна.
Переклад з рос. Оксани К.

940
25-03-18 04:56

ЯК БОЛЯЧЕ ДИВИТИСЯ ХРИСТУ
Як боляче дивитися Христу,
На свій народ, що у гріхах вмирає,
Як боляче дивитися Йому,
Коли Писання,зовсім не читаєм.
Як боляче,дивитися Христу,
Коли живемо тільки лиш для себе,
Як боляче дивитися Йому,
Коли не цінимо,те що цінити треба.
Як боляче,дивитися Христу,
Коли сестра і брат його не знають,
Як боляче дивитися Йому,
Коли про Нього,зовсім забуваєм.
Як боляче,дивитися Христу,
Коли ми звемось просто християни,
Як боляче дивитися Йому,
Що ми тепер не ціним, слово мама.
Як боляче,дивитися Христу,
Що ми так просто,нині відріклися,
Як боляче дивитися Йому,
Що ми не цінимо, сьогодні його милість.
Як важко,поглядати з неба,
Коли ми не гарячі і не теплі,
А ми холодні,друзі,так холодні,
Нажаль на слово Боже, не голодні.
Ми носим назву з вами, "Християни",
Шкода що тільки назву,не ділами!
Чому забули,скільки нам прощали?
Чому сьогодні,горді такі стали?
Невже Господь, сьогодні помінявся?
Чи помінялися у нас серця?
Подумай друже ти над цим питанням,
Передивись свої слова,діла.
Господь говорить"О чому змінився,
На що ти проміняв своє життя,
Чому багатствам нині ти вклонився,
Забув що ця земля є,не твоя".
Хіба багатства ці земнії можуть,
Зрівнятись з тим,що є на небесах,
Чому сьогодні ти прилип до цього,
Чому подівся, нині Божий страх.
О подивись,мій друже на Голгофу,
Хто там прибитий?о невже небач?
Стікає кров із рук його рікою,
А це за нас,а це за нас.
Це ми зробили,ми його розпяли,
Не хтось інакший,чуєте-це ми!
Яку велику біль йому завдали,
А Він любив,а Він тебе любив.
Він ж був безгрішний,так Писання каже,
А ми кричали вбий його,убий,
А ми кричали,дайте нам Вараву,
А цього вбити,Він ж є Божий Син.
Плювки,удари і вінець терновий,
Його ведуть,на ньому важкий хрест,
А коли падав,били,били знову!
І говорили"де ж є твій Отець".
Та Він вставав,і далі шлях продовжив,
Хоть був знівечений,та всеодно ішов,
І на очах Його блистіли сльози,
Яка велика,Божа є любов.
Ось положили,стукіт молотка,
І цвях у руку,наче гостре жало,
Яка це біль,велика і страшна,
За нас терпілась,ну а ми сміялись.
Ну ось і все,Він є уже прибитий,
Як хочеться напитися води,
Та замість того,що би дати пити,
Ми говорили"Сам себе спаси".
Ти ж Син є Божий,де твої чуда?
Чому ти зараз на хресті страждаєш?
Якщо Ти дійсно,Син свого Отця,
Спаси себе і ми тебе признаєм.
А Він дивився,тихо з висоти,
І сльози по щоках Його стікали,
Він бачив,що стояв там, я і ти,
Він бачив як на Нього ми плювали.
Та Він прощав,Він все тоді простив,
Бо знав що прийде день,ми навернемось,
Своєю кровю,наший гріх омив,
І закричав тоді"Здійснилось".
Та ми сьогодні й досі в стороні,
І ще раз руки Бога розпинаєм,
Невже не соромно,мій друг,тобі й мені,
Що ми самі,від Господа втікаєм.
Що ми спасіння,вічне проміняли,
На це багатсво тліне і земне,
Воно скінчиться все,хіба не знаєм?
Прийде Господь і вірних забере.
Ось кроки чути,чути вже так близько,
Останій час,уже Господь гряде,
А ми сьогодні,просто легковажно,
Говоримо "Господь ще не прийде".
А може в завтра,Він уже загляне,
Бо часу ми,не знаємо і дня,
Давайте будем,нині цінувати,
І говорити людям,про Христа.
Долайчук Віталій

1000
25-03-17 03:16